Янукович признал, что "немного перебрал", отправив Тимошенко на кухню
Виктор Янукович говорит, что "немного перебрал", отправив Юлию Тимошенко на кухню.
Об этом он сказал в эфире "Шустер Live"."Я, конечно, немножко перебрал. Немножко. Так как на самом деле у нас женщины играют большую роль в политике. И чем больше будет женщин в политике - но уравновешенных - тем лучше. Так как женщины всегда уравновновешеннее, не такие агрессивные, как мужчины. Но Тимошенко - это частный случай", - заявил он.
На вопрос, готова ли Украина избрать президентом женщину, Янукович заявил, что так ставить вопрос нельзя.
"Надо избрать политика, который накормит страну не словами, а делами. Словами или враньем страну не накормишь. Я так коротко сказал...", - заявил он.
Как известно, раньше Виктор Янукович отказался принимать участие в телевизионных дебатах с Юлией Тимошенко.
"То, что мне говорят, что с женщиной бесполезно спорить, - неправильно, я с этим не согласен. Я, в первую очередь, считаю, что она - премьер-министр и должна нести ответственность за каждое свое слово. А если она женщина - то должна идти на кухню и показывать там свои прихоти", - заявил Янукович.
Источник: Украинская правда
Як випливає із відеосвідчень Ерджумента Аксоя, які 5 квітня 2004 р. заслухало американське журі у справі П. Лазаренка, пан Аксой був усього-на-всього директором-розпорядником зареєстрованої у Лондоні компанії United Energy International Ltd, а її співзасновниками, за його ж словами, виступали громадяни України Юлія та Олександр Тимошенки й Олександер Гравец.*
_________________________________________
* Поступ. — 2004. — 8 квітня // http://www.postup.in.ua/usual.php?what=22704.
Інформацію про свідчення Ерджумента Аксоя подало чимало українських і російських ЗМІ. «Українська правда» уточнила, що подружжя Тимошенків і О. Гравец володіють британською фірмою «United Energy International Ltd» через засновану у Швейцарії компанію.* Однак те, що Ю. Тимошенко контролювала лондонську комерційну структуру, — поза будь-яким сумнівом. До речі, це не було секретом і для українських правоохоронних органів — у поданні Генерального прокурора України С. Піскуна Верховній Раді України «Про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Тимошенко Юлії Володимирівни та її арешт» теж є подібна інформація.**
Виходить, що Юлія й Олександр Тимошенки є власниками британської фірми, яка, у свою чергу, була головним співзасновником зареєстрованого в Україні ЗАТ з іноземними інвестиціями Промислово-фінансовий-концерн «Єдині Енергетичні Системи України». Виникає запитання: про які «іноземні» інвестиції в Україну тоді можна вести мову? І чи є така пікантна обставина достатньою для звільнення ЄЕСУ від сплати податків та платежів до державного бюджету України? Виникають й інші запитання.
1. Чи зареєстрували у передбаченому законом порядку громадяни України Юлія Володимирівна Тимошенко й Олександр Геннадійович Тимошенко свої інвестиції у британську фірму United Energy International Ltd?
Якщо так — то запитань жодних немає, але коли такого вищезазначені громадяни не зробили, то, безумовно, до них мусять мати серйозні претензії українські правоохоронні і податкові органи.
2. Чи декларували в Україні співзасновники і співвласники британської компанії United Energy International Ltd Ю.В. Тимошенко й О.Г. Тимошенко свої доходи, отримані у цій британській компанії та швейцарській фірмі протягом останніх років?
Якщо мали і не декларували — перед нами може бути один з найбільших в Україні прикладів ухилення від сплати податків не те, що в особливо великих — небачених досі розмірах.
_________________________________________
* Українська правда. — 2004. — 7 квітня // http://pravda.com.ua/news/2004/4/7/8510.htm.
** Українська правда. — 2002. — 6 вересня // http://pravda.com.ua/news/2002/9/6/24788.htm.
І коли так гучно розрекламоване гасло «Закон один для всіх» в Україні насправді діє, то для пані Юлі Тимошенко тут не може бути жодного винятку.
І ще одне: 500-томну кримінальну справу по ЄЕСУ у Генеральній прокуратурі України, мабуть, створили для виконання плану зі здачі макулатури. До речі, там до цієї важливої процедури вже приступили — бо ж пишуть у пресі, що перші 10 томів благополучно здали.
Ви лише вдумайтеся, шановний читачу, у цю кількість! 500 томів! Та коли через мінімум три роки голова слідчої групи ГПУ дочитає останній том, то він уже забуде, що було в першому! А в суді таку справу слухали б до другого пришестя. Навіщо така марудна тяганина?
