Депутаты проголосовали за отмену своих льгот (обновлено)

Когда Бродский разоблачил Юльку и предложил встретитьтся в суде ,то эта ***** сидела как обосранная.

Він подав до суду?

Хмм...., а они что, еще и зарплату получают???

Партия регионов так и не поняла, за что она вчера голосовала в Верховной Раде

Цирк разогнали – клоуны остались: тот факт, что вчера, во время собрания депутатов 5 созыва, вопрос о депутатской неприкосновенности был снят с голосования, вовсе не мешает «регионалам» заявлять, что они вчера за него голосовали.

Напомним, что «законопроект» об изменении Закона «О статусе народного депутата Украины» был одобрен вчера депутатами только после того, как из него (по предложению спикера 5 созыва А. Мороза) был изъят пункт об отмене 27 статьи Закона, в котором и говорится о депутатской неприкосновенности.

Однако, в партии Януковича это не поняли, и вчера вечером пресс-служба ПР распространила радостный комментарий своей нардепки Елены Бондаренко.

В своем комментарии г-жа Бондаренко восторженно заявляет (приводим текст полность):

«Сегодня парламентская Коалиция сделала то, что так называемые оппозиционные силы только обещают. Мы отменили депутатскую неприкосновенность!

Мы сделали это для того, чтобы никакие политические лозунги, которые так любят подбрасывать обществу несостоятельные политики, не мешали и не отвлекали нас от основного – повышать качество жизни каждого гражданина нашей страны.

Мы сделали это для того, чтобы наш народ не обманывали те, у кого нет за душой никакой экономической программы, у кого нет ни умений, ни опыта управлять государством, никакого желания улучшить жизнь людей.

Мы сделали это для того, чтобы снять с повестки дня абсолютно надуманную для общества проблему и спокойно заняться выполнением социально-экономических задач!

Тот, кто больше всех кричал о лишении народных депутатов так называемой неприкосновенности, а на самом деле – это всего лишь особая процедура привлечения депутатов к ответственности, в зале Парламента не появился. «НУ-НС» продемонстрировали удивительное лицемерие.

Полагаю, что теперь «НУ-НС» придется решать проблему – как за ночь заменить тысячи билл-бордов по всей Украине, с которых они в течение последнего месяца так надрывно призывали: «Скасуємо депутатську недоторканність!» Господа, это уже не актуально!»

Остается лишь порадоваться, что вчера депутаты не упразднили «как класс» своих советников. Судя по всему, без этих помощников, переводчиков с государственного языка и прочих «толкователей» этим «состоятельным политикам» с «экономической программой за душой» представителям Партии регионов никак нельзя.

"ОБКОМ"

05 сентября 2007. 09:40


Версия для печати Версия для печати

Бред сивых голубцов! ПРецидивисты совсем удурели подпав под влияние социков и отМорозка

Партія регіонів сказала - Партія регіонів не зробила. А не зробила - ще раз сказала
15/08/2007 10:34 Володимир Ковальський, спеціально для "Реальної політики"


По-перше, значна частина обіцянок про дубльована з попередніх обіцянок ”регіоналів”. Скажімо, у 2004р. прем’єр В. Янукович: «Я обіцяю усіма способами сприяти прийняттю законопроекту, який зробить можливим обов’язкове працевлаштування всіх випускників вищих навчальних закладів”. У 2006 році Партія регіонів мала і парламентську більшість і контрольований Уряд, але чомусь обіцянки не виконала. Натомість, у програмі 2007 року даний пункт повторюється: “Молодим спеціалістам законодавчо забезпечимо перше робоче місце, надавши фінансову підтримку підприємствам”.

Те ж саме – з допомогою на дітей. У 2003-2004 роках програма уряду Януковича передбачала “підвищення розміру державної допомоги при народженні дитини і по догляду за дитиною до трьох років”. Це положення досі не виконано, але у програмі 2007 року знову присутнє.

