Мобілізація в Україні
Важливою темою вчора, сьогодні, та і далі в Україні є #мобілізація до лав збройних сил. Цю тему багато обговорюють, реєструють масу законопроєктів. Але ….. Є велике але.
в Україні триває військовий стан, триває жорстока війна. Фронт потребує все нові і нові сили. За деякими статистичними даними до військкоматів звертається лише 20 відсотків від необхідної кількості добровольців. Українці не хочуть воювати. Та і не хотіли ніколи.
Влада усіляко намагається збільшити цю кількість. Але збільшує вона цю кількість за рахунок незахищених верств населення. В планах влади спочатку призвати всі села, маленькі міста, потім міста побільше, потім студентів, потім вчителів….. Тобто спочатку всіх, хто знаходиться на найнижчому соціальному незахищеному рівні, для того, щоб зберегти еліту, до якої сама влада і належить. Це звичайна захисна реакція. Але притаманна вона мабудь зграї вовків, де спочатку гине найслабший, а не демократичній державі.
Суспільство дивиться на це, намагається уникнути цього будь-якими шляхами, але не виходить. Перемагає адміністративний ресурс і на війну йдуть та будуть йти не тільки добровольці.
Треба просто, для прикладу, подивитися на законопроєкт #9672, в якому, швидкими словами, до армії зобовʼяжуть йти всіх студентів, віком старіше 30-ти років. Які наслідки? Прості! Україна залишиться без науковців, спеціалістів та інше. Але ж законопроєкт про можливість призову для депутатів, який був зареєстрований навіть раніше вищезгаданого, кудись зник. Тобто він є, але він лежить на полиці. Чому? Тому що річ в ньому йдеться саме про вищезгадану еліту.
Воювати будуть ВСІ! Так. Державу треба захищати та виганяти нечисть з неї. Будь-якими силами та засобами! Це наша земля! Нам тут жити! Всі чоловіки, які здатні тримати зброю в руках - мають це робити! Згодні? Дійсно ж всі…. але не зовсім. Мабуть окрім тих, хто втік за кордон за допомогою впливового батька; окрім тих, хто їздить по Києву вночі на авто з перепусткою на склі, а ще з дівчиною і шампанським. І спробуйте запитати у такого батька: чому ваш син не воює, а телефонує вам з Парижу? Відповідь буде дуже яскрава: «Париж - це зашифрована назва військової частини, в якій мій син служить». Смішно? Посміялися, проковтнули цю єресь та все це триває і надалі.
Який сенс всього того, що я написав? Все просто! Люди, давайте захищати свою країну хто як може. Боронити її від нелюдей та недопускати їх на нашу землю! Але разом з тим і чітко спостерігати за такими «прихованими патріотами», які на війні будують майбутнє своє та своїх дітей та онуків. Давайте не забувати про них і після перемоги всі разом задамо їм в обличчя всі ці питання. Та зробимо відповідні висновки! Слава ЗСУ, Слава народу України, Слава Україні!
Більше на каналі https://t.me/ukrainian_news_army. Підписуйтесь. Є маса тем для обговорення.