Чи не простіше зробити запит до відповідних органів Великобританії та Швейцарії про надання в порядку правової допомоги інформації про те, кому, коли і на які рахунки компанія United Energy International Ltd та її швейцарський партнер перераховували кошти? Цей перелік буде цілком достатнім, аби справу дуже швидко розслідував і завершив молодий, толковий лейтенант міліції або молодший радник юстиції прокуратури. Справа ж проста, як лінійка.
PS. В ухвалі судової колегії з розгляду спорів Вищого Арбітражного Суду України від 13 грудня 2000 року щодо справи по ЗАТ з іноземними інвестиціями ПФК ЄЕСУ зазначено, що: «Контракти №24 від 30.12.95 р. та №03 (UN) від 31.12.96 p., як і решта угод, не відповідали чинному законодавству... Також була встановлена судом і безпідставність розрахунків та перерахувань валютних коштів за межі України внаслідок штучного створення ЗАТ ЄЕСУ умов, за яких формальним оптовим імпортером газу стала компанія «United Energy International Limited». Іншими словами, британська фірма United Energy International Ltd створювалась, аби мінімізувати прибутки ЄЕСУ в Україні та викачувати валюту за кордон.
12. Наурійський бізнес
7 лютого 2001 р. газета «День» повідомила: заступник Генерального прокурора України Микола Обіход заявив, що у ході розслідування кримінальної справи стосовно Ю. Тимошенко встановлено «факти про незаконне перерахування 1 млрд доларів США корпорацією ЄЕСУ на рахунки банку на острові Науру».* їх виявила слідча група Державної податкової адміністрації України. Подібне звинувачення містилося і у поданні Генерального прокурора України про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт народного депутата України Ю. Тимошенко. Там фігурував ще й екзотичний острів Мен, куди переказали 401 млн. 535 тисяч доларів США.**
_________________________________________
* Трофімова Т. Генпрокуратура заявляє про зв'язок // День. — 2001. — 7 лютого. - C.1. // http://www.day.kiev.ua/60080/
** Заволодіння коштами в особливо великих розмірах... // Українська правда. — 2002. — 6 зересня // http://www.pravda.com.ua/news/2002/0/6/24792.htm.
Сама Ю. Тимошенко та її оточення не лише категорично заперечили звинувачення у порушенні закону, а й назвали дії прокуратури політичними переслідуваннями режиму Л. Кучми. Звичайно, якась доля правди у цьому є, та сам факт перерахування ЄЕСУ через банк «Слов'янський» 1 млрд. доларів США у банк острова Науру та 401 млн. доларів США на острів Мен заперечити важко.
Ми не будемо порушувати питання законності чи не законності фінансових операцій з екзотичними островами, здійснених фірмою Юлії Тимошенко. Можливо, що то були цілком законні господарські операції. Поглянемо на сам факт з іншої точки зору.
Науру — це крихітний тихоокеанський острів, цілком відрізаний від зовнішнього світу, знаходиться він біля Соломонових островів майже посередині відстані між Австралією та Гаваями. Коли корпорація ЄЕСУ перерахувала в банк острова Науру один мільярд доларів США, там діяла місцева авіакомпанія із єдиним літаком Боїнг 737; він почергово здійснював чотири рейси в тиждень в Австралію та Нову Зеландію. З пересадками у тих країнах можна було добратися до Науру. На самому острові площею 21 кв. км мешкало 10850 осіб, у своїй більшості — наурійці: суміш мікронезійців, полінезійців і малонезійців. Основна мова — наурійська, але жителі користуються і англійською. Науру — самостійна держава, яка має свого президента, однак не має ні армії, ні власних грошей — в ужитку австралійський долар.* Зате на острові у 1999 р. було зареєстровано 250 банків. За даними спецслужб США і Росії, у 1998 р. на рахунки «прописаних» у Науру банків було переведено 70 млрд. доларів США з метою уникнення сплати податків.**
Як писали у «Галицьких контрактах» Андрій Явецький і Віктор Андрієнко, «острів Науру заробляє гроші на продажу «дірки від бублика». Саме так фахівці називають сплату послуг за відкриття й обслуговування рахунків, які здійснюють банки острова.*** Для того, щоб відкрити офшорний рахунок, потрібно сплатити 5,5 тисячі доларів США. З урахуванням інших платежів щорічна сума видатків клієнта острова Науру складає 20 тисяч доларів. Зате більше ніяких податків він не сплачує із будь-яких сум, навіть із одного мільярда доларів США!
