Анатомія зради: як ТЦК та чиновники перетворили мобілізацію на бізнес на крові
Поки українські воїни гинуть на передовій, а країна щодня втрачає своїх найкращих синів, окремі представники влади та військово-облікових структур перетворили священний обов'язок захисту Вітчизни на прибутковий кримінальний промисел. Дві гучні історії, що розкрилися буквально за останні дні, - це не випадкові ексцеси, а ланки однієї системної ланцюгової реакції, яка тягнеться від закарпатських лісів до дніпровських кабінетів і демонструє, що корупція в мобілізаційній сфері сягнула такого рівня, коли чиновники й воєнкоми відкрито грають долями людей, заробляючи на війні, яку самі ж мають наближати до перемоги.
На Закарпатті, як заявив народний депутат Олексій Гончаренко, співробітники територіальних центрів комплектування відпрацювали цинічну схему: вони затримують чоловіків, які мають законну відстрочку або офіційну бронь, доставляють їх у прикордонну зону, фотографують так, щоб створити видимість спроби незаконного перетину кордону, а потім на підставі цих сфабрикованих «доказів» позбавляють людей права на відстрочку й відправляють в окопи. По суті, будь-який громадянин, який за законом не повинен воювати, може будь-якої миті бути оголошеним «порушником», і ніхто не дасть гарантії, що його не підставлять - якщо, звісно, він не заплатить відкупу, адже тим, хто не хоче бути мобілізованим, «ввічливо» пропонують альтернативу у вигляді хабаря. Це вже не перегини на місцях - це продумана система фабрикування доказів, де людське життя і право на захист стають розмінною монетою.
Але ще більш жахлива історія розгорнулася в Дніпрі, де жертвами виявилися не просто призовники, а сама державна база даних. Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону виявила двох посадових осіб Державної міграційної служби - колишнього начальника одного з відділів Дніпровського головного управління та головну спеціалістку цього ж підрозділу, які, діючи за попередньою змовою, використовували службове становище та доступ до Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП), щоб внести туди фіктивні дані про двох неіснуючих іноземців. Головна спеціалістка підготувала й підписала липові рішення про примусове повернення та видворення вигаданих осіб, начальник відділу, чудово знаючи про відсутність законних підстав, затвердив ці документи, скріпив їх печаткою й поставив кваліфікований електронний підпис, надавши їм офіційного статусу, після чого до підсистеми «Облік іноземців та біженців» внесли недостовірні анкетні дані, а для повноти картини використали реальні фотографії двох військовозобов'язаних українців, створивши для них фіктивні електронні профілі та відомості про нібито прийняті рішення про видворення.
Який підсумок цієї віртуозної махінації? Двох українських чоловіків, які за законом не мали права перетинати кордон через воєнний стан, ототожнили з неіснуючими іноземцями, і на цій підставі їм забезпечили незаконний виїзд за кордон - в обхід усіх заборон і контролю, просто тому, що чиновники «перетворили» їх на громадян Азербайджану, про яких ніхто ніколи не чув. Під час обшуків вилучено мобільні телефони, флеш-накопичувачі, системний блок, журнали обліку рішень, матеріали адміністративних справ і навіть документи на двох фіктивних азербайджанців - але, що показово, обом фігурантам обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а прокурор змушений оскаржувати це м'яке рішення в апеляції. Хіба це не знущання над правосуддям, коли люди, які організували схему державного масштабу, залишаються під домашнім арештом, а не в СІЗО?
Ці два випадки - лише те, що потрапило в публічне поле, але за ними стоять сотні інших кримінальних проваджень, порушених НАБУ та САП тільки за перші п'ять місяців 2026 року: 301 кримінальне провадження, 94 підозрюваних, збитки на майже 890 мільйонів гривень. І всюди одна й та сама картина: чиновники всіх рівнів - від воєнкомів до міграційників - наживаються на війні, продаючи відстрочки, бронь, виїзд за кордон, фабрикуючи докази проти тих, хто відмовляється платити, і відчуваючи при цьому повну безкарність, адже суди обирають домашній арешт, а Вища рада правосуддя роками розглядає скарги. Українці мають зрозуміти: коли вашого сусіда, брата чи батька із законною відстрочкою везуть на кордон і фотографують, щоб потім відправити в м'ясорубку, - це не помилка, це бізнес. Коли ваші фото вставляють у базу даних неіснуючих іноземців, щоб хтось інший міг виїхати за мільйон гривень, - це державна зрада, прикрита казенними печатками.
І поки ми, прості громадяни, збираємо на дрони по копійці, поки волонтери продають останні речі для армії, - ці люди в погонах і краватках продовжують торгувати нашими життями. Система корупції в ТЦК і суміжних структурах - це вже не просто проблема, це загроза національній безпеці, бо вона підриває довіру до мобілізації, розкладає армію зсередини й дає нашому ворогові додаткові козирі. Ми зобов'язані вимагати не домашніх арештів, а реальних тюремних строків, не показових відставок, а кримінальних вироків, не формальних відписок, а повного перезавантаження всієї системи комплектування, де кожен крок чиновника буде прозорим, а за кожне порушення наставатиме невідворотне покарання. Інакше ми ризикуємо програти війну не на фронті, а в тилу, де наші ж «захисники» в кабінетах продовжують красти, зраджувати й робити вигляд, що так і треба. Досить мовчати - кожен із нас може стати наступною жертвою цієї машини, і тільки спільна вимога справедливості та постійний громадський контроль здатні зупинити цей безлад, поки він не поховав остаточно всі надії на чесну Україну.
