РУС
9886 посетителей онлайн
Герман считает, что тему Межигорья уже достаточно "обсосали и пережевали"
Расследований относительно информации в СМИ о Межигорье было много, были даже суды и решения Генпрокуратуры.
Об этом в эфире одного из украинских телеканалов рассказала заместитель председателя Администрации Президента Анна Герман, передает ИА «Интермедиа консалтинг».«Если вам это дальше интересно об этом писать, вы можете об этом писать каждый день. Это вопрос свободы прессы и вашего выбора. Если у вас больше нет других тем, чтобы писать, вы можете писать, вам никто не запрещает», - заверила она.
«Я думаю, что тема о Межигорье настолько обсосана, настолько пережевана... Если вам это интересно, вы можете об этом говорить. Я думаю, что все суды уже состоялись», - отметила А.Герман.
Значит к Ющенко доколупывались за фразу "ці руки нічого не крали", хотя он таки да ничего не украл, ни на копейку нет информации и тем более доказательств, а этому уголовнику, пожалуйста... конечно если человек с детства воровал, то вполне "логично", что он и дальше продолжает грабить Народ Украины
Если бы он кошек душил,
то сейчас бы учительниц и врачих резал,
как герой Украины степан бандера.
Вы уже на Путина ровняетесь, который в детстве козявки с носа ел и в платица наряжался
Не зря говорится - береги честь смолоду. И во всем цивилизованном мире народ не выбирает людей с судимостями. Потому, что там и в голову не придет выдвинуть такого человека кандидатом на гос. пост. Но у нас свой менталитет. Может потому мы так и живем - не так как в цивилизованном мире???
хто не сидів ще сяде.лозунг нової влади,а життя то наше.
Как бы ни крутился спор, ОН – «Межгирья» нагло спёр,
и под Ялтой - два гектара…, слямзил c корешком Орёл…
Говорить «Моё»… народу… - разве Это не Позор?
Не вернёт его державе – ну, какой тут разговор?
Ты ж страны авторитет – слышишь, горе-президент?
Отдавать пора державе, что украл – словил момент.
Ты теперь – от Бога власть, у тебя – иная «масть»,
ты судом не прикрывайся – не годится власти красть!
Что б про «зону» ты ни пел – наплевать, что ты сидел,
всяк по молодости дурень - сам творец паскудных дел.
Но зачем же ты, нахал, степеней наворовал —
ну, какой ты, блин, учёный, коль «проффесор» написал?
Голый ты пока король – такова у Орла роль.
РПЦ – не прикрывайся, там Кирилл – такая ж голь.
Ты бы – вышел на Майдан, на колени честно пал…
Всё что спёр – верни державе, уважаемым бы стал.
И на Юльку – не кивай, «сам дурак!» – не обзывай.
Пусть й ОНА «в авторитете» – ты с себя позор смывай.
Срок каденции пройдёт – и опомнится народ.
Не покаешься, Орлюга - вновь тебя не изберёт.
Как про пенсии… наврал… – не Полковник…, Генерал…,
состав Нового Кабмина… – снова… Фирташа Малина…
Не прошло и месяц-два - в МВД опять Братва,
Всё что Юлька берегла – Магистраль пропъёш… до тла.
Только годик ты поправиш – Малороссии капец.
Враль ты классный молодец – будет и орлам… киздец
Всю гОЛУБУЮ свору согнать в Межигорье и сжечь
И тема будет закрыта
Еще в 2008 на месте нового дома ничего не было. В этом легко убедиться. На фото, сделанном с улицы Тельмана в феврале 2008 года, виден красный кирпичный забор, которым обнесено имение Татьяны Шараповой. На заднем фоне возвышается белый дом мамы Тимошенко.
А на фото, сделанном осенью 2009 с той же точки, дома мамы Тимошенко почти не видно - чуть выглядывает белая башня. Его закрывает новый имение.
Еще в 2007 году, когда Тимошенко баллотировалась на выборах, она обнародовала программу «Украинский прорыв», одним из столпов которой были антикоррупционные инициативы.
«Государственный служащий должен понимать, что его деятельность и в известной степени частная жизнь станут публичными для народа. Люди должны знать, что чиновник делает, как и где он отдыхает, на что тратит средства», - провозглашала Тимошенко накануне избрания премьер-министром.
Тогда же Тимошенко обещала «ввести в законодательство Украины норму относительно увольнения с работы чиновников, чьи (или членов их семей) задекларированные доходы не соответствуют действительности, а расходы не имеют четких объяснений относительно источников финансирования».
Если бы эта идея была воплощена в жизнь, то первой жертвой нововведения стала бы сама Тимошенко.
По случаю баллотирования в президенты она обнародовала свою декларацию о доходах, которая не удивила чем-то новым. Как всегда, украинский премьер-министр не имеет ни сбережений, ни бизнеса, ни даже собственной квартиры.
Ее муж за прошлый год заработал 2,8 миллиона гривен - но не верится, чтобы на эти средства он построил особняк в Днепропетровске. Ведь именно в прошлом году, как рассказывала дочь Тимошенко Евгения, папа дал ей деньги на открытие ресторана в самом центре Киева.
Откуда у Тимошенко с регулярностью раз в год появляются имения, остается загадкой природы.
Сейчас идентифицировано как минимум пять домов, в которых проживает премьер-министр и ее ближайшие родственники.
1. Самый дорогой - это, конечно, «домик» на дамбе в Конча-Заспе, расположена в элитном поселении «Серебряный залив».
Здесь живет непосредственно Юлия Тимошенко. Премьер рассказывала различные легенды об этом объекте - сначала, что они его приобрели, потом - что лишь арендовали, как в конце концов ее тетя Антонина Ульяхина призналась, что купили его семьей «в складчину».
«Я уже много лет арендую небольшие дома - в пределах тех объемов, в которых живут нормальные рядовые граждане», - утверждала Тимошенко.
2. Второй дом принадлежит дочери Юлии Тимошенко Евгении. Она живет в Конча-Озерной в поселке писателей. Это имение, по словам Антонины Ульяхиной, она подарила Жене на свадьбу.
3. Третий дом расположен в Днепропетровске. Там живет мама Юлии Тимошенко.
4. Следующий дом расположен по соседству с маминым - там живет дочь Антонины Ульяхиной, двоюродная сестра Юли - Татьяна.
5. Наконец, пятый дом был построен в этом году. Для кого он предназначен - неизвестно.
И, не сложно было догадаться, ни одного из этих объектов нет в декларации премьер-министра Украины.
Пусть каждый за себя отвечает. Когда Янык сядет за воровство Межигорья?
Все доки были вывешены в инете.
