РУС
9154 посетителя онлайн
Янукович признал, что отправляя женщин на кухню "немножко перебрал", но "Тимошенко - это частный случай"
Виктор Янукович признал, что «немного перебрал», отправив Юлию Тимошенко на кухню.
Об этом он сказал в эфире «Шустер Live».«Я, конечно, немножко перебрал. Немножко. Так как на самом деле у нас женщины играют большую роль в политике. И чем больше будет женщин в политике - но уравновешенных - тем лучше. Так как женщины всегда уравновешеннее, не такие агрессивные, как мужчины. Но Тимошенко - это частный случай», - заявил он.
Как сообщает «Украинская правда», Януковичу был задан вопрос, готова ли Украина избрать президентом женщину. На это лидер Партии регионов заявил, что так ставить вопрос нельзя: «Надо избрать политика, который накормит страну не словами, а делами. Словами или враньем страну не накормишь. Я так коротко сказал».
Напомним, ранее Виктор Янукович отказался принимать участие в телевизионных дебатах с Юлией Тимошенко. Попутно он заявил, что если его оппонент женщина - то должна идти на кухню и показывать там свои прихоти. К заявлениям Януковича резко отнеслись в БЮТ, напомнив, что в самой Партии регионов немало женщин-политиков. Газета Financial Times предупредила, что подобные высказывания могут оттолкнуть от Януковича женскую часть электората.
------------------------------------------------------
Так он еще и алконавт?
А Юля-красуня і розумна! Подивится на своїх москальок! Ось де жах!
Сьогодні вже стало остаточно зрозумілим, що тези, на яких будувалась передвиборча компанія Партії регіонів, є блефом та повною профанацією. Жодного плану виходу із кризи, жодного економічно обґрунтованого кроку не презентовано урядом "професіоналів". Майже всі "реформи" обмежились макіавеллівськими схемами захоплення влади та призначеннями керівників міністерств та відомств, що шокували українське суспільство.
Однак особливе обурення бізнесу викликає той факт, що найбільш цинічною брехнею виявились декларативні заяви щодо підтримки розвитку підприємництва. Податкові канікули для малого та середнього бізнесу, реформування системи податків та боротьба із чиновниками, що заважають підприємцям працювати, насправді оказались банальною передвиборчою "заманухою".
Однак є й безперечно позитивні сигнали для малого та середнього бізнесу, і всі вони без виключення базуються на рішеннях, що було ухвалено урядом Юлії Тимошенко. Нагадаємо, що 27 січня 2010 року було проведено урядове засідання, яке мало б бути визначальним для подальшого розвитку підприємництва. Урядом Юлії Тимошенко було ухвалено 25 рішень, розроблених Держкомпідприємництвом, який підприємці та журналісти називають Комітетом Кужель.
Уряд Юлії Тимошенко схвалив та направив до Верховної Ради законопроекти, які після президентських виборів Верховна Рада повернула уряду Миколи Азарова:
• Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", що усуває надмірну кількість контролюючих органів, зменшуючи їх кількість із 85 до 38. Крім того, зазначеним проектом на законодавчому рівні закріплювалась норма щодо можливості усунення підприємцем порушень у тридцятиденний термін, що раніше була прописана у Постанові КМУ від 21.05.2009 № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року". Таким чином, принципово змінювалась ідеологія перевірок – з каральної на таку, що спрямована на попередження порушень;
• Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо консолідації в одному контролюючому органі виконання функцій із здійснення контролю за повнотою та своєчасністю справляння збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", що позбавляв підприємців численних перевірок представників різноманітних фондів. З прийняттям закону всі функції мали передаватись податковій;
• Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", що скасовував близько 30 видів ліцензій, а близько 20 видів викладав в новій, скороченій редакції. Ця редакція виключала можливість розширювати ліцензування за рахунок будь-яких видів робіт, послуг або операцій. Законопроект також спрощував процедуру отримання ліцензії шляхом скорочення зайвих документів, які безпідставно потребували нотаріального засвідчення. Проект Закону встановлював ліцензування виключно видів діяльності, а не видів робіт, послуг або операцій.
• Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення дозвільної системи у сфері господарської діяльності" та Постанова Кабінету Міністрів України "Про деякі питання щодо застосування принципу мовчазної згоди" , що спрямовані на ліквідацію підґрунтя для корупції, при видачі дозволів.
• З метою активізації фінансово-кредитної підтримки малого та середнього бізнесу прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Про заходи кредитно-гарантійної підтримки суб’єктів малого та середнього підприємництва в умовах фінансової та банківської кризи", яким доручається при доопрацюванні проекту Державного бюджету України на 2010 та наступні роки передбачати кошти на кредитно-гарантійну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва в обсязі 0,15% від дохідної частини бюджету, але не менше ніж 200 млн. грн. на підтримку діяльності фондів кредитних порук та 100 млн. грн. на кредитування проектів суб’єктів малого та середнього підприємництва. В подальшому передбачалось надання фондами кредитних порук суб’єктам малого та середнього підприємництва, які не мають належного забезпечення кредиту, відповідно до вимог банку, у розмірі, що не перевищує 40% розміру кредиту за рахунок ресурсів таких фондів.
• Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення дозвільної системи у сфері господарської діяльності";
• Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств";
• Проект Закону України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва".
Таким чином, всі без виключення позитивні "новаторські" ініціативи уряду Миколи Азарова та віце-прем’єр–міністра Сергія Тігіпка, які сьогодні подаються суспільству як надбання нових керманичів країни, повторюють вже існуючі рішення уряду Юлії Тимошенко, що були розроблені Держкомпідприємництвом під керівництвом Олександри Кужель.
Зрозуміло, що не маючи власного плану реформ, уряд Миколи Азарова вимушено підтримує рішення попереднього Кабінету Міністрів, спрямовані на підтримку малого та середнього бізнесу. І це є свідченням того, що політика Юлії Тимошенко у сфері розвитку підприємництва визнана правлячою коаліцією такою, що є ефективною та правильною.
СТЕПАН ХМАРА БИТВА ЗА УКРАЇНУ
На аналізі поведінки Ю.Тимошенко і її фракції у парламенті потрібно зупинитися детальніше, аби люди зрозуміли з ким мають справу насправді, бо поки що, ще чимало наших громадян, як правило щирих патріотів, сприймають цю неординарну особу через образ, створений політтехнологами і неабиякий акторський талант самої Юлії Володимирівни.
В чому криється небезпека такого необ’єктивного сприйняття Ю.Тимошенко як політика, стане зрозумілим з подальшого викладу. Хочу запевнити читача, що я не маю жодних особистих підстав бути не об’єктивним. Ми ніколи з Ю.Т. не сварилися, не було між нами ні взаємних, ані односторонніх образ.
16 березня 2005 року я публічно оголосив, що покидаю парламентську фракцію БЮТ (фракцію Прем’єр-міністра). До цього мене спонукала діаметральна зміна політики Юлії Володимирівни, яка яскраво проявилася в рекрутуванні нових членів до фракції БЮТ у Верховній Раді. За дорученням Ю.Тимошенко туди почали набирати відвертих кучмістів, представників олігархічно-кримінальних кланів, причетних до розграбування національних багатств України, депутатів, які активно підтримували на президентських виборах Януковича. Це переважно особи, що ненавидять українців, зневажливо ставляться до української культури, мови, звичаїв, тобто їх погляди – антиукраїнські, якщо не відверто і відкрито, то – приховано, від чого загроза їх для України не зменшується. До переходу у фракцію БЮТ ці депутати були у фракціях порокучмівської більшості переважно у фракції СДПУ (о).
