Ющенко снова раздарил ордена Украины своим сотрудникам
Президент Виктор Ющенко подписал указ о награждении государственными наградами по случаю Дня свободы.
Согласно документу, обнародованному на сайте главы государства, орденом Ярослава Мудрого IV награжден депутат от НУ-НС Ярослав Кендзер.Орденом Ярослава Мудрого V степени награждены, в частности, бывший депутат Богдан Бойко, депутаты от НУ-НС Вячеслав Кириленко и Юрий Костенко.
Также орденом "За заслуги" III степени награжден заместитель главы секретариата президента Игорь Попов.
Кроме того, орденом Свободы президент наградил общественного деятеля Атену Пашко и депутата I-IV созывов Василия Червония (посмертно).
Слава Україні? Не розумію що славити. Те, що тисячі українців поїхали розбудовувати Польщу, Італію, Португалію? Те, що через мізерну пенсію нема можливості купити кавуна, бо гроші йдуть на сигарети? Те, що народ владоможці обдурюють як лохів? От взяти приміром ******* *****. Коли вона була в опозиції, то дуже обурювалась тим, що по державних сертифікатах не сплачуються дивіденди. Зараз вона 2 роки при владі. То вона виправила цю несправедливість? Ви десь бачили в світі АТ, де б не сплачували дивіденди? Коли в 2004 році два злодії на пост президента вели телевізійний дебат, то один звинуватив другого в тім, що на сході України підприємства приватизуються за безцінь. Він, напевно, був не в курсі, що на заході України, в Дрогойобичі нафтопереробка приватизована не за безцінь, а навіть за дурно з допомогою державних сертифікатів. А може він це не вважає за гріх?
Взяти ПДВ. Додану вартість одержує підприємець, а ПДВ сплачує споживач. Про тіньову економіку. Коли влаштовуєшся на роботу, то зіткаєшся з вибором, чи працювати офіційно, для пенсії, чи працювати неофіційно, але тоді зарплата буде на пару сотень більша. Та біс з нею, з пенсією. Ще невідомо, чи доживеш до неї. А сьогодні такі проблеми!
Моя недоля така, що все життя був ідіотом, ідіотом і здохну. Якби я не проголосував за самостійну Україну, то зараз би мав пристойну пенсію. А працював я на верстатах з ЧПУ. Зарплата була понад 200 карбованців. Тоді долар коштував 90 копійок. Зараз за долар не купиш того, що можна було тоді накупити на 90 копійок. Яка була дешева пошта, які дешеві були книжки, який дешевий був проїзд в транспорті! Були звичайно і глупства, бо люди свиней годували хлібом, а шофери бензину зливали в кювет, аби їм не переглянули ліміти. Вища освіта була суцільно безплатна, і я цим скористався, закінчивши дрогобицький пед і навіть трохи попрацювавши вчителем математики. А медицина була не просто безплатна, а в лікарнях ще й пристойно годували.
І от такій державі я всадив ніж у спину, проголосувавши за самостійну Україну. Чому? Звичайно, дрібничкою було те, що я мусів називати націоналістів буржуазними. Я ніяк не розумів їхньої буржуазності. Це ж були звичайні хлопці. Та й чого їм засвербіло мати самостійну державу, коли держава була така хороша, така неосяжна? Правда, дивувало мене, що не можна було поїхати за кордон на футбольний матч, як це роблять, скажімо, англійці. Я був в захопленні від Леніна, хоча мені й дуже не подобалось його тлумачення свободи, як усвідомленої необхідності (див. його «Матеріалізм та емпіріокритицизм»). Я все ж таки розумів свободу, як право людини робити все те, що не шкодить іншим. Я не міг усвідомлювати необхідності рибних днів в їдальнях (нема вже їдалень, майже нема вже і перукарень, на сауни нема коштів). Таких дрібниць було дуже багато, але це все можна було терпіти.