Царствовать станет в стране
Чтобы кулич вместо пасхи
Мы испекли по весне
Хавал он зону когда-то
Шапки срывал, морды бил
Ныне ж он самый богатый
Домик в Межгирье “купил”
Будет он править разгульно
Ибо окреп он в борьбе
Что не продаст он огульно
То он прихватит себе
Смело, товарищи, в ногу
Будут покорно идти
В царство свободы дорогу
Им никогда не найти
Ну, а треть части народа
Дети семьи трудовой
Те, что избрали урода
Дружно уходят в запой
Виктор Федорович Янукович по кличке «Хам» трудовой путь начал в возрасте 15 лет членом организованной преступной группировки "Пивновка" по специальности "грабеж, разбой". Специализировался на шапках и наручных часах.
В ноябре 1967 года был впервые арестован по обвинению в ограблении гражданина Совенко. Ограбление совершил 29 октября 1967 года вместе с подельниками Масловым и Целковским. Во время предварительного следствия и на суде вину свою признал полностью. До конца декабря 1967 года находился в следственном изоляторе г. Артемовск. Приговором народного суда г. Енакиево от 15 декабря 1967 года осужден к трем годам лишения свободы по статье 141 часть 2 Уголовного кодекса УССР — (грабеж, соединенный с насилием по предварительному сговору группой лиц).
«Та банда, это же было несчастье — часы с рук снимали, серьги с ушами вырывали, шапки. Вы меня покажете, а они приедут через два-три дня и голову отчехвостят. Куда-нибудь завезут в лес подальше… Это могут люди только больные на голову выбрать такого Президента», — это из воспоминаний Варвары Овдий — она была народным заседателем на первом процессе над 17 – летним Витей Януковичем.
В декабре 1967 года по предоставлению прокуратуры г. Енакиево Янукович В.Ф. отчислен из Енакиевского горного техникума за участие в совершении преступления.
Находился в исправительной колонии для несовершеннолетних преступников в г. Кременчуг. В 1969 году условно-досрочно освобожден по ходатайству администрации исправительного учреждения как лицо, которое стало сотрудничать с правоохранительными органами.
После выхода на свободу устроился электрогазосварщиком на Енакиевский металлургический завод. Из-за несколько дней, 16 сентября 1969 года, совершил новое преступление. Согласно фабуле обвинения — избил гражданина Пантелеенко.
Приговором народного суда г. Енакиево от 8 июня 1970 года осужден к двум годам лишения свободы по статье 102 Уголовного кодекса УССР (умышленное нанесение потерпевшему телесных повреждений средней тяжести).
Основы правовых знаний получил в Исправительном учреждении №52 г. Енакиево.
В августе 1972 года, через месяц после выхода на свободу, вступил в брак с племянницей председателя народного суда г. Енакиево.
В 1974 году, через несколько месяцев после получения прав на управление автомобилем, выехал по линии КГБ в княжество Монако. Официально — как единственный представитель от Советского Союза для участия в ралли в Монте-Карло.
В 1974 году поступил на заочное отделение Донецкого политехнического института.
В 1976 году, будучи студентом 2-го курса, назначен директором автобазы производственного объединения "Орджоникидзеуголь".
В этот период В.Ф.Янукович неоднократно привлекался к уголовной ответственности (по оперативной информации — за групповое изнасилование и хищение государственного имущества в особо крупных размерах), но дела закрывались на стадии предварительного следствия.
В 1980 году принят в ряды КПСС. В последующем руководил предприятиями «Донбасстрансремонт», «Укругольпромтранс», объединением «Донецкавтотранс». С конца 90-х годов — член организованной преступной группировки под предводительством Толика Зуя (г. Енакиево).
Начиная с 1994 года, сблизился с организованной преступной группировкой "Люкс" (г. Донецк).
В сентябре 1996 года назначен первым заместителем председателя Донецкой облгосадминистрации.
С мая 1997 по ноябрь 2002 года состоял в должности главы Донецкой облгосадминистрации. За это время написал около 50 научных трудов. Защитил диссертацию на соискание ученой степени доктора экономических наук, написанную сотрудниками Института экономико-правовых исследований Академии наук Украины. Во время защиты перепутал заранее подготовленные ответы на заранее подготовленные вопросы, из-за чего несколько лиц, собравшихся на заседании ученого совета, пережили приступ энуреза.
Докторская диссертация донецкого губернатора, состоящая из нарезки чужих научных работ, посвящена вопросам управления развития инфраструктуры большого промышленного региона.
На сегодняшний день Янукович – трижды академик: академик Калифорнийской международной академии науки, образования, индустрии и искусств, действительный член Академии экономических наук Украины и член-корр Транспортной академии Украины. Перу разносторонне развитого губернатора принадлежат более 50 научных работ (правда, некоторые из них – в соавторстве).
За годы губернаторства строил правовое государство в отдельно взятой области. Апофеозом этого строительства стала усадьба Януковича по улице Абрикосовой в г. Донецке.
В ноябре 2002 года назначен на должность премьер-министра Украины. Прославился несколькими топливными и продовольственными кризисами. Выгнан в шею с этой должности в декабре 2004-го.
С 2006-го по 2007-ой В.Ф.Янукович с подачи «народного президента» Ющенко второй раз побывал в Премьерах Украины. Отличился тем, что по подсчетам экспертов его правительство крало со скоростью 60 долларов в секунду.
В.Ф. Янукович — магистр международного права. Имеет воинское звание «майор запаса», но данные о прохождении им военной службы в Министерстве обороны Украины отсутствуют.
По утверждению В.Ф. Януковича, он является академиком Калифорнийской международной академии наук, образования, индустрии и искусства. Данных о существовании такой академии не имеется.
По утверждению В.Ф. Януковича, решением Кембриджского центра, в 2000 году он избран «Человеком года» в номинации «Развитие региональной экономики» с включением в ежегодное издание Международного биографического центра. Данных о существовании такого центра не имеется.
С подачи экс-председателя ЦВК С. Кивалова ранее дважды судимый В.Ф. Янукович, не имеющий юридического образования, к своим ученым титулам прибавил еще один — «почетный доктор юридических наук».
С такой замечательной трудовой биографией «проФФесору» В.Ф. Януковичу просто суждено стать Президентом такой уникальной страны, как «нэзалежна» Украина. «Быть ему президентом, если его до той поры не повесят», — как говорил Марк Твен.
Но и без ознакомления с вышеприведенной биографией кандидата в Президенты В.Ф. Януковича сия держиморда всем итак хорошо известна — это здоровенный, хорошо откормленный нардепУк, то бишь, народный депутат Украины, и лидер региональной партии, основной контингент которой составляют бандюковичи, чьи дактилоскопические карты еще хранятся в милицейских картотеках. После позора-2004-го года это ранее дважды судимое хамло решило опять баллотироваться в Президенты.
Чем выделяется Янукович от остальных кандидатов в Президенты, так это своими уголовными судимостями, а те, кто голосует за такого кандидата-уголовника, не уважают не только себя, но и свою страну.
То, что у электората Януковича напрочь отсутствует чувство собственного достоинства — это, конечно, их проблемы, только вот стыдно за страну, в которой малограмотного Хама-проФФесора второй раз выдвигают в Президенты Украины.
