РУС
10437 посетителей онлайн
Мороз: "Через год украинский сахар будет стоить 16-17 гривен…"
Кандидат в президенты от Соцпартии Александр Мороз считает, что через год украинский сахар будет стоить 16-17 гривен за килограмм, поскольку нынешнее правительство уничтожило свекловодчество в Украине…
«В Донецке из 40 сахарных заводов работают только 11, во всех остальных регионах производство сахара почти остановлено из-за нехватки сырья. Уничтожения отрасли. Вместо свеклы сеют рапс, сеют подсолнечник, истощая почву. Скорей всего, отечественный сахар будет заменят тростниковым, который значительно хуже по качеству», – отметил Мороз, сообщает пресс-служба СПУ.
Он считает, что без государственной поддержки, пересмотра бюджетной стратегии АПК не выживет.
Юля 2009: бензин 6,90, доллар 8,00, что соответствует $0,86. Сильно подорожал, ась? Для примера цены в России сравни. Тоже невелика разница при наличии НЕПОКУПНОЙ нефти. Вона и там працює?
Александр (12:08:33 28/12/2009)
По-чём у вас литр 95 бензина?
Россия,Ольга (12:09:17 28/12/2009)
ой цены разные на лукойле вроде 24,37
Считаем: 24,37 : 29,4266= $0,83
ВОНА ПРАЦЮЄ?
БАБЛА НЕМЕРЯНО! и ментам надо шоб тупо из вашего бюджета платили, а если нет денег то и нахрен милицыя, КАПИТАН наверняка и ружжо имеет. ДОМА Ж ВЕДЬ СТРОЯТ ЗНАЧИТ НЕНАДО ВАМ И МИЛИЦИЯ!
Киев, Декабрь 21 (Новый Регион, Антонина Журавская) – Украина установила ещё один печальный рекорд – по итогам октября опустилась на последнее место по зарплатам в Европе в долларовом эквиваленте. При этом уровень цен на Украине сопоставим с уровнем цен в других беднейших странах Европы, а по некоторым категориям (например, по жилью) даже выше.
Немного выше Украины (средняя зарплата – 230 долларов) в рейтинге находятся Молдова (250), Беларусь (360 долларов), Албания (400 долларов) и Болгария (420 долларов).
У них действительно красивые и ухоженные села.
По-крайней мере там, где проезжал
В Україні це одна з найстаріших і найважливіших галузів харчової промисловості, продукція якої до 1914 року, поруч із збіжжям, була найважливішим предметом експорту.
В Україні цукор виробляється в основному з цукрового буряку. З середини 1950-х років деяка, щораз більша (тепер до 35 %), кількість — також з цукрової тростини, яку привозять з Куби. Понад половини цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузів харчової промисловості.
Виробництво цукру з цукрового буряка припадає у Західній Європі на середину 18 століття; у Росії перші цукрові заводи виникли у першій половині 18 століття (з привізної сировини — цукрової тростини).
В Україні перші цукроварні збудовано 1824 у с. Трощині (тоді — Канівського повіту) й у с. Микишині на Чернігівщині.
З початку 1840-х років цукроварство швидко розвивається: у 1830 р. — 6 заводів, у 1842 р. — 52, у 1848 р. — 192. Це пов'язано з вигідними природними умовами для вирощування цукрових буряків (клімат, ґрунти) та наявністю дешевої робочої сили (селяни-кріпаки).
Початково цукрова промисловість розвивалася майже винятково у поміщицьких господарствах — на той час, у зв'язку з високими коштами перевозу цукрового буряка, розміщення цукрової промисловості пов"язувалося з розміщенням сировини.
Подальшому розвиткові цукрової промисловості сприяла тенденція переходу на товарове рільництво з постійно зростаючими посівами технічних культур, зокрема цукрового буряка. У 1914 році в Російській Імперії нараховувано 241 заводів, у тому числі в Україні — 203. На Правобережжі цукрова промисловість була найбільше розвинена на Київщині й Поділлі; на Лівобережжі — на Сумщині й Харківщині. Цукрові заводи в Україні являли собою підприємства невеликої виробничої потужности.