По-друге, треба дуже не поважати свій народ, щоб так вільно поводитися з соціальними обіцянками, вартістю в мільярди доларів, наперед знаючи, що забезпечення кожної з них – утопія. Ми не кажемо про обіцянки на кшталт “При досягненні дитиною 3-річного віку і до 13 років родина отримуватиме щомісяця по 100 грн., а з 13 до 18 років – по 200 грн.” На реалізацію цієї обіцянки треба кілька мільярдів гривень, але тут можна викрутитись, мовляв, граничного терміну виконання обіцянки немає. Та є в Партії регіонів і обіцянки в режимі “все і негайно”.
Так, Партія регіонів України заявила про те, що вже з 2008 р. родина на першу народжену дитину отримає 11700 грн., на другу – 25 тис. грн., на третю та кожну наступну дитину - по 50 тис. грн.
За даними Держкомстату, у 2006 року в Україні народилось 460368 (з них померлих дітей протягом року – 4,4 тис.) За результатами першого півріччя вже можна говорити про тенденцію до збільшення народжуваності, - у січні – червні народжуваність склала 224,3 тис.осіб (на аналогічний період 2006 р. – 217,6 тис.осіб).
Якщо відкинути дитячу смертність до 1 року та незначний відсоток дітей, народжених у багатодітних сім’ях (більше трьох дітей), то можна зробити висновок, що одноразова допомога при народженні дитини має виплачуватись близько 450 тисячам молодих мам.
Варто зауважити, що у 2006 році, сімей з двома дітьми було 30%, сімей з трьома і більше дітьми – 5%. Таким чином, якщо навіть не враховувати сімей з трьома дітьми, то при народженні другої дитини такі виплати мають скласти 3 млрд.750 млн.грн., при народженні першої – 3 млрд.510 млн.грн. (разом – 7 млрд. 260 млн.грн.)
Якщо зважити, що така допомога сьогодні складає 8,5 тис.грн., то пропоновані Партією регіонів річні витрати – мінімум у 2,5-3 рази більше, ніж у 2007 році.
Це при тому, що Уряд Януковича-Азарова за рік свого існування відзначився кількома спробами безкомпромісної боротьби з вагітними жінками і матерями. Скажімо, 16 січня 2007 р. Уряд прийняв Постанову N 32, якою передбачив з 1 січня 2007 року призначення допомоги органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб (а не за місцем роботи). Для молодих матерів цей маленький пунктик означав переоформлення документів у соцзабезах на виплату одноразової допомоги та отримання декретних виплат. По всій Україні більше півмільйона молодих мам вистоювали неймовірні черги, це було видовище не для людей з слабкими нервами...

Заслуговує на увагу і ініціатива Уряду В.Януковича, пов’язана з внесенням до проекту бюджету-2007 норми щодо відміни виплати допомоги при народженні для сімей, якщо середній сукупний дохід сім’ї (чоловіка і дружини) за півроку до народження дитини складав понад 5 тис. грн. Врешті, у травні 2007 року міністр праці та соціального захисту Михайло Папієв зробив заяву щодо необхідності законодавчо надати право роботодавцю звільняти з роботи вагітних жінок “випадку порушення трудового законодавства” (пізніше він спростував цю заяву, але міністр це дійсно сказав і в міністерстві дійсно розроблялась така законопропозиція). Після всього сказаного обіцянка Партії регіонів закласти в бюджет поверх 7 млрд.грн. на допомогу по народженню дитини, розширення бази виплат звучить як цинізм вищої проби.

Потішила Партія регіонів і студентів. Партія регіонів ”гарантує” у 2008 році виплату стипендій студентам вузів I-II ступеня акредитації з 1 січня 2008 р. – 200 грн., з 1 вересня 2008 р. – 400 грн. III-IV ступеня - з 1 січня 2008 р. – 300 грн., з 1 вересня 2008 р. – 530 грн. ; студентам-сиротам - не менше 1060 грн. Сьогодні розмір стипендії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 “Питання стипендіального забезпечення” прив’язується до розміру прожиткового мінімуму громадян. Так, для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації стипендія складає 25% прожиткового мінімуму, студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації – 30%. Якщо взяти за базу жовтневий прожитковий мінімум, академічна стипендія складає в межах 150-170 грн.
Сьогодні академічні стипендії отримують 670 тис.осіб. збільшення до 400-530 грн. стипендії означатиме додаткові стипендіальні витрати на одного студента ВНЗ III – IV ступеня акредитації в середньому близько 200 грн. щомісячно, на одного студента І-ІІ ступеня акредитації – близько 100 грн. щомісяця. Якщо навіть взяти за основу середнє арифметичне – 150 грн (хоча це некоректно, оскільки кількість студентів ВНЗ III – IV ступеня акредитації у 5 разів більша, аніж І – IІ ступеня акредитації), то лише на 1 місяць, як мінімум, додаткові витрати мають скласти у 2008 році поверх 100 млн.грн., на 1 рік – 1,2 млрд.грн.