Как автору ряда статей о сием государственном муже, который, как и Ринат Ахметов, послужил прототипом персонажей моих книг «Неприкасаемые» и «КЛАН», нужно, наверное, пояснить читателям, среди которых наверняка есть немало их «бело-голубых» приверженцев, свое отношение к этим видным политическим деятелям современности, и почему лично я считаю, что подобные Януковичу политиканы не имеют никакого морального права баллотироваться в Президенты. Почему не имеют? Да потому что ЧЕСТЬ надо ведь беречь смолоду, чтобы потом на старости лет не пришлось, как Януковичу, стыдиться своего неприглядного прошлого. Сам Янукович, правда, утверждает, что в темных подворотнях шапки с людей не снимал, а просто оказался рядом, типа как бы свидетель. Если просто оказался рядом — почему не остановил грабителей? Вопрос риторический…
Не стал бы Витя Янукович по молодости да по глупости рецидивистом в свое время, никто бы против него в 2004-ом на Майдан не вышел. В том же 2004-ом в своей статье «Победить ложь», опубликованной в оппозиционной газете «РАЗОМ» я писал:
«…Всякий народ имеет такое правительство, какого заслуживает», — еще два века назад иронично заметил французский публицист граф Жозеф Мари де Местр. Что ж, если банальный уголовник-рецидивист уже стал премьер-министром и, не останавливаясь на достигнутом, нагло решил, что имеет моральное право занять президентский пост, остается признать, что мы заслужили себе такого правителя.
Будет лишь нестерпимо стыдно за то, что из-за своей пассивности и безразличия к судьбе своей страны мы допустили к власти сфальсифицировавшего выборы рецидивиста. Президент — это лицо страны и мне, как гражданину этой страны, небезразлично каким будет это лицо».
Выбирая по принципу наименьшего зла, в 2004-ом «оранжевый» электорат дружно проголосовал за лидера тогдашней оппозиции Ющенко, ныне досиживающего в президентском кресле последние недели, и за свой первый и последний президентский срок так и не ставший Президентом, как почти единогласно признали нардепы и коалиции и оппозиции.
В отличие же от полностью дискредитирующего себя пана Ющенко, шансы нынешнего лидера оппозиции Януковича стать Президентом Украины даже выше, чем были у него в 2004, когда он выступал «единым кандидатом от власти». Только есть нюанс. Приведите мне в пример хотя бы одного высшего госчиновника любой другой страны, имеющего две судимости за совершение уголовных преступлений?
И дело даже не в погашенных по истечению срока давности судимостях Януковича, а в том, что человек, претендующий на высшие государственные посты, должен быть образцом честности и порядочности для «пересичных» граждан этой страны, чего никак нельзя сказать о нашем яйцеушибленном «проФФесоре».
Будь Янукович достойным подражания порядочным и честным человеком, он никогда не согласился бы в 2004-ом на фальсификацию выборов в свою пользу, и не стал бы лицемерно врать на всю страну насчет якобы «ошибках суда». А по поводу заявлений Анной Герман о том, что, мол, сиротку Витю Януковича в детстве оболгали злые дяди и сегодня он может, честно глядя людям в глаза, сказать, что типа несудимый, поскольку то де была судебная ошибка — подобное лицемерие не красит ни ее, как нардепа и бывшую журналистку, ни ее патрона.
Понять желание Герман отбелить своего шефа, которому она готова полы мыть в кабинете, конечно, можно, тем более что Ганка честно говорит, что ей платят за ее работу хорошие деньги, однако надо признать, что выполняет она свою работу плохо. Когда в 2004 году команда действующего Премьера не придумала ничего лучшего, как изготовить фальшивые постановления областного суда, согласно которым еще четверть века назад приговоры в отношении Виктора Януковича якобы были пересмотрены, а сам он — полностью реабилитирован, Анна Герман выступила рупором для озвучивания этой фальшивки.
Сегодня она не любит об этом вспоминать. А зря. Нет, уголовное дело по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области» двух фальшивых постановлений о реабилитации Януковича давно конечно закрыли, хотя сам факт подделки документов, которые журналистка Герман лично пыталась выдавать за настоящие (ума у нее, правда, хватило на то, чтобы никому эти фальшивки не показать) доказан экспертами-криминалистами.
И если бы Гарант не подписал в 2005-ом с Януковичем позорный Меморандум, уголовное дело, возбужденное по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области двух фальшивых постановлений о реабилитации Януковича», так просто бы ему с рук не сошло.
Так 11 июля 2005 года прокурор Донецкой области А. Багнец собственноручно подписал постановление о возбуждении уголовного дела по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области» двух фальшивых постановлений о пересмотре приговоров в отношении Януковича. Основание для возбуждения уголовного дела — признание судьи Виталия Хаванского в том, что он никогда не имел никакого отношения к реабилитации Януковича.
После того как дело было возбуждено, эксперты исследовали папку из государственного архива Донецкой области №386 Г-3410, содержащие постановления президиума Донецкого областного суда за 11 октября — 27 декабря 1978 года.
Выяснилось, что папка раньше расшивалась и сшивалась снова, при этом в архивную тетрадь были вставлены два листа — №40 и №45 — с текстом фальшивых «постановлений» о реабилитации В.Ф. Януковича. Сделано это было настолько топорно, что лишь надеждой на скорое президентство дважды судимого Премьера можно объяснить отсутствие всякой осторожности со стороны фальсификаторов.
В частности, во время первичной сшивки в 1979 году настоящие документы прокалывались в четырех местах, а после расшивки папки и вкладывания в нее фальшивок, нить пропустили лишь в две дырки. В результате подделанные постановления имеют два отверстия от шила. Вследствие этого настоящие документы имеют 4 отверстия от шила, а подделанные в пользу Януковича — по два. Кроме того, подделанные постановления были выполнены на другой бумаге. Эта бумага была изготовлена совсем недавно, текст отпечатан на другой печатной машинке, рукописные пометки (номера страниц и т.п.) выполнены другими чернилами.
Эти рукописные пометки дали возможность следствию установить автора «реабилитационных постановлений».
Изъяв в Апелляционном суде Донецкой области образцы почерков нынешних сотрудников, следователь прокуратуры назначил экспертизу почерка. Экспертный вывод ничего неожиданного не содержал: постановления подделала секретарша нынешнего председателя суда Александра Кондратьева, которая в 1978 году даже не ходила в школу.
Сам Кондратьев тоже отличился. Именно он раздавал за своей подписью справки об отмене приговоров относительно Януковича и принял самое активное участие в отбеливании имиджа дважды судимого кандидата в Президенты.
Его лжесвидетельствование запечатлел в своей агит-брошюрке «Загадка Виктора Януковича» писатель Валентин Чемерис. Эта брошюрка была подписана в печать 30.07. 2004 года тиражом 1 200 000 экз. Заказ № 2015 и издана за деньги избирательного фонда кандидата на пост Президента Украины Януковича.
