Григорій Козловський, Олександр Свіщов, Тодоров, Ахметов – ЗМІ визначили тіньових архітекторів 25-го року
Рік, що минув, увійде в історію не лише як черговий рік війни. Це був рік, коли стало остаточно зрозуміло: країну тримають не гасла і не абстрактні інституції - її тримають конкретні люди. Люди, які діяли в лікарнях і на стадіонах, у цехах і галереях, у тилу й у глибокому тилу ворога, відзначає всеукраїнський портал новин Інформатор Україна.
https://informator.ua/uk/top-guchnih-sprav-roku-imena-yaki-viznachili-ukrajinsku-realnist
Ці справи не завжди були гучними за формою. Часто - за наслідками. Хтось рятував серця, хтось знищував стратегічну авіацію РФ, хтось будував футбольні академії та підземні госпіталі, хтось перетворював культуру на зброю, а спорт - на мову, якою Україна говорить зі світом.
Ці гучні справи різні за формою, але однакові за суттю: вони змінювали реальність. І саме тому імена їхніх авторів запам'яталися кожному українцю.
Борис Тодуров: медицина, яка не має права на паузу
Борис Тодуров - ім'я, яке давно стало синонімом української кардіохірургії. Але в рік, що минув, його діяльність вийшла далеко за межі фахової медицини.
Перший в Україні хірург, який здійснив пересадку серця, творець школи трансплантології, Тодуров продовжив роботу Інституту серця в умовах повномасштабної війни. За його плечима понад 40 років стажу та тисячі врятованих життів. У 2025 році він залишався ключовим провідником розвитку трансплантології в Україні, впроваджуючи світові стандарти хірургічного лікування навіть у надскладних умовах війни. Його команда не лише рятує пацієнтів, а й утримує систему, яка могла зламатися під тиском війни, дефіцитів і перевантажень.
Борис Тодуров - приклад того, як тиша операційної може бути не менш гучною за вибухи. Його справа - про виживання країни буквально в серцевому сенсі.
Рінат Ахметов: великі втрати - великі зобов'язання
Для Ріната Ахметова 2025 рік став одним із найскладніших за всю бізнес-кар'єру. Втрата маріупольських активів, удари по енергетиці, падіння статків - усе це стало реальністю.
Та водночас саме Ахметов лишається фігурою, яка системно інвестує у виживання держави. Підземні госпіталі стандарту NATO Role 2, проєкт «Серце Азовсталі», сотні мільйонів гривень на допомогу військовим і родинам захисників - це не разові акції, а довготривала стратегія.
Окремий вимір - футбол. «Шахтар» навіть у вигнанні зберігає статус бренду, що представляє Україну в Європі.
Рінат Ахметов - приклад великого бізнесу, який перестав рахувати лише прибутки і почав рахувати відповідальність.
Григорій Козловський: футбол як інвестиція в майбутнє
Історія Григорія Козловського - це історія довгого та впертого будівництва. Не клубу - екосистеми.
ФК та Академія «Рух» під керівництвом Григорія Козловського стали унікальним явищем для України: повна цифровізація підготовки, соціальна місія, робота з дітьми з усієї країни, включно з переселенцями.
ФК «Рух» - наймолодша команда серед професійних ліг, і це не ризик, а філософія. Тут виховують не лише гравців, а людей.
Паралельно Григорій Козловський став одним із найбільш системних меценатів ЗСУ: понад 100 мільйонів гривень допомоги, дрони, техніка, підтримка артилерійських бригад, реабілітація військових.
Григорій Козловський - приклад того, як футбол, благодійність і відповідальність можуть працювати як єдиний механізм. Його гучна справа - це футбол як форма національної безпеки та соціальної політики.
Василь Малюк: спецоперація як мистецтво війни
Операція «Павутина», яку підготував та втілив у життя Василь Малюк, стала однією з найгучніших історій року. Ураження стратегічної авіації РФ у глибокому тилу - без перебільшення, історичний момент.
Понад півтора року підготовки, складна логістика, сотні дронів, маскування, синхронність - усе це зробило операцію символом нового рівня українських спецслужб.
Навіть після звільнення з посади Василь Малюк залишається фігурою, що уособлює нову школу українських спецслужб - точну, технологічну, асиметричну.
