РУС
8465 посетителей онлайн
Акимова рассказала про МВФ и ВВП: транш дадут, производство вырастет
Первый заместитель главы Администрации Президента Украины - представитель Президента в Кабинете министров Украины Ирина Акимова заявляет, что с 16 марта в Украине работает техническая миссия МВФ.
"По результатам этой миссии планируется приезд основной миссии в конце марта", - сказала Акимова, отметив, что к тому времени должен быть готов проект государственного бюджета на 2010 год, что также станет толчком к возобновлению сотрудничества с МВФ.Новый транш от МВФ
По словам Акимовой, Украина может рассчитывать на разрешение МВФ использовать деньги траншей на покрытие дефицита бюджета.
"Что касается возможности использования очередного транша МВФ на покрытие бюджетного дефицита, то этот вопрос требует подтверждения двух сторон. Желания правительства и МВФ должны совпасть", - сказал чиновник.
Учитывая, говорит она, что практика разрешения использования денег МВФ на покрытие бюджетного дефицита уже существует, можно рассчитывать, - но никто не может гарантировать, - получить разрешение от представителей МВФ.
"Но я думаю, что подобного рода мера сможет появиться только в одном случае: если правительство сможет убедительно показать, во-первых, план по сокращению бюджетного дефицита на будущее, во-вторых, что деньги, которые будут получены от МВФ, в значительной степени будут использоваться на финансирование инвестиционных программ, в частности, инфраструктурных, вот тогда шансы на получение этого разрешения быстро возрастут", - отметила Акимова.
Кроме того, она напомнила, что сотрудничество правительства с МВФ было прервано по причине того, что Фонд "перестал быть уверенным, что деньги, которые получены украинским правительством, используются правильно... с точки зрения выстраивания будущего украинской экономики".
"Вы помните, на какой точке было прервано сотрудничество с МВФ - эта точка была именно тогда, когда часть денег разрешили использовать на покрытие бюджетного дефицита", - подчеркнула Акимова.
Рост ВВП
Первый заместитель главы Администрации Президента также спрогнозировала, что ВВП Украины в 2010 году может вырасти на 3-3,1%.
"Прогнозы (Администрации Президента и Кабмина) могут совпадать и не совпадать. Работают эксперты, могут различаться точки зрения. Сейчас бы мне хотелось, чтобы в первую очередь Кабмин доработал свои макроэкономические прогнозы, только после этого, как будет озвучен последний вариант, - то, что мы сегодня слушали на Кабмине, это все-таки был вариант промежуточный, - после этого его можно критиковать, в хорошем смысле слова", - сказал она.
При этом, по ее словам, прогнозы Администрации Президента сейчас во многом совпадают с прогнозами международных организаций, и очень близки к прогнозам правительства.
В частности, как сказала Акимова, рост ВВП можно согласиться, что он будет где-то на уровне 3-3,1%.
"По поводу инфляции, - можно, наверное, спорить. Здесь прогноз может несколько разойтись. И он будет расходиться в зависимости от одного фактора. Как будет изменяться тарифная политика для населения в части цен на газ, и цен на электроэнергию", - пояснила Акимова.
В то же время, она сообщила, что "сегодня на заседании правительства озвучивалась цифра инфляции в потребительском секторе чуть меньше 13%".
"Я как раз задала вопрос, насколько там учитывается возможное изменение в тарифной политике. От того, какими будут тарифы, будет зависеть показатель инфляции", - констатировала чиновник.
Молчание Госкомстата
Между тем, Акимова заявила, что Администрация президента Украины предложила Государственному комитету статистики вернуться к ежемесячной оценке ВВП страны.
При этом она отметила, что улучшение качества статистики необходимо для повышения эффективности действий властей.
Также Акимова пообещала содействовать оперативному информированию общественности о ситуации в экономике страны.
Дефицит бюджета
Наконец, сегодня Акимова заявила, что бюджетный дефицит Украины в 2010 году не должен превысить уровень 6-7% ВВП по сравнению с 12% ВВП в 2009 году.
Первый заместитель главы администрации президента Ирина Акимова также отметила, что предельный уровень дефицита на уровне 4% ВВП, который рекомендуют международные финансовые организации (МФО), недостижим из-за высокого фактического дефицита в прошлом году.
Как сообщалось ранее сегодня, вице-премьер-министр Украины Сергей Тигипко считает, что "очень трудно будет выходить на дефицит государственного бюджета 3-4%" в 2010 году.
Источник: Корреспондент
А отдавать кто будет, внуки или правнуки ? Ты че забыла, как
сама верещала как зарезанная, когда кредиты не ты брала ?
Ты че творишь ? Мы, ****, все помним !