Реакція на протести активних і порядних членів “Батьківщини” проти такої ганебної і аморальної політики керівництва партії і, передовсім, її голови Ю.Тимошенко, була різко негативною та роздратованою, а для протестантів закінчувалася невтішно: вони, наткнувшись на стіну нетерпимості та ворожості з боку ЮТ і її партійних поплічників Турчинова, Федорчука, Бродського (він був близьким дорадником Тимошенко ще до того, як прийшов у партію “Батьківщина”), змушені або самі покидати партію, або їх просто викидали. Після виборів Президента в партії “Батьківщина” розтоптано елементарні прояви внутрішньопартійної дискусії. Коли партія була в опозиції, а Юлія Володимирівна мала серйозні проблеми, вона намагалася стримувати і маскувати свої диктаторські амбіції. Після виборів маска була скинута. Тепер партія повністю комерціалізована і функціонує цілковито за правилами типової мафіозної структури.
Все тепер в цій структурі підпорядковано грошам і жадобі досягти найбільшої влади будь-якими засобами, а патріотична риторика лідера застосовується для зовнішнього вжитку, аби легше дурити порядних громадян.
Коли цей курс почав розгортатися Юлією Володимирівною, я категорично виступив проти, розуміючи наскільки він загрозливий для України на фоні широкої популярності Тимошенко, яку вона значно примножила, максимально і вдало використавши трибуну помаранчевої Революції.
Мої заклики до Юлії Тимошенко схаменутися не дали жодних позитивних наслідків. Після кількох моїх попереджень я залишив спочатку парламентську фракцію, а дещо пізніше і партію “Батьківщина”.
Залишаючи своїх колишніх політичних соратників, я заявив, що цим кроком хотів би застерегти Юлію Володимирівну від тих небезпечних помилок, які вона робить, бо вони шкідливі для України, загрозливі для її національної безпеки. На жаль, мій демарш не вплинув на Тимошенко. Тоді я зрозумів, що це не були помилки, а цілеспрямована і вкрай небезпечна для України і українців політика авантюр Тимошенко.
Моє місце заступника голови партії “Батьківщина”, тобто Юлії Тимошенко зайняв М. Бродський, кого пані Юля публічно назвала талановитим політиком і надзвичайно порядною людиною. Це про цього “порядного” Бродського, який “киданув” чимало киян через свій банк “Денді”, який активно з іншими антиукраїнськими силами, зокрема медведчуківсько-суркісівськими есдеками, валив уряд Ющенка у 2001 році, який навіть особливо не приховує своєї неприязні до українства.
У парламентську фракцію БЮТ перейшов із фракції СДПУ (о) один з найближчих соратників Бакая (що пограбував Україну на сотні мільйонів доларів), колишній президент корпорації “Інтергаз” О. Абдулін. У фракції і в партії “Батьківщина” опинився представник потужного харківського мафіозного клану О. Фельдман, господар корпорації “АВЕК”, яка володіє найбільшими об’єктами торгівлі, в тому числі Барабашовським ринком у Харкові (одним із найбільших в Україні). “АВЕК” володіє цукровими заводами, підприємствами харчової і легкої промисловості, засобами масової інформації (газета “Время”).
Свій чорний бізнес Фельдман робив при сприянні свого друга, соратника і побратима колишнього мера Харкова і колишнього голови обласної держадміністрації, колишнього голови адміністрації президента Кучми – Є. Кушнарьова, відомого ще як активного борця з опозицією. Кушнарьов, разом зі своїм другом і бізнесовим соратником Фельдманом (Кушнарьов допомагав розкрутитися Фельдману, виділившичи з міського бюджету величезний безпроцентний кредит для розбудови Барабашовського ринку, що фактично не був повернутий через інфляційні спекуляції, а також пільгові звільнення від сплати певних платежів до міського бюджету) підтримували Януковича. Фельдман був довіреною особою Януковича на президентських виборах.
Фельдман – знаний громадський діяч. Він співголова Об’єднаної єврейської громади України, (яку очолює Рабінович) президент Асоціації національно-культурних об’єднань України, президент Єврейського фонду України, – всі ці організації активно підтримували Януковича на президентських виборах.