Перший грім прогримів у зв’язку з подіями в Чехословаччині (події в Угорщині були пояснені, як ліквідація путчу – один раз не рахується). Нам з піною у роті доводили необхідність введення військ, бо інакше ФРН була готова ввести туди свої війська. Ввели війська і посіяли ненависть до себе. А потім Афганістан… І ось це вже було дуже серйозно. Дуже. За це я і всадив такій хорошій державі ніж у спину. Бо зрозумів, що я ніяка не людина у цій державі, а сама справжня худоба. Що в мене можна відібрати сина чи онука, як пацє від свиноматки, і повернути його в цинковій труні героєм, а мене на старості літ лишити без помічника. Бо, як виявляється, всі люди в цій «хорошій» країні народжуються з інтернаціональним боргом. В цілому світі люди народжуються з майбутньою спадщиною, і лише в нашій країні з боргом. Олег Блохін ніяк не хотів одержувати свій приз за Золотий м’яч, бо майже весь приз мусів би віддати державі. Ще раз я переконався, що я худоба, коли мене звільнили з долотного заводу (верстати з ЧПУ) «за прогули» за те, що не вийшов на роботу у вихідний день (неділю), хоча в Конституції СРСР було записано, що «Громадяни СРСР мають право на відпочинок», а коли став доводити в КГБ, що в нас дійсно порушуються права людини (чи не ідіот?), то мені запропонували вибір: полікуватись у психлікарні, написавши про це заяву (на місяць, два, півроку) або сісти в тюрму, де я колись працював вільнонайманим майстром, по статті «Клеветнические измышления, порочащие государственный и общественный строй СССР». А коли я по-ідіотськи спитав у кагебіста: «І на моїй могилі з’являтимуться антирадянські лозунги, як на могилі Івасюка?», той від несподіванки здригнувся і не знайшов ні чого ліпшого, як сказати: «То було давно». Отже, «то» було…
Але за що боровся, на те і напоровся? Тоді я був худобою. Але худобою при такому господареві, який за роботу лікував, та більш-менш пристойно годував. А тепер я вже гірше ніж худоба. Я загнаний звір! Ані лікування, ані пристойного годування за роботу.
От хопив мій син катаракту на око. Лікарі кажуть: треба міняти кришталик, причому зволікати з цим не можна, бо потім буде пізно. А де я, на той час безробітний, маю кошти на кришталик та операцію? Добре, що це не смертельно. А тепер вже й кошти не допоможуть, бо сітчатка розклалась. А цьому передувало ще гірше. Операція йому на мозок. Як, у вас матка не опускається? Ні, бо ви вже наперед знаєте про хеппі енд. А я? А могло би кінчитись і не добре. Його смертю. Бо діагноз – 50% лікування. А діагноз на томографі, тоді єдиному на Львів, знаєте скільки коштував? Аж 100 гривень. Смішно? Та тоді мінімальна зарплата була 80 гривень. А я взагалі безробітний. Коли діагноз був встановлений (хронічна гематома, колись вдарився, слава Богу що не пухлина), то виявилось, що операція необхідна, бо інакше помре. І от, безробітний, шукай кошти на три пари хірургічних рукавиць, чотири системи, бинт, марлю та різні медикаменти. А діагноз тут смертельний, нікуди не дінешся. Добре що люди не тільки позичали, а дехто навіть задурно давав, а його хресна мама, почувши про це з Америки, розрахувалась з усіма боргами. Бо не знаю, скільки часу я би й розраховувався з боргами. Майте на увазі, що кошти були потрібні не тільки на все вище перераховане, але треба було ще покласти добрячу суму баксів і в кишеньку хірургу (хоч він там і базікав, що це не обов’язково) і анестезіологу. Бо моя невістка, жінка мого племінника, вже на той час була розповіла мені, як вона робила собі операцію в Києві. Прийшла до тями на хірургічному столі з розрізаним животом, а лікаря-анестезіолога в хірургічному відділенні нема, десь вийшов. Кара за що? За глупство, за жадібність? От би розрізати живіт без наркозу *****, її попередникам-********** по прем’єрству, та всім, хто не вдушився зарплатнею депутата ВР, в тому числі і Левкові Лук’яненку (В’ячеслав Чорновіл своє одержав, хоч в таких особах, як я, і на завжди загубив своє добре ім’я, а живіт без наркозу йому вже не розріжеш ).