Після скасування кріпацтва в Росії більшість цукроварень перейшла в руки капіталістів — поміщики залишилися далі продуцентами цукрового буряка, і зазнала деякої концентрації. Більшість з них, збудовані ще до 1870 року, користувалися старим устаткуванням — малопотужні котли і невеликої потужности парові машини, а вантажно-розвантажувальні роботи виконувалися вручну. Ручна праця та кінний транспорт використовувалися для цілого ряду робіт, зокрема для довозу буряків, палива, вапнякового каменю, перевезення жому у жомові ями, вивезення шляку.
В 1914 році на цукрових заводах України працювало 120 тисяч робітників (1/5 робітництва України), переважно жінок і підлітків. Праця була сезонова (3-4 місяці), і працювали на 2 зміни, по 12 годин на добу. Виробництво цукру зросло з 200—900 т. у 1881—1882 роках до 1,1 млн т. 1913—1914 роках. Україна виробляла 80-85 % цукру-піску і близько 75 % рафінаду Російської Імперії. У світовій продукції цукру з цукрового буряка Україна посідала друге після Німеччини місце. У 1887 році в Російські Імперії створено синдикат цукрозаводчиків, і при кінці XIX ст. картелі й синдикати контролювали 92 % виробництва, вони значно збільшували домашню ціну цукру (5-7 крб. за пуд), натомість за кордоном продавали по 2-3 крб. за пуд. Споживання цукру в Україні, не зважаючи на високе виробництво, не було велике, і це дозволяло на значний експорт цукру з України в інші частини Російської Імперії, на Близький Схід, а також до Західної Европи, переважно до Англії.
Серед цукрозаводчиків була низка українців, відомих меценатів: Терещенки, Симиренки, Яхненки; були також поляки (Браніцькі), євреї (Бродські), росіяни (Бобринські).
До 1914 року найбільше цукроварень було на східному Поділлі, на Сумщині й Київщині, натомість їх майже не було у лісовій і степовій смугах. У Східній Галичині цукрова промисловість існувала з першої половини XIX століття, але пізніше всі цукроварні закрито внаслідок політики австрійського картелю. У 1913 р. постала цукроварня у Ходорові.
За роки Першої світової війни цукрова промисловість занепала, а у 1917—1921 роках зазнала цілковитої руйнації.
В 1921—1922 роках вироблено ледве 4 % цукру, порівняно з 1913 роком.
За наступні роки цукрова промисловість швидко відбудувалася і в 1927—1928 роках досягла довоєнного рівня (1,1 млн т).
За перші роки колективізації значно зменшилися площі посівів цукрового буряка, і виробництво цукру зменшилося (1932 — 550 тис. т).
З середини 1930-х років цукрова промисловість почала швидко зростати — до 1 580 тис. т 1940 року. Низку старих заводів реконструйовано і споруджено ряд нових, серед них 4 великі: Лохвицький (найбільший завод в СССР і Європі) і Веселоподільський (обидва на Полтавщині), Куп'янський на Харківщині і Гнів'янський на Вінничині. У їхньому спорудженні використано найновіші технологічні досягнення цукрового виробництва, а зокрема до 70 % механізовано ручні роботи. Дещо концентровано виробництво і зменшено чисельність заводів до 138.
У 1913 році цукровий завод в Україні переробляв пересічно 70 тис. ц., у 1940 р. — 103 тис. центнерів цукрових буряків.
Кількість цукрових заводів в УССР становила 74,5 % таких заводів всього СССР, а продукція цукру — 73 %.
Концентрація виробництва відбувалася також і в рафінадній промисловості України.
У Галичині було лише два заводи; на Буковині — 3 (Жучка, Лужани, Хрещатик).
За часи другої світової війни 1941—1945 років частину цукроварень цілком зруйновано, частину — пошкоджено. У 1945 р. виробництво цукру зменшилося до 329 тис. т. Довоєнного рівня було досягнуло лише у 1954 році.
Швидкого розвитку цукрова промисловість досягла у 1955—1970 роках. За той час збудовано 38 нових високомеханізованих підприємств, а багато старих заводів реконструйовано і значно розширено. Середня потужність в розрахунку на один завод зросла за 1950—1970-і роки майже вдвічі: з 8,6 тис. центнерів на добу в 1950 р. до 17 тис. центнерів у 1970 р.