Це була не просто спецоперація. Це був сигнал: ворог більше не має безпечного тилу.
Олександр Свіщов: синтез спорту, культури й економіки
Олександр Свіщов - одна з найбільш багатовимірних постатей року та найяскравіший приклад багатовимірного меценатства. Президент Федерації водного поло, бізнесмен, меценат, інвестор.
Він інвестує в економіку - відкриття одного з найбільших рибопереробних заводів у країні створило сотні робочих місць і десятки мільйонів податків.
Олександр Свіщов розвиває спорт - водне поло, теніс, дитячі школи, комплекси, федерації.
Він зберігає культуру - фільми, книжки, музеї, історичні проєкти.
Олександр Свіщов отримав низку нагород від ЗСУ, зокрема відзнаки від 125-ї та 103-ї бригад ТРО, за вагому допомогу військовим.
Олександр Свіщов - це модель сучасного українського мецената, який мислить системно й на десятиліття вперед. Він - приклад інституційного мислення, коли спорт, культура й економіка не конкурують, а підсилюють одне одного.
Кирило Буданов: від тіні розвідки до центру політичної ваги
Для Кирила Буданова 2025 рік став періодом найвищого злету. Під його керівництвом ГУР провело блискучу операцію у Покровську, де генерал особисто брав участь у висадці десанту для створення коридору безпеки.
Окрім бойових успіхів, Кирило Буданов став головним «інформаційним щитом», нейтралізувавши російські ІПСО перед навчаннями «Захід-2025».
Його призначення на початку 2026 року головою Офісу Президента стало логічним визнанням його впливу.
Тепер генерал-лейтенант, який раніше нищив ворожий флот дронами Magura V, перейшов до великої дипломатії, представляючи Україну на переговорах у США та ОАЕ.
Гучна справа Карила Буданова - це трансформація. Його головне досягнення - не окрема операція.
Його гучна справа - перетворення воєнної розвідки з тіньової структури на активного гравця війни, дипломатії та політики. Олександр Усик: абсолютний чемпіон країни, що б'ється
Перемога Олександра Усика в реванші з Даніелем Дюбуа на «Вемблі» зробила його абсолютним чемпіоном світу в суперважкій вазі. Але для українців цей бій означав значно більше, ніж спортивний титул.
Усик - це символ витривалості. Його вихід у ринг із українськими меседжами, його публічні позиції, його дисципліна й віра перетворили спорт на інструмент міжнародної комунікації.
Він не просто боксер. Олександр Усик - метафора України, яка стоїть проти значно сильнішого ворога і не здається.
Артем Пивоваров: масова культура без зради змісту
2025 рік став піком для співака та автора пісень Артема Пивоварова. Сім Палаців спорту за десять днів, десятки тисяч глядачів, звання Заслуженого артиста України, рекорди й нагороди.
Але головне - його музика перестала бути лише розвагою. Вона працює з ідентичністю, мовою, історією.
Артем Пивоваров довів, що масова культура може бути глибокою і відповідальною.
Нікіта Кадан: українське мистецтво у світовому фокусі
Художник Нікіта Кадан увійшов до престижного світового рейтингу Power 100. Його мистецтво у 2025 році продовжувало рефлексувати на тему війни та пам'яті, привертаючи увагу міжнародної спільноти до України не лише через призму трагедії, а й через глибокий інтелектуальний контекст. Потрапляння Нікіти Кадана до рейтингу ArtReview Power 100 - це прорив для всієї української артсцени.
Його роботи - складні, іноді незручні, позбавлені естетизації війни. Він працює з пам'яттю, травмою, історією - чесно й без компромісів.
Нікіта Кадан - приклад того, як українське мистецтво стало повноцінним учасником глобальної розмови.
Вікторія Амеліна: слово, що пережило автора
Посмертне визнання Вікторії Амеліної премією Джорджа Орвелла - не просто літературна подія. Це етичний жест світу.
Її книга «Дивлячись на жінок, які дивляться на війну» стала документом епохи - між щоденником, свідченням і обвинувальним актом. Амеліна писала не з безпеки - вона фіксувала злочини на деокупованих територіях.
