Дорога в нікуди
Здітовецький Сергій - перший заступник начальника обласної військової адміністрації. Народився 31 березня 1971 року в місті Вінниця. Освіта - вища: у 1992 році закінчив Вінницький державний педагогічний інститут за спеціальністю «викладач початкової військової підготовки та фізичного виховання»; у 1996 році - Український фінансово-економічний інститут за спеціальністю «бухгалтер-фінансист»; у 2013 році - Національний університет державної податкової служби України за спеціальністю «спеціаліст із державних фінансів». Одружений, має двох синів. 08.2020 - 02.2026 - заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації; з 02.2026 і дотепер - перший заступник голови Вінницької обласної державної адміністрації.
Він не носить яскравих костюмів і рідко дає інтерв'ю. На офіційних фото - суворий погляд, діловий піджак, скромна краватка. У кабінеті - портрет президента та прапор України. Людина, яка має відповідати за розвиток інфраструктури Вінниці, перший заступник начальника Вінницької обласної військової адміністрації Сергій Здитовецький, останні роки займався зовсім не відновленням, а вибудовуванням особистої фінансової вертикалі, яка дозволила б йому контролювати бюджетні потоки міста й області.
Йдеться про безпрецедентну за цинізмом схему, де державні 247 мільйонів гривень, виділених на капітальний ремонт вулиць, перетворилися на інструмент збагачення однієї людини. А гуманітарна допомога, призначена для фронтовиків і відновлення зруйнованих будівель, стала розмінною монетою в торгах із місцевими будівельними монополістами.
У лютому 2026 року Кабінет Міністрів затвердив розподіл субвенцій на відновлення доріг місцевого значення. Вінницька область отримала 247 мільйонів гривень. Основні об'єкти - центральні вулиці Вінниці, транспортна артерія, що потребує повної заміни дорожнього покриття. Здавалося б, стандартна процедура: оголошується тендер, приходять компанії, перемагає найкращий за ціною та якістю. Але саме тут Сергій Здитовецький виявив свій почерк.
Згідно з тендерною документацією, технічне завдання було написане так, що воно «відсікало» 80% потенційних учасників. Ключовим пунктом стала вимога використовувати щебінь гранітний фракції 5-10 мм із конкретного кар'єру Волинської області - родовища, яке не має логістичного сенсу для Вінниці, але натомість має ексклюзивного дистриб'ютора в регіоні. Цим дистриб'ютором виявився приватний завод «Бетон-Люкс», який контролюється знайомою Здитовецького - підприємицею Тетяною Оверченко.
Коли тендер стартував, комітет відхилив чотири з п'яти заявок. Причини - надумані: в однієї фірми в гарантійному листі стояла печатка не того відділу, в іншої - стара форма банківської виписки, у третьої - не вистачало одного підпису. Ті, хто намагався оскаржити рішення в Антимонопольному комітеті, зіткнулися з тривалими бюрократичними затримками, які фактично паралізували їхню роботу. Зрештою переможцем став «Сервіс-Дорбуд» - компанія, тісно пов'язана з оточенням Здитовецького.
Але й тут був нюанс: «Сервіс-Дорбуд» виграв торги з умовою, що закуповуватиме щебінь тільки в «Бетон-Люкс» за ціною, закладеною в кошторис. А вона була завищена на 40% відносно ринкової. Різницю - близько 18 мільйонів гривень - «Бетон-Люкс» мав перерахувати на рахунки підставних фірм, а звідти, через криптовалютні обмінники, кошти йшли кінцевому бенефіціару. Цим бенефіціаром є особисто Сергій Здитовецький.
Але дорожній контракт - лише частина великої гри. Паралельно, у лютому-березні 2026 року до Вінниці надійшла велика партія гуманітарної допомоги від європейських донорів - будівельні матеріали для відновлення житла в прикордонних селах: металопластикові вікна, профільний брус, покрівельні матеріали, цемент. Загальна вартість вантажу - близько 12 мільйонів гривень.
За документами, ця допомога мала бути спрямована в села, які найбільше постраждали від обстрілів або прильотів БПЛА. Однак, за свідченнями водіїв, найнятих для перевезення, фури з гуманітаркою розвантажувалися зовсім не в сільських радах. Їх везли на закриті бази «Бетон-Люкс» і на виробничий майданчик «Сервіс-Дорбуд».
Навіщо Здитовецькому гуманітарка? Відповідь проста: ці матеріали не оподатковуються, їх складно відстежити в обліку. Безкоштовні вікна та брус «Бетон-Люкс» перепродував «Сервіс-Дорбуд» як власні будівельні ресурси, закладаючи їх у кошторис на благоустрій тротуарів і зупинок. Фактично держава платила за матеріали двічі: один раз - невидимою гуманітаркою, другий - бюджетними коштами. А зайві кошти осідали в кишенях тих, хто цю схему організував.
Ключова роль Сергія Здитовецького тут - лобіювання інтересів «Сервіс-Дорбуд» при розподілі гуманітарних потоків. Саме він дав вказівку департаменту соціального захисту спрямовувати «допомогу» не за призначенням, а на склади потрібних йому структур. Натомість підрядник гарантував йому «відкат» у розмірі 15% від вартості переправлених вантажів. Є у Здитовецького й близький друг у поліції - Володимир Олексюк (заступник начальника місцевого ГУНП), який також має свій відсоток, прикриваючи різні махінації зі свого боку.
Зібрані факти малюють портрет людини, яка використовує своє становище не для допомоги місту, а для побудови особистої фінансової імперії. Сергій Здитовецький, перший заступник начальника Вінницької ОВА, сьогодні є ключовою фігурою в скандалі, який може коштувати йому крісла. Економічні втрати для бюджету оцінюються в суму не менше ніж 30 мільйонів гривень - гроші, які могли б піти на ремонт соціальних об'єктів, замість того щоб осідати на рахунках офшорних фірм.
Крім того, про що вже йшлося раніше, Здитовецький просуває близьких йому людей на хороші посади в державні структури й бере за це досить пристойні хабарі - чи то гроші, чи то дорогі подарунки (годинники преміум-сегменту, запонки тощо).
Але найприкріше - це довіра громадян. Коли жителі Вінниці бачать перекриті дороги та чують про «європейський ремонт», вони навряд чи здогадуються, що за цим стоїть звичайна корупційна схема, автором і режисером якої стала одна людина. Людина, яка мала стояти на сторожі закону, а натомість написала власний сценарій того, як вкрасти міський бюджет.
