РУС
5041 посетитель онлайн
Герман: Янукович не обещал отменить указ по Бандере
Заместитель главы администрации президента Анна Герман заявляет, что Виктор Янукович не обещал отменить указ о присвоении звания Героя Украины Степану Бандере.
"Он (Янукович) сказал, что до Дня победы ситуация будет изучена, проанализирована, и будет принято решение. Он не сказал, что до Дня победы он отменит указ Ющенко. Но и не сказал, что не отменит. Я надеюсь, что это будет решение, которое будет в наибольшей мере отвечать национальным интересам", - сказала Герман в интервью "Острову".При этом она сомневается в необходимости отменять этот указ.
"Правильно ли теперь все переворачивать? Если отменять этот указ, то нужно отменять и все другие. Это все равно, что переименовывать улицы или снимать памятники. В истории государства был такой период. Пришел новый - мы будем вести новую гуманитарную политику", - сказала Герман.
"А если для кого-то Бандера герой, то будет отменен этот указ, или не будет, - он все равно останется для них героем. Если он – антигерой, то сколько бы Ющенко ни подписал указов, это абсолютно не изменило бы такое отношение к этому лицу. Нам нужно подняться над этой проблемой, и двигаться вперед. Нельзя воевать с мертвыми", - добавила она.
не генсек пришел к власти.
http://day.zp.ua/news/20896.html
или опять будете валить что это русские очерняют бедных украинцев?
и что там про кофе-то?
Лицом к лицу - лица не увидать.Большое видится на расстояньи.
Немецкие историки: отряды ОУН-УПА не воевали против Вермахта, а грабили склады
http://www.otechestvo.org.ua/main/200711/1301.htm
ХОД ПО КРУГУ. Третье возвращение Е.Коновальца
http://stowarzyszenieuozun.wroclaw.pl/wystawa_spis.htm
Wystawa ludobójstwa dokonanego na Polakach przez OUN-UPA
na Kresach Południowo-Wschodnich II RP 1939-1947
http://www.bibula.com/?p=5654
120 tysięcy ofiar UPA
http://belta.by/7days_plus.nsf/All/A6187BF781FFFC6C4225745000487B21?OpenDocument
ОРАНЖЕВЫЕ ХРОНИКИ
(Продолжение. Начало в № 20)
http://sb.by/post/55099/
Бандеровцы в деревне Леликово
Из книги "Империя смерти"
Бабий Яр... Эта окраина Киева стала одним из самых страшных символов нацистских зверств.
«Ровно два года - день в день - с 29 сентября 1941 г. по 29 сентября 1943 г.,- пишут «Известия»,- ровно 730 дней гитлеровцы уничтожали здесь людей.
Главный исполнитель - эйнзацкоманда 4 «А» - примерно 150 эсэсовцев. Ей в помощь придали 45-й и 303-й полицейские батальоны. Кроме того, людей убивали головорезы из националистического «буковинского куреня» и «добровольцы» из отребья, подобранного оккупантами.
Янукович: Бандера - не герой Украины
http://www.mobus.com/ukraina/266911.html
Львів, Сьогодні, 17:27
Якби не було Бандери, то Янукович би виріс на щирого патріота, бив би комунякам писки на львівській клюмбі і завершив би свою кар’єру скромним завгаром. То як же ж тут не подякувати Бандері?
Прогрессивно мыслящий (!), мудрый, принципиальный руководитель, талантливый (!), рациональный хозяйственник, порядочный, отзывчивый, чуткий, высокодуховный (!!!) человек...”
Ви думаєте – це хто? Ану – з трьох разів!
Ні, це не Брежнєв... не Ющенко... і навіть не Азаров...
Підказка: „яркий пример легендарного стального донбасского характера”!
Так і є – то наш Дон Янукович.
А всі ці епітети в стилі розвинутого брежнєвізму я взяв із привітального листа „председателя Донецкого облсовета Анатолия Близнюка и донецкого губернатора Владимира Логвиненко”, які назвали себе гордо „громадой Донецкой области”.
Так що у нас попереду тепер дилема: або маємо піднятися, щоб дорівнятися тій високодуховності, або навпаки – опуститися. У всякому випадку тепер Донбас замовляє музику, а ми під його дудочку можемо тільки дригатися на місці. Я от одного тільки не можу зрозуміти, чому уся та армія реформаторів з донецького краю не почала зі свого ж таки рідного Донбасу: за стільки років можна було б давно вже явити нам економічне диво.
А то бачимо щось зовсім інакше. За цю зиму на Донбасі вимерзло більше людей, ніж у всій Україні. Саме там найвища смертність і найнижча народжуваність, найбільша кількість кримінальних злочинів, наркоманів і хворих на СНІД. Рідко який чоловік доживає до 50-ти. Уже коли п’ять років тому почали шукати однокласників Лідера, то виявилося, що більшість із них поза межами досяжності.