Вікторія Амеліна загинула, фіксуючи правду. І саме тому її слово стало частиною світової розмови про Україну.
Її гучна справа - це культура, яка не ховається від війни, а дивиться їй просто в очі.
Не герої - а архітектори майбутнього
Ці гучні справи - не про славу. Вони про вибір. Про рішення залишитися, діяти, будувати, ризикувати й відповідати. Саме з таких рішень і складається Україна, яка вистояла - і продовжує боротися.
Ці люди різні. У них різні біографії, темпераменти й масштаби впливу. Але між ними є спільне:
- Григорій Козловський та Рінат Ахметов показали, що футбол може бути інструментом національної стійкості та допомоги ЗСУ.
- Олександр Свіщов і Нікіта Кадан довели, що культура - це не розкіш, а фундамент ідентичності. Вони тримають духовний фронт. Свіщов рятує історію через меценатство в музеях, Кадан концептуалізує трагедію війни для світових галерей.
- Кирило Буданов і Василь Малюк уособлюють силу спецслужб: від десантних операцій у Покровську та дипломатичних місій у США до внутрішнього очищення країни від ворожих агентів. Вони - нове покоління силового мислення: асиметрія, технології, ініціатива.
- Рінат Ахметов та Борис Тодуров забезпечують виживання нації - один через масштабне будівництво підземних госпіталів та підтримку «Сталевого фронту», інший - через унікальні операції на серці та розвиток трансплантології в умовах війни.
Григорій Козловський, Олександр Усик та Олександр Свіщов зробили спорт мовою, якою Україна говорить зі світом. Вони просувають Україну на світовій арені. Усик - титулами в боксі, Козловський - вихованням молодих футболістів в академії «Рух», Свіщов - розвитком водного поло та підтримкою ветеранів.
Вікторія Амеліна та Артем Пивоваров дали країні голос - різний за формою, але єдиний за змістом. Амеліна працювала на майбутнє - на той момент, коли світ шукатиме правду про цю війну. Пивоваров працює на теперішнє - щоб країна витримала психологічно, емоційно, культурно.
Їх гучні справи доводять: Україну сьогодні тримають не абстракції, а конкретні люди. Саме з таких різних, але співзвучних історій складається майбутнє країни. І кожна з цих гучних справ 2025 року - це цеглина у фундамент майбутньої перемоги та відновлення України.
Ринат Ахметов, Григорий Козловский, Александр Свищев и Кирилл Буданов: кто на самом деле определял 2025 год
Прошедший год войдет в историю не только как очередной год войны. Это был год, когда стало окончательно ясно: страну держат не лозунги и не абстрактные институты - ее держат конкретные люди. Люди, которые действовали в больницах и на стадионах, в цехах и галереях, в тылу и в глубоком тылу врага.
Эти дела не всегда были громкими по форме. Часто - по результатам. Кто-то спасал сердца, кто-то уничтожал стратегическую авиацию РФ, кто-то строил футбольные академии и подземные госпитали, кто-то превращал культуру в оружие, а спорт - в язык, на котором Украина говорит с миром.
Эти громкие дела разные по форме, но одинаковые по сути: они меняли реальность. И именно поэтому имена их авторов запомнились каждому украинцу.
Борис Тодуров: медицина, которая не имеет права на паузу
Борис Тодуров - имя, которое давно стало синонимом украинской кардиохирургии. Но в ушедшем году его деятельность вышла далеко за пределы профессиональной медицины.
Первый в Украине хирург, который осуществил пересадку сердца, создатель школы трансплантологии, Тодуров продолжил работу Института сердца в условиях полномасштабной войны.
За его плечами более 40 лет стажа и тысячи спасенных жизней. В 2025 году он оставался ключевым проводником развития трансплантологии в Украине, внедряя мировые стандарты хирургического лечения даже в сложнейших условиях войны.
Его команда не только спасает пациентов, но и удерживает систему, которая могла сломаться под давлением войны, дефицитов и перегрузок.
Борис Тодуров - пример того, как тишина операционной может быть не менее громкой, чем взрывы. Его дело - о выживании страны в буквальном смысле.