За той час виробництво цукру:
1955 — 2 425 тис. т, у тому числі 2328 тис. т. з цукрового буряку,
1960 — 3877 тис. т (у тому числі 3340 тис. т з буряка)
1965 — 6686 тис. т. (у тому числі 5644 тис. т з буряка)
1970 — 5973 тис. т. (у тому числі 5069 тис. т з буряка)
З 1970-х pp. почалася деяка стаґнація цукрової промисловості:
1975 — 6035 тис. т (у тому числі 4679 тис. т. з буряка),
1978 — 6900 тис. т. (у тому числі 3743 тис. т. з буряка);
З 1982 р. знову почалося зростання — 6 608 тис. т (4 254), найвищі числа в історії українського цукровиробництва. Однак, не зважаючи на помітне зростання врожайности і збору цукрового буряка, а також на розширення виробничих потужностей цукроварень, обсяг виробництва цукрової промисловості збільшився неістотно. Так, середньорічна продукція цукру з цукрових буряків в УССР становила у 1976—1980 pp. 4 млн т (проти 4,3 млн т у 1961—1965), тоді як обсяг переробки цукрових буряків зріс за цей час до понад 13 млн т. Основна причина цього явища — зменшення врожайности і цукристости цукрових буряків, погіршення їх технологічних вартостей, підвищення втрат цукру у процесі зберігання та нерідко нераціональний транспорт і переробка бурякової сировини. У висліді всього цього продукція цукру на 1976—1980 pp. знизилася з 13,7 % до 10,6 % від загальної маси цукрових буряків.
Чисельність цукрових заводів в УССР зросло до 185 у 1975 р. і до 191 у 1982 р. Найбільше цукрових заводів побудовано на Західній Україні, зокрема в Галичині (1939 — 2, 1970 — 10), а також у північно-західній частині Степу. Далі зросла концентрація виробництва цукрової промисловості — один завод виробляє тепер щороку 279 тис. т. цукру. Поряд з виробництвом цукру з цукрового буряка щораз більше використовувалася цукрова тростина (1970 — 912 тис. т, 1982 — бл. 2300 тис. т).
Тепер значення цукрової ромисловості в експорті України відійшло на задній план.
Географічне розміщення цукрової промисловості і тепер в основному покривається з розміщенням цукрового буряка.
Найбільше розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській, Сумській, Полтавській та Харківській, Кіровоградській і Одеській областях.
Як і раніше, найбільшим заводом є Лохвицький цукровий комбінат зі щоденною потужністю 93 тис.центнерів. Інші комбінати: Куп'янський на Харківщині (денна продукція 40 тис. центнерів і річна продукція 123 000 т цукру-піску) і Первомайський (Миколаївська область); заводи: Засільський (на Миколаївщині), Пальмирський (Черкаська область), Орільський (Харківська область), Крем'янецький (Тернопільська область, річна продукція 68 000 т цукру). Цукор-пісок переробляється на рафінад на 15 рафінадних заводах (найбільші — Сумський і Одеський) і в 12 рафінадних цехах. Почавши з 1960-х pp., у зв'язку з зменшенням його споживання, виробництво рафінаду скоротилося.
А масло селянське-чуть больше бакса.
Так что сосет он бритву
будет тростниковый по 4.50
то ты его готовить не умеешь
его надо с дражжами мешать
точна говорю - и полнеть не бушь и про турником са штангай забудешь
Чисельність цукрових заводів в УССР зросло до 185 у 1975 р. і до 191 у 1982 р. Найбільше цукрових заводів побудовано на Західній Україні, зокрема в Галичині (1939 — 2, 1970 — 10), а також у північно-західній частині Степу. Далі зросла концентрація виробництва цукрової промисловості — один завод виробляє тепер щороку 279 тис. т. цукру. Поряд з виробництвом цукру з цукрового буряка щораз більше використовувалася цукрова тростина (1970 — 912 тис. т, 1982 — бл. 2300 тис. т).