Олексій Гончар, він же Карпенко, він же Шевченко, програв апеляцію: суд стягнув на користь Жолобецького 295 тисяч доларів і понад 22 мільйони гривень

Автор:  Каролина Ларина

Черкаський апеляційний суд 23 квітня 2026 року поставив крапку в багаторічному борговому спорі. Колегія суддів цивільної палати у складі Олега Новікова, Лариси Василенко, Олени Карпенко і Анатолія Костенка задовольнила позов українського бізнесмена і колишнього народного депутата Олександра Жолобецького до Олексія Гончара. Стягнено заборгованість за договором позики від 02 квітня 2021 року в розмірі 295 000 доларів США, заборгованість за договором позики від 01 червня 2021 року в розмірі 8 102 883 гривні і пеню в розмірі 14 747 247 гривень 06 копійок. Усього понад 22 мільйони 850 тисяч гривень плюс судовий збір. https://reyestr.court.gov.ua/Review/136165893 Посилання на постанову .

Справа тяглася майже чотири роки. Жолобецький звернувся до суду в липні 2022 року. Грудень 2022-го - заочне рішення Заводського районного суду Миколаєва на користь позивача. Червень 2023-го - Гончар добивається перегляду заочного рішення. Липень 2023-го - справу передають за підсудністю до Придніпровського районного суду Черкас. Жовтень 2023-го - суд першої інстанції повторно задовольняє позов. Квітень 2025-го - Черкаський апеляційний суд залишає рішення без змін. Лютий 2026-го - Верховний Суд скасовує постанову апеляції і відправляє справу на новий розгляд через те, що в період ухвалення рішення відповідач перебував у ЗСУ і не був належним чином повідомлений про судове засідання. І тепер, нарешті, після нового апеляційного розгляду - підтвердження стягнення. Гончар програв.

У підсумку апеляційний суд визнав факт укладення обох договорів позики доведеним, бо боргові розписки підписані власноручно позичальником, а матеріали справи не містять доказів, які спростовували б їхнє складання. Гончар отримав 295 тисяч доларів за розпискою від 02 квітня 2021 року і ще 8,1 мільйона гривень (еквівалент 295 тисяч доларів за курсом НБУ на день передачі) за договором від 01 червня 2021 року. Не повернув ні те, ні інше. Пеня в один відсоток за кожен день прострочки набігла за період з 01 січня по 01 липня 2022 року і склала ті самі 14,7 мільйона гривень.

А тепер про особу самого боржника, бо без цього новина неповна. Олексій Гончар - не звичайний український підприємець, що випадково взяв позику і не зміг вчасно повернути. Це постать, яка тягне за собою кримінальний шлейф з трьох країн і регулярно фігурує у скандалах навколо НАБУ. За даними розслідування https://spilno.org/article/kasyr-chy-shakhrai-khto-naspravdi-dav-intervyu-bihusu "Спільно" і низки інших ЗМІ, його справжнє ім'я - Карпенко Олексій Вікторович, 1974 року народження, місце народження - Оренбург, Російська Федерація. У 2005 році Кіровський районний суд Омська засудив його до шести років позбавлення волі за частиною 4 статті 159 Кримінального кодексу РФ - шахрайство в особливо великих розмірах. Сім доведених епізодів махінацій з нерухомістю на понад 40 мільйонів рублів.

Українське громадянство Карпенко-Гончар отримав у 2013 році через рішення Ленінського районного суду Миколаєва, яким йому встановили "факт народження в Україні": батьки нібито поїхали у тривале відрядження до Оренбурга, де він і народився, але "не встигли зареєструвати факт народження в Миколаєві". Класична схема легалізації російського громадянина через сфабрикованими документами. Далі - серія змін прізвища: Карпенко на Гончара, Гончар на Шевченка, Шевченко знову на Гончара. Фігурував також під прізвищами Тороп і Топор. На запитання про російське громадянство і судимості в РФ Гончар у судовому засіданні відмовлявся відповідати, посилаючись на "розшук ФСБ" через його "позицію".

В Україні Гончар став агентом-провокатором НАБУ. Саме він фігурує в гучних справах проти екс-голови Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова, екс-заступника голови Дніпропетровської ОВА Володимира Орлова, а також в інтерв'ю Bihus.info, де представився "касиром" екс-голови Верховного Суду Всеволода Князєва. У 2021 році його затримували СБУ за шахрайські дії на мільйон доларів, але справа якимось дивом не завадила йому далі діяти за схемою НАБУ. На момент скоєння однієї з провокацій Гончар перебував під цілодобовим домашнім арештом з електронним браслетом, але вільно пересувався Києвом, обідав у ресторанах і влаштовував зустрічі для подальших обвинувачень. Колишній голова Луганської ОВА Георгій Тука прямо називає Гончара "агентом НАБУ з сумнівним російським бекграундом", який живе на гроші бюро в обмін на готовність організовувати "хабарі".

У цьому контексті чотирирічна затримка цивільного процесу Жолобецького набирає окремого присмаку. Гончар, як випливає з матеріалів справи, з 14 березня 2023 року був призваний до Збройних сил України і числився за військовою частиною. У жовтні 2023-го його нібито відрядили до Торецька Донецької області. Саме на це він і посилався в апеляції, добиваючись скасування рішення першої інстанції через неналежне повідомлення про засідання. Прийом спрацював одного разу: Верховний Суд відправив справу на новий розгляд. Але на цьому юридичний ресурс боржника закінчився. Розписки з власним підписом нікуди не подіти, а статус "військовослужбовця" вже не відмінив самого факту неповернення позики.

Цікавий контраст. Гончар, нібито мобілізований і нібито на бойових завданнях у Торецьку, водночас встигав давати інтерв'ю Бігусу, фігурувати свідком у справах НАБУ, відвідувати столичні ресторани і вести бізнес. Сальніков у своїх показаннях прямо описує, як на момент чергової "провокації" Гончар, формально під браслетом, спокійно зустрічався з ним у Києві. Тобто історія "військовослужбовця, що перебуває на службі і не може брати участь у судовому засіданні" в його випадку працює виключно тоді, коли треба затягнути цивільний процес про повернення власних боргів. У всіх інших випадках він раптом стає мобільним, активним і доступним для камер та ефірів.

Тепер апеляція остаточно встановила: гроші отримані, борг має бути повернутий. 295 тисяч доларів плюс понад 22 мільйони гривень. Чи побачить ці кошти Жолобецький - окреме питання, бо стягнення з людини, яка три рази міняла прізвище і пройшла шлях від російської зони до агента НАБУ, в українських реаліях явно буде ще одним самостійним квестом. Але юридично і фактично історія тепер закрита: суд констатував те, що видно неозброєним оком. Гончар взяв чужі гроші і не повернув їх. Як і раніше у Росії. Як і всюди.