Ще один цікавий показник можна використати для порівняння того економічного дива, про яке нам розповідав Янукович. Для цього візьмемо два прикордоння – східне і західне. І там, і тут люди їдуть на заробітки, швендяють туди й сюди, працюючи то човниками, то займаючись контрабандою. А результат? Досить глянути на будинки, в яких живуть закарпатці, буковинці й галичани. Подивитися, на яких автах вони їздять, як виглядають їхні церкви і що на святкових столах. А потім прогулятися околицями донецьких міст.
В Західній Україні саме на околицях і вибудовують свої дво-триповерхові особняки підприємливі західняки. Подекуди це справжні замки з вежами й аркадами, хоча живуть там далеко не директори заводів і власники шахт. А що бачимо на околицях Єнакієва чи Макєєвки? Жахливі хібари, вкриті толлю, а в кращому випадку шифером, який на вимогу Євросоюзу, якщо нас туди коли-небудь покличуть, доведеться здирати.
Діти Луганщини і Донеччини, приїжджаючи до Львова на свята і побувавши в наших родинах, у своїх відгуках теж підкреслюють цю разючу різницю.
А візьмімо таку делікатну річ, як духовність. Адже саме про неї мав би у першу чергу задбати такий „высокодуховный (!!!) человек”, як Янукович. Що ми знаємо про культуру Донбасу, окрім сумнівної вартості пальми Мерцалова? Так, є опера і балет. І це, на жаль, усе. Нам невідомо жодного письменника з цього багатомільйонного регіону, якого б перекладали на Заході. У той час, як Галичина дала понад два десятки авторів, яких активно перекладають, запрошують на міжнародні фестивалі і заманюють різними грантами. Ну, гаразд нема україномовних, бо ж Донбас порожняка не гонить і люто ненавидить бандерівців. То де ж російськомовні?
Скільки я не їздив на усілякі літературні збіговиська за кордон, то зустрічаючи там немало російських чи білоруських авторів, російськомовних письменників з Києва та Харкова (правда, представників лише масової літератури), я жодного разу не зустрів автора з Донбасу. А так, знаєте, хотілося б за пляшечкою вина подискутувати про романтику Нахтіґалю!
Проте я, мабуть, несправедливий. Олександр Єфремов, розхвалюючи Януковича, казав: „Я знаю, насколько он эффективно работал в Донецкой области, как ему удалось решить там все вопросы”. Ба й справді – економічне диво на Донбасі таки є. Усі ці веселі пацани з Кабміну про свій добробут подбали у першу чергу. Там один тільки культурист Кулиняк живе за межею бідності, соромливо приховавши гонорари, зароблені на концертах у Януковича. Що ж – тепер, заки новий масовик-затійник буде піднімати свій добробут, уже наша культура опускатиметься за межу бідності.
Я оце попорпався в інтернеті у пошуках відповіді на те, що ж об’єднує цю команду легендарних реформаторів. І виявилося, що об’єднує їх не тільки походження з одного регіону, а й те, що майже всі, за окремими винятками, були у минулому замішані в якихось непевних оборудках. Було відкрито кримінальні справи, але жодну так і не доведено до кінця.
Невже мешканці Донбасу цього всього не знають? Невже тяжкою працею добуваючи собі насущний, вони не помічають тих розкішних палаців і того вульгарного багатства, у якому потопають їхні великі сини?
Візьмемо, наприклад, такого собі Віктора Тихонова, чи то пак Дона Віто, як любовно його називають на Луганщині. Він часто «світиться» у всіляких там рейтингах заможності. Але коли навесні 2008 р. луганське видання «Молодогвардеец» запропонувало на своїх сторінках опублікувати декларації за 2007 р. нардепам від Луганщини, відгукнулися багато хто. А от народний депутат Дон Віто кинув слухавку:
– Я з негідниками не розмовляю! – відрізав, почувши чарівне слово «декларація».
А ще рік перед тим він потрясав трибуну парламенту критикою Володимира Огризка, який не подав декларацію про доходи. „Декларації ж самого Дона Віто громадськість не бачила ніколи – ні за часів перебування його заступником губернатора, ні під час роботи главою Луганської облради, ні після обрання нардепом”, – пише Марія Вайс (NGO.Donetsk.ua).
Розкішний палац Дона Віто і палаци його дітей вражають уяву. А про те, аткєда дравішкі, можна здогадуватися з кримінальної справи, яка була порушена проти Віктора Тихонова й Олександра Єфремова, колишнього голови обласної адміністрації.
У другій половині 90-х ліквідовувалися шахти і з державного бюджету в регіони пішли величезні кошти для створення робочих місць. Місцеві Остапи Бендери вирішили замість Нью-Васюків запропонували безробітнім шахтарям і їхнім дружинам сісти за швейні машинки. Луганщина отримала 74 мільйони гривень на побудову нових фабрик і закупівлю устаткування.