Науру — це банківський рай для фінансових шахраїв усього світу. Навіть могутні спецслужби США не можуть вивести пуття у діяльності наурійських банків, бо всі вони користуються рахунками в інших країнах світу. У своєму звіті представники Державного департаменту США охарактеризували фінансову політику Науру як «відкрите запрошення для фінансових злочинців та тих, хто відмиває гроші».****
У світлі вищенаведеного виникає запитання: «Навіщо заснована і керована патріоткою України Ю. Тимошенко корпорація ЄЕСУ загнала на далекий тихоокеанський острів Науру аж один мільярд доларів США? Невже вона звідти качала газ для неньки-України ?»
У середині червня 2001 р. з волі вождів БЮТ я став учасником дуже дивної операції. Одного дня О. Турчинов попросив мене злітати з ним та групою депутатів на один день у Дніпропетровськ, потрібна допомога депутатів. На місці, мовляв, все розповімо.
Чартерним рейсом на літаку, який усі, навіть обслуга Бориспільського аеропорту, називали «Юліним», ми вилетіли — з Києва у Дніпропетровськ. У літаку два салони — загальний і для керівників — із столом, диваном, м'якими кріслами. У цьому салоні летіли депутати, при цьому ще й причастилися і пообідали — пасажирів обслуговували дві стюардеси. З депутатів, крім автора цих рядків, були О. Турчинов, М. Павловський, В. Зубов, І. Пилипчук, О. Настенко і, здається мені, що і В. Таран та С. Сас.
В аеропорту Дніпропетровська нас зустріли і повезли на якусь вулицю до дуже гарного біло-жовтого будинку із великим золотистим написом на фасаді: «Південокомбанк». Нам оголосили, що цим банком незаконно заволоділи якісь особи, тому Юлія Володимирівна дуже просить, аби депутати їй допомогли. Потрібно було негайно захопити банк і не вийти з нього до завтрашнього дня, коли мали відбутися збори акціонерів. Ця новина нас здивувала, але ми виконали «праведне» прохання — зайшли наприкінці робочого дня у банк і зайняли чимало кабінетів. Особисто для мене ситуація виглядала дурнуватою, я ніяк не розумів, що насправді відбувається, та й звісно нічого не міг відповісти банківським працівникам. Пояснення, здебільшого, давав О. Турчинов. Але у банку піднявся неймовірний гвалт. Одні двері навіть пробували висадити силою. Міліціонер з бронежилетом і автоматом закрив собою вхід у підвальне приміщення і дуже схвильовано заявив, що у ньому знаходиться золотовалютний запас банку і якщо ми туди спробуємо увійти, то він вимушений буде відкрити вогонь на враження.
Незабаром у банк примчало висока міліцейське начальство і прохало депутатів залишити приміщення банку та пропонувало вирішувати усі питання у передбаченому законом порядку, а суперечки — у суді та не робити міліцію крайньою. Перепалка у банку тривала кілька годин. Нарешті після перемовин, які із кимось вів О. Турчинов, надійшла команда залишити банк.
Коли ми вийшли на двір, то вже вечоріло. Усю навколишню територію оточила сила-силенна міліції, серед якої було немало бійців у бронежилетах з автоматами у руках; зібралося й досить багато цікавих. Усі депутати почували себе вкрай незатишно, В. Зубов аж вхопився за голову. І, справді, чому професор Валентин Зубов і академік НАН України Михайло Павловський мали захоплювати банк? Я цього не розумію й досі.
На зборах акціонерів банку, які відбулися наступного дня, О.Турчинов вів себе дуже активно, він навіть голосував і пробував змінити керівника Південкомбанку на прізвище Решотка, але це йому не вдалося.
Я розповів цю історію тому, аби повніше розкрити суть організації під назвою «БЮТ», депутатам якої часто доручають виконувати далеко не парламентські функції. Для таких і подібних дій академіки та професори явно є зайвими.
15. «РосУкрЕнерго»
Ставши у лютому 2005 р. Прем'єр-міністром України, Ю. Тимошенко чи не одним із своїх головних завдань поставила боротьбу з «РосУкрЕнерго» — компанією, яка впродовж кількох років здійснювала постачання в Україну газу. До речі, публічно народу толком ніхто й не пояснив, що собою являє компанія, проте, завдяки зусиллям Ю. Тимошенко та О. Турчинова, чи не усі зрозуміли, що то якась зловісна мафіозна структура. Може й так. Я її ні захищати, ні хвалити не збираюся, лише зауважу на деяких моментах.
1. "РосУкрЕнерго" створювалося з ініціативи вищого російського керівництва і за погодженням із Президентом України Л. Кучмою та українським урядом.