Олександр Кондратьєв, голова Донецького обласного апеляційного суду:
«В даному випадку було прийнято рішення про скасування вироків Єнакіївського міського суду відносно Януковича В.Ф. з тих підстав, що в його діях не було складу злочину. Тобто, це є реабілітуючи підстави вважати, що чоловік був притягнутий до кримінальної відповідальності незаконно, і то була судова помилка».
После подделки двух фальшивых постановлений о пересмотре приговоров в отношении Виктора Януковича, последний, будучи в 2004-ом году кандидатом в президенты СТАЛ ВРАТЬ НА ВСЮ СТРАНУ О ТОМ, ЧТО ОН ДВА РАЗА ОТБЫВАЛ СРОК ЯКОБЫ НЕЗАСЛУЖЕННО, что попадает под действие статьи 358 ч.3 УК Украины.
Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів
3. Використання завідомо підробленого документа -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Но использование В.Януковичем поддельных документов о его якобы «реабилитации» — это ерунда в сравнении с куда более тяжким преступлением, а именно: в декабре 2004-го Судебной палатой в адрес Генерального прокурора и СБУ вынесено отдельное постановление относительно нарушений на президентских выборах, которые были УСТАНОВЛЕНЫ в ходе рассмотрения этого дела — а фальсификация выборов — это тяжкое преступление, за которое статьей 157 — «Перешкоджання здійсненню виборчого права» Уголовного кодекса Украины (который еще никто не отменял), предусмотрено до двенадцати лет лишения свободы.
Кстати, срок давности привлечения к уголовной ответственности для г-н Януковича и его гоп-компании за перешкоджання в 2004-ом здійсненню виборчого права еще не прошел. Может потому В.Ф.Янукович снова так жаждет стать Президентом, чтобы избежать третьей ходки за вышеперечисленные деяния? Плюс к этому придется ответить за украденную у государства Украины правительственную резиденцию «Межигорье». Все документы о приХватизации этой госдачи Янукович сейчас припрятал, и при этом он еще имеет наглость позиционировать себя борцом с коррупцией. Почему же раньше, когда два раза был Премьером, он с этой коррупцией не боролся, вопрос риторический…
Когда в 2004-ом Премьер Янукович украл для своего клана «Криворожсталь», его сошки помельче, как министр МВД Билоконь и его верный соратник по агитации за «единого кандидата от власти» зампред «Динамо» Украины генерал-майор милиции В.Корж, положили глаз на недвижимую собственность «Динамо» Украины.
16 ноября 2004-го. Зампред «Динамо» Украины генерал-майор милиции В.Корж агитирует на харьковской спортивной базе «Динамо» «за «единого кандидата от власти» В.Ф. Януковича
Схема разворовывания «Динамо» была следующей. Под патронатом Коржа, который как бывший зампред харьковского «Динамо» отлично знал, где что плохо лежит, некто Новикова В.К. — директор «Укрбудинвест» пишет письмо на имя Билоконя и Коржа, в котором в самых мрачных красках описывает в каком ужасном состоянии находится база «Динамо», и просит передать ей принадлежащие «Динамо» помещения и земли вокруг них.
В свою очередь г-жа Новикова, мол, обязуется помимо оплаты (символической, прим. автора) построить на этой территории современный теннисный корт, что отвечает европейским стандартам, тренажерные залы, спортивные магазины, объекты питания, которые в дальнейшем могут быть использованы для проведения спортивных соревнований между сотрудниками УМВД в Харьковской области, а также для проведение других общегородских спортивно-массовых мероприятий
Толково письмо составлено, не правда ли? Будто писалось оно под диктовку Коржа. Может поэтому это письмо частного лица г-жи Новиковой, нашло такой мгновенный отклик в сердце тогдашнего министра МВД Билоконя (по оперативной информации согрели сердце Билоконя не только проникновенные слова г-жи Новиковой, но и 800 тыс. гривен, которые он получил на лапу за то, что отдал за бесценок земли харьковского «Динамо»).
Билоконь дает Коржу отмашку на отчуждение земель «Динамо» в пользу г-жи Новиковой, Корж в свою очередь тут же направляет письмо со своей визой вниз по инстанциям, с предложением отдать г-же Новиковой затребованные помещения и земли за одноразовую благотворительную помощь в размере 500 000 гривен.
Собственноручное указание В. Коржа положительно «рассмотреть вопрос»
Нужно ли говорить, что нижестоящие начальники добросовестно выполнили команду, исходящую от самого министра МВД Билоконя, и динамовские помещения и земли благополучно перешли к г-же Новиковой.
Такая вот, обычная, в общем-то, история для такого коррумпированного государства, как независимая Украина.
Ну а финал у этой истории тоже весьма банальный: несмотря на справедливое возмущение жителей города и динамовской общественности, вместо обещанного спортивного комплекса на выкупленной у «Динамо» территории планируется построить элитный жилой дом. То есть, быстротечная эпопея с отчуждением динамовских земель в пользу г-жи Новиковой достигла логичного завершения.
А народ, что народ? Кто, когда этот народ о чем-то спрашивал? С Билоконя, который по сей день скрывается в белокаменной, взятки гладки.
Нардеп от Партии регионов Виктор Корж стал при втором пришествии Януковича министром по делам молодежи и спорта, и сегодня, пребывая в народных избранниках, превосходно себя чувствует, и отвечать за свои прошлые динамовские делишки, естественно, ни перед кем не собирается. Ждет видно не дождется, что бывший уголовник опять станет «паханом» для него, и ему подобным.
Какое чувство собственного достоинство может быть у того же бывшего министра обороны генерала армии Кузьмука, прислуживающего сегодня ни дня не служившему в армии экс-гопнику Януковичу, которого генерал Кузьмук жаждет видеть Верховным Главкомом, коим по своему статусу автоматически становится вновь избранный Президент?
О какой офицерской чести и достоинстве можно говорить у генералов милиции (Джига, Малышев, Грицак, Корж и другие генералы-нардепы ПР), у экс-Генпрокурора Пискуна из партии бандюковичей, которой является по своей сущности Партия Регионов? Менты, прокуроры и судьи, прислуживающие сегодня Бандюковичу, оборотни по определению! К сожалению, сегодня время такое, время оборотней, потому все эти джиги, грицаки и пискуны нынче у рецидивиста Януковича в цене.
Вы ему хоть очко вылижите, он от этого чище не станет
Янукович признал только две судимости 1967 и 1970 года. Все остальное - бред. Начиная с мифической "преступной группировки Пивновка", о которой в Енакиево никто понятия не имеет, даже менты, работавшщие в то время в органах.
Новедь твой знакомый умница в президенты Украины не лезет. Правда?
