Черновецкий решил русифицировать столичные школы
Об этом сообщила пресс-служба Киевгорадминистрации.
«На бытовом уровне мы выяснили, что увеличивается количество киевлян, которые хотели бы в школе изучать русский язык и литературу», – цитирует пресс-служба зампреда администрации Виталия Журавского.
В течение сентября администрация планирует провести опрос родителей столичных школьников, чтобы определить потребность в изучении русского.
В октябре, когда будут готовы результаты опроса, администрация сможет определить, есть ли реальная необходимость в увеличении часов преподавания русского языка.
«...В школах, где родители выразят желание, чтобы их дети изучали русский, столичная власть увеличит количество часов изучения русского языка и литературы», – подчеркивает администрация.
Дополнительные часы преподавания языка администрация намерена финансировать из городского бюджета.
По данным Киевгорадминистрации, в школах с украинским языком обучения русский изучают 45,3 тыс. учеников, что составляет 18% от общего числа школьников.
В русскоязычных школах 8 тыс. учеников.
В Киеве 527 общеобразовательных учебных заведений всех типов и форм собственности, в том числе 296 средних общеобразовательных школ, 128 специализированных школ, 25 школ-интернатов, 45 гимназий и 38 лицеев, 14 начальных школ, 98 школ-детских садиков, 11 вечерних школ и 7 ведомственных учреждений.
Так может к себе его заберёте и , как сказал один форумчанин , "ЦЕЛУЙТЕ ЯГО В ДУПУ" .
Попутного вам всем ветра и чтось в вашу дупу , из гуманитарных соображений - чтоб свозняком не задуло !
Как подсунуть свинью (на этот раз самим себе) так кыяне.
Как расхлёбывать - так дончанам.
Донецкие сами себе выбирают мэра и не такого, как киевляне.
Кажется с 3 по 9 класс русский язык есть в программе... Да один урок в неделю, но есть)))
Считаю, что этого мало и мои дети, например, учили русский ещё и дома...Какие проблемы для родителей, которые хотят дать своим детям образование.
Кстати и англ. языка не хватает в школьной программе и кто желает учит детей на курсах дополнительно.
Я хочу, чтоб мой сын говорил--кисточка, пензлик и brush!!!!!
Понятна моя позиция?
Нет ничего опаснее зла, которое медленно, но уверено подтачивает основы и когда твоим внукам будут всякие !Киевы! бить по башке за русское слово - то будет поздно.
А за что моему сыну оценки по 9 класс в табеле ставили???
И ещё раз повторяю свою мысль--если Вы, как родитель хотите, то Ваши дети будут знать язык--любой)))) не нужно надеяться на наши школы не только в вопросе русского языка...
Потому что такие как Кремень и Николаенко просто уничтожили педагогику как науку...
А что до тварей... сначала ужми Украину до её естественных границ, а уже потом осуждай.
Или ты думал, что насильственная укрианизация вызовет другую реакцию?
Почитай,когда сформировался укр.язык.Про Котляревского почитай.Может поймешь почему казаки сражались за землю русскую,свод законов назывался русская правда,а Киев был матерью городов русских,к сожалению не украинских.
А я хочу, чтоб мой сын говорил--кисточка, пензлик и brush))
Понятна моя родительская позиция?
И было 3 урока в неделю. Плюс 2 урока украинской литературы.
и это всё во втором классе.
И этого вполне хватило. Все западэны удивляются моей правильной и чистой мове, когда я там бываю. Вот только не знают где на Украине так говорят.
так что "горбатого" лепит сама пани Светлана.
Ржавіе голосует за своих колхозников из БЛЮЮТь и НУНСОВ
к слову - не только мовы.
Вот это смело, хотя и правда.
месяц назад тут была веточка, где я написала как наши украинские дети представили Украину на международных олимпиадах)))
Так вот...наши дети имеют в своих достижениях немало призовых мест по многим предметам))))
Это как раз и говорит о качестве образования в Украине)))
Другое меня печалит...что вот так с полоборота на детях раскручивают нас на междуусобицы...И очень жаль, что родители ведутся на такие "разводы", вместо того, чтоб подумать--как правильно настроить своих детей на получение образования! Ведь для нас, родителей, это главное, а не "разводы" политиков?
Почувствовали разницу?
Разве что на 7 км, когда автобусы с Галичины приезжают...Да на рынках крестьяне из области говорят на суржике.
Я разве сказала, что Киев украиноязычный?...Киев просто многоязычный и это нормально!!!!
На каком языке я с Вами общаюсь? но я точно так же могу говорить и на украинском и не считаю это плохо...