2. "Росукренерго" постачало в Україну газ за помірними цінами порівняно із світовими за довготерміновим договором.
3. Президент України В. Ющенко не раз закликав не спішити, не рубати з плеча і головне — не зашкодити вже налагодженій справі.
4. Російська сторона дуже швидко пішла назустріч вимогам Ю. Тимошенко і перервала постачання газу через "РосУкрЕнерго", але за цим кроком зразу ж різко підскочили ціни на газ згідно з новим договором із "Газпромом" Росії! Хто від цього виграв? Пересічні українці?
5. У таких діях Ю. Тимошенко дуже важко відшукати раціональне зерно та будь-що позитивне. У чому причина? У некомпетентності? Думаю, що ні. Світло на цю, явно темну справу, проливають принаймні три наступні факти.
Факт перший. Ще, будучи віце-прем'єром-міністром України, в інтерв'ю журналісту Олегу Гавришу Ю. Тимошенко сказала: «Ми в Україні усвідомлюємо, що PAT «Газпром» і МЕК «Ітера» сьогодні — це єдині партнери України з постачання газу. І, як наслідок, ринок газу України узагалі не зможе працювати без цих компаній. Тому всі трансформації і реформування українського ринку газу будуть враховувати російські інтереси, інтереси PAT і МЕК».* Про намагання завести на газовий ринок України приватну компанію «Ітера» не раз повідомлялося в ЗМІ. «Ітера» — це давній партнер Ю. Тимошенко по газовому бізнесу, а її керівник Ігор Макаров — її надійний друг, якого вона у 2005 р. особисто вписала до складу української урядової делегації на поїздку у США! У світлі цього виникає запитання: «Чи завзята боротьба Ю. Тимошенко з «Росукренерго» не переслідувала банальної мети — змінити монополіста на газовому ринку України?» З «Ітерою» у Ю. Тимошенко чомусь не вийшло. Із «Газпромом» Росії угоду напряму уклав «Нафтогаз України», але значно за вищою ціною, ніж то було з «Росукренерго». Росія безумовно виграла, в Україна?
Факт другий. Якщо «РосУкрЕнерго», як запевняли українців, є мафіозною структурою, то чому голова СБУ О. Турчинов не порушив кримінальної справи? Чому цей безстрашний комсомольський кар'єрист лише лаяв на усі лади «РосУкрЕнерго»?
Факт третій. Безумовно, щось у діяльності «Росукренерго» було загадковим і комусь дуже невигідним. Інакше чому перший заступник голови СБУ генерал-лейтенант А. Кожемякін дав наказ нищити документи, пов'язані із діяльністю цієї організації в останні години свого перебування на високій державній посаді? Докладніше про це дивись у розділі про А. Кожемякіна.
........а ДАУНбас це Рай (для аборигенів-уголовників) ?
ЭТО ВСЁ ОРГАНИЗОВАННАЯ ПРЕСТУПНАЯ ГРУППИРОВКА, РВУЩАЯСЯ К БЕСПРЕДЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ!
*****, иди NA HUY !!
І якщо вдуматися, то заїжджена теза про політичні переслідування режиму Кучми тут спрацювати аж ніяк не може, бо газову принцесу вперше арештували і відправили на нари ще задовго до того, як вона зайнялася політикою і стала членом українського парламенту, а на допити її викликали слідчі не лише України, а й США та Росії. Створеними Ю. Тимошенко фірмами, їхньою діяльністю та коштами ретельно займалися спецслужби й інших країн, зокрема Великобританії. Чого лише варті судові процеси по несплаті тимошенківською корпорацією ЄЕСУ податків в особливо великих розмірах! А російські кримінальні діяння Ю. Тимошенко, закриті «за строком давності»? Можна лише уявити, які товсті досьє існують за кордоном на українського прем'єра. У якій ще державі допустили, щоб високопоставлений урядовець був так залежний від іноземних держав та вразливий у власній? Але ж в Україні йдеться не просто про урядовця, а про прем'єра, главу уряду, яка так прагне стати ще й президентом. Та такого «президента» іноземні спецслужби перетворять на звичайну маріонетку. І на то у Ю. Тимошенко вже нема ради! А в українців?
А українці — добрі люди, їм, як і усім добрякам, миліша солодка брехня аніж гірка правда, тому у них може бути все. Особливо з погляду на те, як Ю. Тимошенко артистично пояснює темні історії своєї біографії, як вона в'юном викручується, як фахово все прикриває, а як облесливо словоблудить!