Новость от 11.25 среды аннулируется по просьбе правительства. Корректированная информация последует
------------------------------------------------------------
http://forum.durdom.in.ua/viewtopic.php?f=1&t=48278
Когда были в опозиции орали, что Юлька кредитов набрала, а теперь без МВФ жизни нет.
Все продадут страну два раза и на Мальдивы выедут.
Львів, Сьогодні, 17:27
Якби не було Бандери, то Янукович би виріс на щирого патріота, бив би комунякам писки на львівській клюмбі і завершив би свою кар’єру скромним завгаром. То як же ж тут не подякувати Бандері?
Прогрессивно мыслящий (!), мудрый, принципиальный руководитель, талантливый (!), рациональный хозяйственник, порядочный, отзывчивый, чуткий, высокодуховный (!!!) человек...”
Ви думаєте – це хто? Ану – з трьох разів!
Ні, це не Брежнєв... не Ющенко... і навіть не Азаров...
Підказка: „яркий пример легендарного стального донбасского характера”!
Так і є – то наш Дон Янукович.
А всі ці епітети в стилі розвинутого брежнєвізму я взяв із привітального листа „председателя Донецкого облсовета Анатолия Близнюка и донецкого губернатора Владимира Логвиненко”, які назвали себе гордо „громадой Донецкой области”.
Так що у нас попереду тепер дилема: або маємо піднятися, щоб дорівнятися тій високодуховності, або навпаки – опуститися. У всякому випадку тепер Донбас замовляє музику, а ми під його дудочку можемо тільки дригатися на місці. Я от одного тільки не можу зрозуміти, чому уся та армія реформаторів з донецького краю не почала зі свого ж таки рідного Донбасу: за стільки років можна було б давно вже явити нам економічне диво.
А то бачимо щось зовсім інакше. За цю зиму на Донбасі вимерзло більше людей, ніж у всій Україні. Саме там найвища смертність і найнижча народжуваність, найбільша кількість кримінальних злочинів, наркоманів і хворих на СНІД. Рідко який чоловік доживає до 50-ти. Уже коли п’ять років тому почали шукати однокласників Лідера, то виявилося, що більшість із них поза межами досяжності.
Ще один цікавий показник можна використати для порівняння того економічного дива, про яке нам розповідав Янукович. Для цього візьмемо два прикордоння – східне і західне. І там, і тут люди їдуть на заробітки, швендяють туди й сюди, працюючи то човниками, то займаючись контрабандою. А результат? Досить глянути на будинки, в яких живуть закарпатці, буковинці й галичани. Подивитися, на яких автах вони їздять, як виглядають їхні церкви і що на святкових столах. А потім прогулятися околицями донецьких міст.
В Західній Україні саме на околицях і вибудовують свої дво-триповерхові особняки підприємливі західняки. Подекуди це справжні замки з вежами й аркадами, хоча живуть там далеко не директори заводів і власники шахт. А що бачимо на околицях Єнакієва чи Макєєвки? Жахливі хібари, вкриті толлю, а в кращому випадку шифером, який на вимогу Євросоюзу, якщо нас туди коли-небудь покличуть, доведеться здирати.
Діти Луганщини і Донеччини, приїжджаючи до Львова на свята і побувавши в наших родинах, у своїх відгуках теж підкреслюють цю разючу різницю.
А візьмімо таку делікатну річ, як духовність. Адже саме про неї мав би у першу чергу задбати такий „высокодуховный (!!!) человек”, як Янукович. Що ми знаємо про культуру Донбасу, окрім сумнівної вартості пальми Мерцалова? Так, є опера і балет. І це, на жаль, усе. Нам невідомо жодного письменника з цього багатомільйонного регіону, якого б перекладали на Заході. У той час, як Галичина дала понад два десятки авторів, яких активно перекладають, запрошують на міжнародні фестивалі і заманюють різними грантами. Ну, гаразд нема україномовних, бо ж Донбас порожняка не гонить і люто ненавидить бандерівців. То де ж російськомовні?
Скільки я не їздив на усілякі літературні збіговиська за кордон, то зустрічаючи там немало російських чи білоруських авторів, російськомовних письменників з Києва та Харкова (правда, представників лише масової літератури), я жодного разу не зустрів автора з Донбасу. А так, знаєте, хотілося б за пляшечкою вина подискутувати про романтику Нахтіґалю!
Проте я, мабуть, несправедливий. Олександр Єфремов, розхвалюючи Януковича, казав: „Я знаю, насколько он эффективно работал в Донецкой области, как ему удалось решить там все вопросы”. Ба й справді – економічне диво на Донбасі таки є. Усі ці веселі пацани з Кабміну про свій добробут подбали у першу чергу. Там один тільки культурист Кулиняк живе за межею бідності, соромливо приховавши гонорари, зароблені на концертах у Януковича. Що ж – тепер, заки новий масовик-затійник буде піднімати свій добробут, уже наша культура опускатиметься за межу бідності.