Членом фракції БЮТ став Лукашук (до цього очолював обласну організацію СДПУ (о) в Хмельницькій області). М. Баграєв – президент ЗАО “Таврійські ігри”, активно підтримував у 1999 році на президентських виборах Кучму, у 2004 – Януковича, а у 2002 – блок “За єду”. Стало зрозумілим, що Ю.Тимошенко формує відверто антиукраїнську команду.
Тому вже у травні я застерігав: серед політиків першої величини Юлія Тимошенко становить загрозу для національної безпеки України.
Подальша поведінка, особливо в осінньо-зимовий період підтвердила мій прогноз. Шкода, звичайно, що Президент не поцікавився чому я відійшов від Тимошенко і піддавав її політику гострій критиці. Можливо тоді Президент був би значно раніше звільнив з посади Прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко. А на моє глибоке переконання її треба було звільняти ще на весні або на початку літа. Особливо після її авантюр при вирішенні так-званих м’ясної, бензинової, цукрової криз, після шахрайської зміни курсу гривні, коли з кишень наших громадян аферисти вийняли сотні мільйонів доларів і нанесли удар по економіці (особливо середньому і малому виробнику, нашим експортерам).
Прем’єр Тимошенко проявила неготовність і, очевидно, небажання організувати прозору роботу уряду. Імітація прозорості зводилася до популістсько-пропагандистських піар-акцій: катання на ковзанах, на конях, рекламна показуха “розкладачки в приймальні прем’єра” тощо, без конкретної тактичної і стратегічної програми соціально-економічного розвитку держави. Ю.Т. керувала урядом в безсистемному ручному режимі, законопроекти готувалися Кабінетом Міністрів неякісно, блокувався Закон про Кабінет Міністрів України.
Але це типовий стиль роботи Ю.Тимошенко – авантюристичний, популістський і не професійний.
Про який професіоналізм і стратегічне бачення вирішення певних проблем Прем’єром можна говорити після, наприклад, таких публічних заяв Ю.Тимошенко, як намір будувати нафтопереробний комплекс у Феодосії, або вирішити проблему забезпечення України м’ясними продуктами через швидку побудову низки м'ясо переробних комбінатів (мабуть Юлія Володимирівна збиралася виробляти на них м’ясопродукти з піску).
Звичайно, керувати урядом такої великої країни це дещо інше ніж торгувати газом, маючи особливі преференції від уряду.
Доля держави, народу для Юлії Володимирівни це пустий звук і більше нічого. Її головна мета – досягти найбільшої влади, стати першою особою в державі. Ця ідея маніакально переслідує Юлію Володимирівну.
Безумовно, що феномен популярності Тимошенко намагається використати великий мафіозний капітал, аби захопити владу в Україні остаточно і безповоротно (про це конкретніше ще піде мова згодом). Вона ж, позбавлена елементарних моральних гальм, готова вдатися до будь-яких авантюр, заради досягнення своєї мети. Легковажити цим не можна. Її треба зупиняти поки не пізно.
У своїх амбіційних планах Ю.Т. вибрала підступну тактику підриву авторитету і позицій Президента, прикриваючи свою поведінку лукавими заявами про відданість і солідарність з Президентом. Образно це нагадує позицію господаря, який заявляє, що він любить і намагається зберегти дерево, що росте в саду, але весь час підкопує і підрубує його коріння, вдаючи, що не розуміє, що його зусилля спрямовані на те, аби це дерево нарешті завалилося.
Так виглядала прелюдія до осіннього наступу в боротьбі за владу. І тут розпочалася серія провокаційних заяв, аби збурити суспільство, дестабілізувати ситуацію. Для цього було спекулятивно використане популярне гасло про боротьбу з корупцією в оточенні Президента. З самого початку було зрозуміло, що насправді йдеться про потужну політичну-пропагандистську акцію популістського характеру, спрямовану на підвищення популярності Ю.Т. і зниження популярності Президента, а не бажання нанести справжній удар по корупції. Бо якби таке бажання було, то чому тоді Турчинов, який на той час очолював СБУ, де є спеціальне управління по боротьбі з корупцією, не порушив кримінальні справи?