І немало українців ймуть цьому словоблуддю віру! Наївні. Негативний заряд не може перетворитися на позитивний. Яка б велика кількість мінусів не була — вона нізащо не стане найменшим плюсом. То закон природи. І цю особливість добре підмітив племінник знаменитого Збігнєва Бжезінського Метью Бжезінський. «Вона говорить правильні речі, але не дайте їм обманути вас», — застеріг він українців.*
Наведені у цій книзі численні факти проявів обману, лицемірства, цинізму та підступності вражають своїми масштабами, нахабством та безсоромністю. У мене немає найменшого сумніву, що в усій українській історії за морально-етичним рівнем із Ю. Тимошенко не зрівняється ніхто, а за богопротивними якостями конкурента серед глав урядів їй важко знайти не те що у Європі, а йу світі.
Коли я спостерігаю чергову бютівську авантюру чи провокацію, читаю брутальні публікації у їхній пресі, чую лицемірні слова Ю. Тимошенко про те, що Віктор Ющенко бачить у ній конкурента, спостерігаю її єднання із регіоналами під фарисейський акомпонемент запевнень у вірності демократичній коаліції, з якої БЮТ і не думав виходити, то мені стає соромно... за себе. Бо якби не моя наївна допомога відвертому пройдисвіту, то явно огидні явища ******** політики українці тепер, мабуть, і не спостерігали. Маю на увазі свої особисті дії, внаслідок яких Ю. Тимошенко уникла арешту і лави підсудних.
Сталося це наприкінці березня 2001 року. У той день Печерський районний суд м. Києва, в особі судді Миколи Замковенка, ухвалив рішення про необґрунтованість застосування до Ю. Тимошенко запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою. Нагадаю, що 13 лютого 2001 р. Ю. Тимошенко було заарештовано. У цей день із фракції «Батьківщина» вийшло чотири чи п'ять народних депутатів, а я у знак протесту проти політичних репресій (чомусь тоді у це наївно вірив) подав заяву про вступ у «Батьківщину» (думав — вступаю в партію, а виявилось — в...).
У день прийняття знаменитого рішення судді М. Замковенка, я серед інших депутатів поїхав до Лук'янівського СІЗО добиватися негайного визволення Ю. Тимошенко. Мені, одному із депутатів, вдалося пройти на територію СІЗО.* І коли Ю. Тимошенко крізь стрій охоронців виводили до тюремних воріт, то я, взявши сумку, повів її на прохідну, на якій знаходилися депутати. Це її і врятувало, бо за воротами на неї чекав великий загін «Беркута» та два працівники Генеральної прокуратури, які мали їй вручити ордер на новий арешт. Безумовно, якби таке сталося, то Ю. Тимошенко таки предстала би перед Фемідою на фоні 500-томів кримінальної справи по її діяльності в ЄЕСУ. Про судову перспективу «газової принцеси» не важко здогадатися — вона б зараз тихо і сумирно б шила сімейні труси, медичні халати і робочі рукавиці, а в українському політикумі не було би дикунських чвар, безглуздого розбрату і публічної гризні.
_________________________________________
* Цит за: Богословська І. Влада і Тимошенко. Прес-конференція. 18 вересня 2007 р. // Події. Інтернет-видання // http://podii.com.ua/print/?p=politics/2007/09/18/170120.html.
** Докладніше про цю історію дивись розділ «Доленосний випадок» у книзі: Чобіт Д. Монолітне болото, або ЗАТ БЮТ. — Броди: Просвіта, 2006. — С 33-35.
Як багато залежить від кожного з нас. Якийсь незначний, на перший погляд, випадок може вплинути на долю цілої країни. Недаремно великий Вольтер вжив знаменитий вислів: «Його Величність Випадок».
Пригадую, коли я перескочив через турнікет і прорвався крізь наряд військовослужбовців на подвір'я СІЗО, то О. Турчинов, із переповненими жахом очима, кричав, аби я не провокував ситуацію і повернувся на прохідну. Про це ж мене просили два офіцери і міліцейський генерал Савченко. І чому я їх тоді не послухав?
(значить - меньшее зло, из двух)
видимо Ганькины прихоти на партейной кухне его мало возбуждают,
вот он подсознательно и ляпнул Юльке - "покажи мне свои прихоти на кухне"
когда я слышу как чугуний "несет полнейшую полову" мне хочеться воскликнуть
да говори проще ,не выбрасывай маты ,тебя поймут!
он как разведчик ,ему очень трудно ,знаний 0
понятий кроме карточных нет ,данбас....пацаны и ганька прожужжали все уши,в голове туман... а надо вещать...
блин,а вдруг опять лузер?Ринат не простит такое баблос ушло....
Или это вообще женщины????? Или их жалкое подобие????