Левкові Лук’яненку? А що ж він міг зробити? Та не сидіти серед вампірів. Ставити питання руба. Наприклад: або скасовуємо депутатську недоторканість, або я йду геть з цієї зграї бандитів. Він цього не зробив. Значить теж бандит, вампір. Значить теж вартий розрізання живота без наркозу. Адже народ України висловив на цю тему свою думку на референдумі, який би референдум не був, законний чи не законний. В той час, як Левко Лук’яненко (і В’ячеслав Чорновіл теж) жирували на депутатській зарплатні (доробились до того?), людям України відрізали газ, їм погрожувало викидання з помешкань, і вони накладали руки на себе, а деколи, за компанію, і на своїх дітей. Я завжди говорив в цих випадках: якщо ти вже дійшов до таких крайнощів, то зроби на остачу людям добро, а за себе помстися – забери з собою якусь наволоч.
Нарешті і мені Бог послав таке випробування. Приїхали і до мене відрізати газ. Для власного виправдання розкажу всю передісторію. Як відомо, сила є – розуму не треба. З цієї «колокольні» наш рідний кабмін, вже не пам’ятаю за головування якого *********, встановив такі ціни на ком послуги, що вони виявились вищими за мінімалку. А коли побачили, яка з того вийшла велика дурниця, то ввели субсидії. Але, але… От приходжу я в газову службу по довідку для одержання субсидії, а начальник газової служби Савшака ставить мені зустрічну умову – сплатити 50% боргу. Борг – 700 гривен, мінімальна зарплата 80 гривень, я безробітний, а ще, як ви знаєте, маю сина-інваліда з дитинства. Для мене, звичайно ж, такі умови не можливі, а, отже, буду вбивати якусь наволоч, чи то Савшака, чи то Лук’яненка, чи то Чорновола. Пізніше для власної агітації за «Нашу Україну» завітав в Дрогобич майбутній президент Ющенко. Звичайно, він, як завжди, дрібненько попісяв на своїх прихильників своїм спізненням на 2 години. Але я (отже кількість натовпу не є показником прихильників) кричав у натовпі: «Голосуймо за відрізку газу! За свиней!». Одна жіночка мені на це зауважила:
- Платити треба.
- Та, маючи субсидію, можна бути мудрою.
А не маючи субсидії у мене ріс борг і за квартплату, і за воду. Хіба що розцінки за електроенергію були можливими. Коли я приходив в ЖЕК, то там мені не виставляли жодних зустрічних умов для укладання угоди аби взяти мене за зябра.
Отже, приїхали відрізати газ. Без всілякого судового рішення. Кажу:
- Через мій труп.
- А з нами міліція.
- Та плював я і на міліцію. Бандери на вас нема.
- Та якби був Бандера, то ви би висіли на першому ліпшому стовпі.
Бачу – це марнослівство. Збігав за каменюкою і підкидаю її на руці. А коли побачив, що і це нічого не доводить, то з відчаю з усієї сили жбурнув її в голову найближчому, цьому самому говірливому. Але, слава Богові, з двох метрів не влучив. Камінь пролетів в сантиметрі від його скроні та влучив… Влучив у розвилку самого заднього, самого мовчазного. Я і по сьогоднішній день не знаю, яку я там зробив яєчню, хоча пізніше кепкування газовщиків на цю тему на щось натякали.
От хопили газовщики цей камінь, як речовий доказ, свідків їх було аж 8 чоловік, та нема їх і по сьогоднішній день. Як ви думаєте, чому? Та ж елементарно, Ватсон. Але не буду говорити, чому. Але ж я ставив хрест на своїй долі? Чи не так? І от я, маючи голос, маю шанувати Левка Лук’яненка чи В’ячеслава Чорновола? А що би сказали ті тисячи, які наклали на себе руки? Вони голосу не мають.
