Россияне разбирают на металлолом секретные военные базы СССР

КАЦАП, ХАХОЛ & ОСЕЛЕДЕЦЬ.
     Завдяки масовому руськоязичному каліцтву, та постійному зверненню до «язика вєлікого і могучєго єврея Пушкіна», навіть ми, українці, - не знаємо справжнього значення слів: «ха-хол»  та «оселедець-чуб». Пошуки істини, привели мене до мови єврея Мойсея, котрою викладене Святе Письмо. Виявилося, що корені дієслів цієї мови, досить влучно тлумачать слова, котрі вживаємо не замислюючись. Все те викладене в словнику «Матір мов». Бажаючим надішлю ел. версію
     Відкриття тут немає бо в Бутті, 11:1, записано: «Була вся Земля, - мова одна…» Щоправда тоді не було й голосних, та ще ми відмовилися від «алф» (замінимо на  « \ » ) і «айн» (замінимо на « / »).
 
     ХАХОЛ, у ВТСУМ «розм. – зневажлива назва українців». А чом же не додали: «…представниками Першої Біди Росії»? Командування з Москви - не дозволило? Так гроші ж за посади тут отримуєте. Чи сусіди більше платять? Почитайте словник М. Дрора, там легко втямити, що це - ім’я від івр. ХоЛ Фенікс. Га-ХоЛ, Г=Х. Див. хол.
     Коли семіти тебе називають птахом, чи іншим чимось, то додають артикль. У арабів це „Аль”, у Євреїв „Га”. Наприклад: джабар, - Аль-джабр (алгебра від цього прізвища). Леві, - Галеві (автор „хазарської переписки”) і те ж Хол (Фенікс), - Гахол. Щоправда російська мова не «озирається» на мову Святого Письма (там взірець грека й латина) от і видає свою плутанину, не маючи літери «Г»,  Ґалеві - халеві, або Ґахол - хахол.
     Тож запитання, чому там „га”, а ми говоримо „ха”, хай не збиває вас із пантелику, ми ж бо (руськоязичні каліки) й досі спілкуємось оглядаючись на Москву. А там говорять Аллах, замість Аллаг, хокей, замість гокей.  Ну нема у них такої букви, як у якомусь там нарєчії. Навіть комп’ютер поправляє мене: не «Г», а «Ґ».
      Наявність чорнозему може свідчити про те, що дуже довго ця земля горіла і відроджувалась із попелу. А звідки ще чорний колір? Ще слово „хахол” може означати й відродження Ізраїлю. Адже саме завдяки представнику України в ООН усеж проголосували за надання території, підмандатної Великій Британії, котру в Йорданії й досі називають лише Фаластин, статусу єврейської держави.
     Також веде до вірного тлумачення слів „Київ” та „русь” Перше слово, - кий вісь, центр, а друге - русь, головний.
     Далі візьмемо слово „січ”, це ж – перетин, центр, а Хортиця, івр. Га\оР ТеЦе, Світло (святість) та - буде виходити, вийде, вийди.
     Ха-хол (вірно  га-хол) івр. птиця Фенікс, у нас Жарптах,  котра згорівши, відроджується з найдрібнішої часточки попелу. Див. «Енеїда», попіл.
     Те що нам розказують, начебто слово «хохол» - це від Чуба козацького, на мою думку палке бажання, - спрямувати в інший бік, що комусь, - дуже вигідно. Подалі від сакрального змісту слова, від істини. Див. чуб. У Фенікса-Жар-птаха теж  на голові маємо пір’ячко.  От тільки «хол» з артиклем „Га” (що в Росії вимовляється як „Ха”), - це назва птаха. Ви ж не називаєте  бакенбард, ніготь, вухо, кучері, чи  очіпок чоловіком, або жінкою.  У «Велесовій Книзі» д.8 згадується Птиця-Мати. Теж ха-хол? С. Рудницький також розмірковує, що з нашого народу можуть колись піти паростки нових народів.  Та якби він не одцурався свого єврейства, а вивчав іврит і Тору, - то зустрів би там Божу вказівку Аврамові, що від нього буде багацько усіляких народів. Та ряснота має вираз у Торі - „ве-хахол”.
     Нам перекладають це як „пісок”. Але й жменя піску це –сила-силенна і, знов таки ж Фенікс-птах.
     Якось жіночка, що мала філологічну освіту намагалась мене переконати, що те слово монгольсько-татарське кахол синій. Так і в івр. кХаХоЛ синій. Мабуть таки і з татаро-монголами радився Мойсей стосовно мовної політики… Бо нам таки перекладають, сказане Авраму про його нащадків «ве-хахол» - «як- пісок». Щоправда і в цьому щось є, бо пісок жовтого кольору, а наш прапор жовто-синій. Так може і птаха Фенікс, - має спільне з нашим билинним птахом Алконостом? Мої пошуки в орнітології привели до Голубої рибалочки (рос. зимородок) – теж синього кольору пір’я на крилах і жовтий тулуб.
     Та все ж, слова «просвітянки» мають якусь рацію в тому сенсі, що слово «синій» має подібний корінь в івр. СНе ненависть. Для комонників Батия – гори не радість. Йому миліше жовтий колір пожухлої трави на рівнині. Приклад тому розповідь про «Захара Беркута».
     Але івр. слова кахоль, синій і тхелет голубий – усе ж мають спільний з ха-хол корінь ХЛ. Усе в цім житті переплетено…
 