Ще виникає дуже суттєве запитання, чому ж так раптом Юлія Володимирівна змінила гнів проти Генпрокурора Піскуна на сором’язливе мовчання, що не характерне для неї. І це в той час, коли громадськість вимагала усунення Піскуна з посади Генпрокурора. Адже свого часу вона робила гучні заяви про причетність Піскуна до великої торгівлі наркотиками та про інші неподобства..
Всім вже було зрозуміло, що Піскун і неочищена Генеральна прокуратура є гальмом в розслідуванні гучних справ про великі злочини, в тому числі, пов’язані з корупцією впливових посадових осіб. Проте Юлія Тимошенко мовчала, як і фракція БЮТ. Можливо причина зміни зла на милість криється в тому, що Піскун позакривав всі справи проти Юлії Володимирівни і її близьких. І як мені особисто в розмові у Верховній Раді в січні 2005року Піскун пояснив, що за це Ю. Т. пообіцяла йому місце у прохідній частині списку. Крім того, Піскун призначив постійного захисника Юлії Володимирівни, адвоката В. Швеця начальником головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Хто-хто, а Юлія Тимошенко добре знала, що Піскун – це людина Кучми-Медведчука і він звик служити не інтересам суспільства і держави, дотримуючись закону, а власним інтересам, і тим, хто їх задовольняє.
Можливо причину такої поведінки п. Юлії треба розглядати в контексті кардинальної зміни політичного курсу. Адже, саме у фракцію ”БЮТ” і у партію “Батьківщина” пішло найбільше вчорашніх кучмістів, особливо есдеків, всякої-всячини з сумнівною репутацією. Мабуть перед тим, як галасувати про боротьбу з корупцією, спочатку треба було б почати зі своєї команди (фракції й партії).
Декларативні заяви про боротьбу з корупцією з боку команди Тимошенко настільки ж фальшиві, як і її декларація про доходи і майно, чи заяви нещасної Юлії Володимирівни, що на весіллі її доньки після третього тосту вже не було чим закушувати і деякі гості, танцюючи, втрачали свідомість з ГОЛОДУ! Справді, пані Юля неухильно дотримується принципу: нахабніше брехатимеш і гучніше галасуватимеш – більше повірять.
А далі з завидною впертістю пішла осіння веремія послідовних атак, спрямованих на дестабілізацію.
Перша спроба: зірвати голосування по прем’єру і таким чином залишити Україну без повноцінного уряду більше ніж на півроку. Фракція БЮТ дуже старалася і разом з есдеками і комуністами це їм вдалося. Тоді навіть виносилися плани дострокових парламентських виборів.
За другим заходом не вийшло. І хто б там що не говорив, але зміни в уряді відбулися на краще. Хіба, наприклад, можна порівняти попереднього міністра економіки в уряді Тимошенко (зараз він у списку БЮТ) з нинішнім Арсенієм Яценюком?
Далі були спроби зірвати ухвалення Бюджету на 2006 рік.
Що цікаво: Бюджет готувався попереднім урядом, який очолювала Ю. Тимошенко. І хоч він доопрацьовувався і був покращений (звичайно, в ньому відбилися негативи попередніх і теперішніх передвиборчих перегонів) фракція БЮТ дуже старалася, щоб зірвати його. І знову лунали заклики відправити уряд у відставку. Це в той час, коли йшли переговори з Російською Федерацією з питань умов газопостачання в Україну. Звичайно, що така ситуація аж ніяк не зміцнювала позицію української сторони на переговорах. З наближенням Нового року “газовий тиск” і шантаж Росії на Україну зростав. Зростали і погрози Юлії Володимирівни в сторону уряду: якщо не буде вирішена проблема газопостачання, то уряд повинен піти у відставку. Такий собі внутрішній шантаж. Голос екс-прем’єра з’єднався з хором вчорашніх і вічно вчорашніх (есдеків, регіоналів і, звичайно, “защитников трудящихся” – комуністів).