Как бы ни крутился спор, ОН – «Межгирья» нагло спёр,
и под Ялтой - два гектара…, слямзил c корешком Орёл…
Говорить «Моё»… народу… - разве Это не Позор?
Не вернёт его державе – ну, какой тут разговор?
Ты ж страны авторитет – слышишь, горе-президент?
Отдавать пора державе, что украл – словил момент.
Ты теперь – от Бога власть, у тебя – иная «масть»,
ты судом не прикрывайся – не годится власти красть!
Что б про «зону» ты ни пел – наплевать, что ты сидел,
всяк по молодости дурень - сам творец паскудных дел.
Но зачем же ты, нахал, степеней наворовал —
ну, какой ты, блин, учёный, коль «проффесор» написал?
Голый ты пока король – такова у Орла роль.
РПЦ – не прикрывайся, там Кирилл – такая ж голь.
Ты бы – вышел на Майдан, на колени честно пал…
Всё что спёр – верни державе, уважаемым бы стал.
И на Юльку – не кивай, «сам дурак!» – не обзывай.
Пусть й ОНА «в авторитете» – ты с себя позор смывай.
Срок каденции пройдёт – и опомнится народ.
Не покаешься, Орлюга - вновь тебя не изберёт.
Как про пенсии… наврал… – не Полковник…, Генерал…,
состав Нового Кабмина… – снова… Фирташа Малина…
Не прошло и месяц-два - в МВД опять Братва,
Всё что Юлька берегла – Магистраль пропъёш… до тла.
Только годик ты поправиш – Малороссии капец.
Враль ты классный молодец – будет и орлам… киздец
Жила-была девочка Галя. Жила она плохо, в селе во Львовской области, где мама работала в местном колхозе на буряковых плантациях, не разгибаясь с утра до ночи. Гале на буряки не хотелось категорически, Галя хотела жить красиво.
Для того чтобы жить красиво, надо было вырваться из родного села, подальше от цукристых плантаций. Но как-то не получалось. Пыталась Галя два раза поступить учиться — дальше первого экзамена не получалось. И то понятно — гуси, куры, сельская школа, откуда там знаниям взяться. Наконец, удалось от ненавистных буряков сбежать, правдами и неправдами устроиться в районной газете машинисткой. Но, как оказалось вскоре, работа машинисткой не слишком отличалась от колхозных плантаций.
Требовался гениальный ход. Ход, как обычно, подсказали старшие товарищи. Газета, где работала Галя, была органом Николаевского райкома партии. К местным партийцам проверить и наставить, а то и просто отдохнуть в живописных предгорьях Карпат регулярно наведывались ответственные товарищи из руководящих инстанций разного рода и калибра. После поучений и наставлений всем этим товарищам требовалось отдохнуть и расслабиться, отойти немножко от дум державных. Вот тут и Галя понадобится — песни там спеть, на столе станцевать, то да се...
Вот так стала Галя главным специалистом по оказанию, так сказать, номенклатурных эскортных услуг. Вначале — на районном уровне, потом — на областном, наконец — на республиканско-союзном, когда простую сельскую девочку подвозили вечерком и до утра во всесоюзную здравницу Трускавец, где отдыхали наивысшие чины партийно-советской номенклатуры из Киева и Москвы. И жизнь значительно улучшилась, жизнь удавалась — ушли даже ночные кошмары, где Гале снилось, как она в позе «зю» машет тяпкой на бескрайнем буряковом поле.
Следующий шаг Галя сделала сама. Она обнаружила среди многочисленных «эскортируемых» некую особую породу, с особым вниманием выслушивающую ее обычные бабские жалобы на соседей, сотрудников и начальников. Причем эти люди, как оказалось, исключительно «с горячими сердцами и чистыми руками», готовы были не просто выслушивать Галины бредни, но и оказывать взамен серьезные услуги.
Вот тут-то жизнь и начала налаживаться. «Эскортируя и закладывая», Галя понеслась по жизни, покоряя все новые и новые высоты.
Сначала Гале открылись двери того самого недоступного высшего образования. И не какого-нибудь, а самого Львовского университета, да еще и самого престижного факультета журналистики. Причем двигала Галю настолько серьезная организация «на три буквы», что приемная комиссия даже не заметила в ее вступительном сочинении более двадцати грубых грамматических ошибок.
Поднялась Галя по жизни так, что трудоустройством ее во Львове уже занимался лично шеф львовской конторы той самой «горячесердечной и чисторучной» организации Станислав Иванович Малик. Именно он позвонил руководителю областной комсомольской газеты «Леншська молодь» и очень настоятельно порекомендовал принять на работу нужного человека. Причем не просто принять, а поручить Гале кураторство неформальных молодежных организаций, разных там «Братств Льва», «Клуба творческой молодежи» и других, возникавших в ту пору как грибы после дождя. А на робкие возражения, что, мол, «ценная кадра» ни опыта, ни таланта не имеет, рекомендующий жестко отрезал: «Вам бы такой опыт, как у нее. А тексты у нас есть кому писать».
Собственно, кроме нескольких опусов авторства безымянных «писателей в погонах», других журналистских подвигов за Галей на тот период не числилось. Да до того ли было! Весь творческий порыв, вся энергия Гали уходили на творения несколько другого рода — тех, что пишутся обязательно от руки, а вместо подписи — оперативный псевдоним. Вокруг было столько талантливых, неординарных, успешных людей. И всех их Галя люто, от души ненавидела, и всех их надо было «заложить» — втершись в доверие и обязательно с «патриотическим» огоньком в блудливых глазках — ох, не пропал даром «эскортный» опыт! А то, что у всех этих людей, к их беде повстречавших Галю на своем пути, жизнь начала ломаться — никогда ее не интересовало.
В конце концов, Галя нацелилась на «крупную дичь», за сдачу которой можно было и медальку отхватить. В конце восьмидесятых родной для Гали «конторой» готовилось четвертое, по планам, последнее «дело Чорновила», в котором Галя должна была исполнить сольную партию, но тут случилась неприятность. Неприятность состояла в том, что вдруг, в один момент, рухнула и страна, где процветала Галя, и сама «горячесердечная и чисторучная» организация приказала долго жить.
И пошла Галя по новой — демократической — жизни, пользуясь навыками, ранее приобретенными но обнаружилась еще одна закавыка — прорезалась глубинная страсть к деньгам. Впрочем, старшие товарищи и раньше эту страсть видели и даже дружески подначивали — регулярные вспомоществования Гале выписывали только в сумме, кратной тридцати рублям. Но тут выяснилось, что Галя пытается совместить и «эскортирование», и тайную службу, и личный приработок. В результате начали конфузы получаться.
То Галя у начальства квартиру спионерит, то деньги, переданные канадскими греко-католиками через Галю в Украину, «загадочно испарятся», и владыка Гринчишин никак ни Галю, ни денег найти не может, то члена Римского клуба Гаврилишина по время интимных вояжей в Женеву чистила как липку, то афера майора Мельниченко, в пиар-обеспечении которой Галя принимала деятельное участие, как-то не тем концом оборачивается.