Зкопіюю вам і один діалог зі свого щоденника:
- «Забий мене молотком – благає мене.
- Не можу. Газовщика міг, а тебе не можу.
- То дай мені щурячої труйки.
- А оце можу. Але з умовою: я – перший.
Цікаво, а скільки років дав би мені покидьок в суддівській мантії, за виконання останньої волі помираючої? А останню волю помираючої я таки через пару днів виконав – сів і посидів біля неї.»
Каюсь, я довгий час вважав Бандеру та його людей ідіотами. Бо намагались головою пробити стіну. Зрозумів їх лишень тоді, коли сам став головою пробивати стіну.
За ***** агітує ужгородська професура, перший президент самостійної України Кравчук, зірки естради Пономарьов та Руслана. А мені, ідіоту, так хочеться встромити ніж у спину «країні щастя і добра». Добре, що Скрипці вистачило глузду тримати нейтралітет. Тож і далі можу насолоджуватись мелодіями ВВ. Хто ж мене доводить до таких чорних задумів? «…вона це Україна»? Дуже хотів би аби Леонід Макарович прочитав осі мої рядки.
Стефко (Бандера)! Ти мене пробач за такі думки. Ти, напевно, і не думав, що в самостійній України, про яку так мріяв не ти один, у когось народяться такі думки? Ще Пушкін самостійників файно змалював у своїй «Полтаві». Іван Франко аж ніяк не міг попасти туди. Та я розумію, що безпомилкових людей не буває (це я про себе). Але що робити в безвиході? Велика частина довбойобів збирається голосувати за *****, ще більша за *********. Мені нічого не лишається робити, як голосувати за сталініста! Та я би голосував за Мороза. Але в нього рейтинг слабший, і тому мій голос пропаде задурно. Можна за Гриценка, який обіцяє диктатуру справедливості. Можна за Богословську. Їхні прізвища ще не зганьблені у списку ********** та *****в. Може би диктатура справедливості і забезпечила бандитам тюрми. А в першу чергу Ющенкові та Кучмі. Весь час агітував за останній пункт списку (проти всіх) але жахнувся, що президентом стане ********, і от моє рішення. Та це ще не є моїм ножем у спину самостійної України. Адже Симоненко стільки клявся по телебаченню, що він є самостійником. Гірше буде, коли на виборах переможе ******** і протягне на референдум питання про воз’єднання України з Росією. А Симоненко? Та нехай це буде попереджувальним дзвоником нашім бізнесменам. Великий Жовтень цілий світ навчив, як ставитись до найманого робітника. Хіба в нас не навчив.
Вікторе Федоровичу. Під час Вашого другого прем’єрства я міг одержати 10% субсидії. Але для цього я мусів би обов’язково спалити норму газу 400 кубів. Це скільки ж би при цьому я мав би викласти коштів? За таку Вашу любов і ласку я би безжально закрутив Ваші геніталії у лещата, а Ваш писок розрізав би по вуха. Оскільки у Юлії Володимирівни нема що закручувати у лещата, то розрізав би їй живіть від проміжності до пупа.
Степане Андрійовичу. У мене велике бажання пити баварське пиво. Щось на жигулівське не тягне. Німці не слов’яни, а росіяни слов’яни? Твої люди воювали як з першими, так і з другими? А з військами Сталіна навіть були угоди про перемир’я, і твоє військо пропускало війська Сталіна, аби ті без перешкод зробили пекло військам Гітлера? Ну, от бачиш, з одного боку можна зробити угоду навіть зі Сталіним, не кажучи вже про якогось сталініста. А з другого боку зараз німці такі, що їх аж трусить при згадці Гітлера. Навіть не посилали своїх військ в Ірак шукати там атомну зброю.