Ринат Ахметов: большие потери - большие обязательства
Для Рината Ахметова 2025 год стал одним из самых сложных за всю бизнес-карьеру. Потеря мариупольских активов, удары по энергетике, падение состояния - все это стало реальностью.
Но в то же время именно Ахметов остается фигурой, которая системно инвестирует в выживание государства. Подземные госпитали стандарта NATO Role 2, проект «Сердце Азовстали», сотни миллионов гривен на помощь военным и семьям защитников - это не разовые акции, а долгосрочная стратегия.
Отдельный размах - футбол. «Шахтер» даже в изгнании сохраняет статус бренда, представляющего Украину в Европе.
Ринат Ахметов - пример крупного бизнеса, который перестал считать только прибыль и начал считать ответственность.
Григорий Козловский: футбол как инвестиция в будущее
История Григория Козловского - это история долгого и упорного строительства. Не клуба - экосистемы.
ФК и Академия «Рух» под руководством Григория Козловского стали уникальным явлением для Украины: полная цифровизация подготовки, социальная миссия, работа с детьми со всей страны, включая переселенцев.
ФК «Рух» - самая молодая команда среди профессиональных лиг, и это не риск, а философия. Здесь воспитывают не только игроков, но и людей.
Параллельно Григорий Козловский стал одним из самых системных меценатов ВСУ: более 100 миллионов гривен помощи, дроны, техника, поддержка артиллерийских бригад, реабилитация военных.
Григорий Козловский - пример того, как футбол, благотворительность и ответственность могут работать как единый механизм. Его громкое дело - это футбол как форма национальной безопасности и социальной политики.
Василий Малюк: спецоперация как искусство войны
Операция «Паутина», подготовленная и осуществленная Василием Малюком, стала одной из самых громких историй года. Уничтожение стратегической авиации РФ в глубоком тылу - без преувеличения, исторический момент.
Более полутора лет подготовки, сложная логистика, сотни дронов, маскировка, синхронность - все это сделало операцию символом нового уровня украинских спецслужб.
Даже после увольнения с должности Василий Малюк остается фигурой, олицетворяющей новую школу украинских спецслужб - точную, технологичную, асимметричную.
Это была не просто спецоперация. Это был сигнал: у врага больше нет безопасного тыла.
Александр Свищев: синтез спорта, культуры и экономики
Александр Свищев - одна из самых многомерных фигур года и ярчайший пример многомерного меценатства. Президент Федерации водного поло, бизнесмен, меценат, инвестор.
Он инвестирует в экономику - открытие одного из крупнейших рыбоперерабатывающих заводов в стране создало сотни рабочих мест и десятки миллионов налогов.
Александр Свищев развивает спорт - водное поло, теннис, детские школы, комплексы, федерации.
Он сохраняет культуру - фильмы, книги, музеи, исторические проекты.
Александр Свищев получил ряд наград от ВСУ, в частности, награды от 125-й и 103-й бригад ТРО за весомую помощь военным.
Александр Свищев - это модель современного украинского мецената, который мыслит системно и на десятилетия вперед. Он - пример институционального мышления, когда спорт, культура и экономика не конкурируют, а усиливают друг друга.
Кирилл Буданов: от тени разведки к центру политического веса
Для Кирилла Буданова 2025 год стал периодом наивысшего взлета. Под его руководством ГУР провело блестящую операцию в Покровске, где генерал лично участвовал в высадке десанта для создания коридора безопасности.
Помимо боевых успехов, Кирилл Буданов стал главным «информационным щитом», нейтрализовав российские ИПСО перед учениями «Запад-2025».
Его назначение в начале 2026 года главой Офиса Президента стало логическим признанием его влияния.
Теперь генерал-лейтенант, который ранее уничтожал вражеский флот дронами Magura V, перешел к большой дипломатии, представляя Украину на переговорах в США и ОАЭ.
Громкое дело Карила Буданова - это трансформация. Его главное достижение - не отдельная операция. Его громкое дело - превращение военной разведки из теневой структуры в активного игрока войны, дипломатии и политики.
Александр Усик: абсолютный чемпион страны, которая борется
Победа Александра Усика в реванше с Даниэлем Дюбуа на «Уэмбли» сделала его абсолютным чемпионом мира в супертяжелом весе. Но для украинцев этот бой означал гораздо больше, чем спортивный титул.