В общем, почувствовала Галя, что земля под ногами начала дымиться, и поменяла жизненные ориентиры.
Целью номер один стало: «Найти лоха». Целью номер два — «Присосаться к нему».
И снова все у нее сложилось. И лоха нашла, самого большого во всей стране, и присосалась к нему. Даже регулярно обещает о лохе книжку сочинить, но никак не получается. Признается друзьям и домочадцам, что как только начинает писать первую страницу «про железную поступь Хозяина» — от смеха давится, аж до икоты.
Службу совсем забросила, так, брякнуть чего-нибудь в телеэфире, Тягнибоком поруководить, другую провокацию затеять. При этом непременно «срубить с соратников» куш пожирнее. В общем, посолиднела Галя, заматерела, требует именовать себя не иначе как «львовская пани».
Только никак Галя на «пани» не тянет.
Для таких, как она, в ее любимом галицком диалекте есть более подходящее слово — «шмата».
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2010 р.
№ 32/161
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Козир Т.П.,
суддів: Мамонтової О.М.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника Генерального прокурора України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2008р. у справі № 32/161 за позовом Приватного підприємства “ДА ЛАТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Танталіт” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов’язання вчинити дії,
за участю представників:
Прокуратури: не з’явився,
Позивача: Кравчук Р.Б., дов. № 000001 від 11.01.2010р.,
Відповідача 1: Герасимов Р.О., дов. б/н від 20.03.2009р.,
Відповідача 2: Гаврилов Д.В., дов. б/н від 01.09.2009р.
В с т а н о в и в :
Приватне підприємство “ДА ЛАТ” (далі –ПП “ДА ЛАТ”, Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медінвесттрейд” (далі –ТОВ “Медінвесттрейд”, Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю “Танталіт” (далі –ТОВ “Танталіт”, Відповідач 2) про визнання недійсними, з моменту укладення, договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2007р.: будинку 123а по вулиці Межигірській в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2502284, комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” по вулиці Івана Франка, 19, “Вишгородський” масив, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2502248 і купівлі-продажу рухомого майна за № 01-С від 16.11.2007р. та зобов’язання повернути майно і кошти, отримані за вказаними договорами купівлі-продажу, а також, про визнання Позивача покупцем комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” по вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” масив, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та будинку 123а по вул. Межигірській в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, сукупною оціночною вартістю 91 млн. 918 тис. 866 грн. за договором купівлі-продажу, укладеним 13.11.2007р. з Відповідачем 1, та зобов’язання останнього здійснити всі необхідні дії для нотаріального посвідчення та реєстрації у Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу від 13.11.2007р. і передачі вказаного майна Позивачу, прийняти від останнього оплату в розмірі 98 млн. 900 тис. 100 грн. за договором купівлі-продажу від 13.11.2007р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2008р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008р., у позові ПП “ДА ЛАТ” відмовлено повністю.
В поданому касаційному поданні Заступник Генерального прокурора України (далі –прокурор), посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.09.2007р. між ТОВ “Медінвесттрейд” та НАК “Надра України” було укладено договір міни, відповідно до умов якого, Відповідач 1 передав НАК “Надра України” нежилі приміщення за номерами 3-5-7 по вул. Паркова дорога в м. Києві сукупною оціночною вартістю 93 115 419 грн., а НАК “Надра України” передала Відповідачеві 1 будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця” в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, вул. Івана Франка, 19, та по вул. Межигірській, 123а, сукупною оціночною вартістю 91 771 620 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2007р. у справі №6/655 за позовом ТОВ “Медінвесттрейд” до НАК “Надра України” про визнання недійсним договору, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2007р., зазначений вище договір міни було визнано дійсним і таким, що відповідає чинному законодавству, та підтверджено право власності Відповідача 1 на будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку “Пуща Водиця” урочища “Межигір’я” у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, по вул. Івана Франка, 19, та по вул. Межигірській, 123а.
В наступному, 09.11.2007р. Відповідач 1 звернувся до Позивача з листом за № 128, в якому запропонував останньому придбати у нього нерухоме майно комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” по вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” масив та будинок по вулиці Межигірській, 123а, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, за ціною –98 млн. 900 тис. 100 грн., про що повідомити в строк –до 12.11.2007р.
У зв’язку з цим, 13.11.2007р. Позивач направив на адресу Відповідача 1 лист-відповідь про прийняття пропозиції щодо укладення договору купівлі-продажу.
Разом з тим, 16.11.2007р. та 19.11.2007р., Відповідач 1 уклав з Відповідачем 2 договори купівлі-продажу, відповідно, рухомого майна № 1-ОС від 16.11.2007р., та нерухомого майна –будинку номер 123а і комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” по вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” масив, в селі Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області.
Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про визнання недійсними, з моменту укладення, договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 19.11.2007р.: будинку 123а по вулиці Межигірській в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2502284, комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” по вулиці Івана Франка, 19, “Вишгородський” масив, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2502248 і купівлі-продажу рухомого майна за № 01-С від 16.11.2007р. та зобов’язання повернути майно і кошти, отримані за вказаними договорами купівлі-продажу, а також, про визнання Позивача покупцем комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” урочища “Межигір’я” по вул. Івана Франка, 19, “Вишгородський” масив, в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області та будинку 123а по вул. Межигірській в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, сукупною оціночною вартістю 91 млн. 918 тис. 866 грн. за договором купівлі-продажу, укладеним 13.11.2007р. з Відповідачем 1, та зобов’язання останнього здійснити всі необхідні дії для нотаріального посвідчення та реєстрації у Державному реєстрі правочинів договору купівлі-продажу від 13.11.2007р. і передачі вказаного майна Позивачу, прийняти від останнього оплату в розмірі 98 млн. 900 тис. 100 грн. за договором купівлі-продажу від 13.11.2007р.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що Відповідач 1, на його пропозицію укласти договір, відповіді від Позивача у встановлений строк не отримав, в той час, як сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов такого договору, як і не мало місця нотаріального його посвідчення та державної реєстрації, на підставі приписів ст. 180 ГК України, ст.ст. 209, 210, 638, 640, 657 ЦК України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу майна від 13.11.2007р., як і визнання Позивача покупцем майна за цим договором, є безпідставними. Також, зважаючи на те, що 16.11.2007р. і 19.11.2007р. між Відповідачем 1, як власником відчужуваного майна, та Відповідачем 2 було укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, відповідно, рухомого та нерухомого майна, які відповідають вимогам чинного законодавства щодо форми, змісту та способу укладення договорів, з урахуванням положень ст.ст. 203, 204, 209, 210, 215 ЦК України, вимоги про визнання цих договорів недійсними, як і інші, пов’язані з цим, вимоги Позивача, також є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на це, за висновками апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, із дотриманням процесуальних норм.
