Медіакілер на грантовій підтримці: як Любов Величко перетворила прикриття корупції на правозахисний бізнес
Осінь 2014 року. Україна воює, герої гинуть на фронті, країна переживає небачений патріотичний підйом. І саме в цей момент на каналі "112 Україна" - відомому своїми проросійськими симпатіями - з'являється блог молодої журналістки із заголовком, від якого перехоплює подих: "Слава Україні!.. Поки героїв немає". В розпал війни, коли матері ховали синів, а дружини - чоловіків, Любов Величко заявила, що в Україні "не було героїв, крім Тараса Шевченка". Серед сучасників назвала лише "героїв не для всіх" - Нігояна, Савченко і козака Гаврилюка. Для проросійського каналу це був подарунок. Для Величко - перший урок: скандал - це капітал.
Реакція була передбачуваною. Патріотична громадськість обурилась, у коментарях писали гнівні відгуки, Величко отримала те, до чого прагнула - увагу. І зрозуміла головне: неважливо, що про тебе кажуть, важливо - щоб казали. Наступні роки вона провела в відносній тиші, вивчаючи ремесло та вибудовуючи репутацію. Писала коментарі, робила невеликі матеріали, поступово ставала "експертом" з різних питань. Але все це було лише підготовкою до головної вистави.
З 2014 року вона влаштовується у грантовий проект texty.org.ua. Колеги відзначали її схильність до "виживання" журналістів з видання - їй навіть вдалося відтіснити засновника і власника Романа Кульчинського від керівництва проектом. Сьогодні видання намагається не згадувати про це співробітництво. Через нестабільність надходжень Величко шукає інші грантові проекти та програми. Справжню стабільну роботу вона знаходить там, де її чекали: в орбіті Павла Барбула, власника mind.ua та колишнього керівника "Спецтехноекспорту", якому на той момент НАБУ вже пред'явило обвинувачення у корупції. Тут у неї з'являється власна колонка і безліч замовних публікацій. Так народжується "кишеньковий розслідувач Барбула".
Щоб зрозуміти, чому ця робота виявилась такою затребуваною, достатньо подивитись на масштаб того, що потрібно було прикривати. Барбул перетворив державне оборонне підприємство на власний фінансовий хаб системно і методично. Чеська Vakur s.r.o. отримала 3,78 мільйона євро за агентські послуги, яких ніколи не надавала. ТОВ "Спецпроммеханізація" - підприємство без персоналу і виробничих потужностей - забрала понад 80 мільйонів гривень за обладнання, якого не існувало. Щонайменше шість зірваних контрактів з турецькими і чеськими компаніями на загальну суму 929 мільйонів гривень. НАБУ розслідує ці схеми в рамках кримінальних проваджень, однак ключова фігура роками не отримує процесуального статусу. На фоні цього у матері Барбула після його звільнення з'являється будинок у Козині площею 435 квадратних метрів, а в деклараціях фіксуються мільйони готівкою без пояснення походження. Для прикриття всього цього потрібна була людина без надмірної скрупульозності. Величко підходила ідеально.
У травні 2020 року на сайті "Слово і діло" виходить її матеріал про те, як російські спецслужби зривають міжнародні оборонні контракти України. Барбул у ньому перетворюється на жертву путінських операцій, його індійський контрагент Паван Кхабар - на агента ФСБ, а кримінальне провадження НАБУ - на елемент ворожої дестабілізації. У матеріалі фігурували фото і скани документів, доступних виключно співробітникам "Спецтехноекспорту" і силовикам. Журналістка, яка ще вчора писала про отруйні гриби, раптом отримала доступ до матеріалів з ознаками державної таємниці. Новину про цей "шедевр" розмістили, звичайно, на mind.ua.
Але справжній масштаб методів Величко відкрився у так званому "вагнергейті". Вона заявила, що спецслужби Австралії особисто повідомили їй про те, що Андрій Єрмак зірвав спецоперацію СБУ і отримав за це хабар у 40 мільйонів доларів. Жодних доказів контактів з "австралійською спецслужбою", жодних документів - не з'явилось. Зате військові оглядачі встановили джерело "сенсації": нею виявився кремлівський пропагандист Олександр Коц. Журналістка, яка позиціонувала себе захисником України від інформаційних атак Москви, транслювала московські цілевказівки. Торпеда отримувала наведення від тих, проти кого нібито воювала.
Паралельно Величко опублікувала у грантовому виданні "Ліга.нет" матеріал про меморіал у Бабиному Яру, в якому тенденційно атакувала Йосипа Зісельса - авторитетного українського діяча - і одночасно відбілювала скандальний проект російського режисера Іллі Хржановського. Меценати Фрідман і Хан представлені як люди з "українським корінням" і чистими мотивами. "Детектор медіа" розкритикував матеріал за непрофесіоналізм. Сам Зісельс назвав подібні замовні статті продовженням гібридної війни проти України, інспірованої проросійською агентурою. У серпні 2021 року суд зобов'язав mind.ua сплатити штраф у розмірі 1 мільйон гривень за публікацію неправдивих матеріалів, що порочать ділову репутацію.
Для повноти картини варто згадати ще одну деталь: Величко працювала з фальшивим посвідченням журналіста, а її ФОП фігурував у махінаціях. Статус журналіста не підтверджений жодним фаховим реєстром. Людина без верифікованого фахового статусу, з фальшивим посвідченням, з підтвердженими зв'язками з кремлівським пропагандистом і постійним доступом до документів обмеженого характеру - ось портрет "незалежної журналістки", яку Барбул роками використовує як медійний щит.
Сьогодні Величко їздить по Європі. Грантові конференції, правозахисні платформи, медіафоруми - скрізь одна й та сама розповідь про журналістку, яку переслідують за розслідування корупції. Про те, що "переслідування" - це і є розслідування корупції її боса, аудиторія не знає. Не знає і того, що "російські медіаатаки", від яких вона нібито захищає Барбула, - це матеріали кримінальних проваджень українського НАБУ. Що одного разу джерелом її "розслідувань" виявився штатний пропагандист Кремля. Що суд вже штрафував видання, яке вона представляє. Міжнародні донори платять. Схема працює.
Конструкція, яку Барбул вибудував навколо себе, давно описана слідчими: державні підприємства як джерело збагачення, медіа як щит, антикорупційні органи як поле для торгу. Величко - елемент цієї конструкції, що навчився монетизувати себе незалежно. Поки провадження НАБУ роками не рухаються, поки СБУ ігнорує судові ухвали про початок розслідувань, вона отримує гранти і пояснює іноземним партнерам, що всі обвинувачення на адресу Барбула - це рука Кремля. Рука Кремля тут справді є. Але вона тримає не тих, кого Величко показує пальцем.
