Археологія Душі (розповідь про просту дівчинку - Марину). Передмова
Привіт, друзі! 
Ми живемо у час, коли Харків - рідне місто нашої героїні - щоденно пише нову, гірку сторінку своєї історії. У цей час, коли зовнішній світ наповнений тривогою та невизначеністю, єдиний спосіб втриматися - це знайти опору. І знаємо, де вона? У минулому.
Ви любите історії? Я маю на увазі, справжні історії, що дають нам силу жити і будувати майбутнє. Сьогодні ми відкриваємо нову рубрику і починаємо цикл, присвячений тим, хто присвятив своє життя збереженню пам'яті. Бо лише знаючи, хто ми є, і що ми вже пережили, ми можемо вистояти.
Наша героїня Я - Масленникова Марина Дмитрівна. Вона - науковий співробітник у легендарному Харківському історичному музеї імені М. Ф. Сумцова. Її щоденна місія - це не просто робота з експонатами, це збереження коду нації. Вона - місток, що з'єднує минуле і майбутнє, живий архів, що вміє читати сліди часу.
Пропоную вам ненадовго відволіктися від сьогодення і зануритися у світ, де формувалася ця людина. Адже, щоб мріяти про Перемогу, треба знати, заради чого ми боремося, так би мовити "заринути у минуле заради майбутнього".
Тож запрошую вас! Сідайте зручніше. Ми починаємо нашу археологію душі - оповідь про те, як народжується людина, що знає ціну пам'яті.