Вже від цих обіцянок Держбюджет мав би надірватися. Ан нєт. Партія регіонів запропонувала ще одну “фішку”, від якої всі європейські ліві мають відчути себе пігмеями, інфузоріями туфельками та амебами: “Вчитель, лікар, працівник культури, міліціонер, військовослужбовець (працівники бюджетної сфери) при укладанні трудового контракту на 20 років одержать ключі від квартири. Через 10 років роботи житло може бути викуплене за 50% вартості, через 15 - за 25%, а через 20 років воно стає власністю працівника”.

Ох, ці трудові контракти... Краще б “регіонали” про це помовчали. Оскільки одним з перших рішень Кабміну Януковича стала Постанова від 17 серпня 2006 року, якою Уряд зупинив Постанову Уряду Єханурова про надання одноразової грошової допомоги випускникам вузів, які уклали не менше ніж на три роки угоду про роботу у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Йшлося там про допомогу всього-на-всього в 5 мінімальних зарплат.
Варто зазначити, що, за найскромнішими підрахунками, кількість “бюджетників” за переліком, запропонованим Партією регіонів, - не менше 2 мільйонів (ми говоримо саме про осіб на посадах “вчителів, лікарів, міліціонерів, військових”, хоча осіб, зайнятих у бюджетній сфері, відповідно до даних Держкомстату на початок року, було значно більше: охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 1329 тис.осіб, освіта – 1705 тис.осіб, державне управління – 610 тис.осіб). Якщо лише 20% “бюджетників” будуть підпадати під дію цієї норми, це означає, що треба надати житло близько 400 тисячам осіб. Називати цифру, необхідну для фінансування цієї передвиборної фантазії, якось навіть непристойно...

Замість висновків хочеться навести кілька позицій з заяви КМУ місячної давності щодо Рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року. Нагадаємо, що цим Рішенням Конституційний суд визнав такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про призупинення дії низки соціальних законів. 18 липня 2007 року Кабінет міністрів України розродився заявою, у якій було чітко зазначено: “Для виконання всіх законодавчих норм, фактично поновлених Конституційним судом, потрібно більш, ніж 70 мільярдів гривень”.
Для того, щоб їх профінансувати, необхідно майже вдвічі збільшити ставки податків на додану вартість, на прибуток та на доходи громадян, тобто, воднораз знищити вітчизняну економіку. Або «зняти» гроші з інших соціальних статей: із зарплат бюджетникам, субсидій і дотацій сім’ям з дітьми, малозабезпеченим тощо. Жоден з цих шляхів неприйнятний для людей, для держави”.

Може все-таки Кабміну на чолі з лідерами “регіоналів” Януковичем і Азаровим варто врешті визначитись з оцінкою можливостей української економіки і з тим, який же з шляхів прийнятний чи не прийнятний для держави. А то виходить якась конкуренція думок в одній голові ...

Партія регіонів сказала - Партія регіонів не зробила. А не зробила - ще раз сказала
15/08/2007 10:34 Володимир Ковальський, спеціально для "Реальної політики"


По-перше, значна частина обіцянок про дубльована з попередніх обіцянок ”регіоналів”. Скажімо, у 2004р. прем’єр В. Янукович: «Я обіцяю усіма способами сприяти прийняттю законопроекту, який зробить можливим обов’язкове працевлаштування всіх випускників вищих навчальних закладів”. У 2006 році Партія регіонів мала і парламентську більшість і контрольований Уряд, але чомусь обіцянки не виконала. Натомість, у програмі 2007 року даний пункт повторюється: “Молодим спеціалістам законодавчо забезпечимо перше робоче місце, надавши фінансову підтримку підприємствам”.