Доводи касаційного подання прокурора не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому, підстав для зміни чи скасування судових рішень по справі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008р. та рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2008р. у справі № 32/161 –без змін.
Головуючий - суддя Козир Т.П.
Судді Мамонтова О.М.
Малетич М.М.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 21/129
04.03.09
За позовом Кабінету міністрів України
до 1) Національної акціонерної компанії «Надра України»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт»
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінвесттрейд»
Про визнання недійсним договорів міни та договорів купівлі-продажу
Суддя Шевченко Е.О.
Представники сторін:
Від позивача Батюк П. В. (дов. № 29-22/189 від 23.12.08р.)
Кучера В.М. (дов. № 29-22/192 від 23.12.08р.)
Від відповідача 1) Макарчук Ф.В. (дов. № 142 від 25.12.08р.)
Бублик І.В., представник, дов. № 11 від 09.02.09р.
Дубчак С.Є., представник, дов. № 134 від 15.12.08р.
2) Герасимов Р.О. (дов. б/н від 30.07.08р.)
3) Гаврилов Д.М. (дов. б/н від 20.11.08р.)
Обставини справи:
Кабінет міністрів України (далі по тексту Позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Національної акціонерної компанії «Надра України»(далі по тексту –відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталіт»(далі по тексту відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінвесттрейд»(далі по тексту відповідач-3) про визнання недійсним договору міни від 25.09.07р., укладений між відповідачем-1 та відповідачем-3, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.07р., укладений між відповідачем-3 та відповідачем-2, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.11.07р., укладений між відповідачем-3 та відповідачем-2, а також просить стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2008р. порушено провадження у справі № 21/129 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2008р., про що належним чином повідомлено сторін по справі.
В судовому засіданні 27.11.08р. оголошено перерву в судовому засіданні до 18.12.08р.
Ухвалою суду від 18.12.08р. розгляд справи було відкладено на 15.01.09р., в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-3.
В судовому засіданні 15.01.09р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача-1 визнав позовні вимоги, а представники відповідача-2 та відповідача-3 проти заявлених позовних вимог заперечували, а також надали відзиви на позовну заяву.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, в суду виникла необхідність витребування додаткових документів, необхідних для розгляду справи по суті.
Зокрема, суд зобов’язує позивача по справі надати розпорядження Кабінету міністрів України від 11.07.07р. за № 521 щодо передачі до статутного фонду НАК «Надра України» майна з переліком такого майна, доданим до розпорядження, а також витребовує з Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області документи, на підставі яких видані свідоцтво на право власності серії САВ № 439903 та свідоцтво на право власності серії САВ № 439904.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2009р. розгляд справи відкладено на 03.02.2009р., в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у сторін по справі.
В судовому засіданні 03.02.09р. оголошено перерву до 11.02.09р. для дослідження додаткових документів у справі.
В судовому засіданні судом досліджено надані сторонами додаткові докази та заслухано пояснення представників сторін у справі, на підставі чого суд прийшов до висновку про необхідність витребування у сторін додаткових доказів на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2009р. розгляд справи відкладено на 04.03.2009р., зобов’язано НАК «Надра України»надати належним чином завірений акт приймання-передачі майна до статутного фонду НАК «Надра України»на виконання розпорядження Кабінету міністрів України від 11.07.07р. за № 521 від Міністерства охорони навколишнього природного середовища до НАК «Надра України», зобов’язано Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області надати до суду копії документів, на підставі яких було присвоєно поштову адресу нерухомому майну по вул. Межигірська, 123-а та надати письмові обґрунтовані пояснення щодо того на підставі чого було прийнято рішення Новопетріської сільської ради від 25.09.2007р. про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна за двома різними поштовими адресами, зазначеними у вказаному рішенні та надати такі документи.
В судовому засіданні 04.03.2009р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги, обґрунтовуючи їх тим, що правлінням НАК «Надра України»та рішенням Спостережної ради НАК «Надра України»від 21.09.2007р. було надано згоду на відчуження шляхом обміну в установленому законодавством порядку комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»(Київська обл.., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані у місті Києві по сул. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літера А, літера Б) тільки щодо будинків по вул. Івана Франка, 19, с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, а згоди щодо відчуження будинку № 123-а по вул. Межигірській у с. Ново Петрівці Вишгородського району Київської області, не надавалось, а отже склад майна у оскаржуваному договорі сторонами визначений не був, отже істотні умови такого оспорюваного договору міни є неузгодженими. З огляду на наведене позивач просить визнати оскаржуваний договір недійсним.
Відповідач-1 підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач-2 та відповідач-3 проти заявлених позовних вимог заперечують та просять у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що будинок, що має адресу: Київська обл.., Вишгородський район, вул. Межигірська, 123-а, входить до складу комплексу «Пуща-Водиця», якому в цілому присвоєно поштову адресу: Київська обл.., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19, що підтверджується наданими документами.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, що ґрунтуються на всебічному, повному об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд –
ВСТАНОВИВ:
25.09.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд" та Національною акціонерною компанією "Надра України" було укладено договір міни (далі -Договір), відповідно до якого ТОВ «Медінвесттрейд»передало НАК «Надра України»нежилі приміщення за номерами 3-5-7 по вулиці Паркова дорога в місті Києві сукупною оціночною вартістю 93115419 грн., а НАК «Надра України»передав ТОВ «Медінвесттрейд»будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19, та по вулиці Межигірській, 123 "А", сукупною оціночною вартістю 91771620 грн.
Станом на 25.09.2007р. будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19, що було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Медінвесттрейд» майно, перебувало у власності Національної акціонерної компанії "Надра України"у складі її статутного капіталу. Зокрема, майно було передано розпорядженням Кабінету Міністрів України № 521 від 11.07.2007 та розпорядженням Кабінету Міністрів України № 585 від 25.07.2007р.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2007р. за № 405-р «Про передачу будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»до сфери управління Мінприроди, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Мінприроди, погодженою з Державним управлінням справами і Фондом державного майна України, про передачу до сфери управління Мінприроди будівель, споруд та іншого майна, що розташовано на території урочища "Межигір'я" та закріплене за комплексом відпочинку "Пуща-Водиця" (м. Київ, вул. Вишгородська, 150), згідно з переліком, що додається до оригіналу. Відповідно до переліку до будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»входив житловий чотирьохквартирний будинок у с. Нові Петрівці. Даний факт також підтверджується актом прийому-передачі від 30.07.2007р. будівль, споруд та іншого майна комплексу відпочину «Пуща-Водиця», «Урочище «Межигір’я»(с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області), що входить до складу комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»Державного управління справами до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища.