Я оце попорпався в інтернеті у пошуках відповіді на те, що ж об’єднує цю команду легендарних реформаторів. І виявилося, що об’єднує їх не тільки походження з одного регіону, а й те, що майже всі, за окремими винятками, були у минулому замішані в якихось непевних оборудках. Було відкрито кримінальні справи, але жодну так і не доведено до кінця.
Невже мешканці Донбасу цього всього не знають? Невже тяжкою працею добуваючи собі насущний, вони не помічають тих розкішних палаців і того вульгарного багатства, у якому потопають їхні великі сини?
Візьмемо, наприклад, такого собі Віктора Тихонова, чи то пак Дона Віто, як любовно його називають на Луганщині. Він часто «світиться» у всіляких там рейтингах заможності. Але коли навесні 2008 р. луганське видання «Молодогвардеец» запропонувало на своїх сторінках опублікувати декларації за 2007 р. нардепам від Луганщини, відгукнулися багато хто. А от народний депутат Дон Віто кинув слухавку:
– Я з негідниками не розмовляю! – відрізав, почувши чарівне слово «декларація».
А ще рік перед тим він потрясав трибуну парламенту критикою Володимира Огризка, який не подав декларацію про доходи. „Декларації ж самого Дона Віто громадськість не бачила ніколи – ні за часів перебування його заступником губернатора, ні під час роботи главою Луганської облради, ні після обрання нардепом”, – пише Марія Вайс (NGO.Donetsk.ua).
Розкішний палац Дона Віто і палаци його дітей вражають уяву. А про те, аткєда дравішкі, можна здогадуватися з кримінальної справи, яка була порушена проти Віктора Тихонова й Олександра Єфремова, колишнього голови обласної адміністрації.
У другій половині 90-х ліквідовувалися шахти і з державного бюджету в регіони пішли величезні кошти для створення робочих місць. Місцеві Остапи Бендери вирішили замість Нью-Васюків запропонували безробітнім шахтарям і їхнім дружинам сісти за швейні машинки. Луганщина отримала 74 мільйони гривень на побудову нових фабрик і закупівлю устаткування.
Але Дон Віто і Дон Сандро частину грошей, очевидно, чесно відмили через підставні одноденні фірми, а за решту придбали устаткування. Правда, встановили його лише на фабриці «Стиль» в обласному центрі. У 2005 р. прокуратура порушила кримінальну справу проти обох Донів „за фактом нецільового використання коштів”. І що? І пшик.
Отут би мені хотілося підійти до нашого п’ятипроцентного Ющенка, взяти його за ґудзик, і легенько покручуючи, довго дивитися в очі. А яка доля нових швейних фабрик в шахтарських регіонах? Нема жодної. Жінки й доньки гірників так і не освоїли усіх приваб шиття. Згадалася тут пісенька: „Я пєсні пєла і вишивала гладью. А в горад я папала і стала...”
Та ні з голоду ще не вмирають, але тепер продовжують заробляти гроші в нелегальних шахтах-«копанках». А фабрику «Стиль», оновлену французьким устаткуванням, у 2006 р. продали фірмі «Ґлорія-Джинс» за 60 мільйонів доларів. У чиїх кишенях опинився прибуток – можна здогадуватися.
„Донбас — це особливий регіон, – розповідав якось Дон Віто в інтерв’ю. – На шахти завжди звозили зеків. Удень — це нормальна людина, а ввечері йшов шапки зривати чи ще щось. Тоді серед молоді це вважалося круто. Я сам таким займався. На дискотеці ми з хлопцями гребінці в дівчат із волосся витягали. З них такі класні ракети виходили... Якщо людина відсиділа і судимість знята, то вона не судима”. Отаке от, як казала Люся.
Але в світлі останніх генеалогічних досліджень Ющенка: "Якби не було Бандери, то не було б Януковича", регіонали мусять задуматися, чи варто відміняти Бандері звання героя України. Бо то таки свята правда. Якби не було Бандери, то в Галичину савєтська власть прийшла набагато скоріше і вивезла б звідси народу у кілька разів більше. Так що дідові нашого Дона вигідніше було б виїхати з Януків не на Донбас, а, скажімо, у Борислав чи Червоноград. І Янукович би виріс на щирого патріота, бив би комунякам писки на львівській клюмбі і завершив би свою кар’єру скромним завгаром. То як же ж тут не подякувати Бандері?