Пані Тимошенко навіть пропонувала свої послуги – їхати до Росії домовлятися по газу. Всі ми вже були свідками, як Ю.Т. “вирішувала” проблеми “дешевого” м’яса, як домовлялася про “дешеві” нафтопродукти, вирішувала проблему “дешевого” цукру. Правда, за вісім місяців прем’єрства Ю.Тимошенко не відважилася як офіційна особа відвідати Москву, хоча проблем було хоч відбавляй.
Проте, в якості приватної особи таки відвідала Москву і одним махом вирішила всі свої особисті проблеми. Раптом Москва, мабуть за гарні очі, зняла всі претензії проти нашої екс-прем’єрки. Так і напрошується певний взаємозв’язок між згаданою поїздкою до Москви і відповідною політичною поведінкою Юлії Володимирівни.
Але ягідки з’явилися вже після Нового року. Після підписання “газової” угоди стався справжній вибух істеричної атаки на уряд і шквал дезінформації: зрада національних інтересів, здача нашої газотранспортної системи Росії. Звичайно ні одне, ні друге не відповідало дійсності, а було цинічною брехнею.
І нарешті, голосування за антиконституційну постанову про відставку уряду, де БЮТ зганьбила себе участю разом з “борцями” за національні інтереси – комуністами, есдеками, регіоналами і литвинівськими кучмістами в спробі вчинити антидержавний заколот.
Легко критикувати вимушену компромісну угоду по газу. Але навіть важко уявити, що б нас чекало, якби її не було. Тоді одним Алчевськом не обійшлось би. Могла б бути дезорганізована система теплозабезпечення по всій Україні. Більшість України могла б бути подібною на нещасний Алчевськ. Але нині Алчевську допомагає вся Україна. А тоді, що було б? Пані Тимошенко хоч на мить задумується, які жертви і страждання поніс би український народ!? Чи жадоба влади зовсім затьмарює здоровий глузд тієї авантюрної пані. Чи віддає собі звіт Ю. Тимошенко, коли заявляє: мовляв нічого страшного, якби Росія припинила Україні подачу газу, труба на Європу йде через Україну і ми могли б спокійно відбирати собі потрібну кількість газу. Але такі дії України кваліфікувались би як крадіжка газу. І це була б крадіжка вже газу країн Європи.
Можливо дехто у Москві хотів би спровокувати Україну на такі піратські дії, бо тоді б однозначно Україна налаштувала б проти себе цілу Європу. А це ізоляція і непередбачувані санкції проти України. Російському керівництву того тільки й треба. В такому випадку Україні було б важко втримати нашу ГТС, бо ми були б визнані дикунами, які не можуть забезпечити надійний транзит газу до Європи.
Хто ж в такому разі пані Тимошенко: розсудливий політик, чи політикан, авантюрист-провокатор, засліплений маніакальною ненаситною жадобою влади? Від таких горе політиків треба жахатися.
А тепер подивимося, яке майбутнє нам готує пані Тимошенко. Аби це зрозуміти, необхідно пильним оком приглянутися до команди, яку вона намагається привести до Верховної Ради. Співставити гарні гасла і подивитися чи вони відповідають конкретним діям....
ВОТЛИЧИИ ОТ ТАКИХ ГНИД КАК ТІ У ЄТОГО ЧЕЛОВЕКА ЕСТЬ СОВЕСТЬ НЕ ПРОПИТАЯ И НЕ ПРОДАННАЯ И Я ЕГО УВАЖАЮ ЗА ТО ЧТО ОН ГОВОРИТ П Р А В Д У .