Розпорядженням № 521-р від 11.07.2007р. Кабінету Міністрів України «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України» (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.07р. за № 585-р) прийнято пропозицію Мінприроди, погоджену з Фондом державного майна, щодо передачі до статутного капіталу НАК "Надра України" будівель, розташованих по вул. Володимирській, 34, і вул. Золотоворітській, 9, у м. Києві, будівель, споруд та іншого майна, що розташовано на території урочища "Межигір'я" та перебуває у сфері управління Мінприроди, згідно з переліком, що додається до оригіналу. Відповідно до переліку до будівель, споруд та іншого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»входив житловий чотирьохквартирний будинок у с. Нові Петрівці.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про господарські товариства", рішенням власника у формі постанови Кабінету Міністрів України № 1109 від 11.09.2007 статутний капітал Національної акціонерної компанії "Надра України" в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства було збільшено з 620386245,25 грн. до 739295625,25 грн., тобто на 118909380 грн. шляхом внесення змін до п. 28 і п. 29 статуту Національної акціонерної компанії "Надра України".
Відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", 21.09.2007 здійснено державну реєстрацію зазначених змін до статуту Національної акціонерної компанії "Надра України".
Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.
Право власності Національної акціонерної компанії "Надра України" на будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця"у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19 та по вулиці Межигірській, 123 "А" посвідчується державними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 25.09.2007, копії яких містяться у матеріалах справи.
Рішенням Виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 04.09.2007р. за № 175 на підставі заяви голови правління НАК «Надра України»Ставицького Е.А. було вирішено надати поштову адресу комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я» вул.. Івана Франка, 19 села Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області.
13 вересня 2007 року Правлінням компанії НАК «Надра України»на своєму засіданні було погоджено обмін в установленому порядку комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»(Київська обл.. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул.. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані в місті Києві по вул.. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літ. А, літ. Б ).
Рішенням Спостережної ради Компанії НАК «Надра України»від 21.09.2007р. було надано згоду відповідачу-1 на відчуження шляхом обміну в установленому законодавством порядку комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»(Київська обл.. Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул.. Івана Франка, 19) на нежитлові будівлі, розташовані в місті Києві по вул.. Паркова дорога, будинок 3-5-7 (літ. А, літ. Б ).
25.09.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Медінвесттрейд" та Національною акціонерною компанією "Надра України" було укладено договір міни (далі -Договір), відповідно до якого ТОВ «Медінвесттрейд»передало НАК «Надра України»нежилі приміщення за номерами 3-5-7 по вулиці Паркова дорога в місті Києві сукупною оціночною вартістю 93115419 грн., а НАК «Надра України»передав ТОВ «Медінвесттрейд»будівлі, споруди та інше майно комплексу відпочинку "Пуща Водиця" у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вулиці Івана Франка, 19, та по вулиці Межигірській, 123 "А", сукупною оціночною вартістю 91771620 грн.
Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, поряд із правом господарського відання і правом оперативного управління, становить право власності. Відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, розпоряджається належним йому майном на свій розсуд, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам господарювання для використання його на праві власності.
Право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належить право розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права інакше як у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Правомірність надання згоди на відчуження та порядку відчуження шляхом обміну майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»відповідачем-1 вже було предметом розгляду у справі № 21/44, рішення у якій набрало законної сили, та рішенням від 09.11.2007р. у справі № 6/655, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2007р.
Так, зокрема, вказаними рішеннями встановлено, що зміст, форма і порядок укладення оспорюваного у даній господарській справі договору міни від 25.09.2007 р. з реєстровим №20393930 будинку за адресою вулиця Межигірська, 123-а у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, і нерухомого майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір'я», яке розташоване за адресою: вулиця Івана Франка, 19, «Вишгородський»Масив, с. Нові Петрівці, Вишгородський район Київської області від 19.11.2007 р., з реєстровими №2502284 і №2502248 не суперечить ЦК і ГК України, іншим актам цивільного і господарського законодавства, що при укладенні і виконанні зазначеного договору покупець ТОВ «МЕДІНВЕСТТРЕИД»виступав, відповідно до ЦК України, як добросовісний набувач. Крім того, вищевказаними судовими рішеннями досліджено, що відповідач-1 мав правомочність щодо укладення оскаржуваного договору міни, та ним не було порушено порядок відчуження майна, тобто надано згоду уповноваженими органами в установленому порядку на відчуження майна шляхом укладення договору міни.
Відповідно до ст. 35 ГПК України дані факти, не встановлюються судом при розгляді даної справи, оскільки є встановленими при вирішенні спору між тими ж сторонами, про той же предмет.
Щодо заявлених позивачем підстав про те, що рішенням Спостережної ради Компанії НАК «Надра України»було надано згоду тільки щодо відчуження частини комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я», а саме за адресою по вул.. Івана Франка, 19, а не відчуження будинку по вул. Межигірській 123-А, згоду на відчуження надано не було, то дане твердження не підтверджується матеріалами справи та спростовується наявними доказами.
Так, як вже було наведено вище, чотирьохквартирний будинок, який мав ще з 70-х років поштову адресу вул. Межигірська, 130-А (пізніше було змінено адресу на вул.. Межигірська, 123-А), про що свідчить лист КП Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»за № 222 від 03.03.03р., поданий на запит суду, входив до складу комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я», якому в цілому рішенням від 04.09.2007р. за № 175 Виконавчого комітету Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області було присвоєно поштову адресу по вул. Івана Франка, 19 у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, що підтверджується виданими Кабінетом Міністрів України розпорядженнями № 405-р, № 521-р, переліком до вказаних розпоряджень, актами приймання-передачі зазначеного комплексу «Пуща-Водиця», згідно з якими вказаний будинок був частиною цілісного комплексу відпочинку, та зазначався як його складова.
Як вже було вказано, поштову адресу вул. Івана Франка, 19 було присвоєно комплексу відпочинку «Пуща-Водиця»урочища «Межигір’я»тільки у вересні 2007р., тобто перед наданням згоди керівних органів відповідача-1 на відчуження майна, а отже і у рішенні Спостережної ради НАК «Надра України» зазначено про надання згоди на відчуження комплексу відпочинку «Пуща Водиця»(Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул.. Івана Франка, 19). Отже, суд приходить до висновку, що йдеться про увесь комплекс в цілому, включаючи й чотирьохквартирний будинок, у якого була поштова адреса вул. Межигірська, 123-А.
З огляду на наведене, суд також не може погодитися з твердженням позивача про те, що сторонами оскаржуваного договору не було узгоджено таку істотну умову договору міни як предмет договору (склад майна). Крім того, суд зазначає, що не досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору є підставою для встановлення факту не укладення договору. Однак, суд зазначає, що своїми конклюдентними (фактичними) діями, а саме актом прийму-передачі, прийняттям інших приміщень до НАК «Надра України»тощо, сторони оскаржуваного договору підтвердили, що вони розуміли та досягли згоди щодо складу майна, що є предметом оскаржуваного договору міни.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на наведене, суд вважає, що позивач не довів неправомірність оспорюваного договору, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст. 49, 65, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення може бути оскаржено в строки та в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Е.О. Шевченко