Усик - это символ выносливости. Его выход на ринг с украинскими посланиями, его публичные позиции, его дисциплина и вера превратили спорт в инструмент международной коммуникации.
Он не просто боксер. Александр Усик - метафора Украины, которая стоит против значительно более сильного врага и не сдается.
Артем Пивоваров: массовая культура без предательства содержания
2025 год стал пиком для певца и автора песен Артема Пивоварова. Семь Дворцов спорта за десять дней, десятки тысяч зрителей, звание Заслуженного артиста Украины, рекорды и награды.
Но главное - его музыка перестала быть просто развлечением. Она работает с идентичностью, языком, историей.
Артем Пивоваров доказал, что массовая культура может быть глубокой и ответственной.
Никита Кадан: украинское искусство в мировом фокусе
Художник Никита Кадан вошел в престижный мировой рейтинг Power 100. Его искусство в 2025 году продолжало рефлексировать на тему войны и памяти, привлекая внимание международного сообщества к Украине не только через призму трагедии, но и через глубокий интеллектуальный контекст.
Попадание Никиты Кадана в рейтинг ArtReview Power 100 - это прорыв для всей украинской артсцены.
Его работы - сложные, иногда неудобные, лишенные эстетизации войны. Он работает с памятью, травмой, историей - честно и без компромиссов.
Никита Кадан - пример того, как украинское искусство стало полноценным участником глобального разговора.
Виктория Амелина: слово, пережившее автора
Посмертное признание Виктории Амелиной премией Джорджа Оруэлла - не просто литературное событие. Это этический жест мира.
Ее книга «Глядя на женщин, которые смотрят на войну» стала документом эпохи - между дневником, свидетельством и обвинительным актом. Амелина писала не из безопасности - она фиксировала преступления на деоккупированных территориях.
Виктория Амелина погибла, фиксируя правду. И именно поэтому ее слово стало частью мирового разговора об Украине.
Ее громкое дело - это культура, которая не прячется от войны, а смотрит ей прямо в глаза.
Не герои - а архитекторы будущего
Эти громкие дела - не о славе. Они о выборе. О решении остаться, действовать, строить, рисковать и отвечать. Именно из таких решений и состоит Украина, которая выстояла - и продолжает бороться.
Эти люди разные. У них разные биографии, темпераменты и масштабы влияния. Но между ними есть общее:
- Григорий Козловский и Ринат Ахметов показали, что футбол может быть инструментом национальной устойчивости и помощи ВСУ.
- Александр Свищев и Никита Кадан доказали, что культура - это не роскошь, а фундамент идентичности. Они держат духовный фронт. Свищев спасает историю через меценатство в музеях, Кадан концептуализирует трагедию войны для мировых галерей.
- Кирилл Буданов и Василий Малюк олицетворяют силу спецслужб: от десантных операций в Покровске и дипломатических миссий в США до внутренней очистки страны от вражеских агентов. Они - новое поколение силового мышления: асимметрия, технологии, инициатива.
- Ринат Ахметов и Борис Тодуров обеспечивают выживание нации - один через масштабное строительство подземных госпиталей и поддержку «Стального фронта», другой - через уникальные операции на сердце и развитие трансплантологии в условиях войны.
- Григорий Козловский, Александр Усик и Александр Свищев сделали спорт языком, на котором Украина общается с миром. Они продвигают Украину на мировой арене. Усик - титулами в боксе, Козловский - воспитанием молодых футболистов вАакадемии «Рух», Свищев - развитием водного поло и поддержкой ветеранов.
- Виктория Амелина и Артем Пивоваров дали стране голос - разный по форме, но единый по содержанию. Амелина работала на будущее - на тот момент, когда мир будет искать правду об этой войне. Пивоваров работает на настоящее - чтобы страна выдержала психологически, эмоционально, культурно.
Их громкие дела доказывают: Украину сегодня держат не абстракции, а конкретные люди. Именно из таких разных, но созвучных историй складывается будущее страны. И каждое из этих громких дел 2025 года - это кирпичик в фундамент будущей победы и восстановления Украины.
