"Свобода народам! Свобода людині!" Ющенко написал президенту Европарламента письмо про Бандеру.

Экс-президент Украины Виктор Ющенко написал письмо Президенту Европейского парламента Ежи Бузеку относительно присвоения Степану Бандере звания Героя Украины.

Приводим текст письма, опубликованного на сайте «Нашей Украины»:

Президенту Європейського парламенту П. Єжи Бузеку

Повернення до Європи - одне з підставових положень української національної ідеї. Інтеграція України до євроатлантичних структур є стратегією розвитку, яка реалізовуватиметься незалежно від змін її політичного керівництва. Це не простий шлях, щоб його пройти необхідна підтримка європейських партнерів. Тому в Україні з великим ентузіазмом сприймають заяви європейських структур, в яких підтримуються ці прагнення нашої держави. Однією з таких заяв стала резолюція Європейського парламенту від 25 лютого цього року.

Як президент, який усі свої зусилля спрямовував на поглиблення інтеграції із Європою, я дякую Вам за визнання того, що Україна є європейською країною і може претендувати на членство в ЄС. Разом із тим як керівник держави, який прагнув об’єднати народ на грунті його справжньої героїчної і трагічної історії, як політик, який продовжуватиме цю роботу, не можу не висловити своє здивування щодо пункту резолюції де висловлюється глибокий жаль з приводу присудження Степанові Бандері звання героя України.

Моє рішення не було випадковим. Воно базувалося на висновках вчених – істориків і дослідників архівів. Це рішення стало виявом належної шани особі, яка своєю діяльністю безпосередньо спричинила відродження незалежної української держави. Активна участь Степана Бандери в українському визвольному русі коштувала йому багатьох років ув’язнення і, зрештою, він заплатив за це своїм життям. Керована ним Організація українських націоналістів проголосила відродження української держави 30 червня 1941 року. Небажання під тиском німців відкликати Акт відовлення незалежності привело Степана Бандеру в нацистський концтабір Заксенгаузен, де він перебув майже усю війну. Тим часом український визвольний рух, що в документах окупаційного режиму став називатися «бандерівським», з кінця 1941 року почав активну антинацистську боротьбу, сприяючи перемозі європейських демократичних цінностей над тоталітаризмом. Жертовою тоталітарних режимів стала вся родина Бандери – батько отець Андрій розстріляний радянською владою в 1941 і похований у сумнозвісній Биківні під Києвом, брати Олександр і Василь замородовані у нацистській фабриці смерті Аушвіці, брат Богдан загинув у боротьбі з німецьким окупантом на півдні України, сестри Оксана, Марта, Володимира відбули багатолітнє ув’язнення в сибірських таборах. Сам Степан Бандера після війни продовжив активну політичну роботу, спрямовану на здобуття Україною незалежності, а тому, як небезпечний ворог радянського режиму, був убитий кіллером КГБ у 1959 році. Ще за життя він став символом визвольної боротьби як для мільйонів українців, так і для тих, хто намагалися завадити нам здобути свободу.

Наш народ, що сотні років існував без держави, намагалися позбавити власної історії. Окремі особистості чи цілі періоди нашого минулого або замовчувалися, або подавалися у цілком спотвореному вигляді. Зрадниками представлялися ті діячі національного руху, які чи не найбільше спричинилися до визволення народу – Іван Мазепа, Симон Петлюра, і Степан Бандера. Щойно нещодавно розпочалася системна робота із відродження національної пам’яті українців, повернення правди про наше минуле.

Вам, пане Єжи, як представнику польського народу, ці процеси мають бути особливо зрозумілі. Адже і Ваша держава перейшла через болісний, але вкрай необхідний період перегляду минулого, формування власного погляду на свою історію. Для цього полякам довелося подалати замовчування Катині, брехню про Варшавське повстання чи героїчний опір вояків Армії Крайової. Історії наших народів надзвичайно схожі, проте це не позбавило їх від конфліктів і протистояннь. Тому залишатимуться певні сторінки нашого минулого чи його діячі, які по-різному сприйматимуться українцями та поляками. Польські герої своїми вчинками часто не вписуються у наше бачення історії, виступаючи радше як її антигерої, схоже є й з українськими. Порозуміння в оцінці Армії Крайової чи Української Повстанської Армії повинно опиратися не на те, що одні вбивали українців, а інші поляків (цього не слід забувати і віддавати належну шану жертвам конфлікту з обох сторін). Порозуміння повинно опиратися на те, що обидві структури завзято протистояли тоталітарним режимам, боролися за національне визволення своїх народів.

Повернення до правди про минуле, яким болісним воно не було б, - це запорука демократичного розвитку у майбутньому. Робота в цьому напрямку є втіленням у життя справжніх європейських цінностей, тому ми продовжуватимемо її. Українці повинні донести Європі і світові правду про тих, хто боровся за наше визволення. Правда про УПА, яка воювала під гаслами «Свобода народам! Свобода людині!» має зайняти почесне місце в європейській історії протистояння нацистському та радянському тоталітаризмам.

Сподіваємося на Ваше розуміння важливості цієї роботи й подальшу підтримку європейської інтеграції України.

З повагою,

Віктор Ющенко