Те ж саме – з допомогою на дітей. У 2003-2004 роках програма уряду Януковича передбачала “підвищення розміру державної допомоги при народженні дитини і по догляду за дитиною до трьох років”. Це положення досі не виконано, але у програмі 2007 року знову присутнє.

По-друге, треба дуже не поважати свій народ, щоб так вільно поводитися з соціальними обіцянками, вартістю в мільярди доларів, наперед знаючи, що забезпечення кожної з них – утопія. Ми не кажемо про обіцянки на кшталт “При досягненні дитиною 3-річного віку і до 13 років родина отримуватиме щомісяця по 100 грн., а з 13 до 18 років – по 200 грн.” На реалізацію цієї обіцянки треба кілька мільярдів гривень, але тут можна викрутитись, мовляв, граничного терміну виконання обіцянки немає. Та є в Партії регіонів і обіцянки в режимі “все і негайно”.
Так, Партія регіонів України заявила про те, що вже з 2008 р. родина на першу народжену дитину отримає 11700 грн., на другу – 25 тис. грн., на третю та кожну наступну дитину - по 50 тис. грн.
За даними Держкомстату, у 2006 року в Україні народилось 460368 (з них померлих дітей протягом року – 4,4 тис.) За результатами першого півріччя вже можна говорити про тенденцію до збільшення народжуваності, - у січні – червні народжуваність склала 224,3 тис.осіб (на аналогічний період 2006 р. – 217,6 тис.осіб).
Якщо відкинути дитячу смертність до 1 року та незначний відсоток дітей, народжених у багатодітних сім’ях (більше трьох дітей), то можна зробити висновок, що одноразова допомога при народженні дитини має виплачуватись близько 450 тисячам молодих мам.
Варто зауважити, що у 2006 році, сімей з двома дітьми було 30%, сімей з трьома і більше дітьми – 5%. Таким чином, якщо навіть не враховувати сімей з трьома дітьми, то при народженні другої дитини такі виплати мають скласти 3 млрд.750 млн.грн., при народженні першої – 3 млрд.510 млн.грн. (разом – 7 млрд. 260 млн.грн.)
Якщо зважити, що така допомога сьогодні складає 8,5 тис.грн., то пропоновані Партією регіонів річні витрати – мінімум у 2,5-3 рази більше, ніж у 2007 році.
Це при тому, що Уряд Януковича-Азарова за рік свого існування відзначився кількома спробами безкомпромісної боротьби з вагітними жінками і матерями. Скажімо, 16 січня 2007 р. Уряд прийняв Постанову N 32, якою передбачив з 1 січня 2007 року призначення допомоги органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб (а не за місцем роботи). Для молодих матерів цей маленький пунктик означав переоформлення документів у соцзабезах на виплату одноразової допомоги та отримання декретних виплат. По всій Україні більше півмільйона молодих мам вистоювали неймовірні черги, це було видовище не для людей з слабкими нервами...

Заслуговує на увагу і ініціатива Уряду В.Януковича, пов’язана з внесенням до проекту бюджету-2007 норми щодо відміни виплати допомоги при народженні для сімей, якщо середній сукупний дохід сім’ї (чоловіка і дружини) за півроку до народження дитини складав понад 5 тис. грн. Врешті, у травні 2007 року міністр праці та соціального захисту Михайло Папієв зробив заяву щодо необхідності законодавчо надати право роботодавцю звільняти з роботи вагітних жінок “випадку порушення трудового законодавства” (пізніше він спростував цю заяву, але міністр це дійсно сказав і в міністерстві дійсно розроблялась така законопропозиція). Після всього сказаного обіцянка Партії регіонів закласти в бюджет поверх 7 млрд.грн. на допомогу по народженню дитини, розширення бази виплат звучить як цинізм вищої проби.