     ОСЕЛЕДЕЦЬ, чуб козацький. В івр. \оЦЛ наділяти, натхненний, \ЦЛа аристократ, лицар, Ц=С, /З сила, могутність, З=С, \Л Бог, ДТ віра, релігія, Закон, СЛТ відбір, \Т ознака, знак, Т=Ц. Добірний, відбірний, шляхетний, - ознака обраності (рос. опричник, в івр. ПРЦ, Ц=Ч, відламувати) потім це назвуть «гвардія». Поляки звали бидлом, івр. БДЛ відділяти, відбирати, як і святий народ. Це й було першопричиною ненависті царя до ознаки козака і він вимагав зрізати й вуса, й чуба-оселедця, символів Божої ласки.  Має бути один лише, хто наближений до Бога, - цар, а не купа ка-царів, ка-сарів, козар, хозар. Адже і європейське „король”  івр. КоР\ звати, \еЛь Бог. КоР\-\еЛь, Посада така. А тут можливе й івр. /оСе створювати, перебувати, \еЛ Бог, ДТ закон. Під Божим захистом? Та й при першому складі у слові «оселедець» КоСе покривати, схов, («к» могло й «випадати»), - маємо ще й тлумачення Матінки Покрови, котру так шанували козаки, та й «козак»  при івр. ЗГ зчепити, зійтися, ЗЎ/аГ жах, /Г = К, або ЗК\ праведний, достойний,  - вже розглядається під іншим кутом.
     Не зразу ставали до лав козацьких, треба було пройти добрячу науку. „Гарматне  м’ясо” не в пошані поміж лицарів. М. Лоян в «Таромських зошитах»  теж вказує на те, що окремо селилися на Січі ті, кого ще не прийнято до лав козацтва. Не проганяли таких тому, що у будь-якому війську є не лише бойові підрозділи, а й допоміжні. Щоправда на всіляких ювілеях потім у тієї обслуги виявляється купа орденів, та усіляких мирських благ… А як розповідають про своє героїчне минуле!!!
     Порівняння з рибою оселедцем, - так це ж сіль, пролитий піт науки? Тільки той, хто пройшов відбір мали право на оселедця. В сем. СЛТ відбір, досконалість, влада. Гвардія, що в івр. ГВР сила, могутність. Пор. СуЛТан.
     Ті „султани-оселедці” стрічаємо у багатьох обраних: легіонери (навіть у Мусоліні бачимо те на шапці) й спартанці, уйгури й скіфи, гусари та й на козацьких шапках було знамено з полотна - башлик. Потім у кубанських козаків зникає. Чому? Втратили себе й Україну?
     А може це антена зв’язку з Богом, Всесвітом?  Хоч слово антен – вуса.  Чуб же промінь космічного зв’язку. Ще князь Святослав носив його в наших краях, а може й раніше носили. Мойсею приписують роги. Насправді ж то промені. Волосся дає електрику, коливання, випромінювання. Мойсей теж мав право, дане Богом, вирішувати, - кому  жити, а кому…
     У євреїв хасидів вочевидь таку роль відіграють пейси. Довге волосся на скронях, а голова стрижена. Може то промені? Що це? Протистояння жидів-1 (нащадки Гада івр. геді, арб. жиді)-хозар-козаків, та  жидів-2-ашкеназів (жид перефранцужене ягуд, у рос. іудей, в арб. йагуді, в Біблії Іуда, Юда)? Див. також арій, Січ, Хортиця, чура.
 
     КАЦАП. Змалку чув про себе (бо наш тато так і не позбулися російського акценту), потім, в Росії, хохол, а після написання книги, почув у рідному Дніпропетровську, - «Быча-ара!» та «жидомасон». Що не кажіть, а у нас: «Ксенофобии, нет!»
     Кого не спитай у нас, посилаються на ц.сл. аки як та цап. Тобто, через наявність бороди,  як-цап. Хоч може бути, що це від натяку на Біблійне значення слова байстря, котре називали ще козенятком, рос. козлёнок. Це ще раз нас посилає до Гада сина Якова, адже в івр. ГДі, а в арб. ЖіДі козеня. Є й івр. Ка той що, СаР повелитель. Прочитайте ка-сар лат. ka-cap і матимете кацап. Звичайно ж закинуть, що там С=К, а не С=Ц. Та усе ж порівняйте вимови слів  кесар, цезар, цісар, чезаре, кайзер, цар, Сезар.
     Я дійшов висновку, що це, - хазари, як варіанти, козари, касари, хозари. Навіть ******** іврит їх називає кузарі. У=О. Забуваємо, що це нащадки Гада?  Чи навмисно? Прикладів і причин  цьому  багато. Див. аз, казаки, байстрюки Добрині.
 
 
 
Ў