Але Дон Віто і Дон Сандро частину грошей, очевидно, чесно відмили через підставні одноденні фірми, а за решту придбали устаткування. Правда, встановили його лише на фабриці «Стиль» в обласному центрі. У 2005 р. прокуратура порушила кримінальну справу проти обох Донів „за фактом нецільового використання коштів”. І що? І пшик.
Отут би мені хотілося підійти до нашого п’ятипроцентного Ющенка, взяти його за ґудзик, і легенько покручуючи, довго дивитися в очі. А яка доля нових швейних фабрик в шахтарських регіонах? Нема жодної. Жінки й доньки гірників так і не освоїли усіх приваб шиття. Згадалася тут пісенька: „Я пєсні пєла і вишивала гладью. А в горад я папала і стала...”
Та ні з голоду ще не вмирають, але тепер продовжують заробляти гроші в нелегальних шахтах-«копанках». А фабрику «Стиль», оновлену французьким устаткуванням, у 2006 р. продали фірмі «Ґлорія-Джинс» за 60 мільйонів доларів. У чиїх кишенях опинився прибуток – можна здогадуватися.
„Донбас — це особливий регіон, – розповідав якось Дон Віто в інтерв’ю. – На шахти завжди звозили зеків. Удень — це нормальна людина, а ввечері йшов шапки зривати чи ще щось. Тоді серед молоді це вважалося круто. Я сам таким займався. На дискотеці ми з хлопцями гребінці в дівчат із волосся витягали. З них такі класні ракети виходили... Якщо людина відсиділа і судимість знята, то вона не судима”. Отаке от, як казала Люся.
Але в світлі останніх генеалогічних досліджень Ющенка: "Якби не було Бандери, то не було б Януковича", регіонали мусять задуматися, чи варто відміняти Бандері звання героя України. Бо то таки свята правда. Якби не було Бандери, то в Галичину савєтська власть прийшла набагато скоріше і вивезла б звідси народу у кілька разів більше. Так що дідові нашого Дона вигідніше було б виїхати з Януків не на Донбас, а, скажімо, у Борислав чи Червоноград. І Янукович би виріс на щирого патріота, бив би комунякам писки на львівській клюмбі і завершив би свою кар’єру скромним завгаром. То як же ж тут не подякувати Бандері?
Яка б вона не була противна,але велике їй спасибі,що вона пробує охолодити гарячі голови регіоналів!!!
Вижу луч!!! Иду на свет )))))))))))))))
Портал о здоровом образе жизни, красоте, здоровье, фитнесе, диетах, моде, любви, сексе, косметике, косметологии, спорте, саунах, отдыхе, косметических и СПА салонах, спортивном питании, а также: каталоги, объявления, прайс листы, акции, скидки, тендеры, статьи, форумы, новости, фотогалереи, рейтинги, голосования, призы, бонусы.
http://beauty.fitlife.com.ua/
Лише невелика частина цих вимог була виконана. За рішенням Гіммлера дивізія не мала права носити назву «українська», щоб не пропагандувати ідею незалежності України, вона повинна зватися «галицькою» і складатися із мешканців тієї країни, яка раніше належала Австрії, тобто із «австрійських галичан», а не з українців. ******** державний герб України — «тризуб» — був тільки на прапорі дивізії, а основною відзнакою дивізії став «галицький лев». Всі командні пости від батальйону і вище тимчасово передавалася до рук німців.
Командиром дивізії було призначено бригадефюрера СС Вальтера Шиммана, якого змінив 20 листопада 1943 р. бригадефюрер СС Фріц Фрайтаг, колишній офіцер таємної поліції, пізніше командував полком у єдиній дивізії поліції на фронті (4. Ss-Polizei-Panzergrenadier Division). Фрайтаг був дуже честолюбною людиною, підозріло ставився до своїх колег і за своїм характером взагалі мало підходив для керування дивізією. Дивізія увійшла до складу «Waffen-SS» разом з іншими національними формуваннями, але для неї було зроблено виняток і «Галичина», єдина з усіх різнонаціональних дивізій СС, отримала опіку католицьких, а потім і православних священиків. Сформована дивізія була як напівмеханізована, але не «Panzergrenadierdivision». Обіцянка використовувати українців тільки на східному фронті також не була повністю виконана. Українська сторона погодилася на всі ці обмеження, вважаючи їх тимчасовими і такими, що будуть зняті після того, як дивізія покаже себе у боях.
Набір добровольців проводився у травні-червні тільки серед українців, що проживали на території нинішніх Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Пізніше в дивізію вступали представники інших регіонів, наприклад, т.зв. Волинський легіон, і навіть полонені червоноармійці.