Потішила Партія регіонів і студентів. Партія регіонів ”гарантує” у 2008 році виплату стипендій студентам вузів I-II ступеня акредитації з 1 січня 2008 р. – 200 грн., з 1 вересня 2008 р. – 400 грн. III-IV ступеня - з 1 січня 2008 р. – 300 грн., з 1 вересня 2008 р. – 530 грн. ; студентам-сиротам - не менше 1060 грн. Сьогодні розмір стипендії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 “Питання стипендіального забезпечення” прив’язується до розміру прожиткового мінімуму громадян. Так, для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації стипендія складає 25% прожиткового мінімуму, студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації – 30%. Якщо взяти за базу жовтневий прожитковий мінімум, академічна стипендія складає в межах 150-170 грн.
Сьогодні академічні стипендії отримують 670 тис.осіб. збільшення до 400-530 грн. стипендії означатиме додаткові стипендіальні витрати на одного студента ВНЗ III – IV ступеня акредитації в середньому близько 200 грн. щомісячно, на одного студента І-ІІ ступеня акредитації – близько 100 грн. щомісяця. Якщо навіть взяти за основу середнє арифметичне – 150 грн (хоча це некоректно, оскільки кількість студентів ВНЗ III – IV ступеня акредитації у 5 разів більша, аніж І – IІ ступеня акредитації), то лише на 1 місяць, як мінімум, додаткові витрати мають скласти у 2008 році поверх 100 млн.грн., на 1 рік – 1,2 млрд.грн.

Вже від цих обіцянок Держбюджет мав би надірватися. Ан нєт. Партія регіонів запропонувала ще одну “фішку”, від якої всі європейські ліві мають відчути себе пігмеями, інфузоріями туфельками та амебами: “Вчитель, лікар, працівник культури, міліціонер, військовослужбовець (працівники бюджетної сфери) при укладанні трудового контракту на 20 років одержать ключі від квартири. Через 10 років роботи житло може бути викуплене за 50% вартості, через 15 - за 25%, а через 20 років воно стає власністю працівника”.

Ох, ці трудові контракти... Краще б “регіонали” про це помовчали. Оскільки одним з перших рішень Кабміну Януковича стала Постанова від 17 серпня 2006 року, якою Уряд зупинив Постанову Уряду Єханурова про надання одноразової грошової допомоги випускникам вузів, які уклали не менше ніж на три роки угоду про роботу у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Йшлося там про допомогу всього-на-всього в 5 мінімальних зарплат.
Варто зазначити, що, за найскромнішими підрахунками, кількість “бюджетників” за переліком, запропонованим Партією регіонів, - не менше 2 мільйонів (ми говоримо саме про осіб на посадах “вчителів, лікарів, міліціонерів, військових”, хоча осіб, зайнятих у бюджетній сфері, відповідно до даних Держкомстату на початок року, було значно більше: охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 1329 тис.осіб, освіта – 1705 тис.осіб, державне управління – 610 тис.осіб). Якщо лише 20% “бюджетників” будуть підпадати під дію цієї норми, це означає, що треба надати житло близько 400 тисячам осіб. Називати цифру, необхідну для фінансування цієї передвиборної фантазії, якось навіть непристойно...

Замість висновків хочеться навести кілька позицій з заяви КМУ місячної давності щодо Рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року. Нагадаємо, що цим Рішенням Конституційний суд визнав такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про призупинення дії низки соціальних законів. 18 липня 2007 року Кабінет міністрів України розродився заявою, у якій було чітко зазначено: “Для виконання всіх законодавчих норм, фактично поновлених Конституційним судом, потрібно більш, ніж 70 мільярдів гривень”.
Для того, щоб їх профінансувати, необхідно майже вдвічі збільшити ставки податків на додану вартість, на прибуток та на доходи громадян, тобто, воднораз знищити вітчизняну економіку. Або «зняти» гроші з інших соціальних статей: із зарплат бюджетникам, субсидій і дотацій сім’ям з дітьми, малозабезпеченим тощо. Жоден з цих шляхів неприйнятний для людей, для держави”.

Може все-таки Кабміну на чолі з лідерами “регіоналів” Януковичем і Азаровим варто врешті визначитись з оцінкою можливостей української економіки і з тим, який же з шляхів прийнятний чи не прийнятний для держави. А то виходить якась конкуренція думок в одній голові ...