Тож як бути зі «Слава Україні! Героям слава!»?. Для мене нема неньки України. Є в кращому разі зла мачуха, а навіть виходок під назвою Україна. Де на український народ роблять те, що роблять у виходку. Нема і героїв України. Є лише геморої України.
Кучма, говорят, продавал. Недорого.
Ну, вдове Чорновила, Костенко и Кендзьору - то понятно. За что остальным - икс его знает.
И Кидалова пронёс, непорядочек.
http://obkom.net.ua/articles/2009-04/10.1749.shtml
" ...Господин Президент с непередаваемым презрением к возложенным на него обязанностям в очередной раз заявил (впервые о том, что ему и так хорошо живется, Виктор Андреевич сообщил украинской нации в конце прошлого года), что в гробу он видал всю эту 47-миллионную нацию, не говоря уже о прочем. Поскольку ему всегда есть чем заняться, кроме политики и руководством страною: «У меня есть профессия. Вечная! Она называется «Виктор Андреевич Ющенко». У меня пятеро детей. Я знаю, для чего нужно жить и за что умирать».
Ну что тут возразишь? О том, что во все века было принято оправдывать всевозможные позорные деяния ссылками на повышенную заботу о нуждах семьи, «Обком» уже давно и пространно рассуждал – как раз по поводу отца двух семейств Виктора Ющенко (см. В семье не без народа). Возможно, конечно, что не у каждого отца есть в наличии две семьи, детей в которых в общей сумме наберется на «октябрятскую звездочку», но, позволим себе предположить, что и менее многодетные «гаранты» украинских семей малость переживают: а что будет с их детьми, пока Виктор Андреевич Ющенко зарабатывает себе на пенсию профессией «Виктор Андреевич Ющенко», но при этом, в отличие от простых отцов, заполняет свой досуг не походом на футбол или распитием бутылочки «Оболони» на трамвайной остановке, или чтением газет, или шастаньем по Интернету в поисках работы с зарплатой «от 1 000 грн.», а появлением в шикарном офисе в центре столицы, где вся его работа уже сделана и без его участия (см. Подмахнули не глядя). ..."
Просто супер!
Он отметил, что против такого хохла должно быть сопротивление в сердце у каждого украинца. Также, по его мнению, должно оказываться сопротивление любому неуважению к Украине, ее истории, тысячелетним символам, свободе.
"Это должно быть такое же сопротивление, которое оказывали украинцы даже в "обреченных обстоятельствах голода 1932-33 годах, "- заявил президент. Он сказал, что десятки тысяч украинских крестьян вели вооруженную борьбу с советской властью.
"Безусловно, мы победили в этих боях. Мы выиграли эту битву со зверством. Мы боролись обреченно и упорно. Мы стали государством. Мы получили великий исторический шанс возродиться как нация", - подчеркнул Ющенко, как пишут Подробности.
Понимай как хочешь, важен результат.
Обижаться можешь только на себя, раз не умеешь так как евреи.
Для нормальных людей нормальные последствия. Для ненормальных все последствия ненормальные, вне зависимости жидо это или нет.
Когда ещё евреев в Одессе было много, кто работал сапожниками (вместе с цыганами) и в киосках газ-воды и пива (единолично)?
Вывеску смени.
Ю.В.ТИМОШЕНКО- Президент УКРАИНЫ !!! СЛАВА УКРАИНЕ !!!
***, нашёл замену... далеко пойдёшь в следующую пятилетку... Европа ближним светом покажется...
http://www.youtube.com/watch?v=Q7BA2UdjEeE
Сейчас Дедич находится в больнице под наблюдением врачей.
а червоній - це той сабака,якого Бог блискавкой вбив??
29-11-09 15:20
То же самое 18:27.Забывчивы стали, Сашок.
а червоній - це той сабака,якого Бог блискавкой вбив??
29-11-09 18:27
Своим.
Раздал.
Ну не "казлам" же раздавать?
Награды.
И,главное!
"Казлам" за что?