Я эит о запомнил, т.к. это слово употребила Алла Мазур, которую я и сейчас с удовольствием смотрю. И с тех пор -- все эти годы -- она НИ разу не сказала слова "в"язниця". Есть ещё такое КЛАССНРЕ слово как "РУЧАЙ"!!!!! Когда я учился в школе, т о нам хватало слова "струмок". Увидев это слово в учебнике своей дочери, я сказал -- опечатка, но полез в современный словарь и ..... нашёл чисто украинское слово ручай. А ведь ещё в конце 19 века некоторые продвинутые языкознавтцы хотели убрать ВСЕ иностранные слова из украинского языка. И получилось, что "самопис попер до мордоляпа" -- это значит, что фотограф поехал к художнику.....
А скажи , друже, ци було в словнику Сергійовича Пушкіна таке слово як кібернетика ? Або навіть слюсарь (слесарь) , фрезерувальник (фрезеровщик) ?
"5"-й смотреть - себя не уважать.
месяц назад тут была веточка, где я написала как наши украинские дети представили Украину на международных олимпиадах)))
пишет Светлана из Киева.
я продолжу...
А потом приходит такой вот "победитель" ко мне на работу и в заявлении пишет:
"ПрАшу прИдАставить мне...".
Так кого на Укриане больше: победителей олимпиад или простых школьников, делающих в слове из 2-х букв три ошибки?
Такие дети не делают написанных Вами ошибок...
Как Вы не хотите понять, что всегда и везде качество образования, полученного нашими детьми зависит от нас, родителей...Что "вложите"(я не рассматриваю материальную сторону), то и получите...И всё! А всё остальное от "лукавого"...Всегда найдутся виноватые в Ваших оправданиях, что вот моему ребёнку не додали---математики, языков, химии, физики, литератур...
А писать им все равно на русском придется, на каком представляю - по работе правлю.
Замечу, с украинским и английским отношения у детей нормальные, грамотные вполне. Говорить же на русском и писать на нем - разные вещи и вполне распространенное заблуждение, что говорить для знания языка достаточно.
Украинский - на любителя.
пусть утешаются.
Украинский - на любителя.===
Не дождетесь, уважаемые. Вот когда вы со своим ПИСУАРОМ отделитесь, то делайте у себя что хотите. А в Украине как был один государственный язык украинский, так это и будет. А вы исходите желчью сколько влезет. От вас абсолютно ничего не зависит. Вас даже ваша любимая ПР продали с потрохами с русским языком. А вы надейтесь и ждите.
Но украдина это не Крым, не Слобожанщина, не Донбасс, и даже не Полтава с Киевом..
украдина это территория ошибочно Сталиным отобраная у Польши в 38г.
Скоро украдинцев будут гнать пинками из Киева, эти жлобы уже всех достали.
Нифуя делать не могут, только орать на майдауне йуля и винить в своим проблемах Россию.
А то ты злыдень выступаеш за кулешовку, а сам на русском!
Для сведения: перед войной украинцев во Львове проживало 15%.
Так что лучше заткнитесь в своём несчастном анклавчике и не позорьтесь.
15/08/2007 10:34 Володимир Ковальський, спеціально для "Реальної політики"
По-перше, значна частина обіцянок про дубльована з попередніх обіцянок ”регіоналів”. Скажімо, у 2004р. прем’єр В. Янукович: «Я обіцяю усіма способами сприяти прийняттю законопроекту, який зробить можливим обов’язкове працевлаштування всіх випускників вищих навчальних закладів”. У 2006 році Партія регіонів мала і парламентську більшість і контрольований Уряд, але чомусь обіцянки не виконала. Натомість, у програмі 2007 року даний пункт повторюється: “Молодим спеціалістам законодавчо забезпечимо перше робоче місце, надавши фінансову підтримку підприємствам”.
Те ж саме – з допомогою на дітей. У 2003-2004 роках програма уряду Януковича передбачала “підвищення розміру державної допомоги при народженні дитини і по догляду за дитиною до трьох років”. Це положення досі не виконано, але у програмі 2007 року знову присутнє.
По-друге, треба дуже не поважати свій народ, щоб так вільно поводитися з соціальними обіцянками, вартістю в мільярди доларів, наперед знаючи, що забезпечення кожної з них – утопія. Ми не кажемо про обіцянки на кшталт “При досягненні дитиною 3-річного віку і до 13 років родина отримуватиме щомісяця по 100 грн., а з 13 до 18 років – по 200 грн.” На реалізацію цієї обіцянки треба кілька мільярдів гривень, але тут можна викрутитись, мовляв, граничного терміну виконання обіцянки немає. Та є в Партії регіонів і обіцянки в режимі “все і негайно”.
Так, Партія регіонів України заявила про те, що вже з 2008 р. родина на першу народжену дитину отримає 11700 грн., на другу – 25 тис. грн., на третю та кожну наступну дитину - по 50 тис. грн.
За даними Держкомстату, у 2006 року в Україні народилось 460368 (з них померлих дітей протягом року – 4,4 тис.) За результатами першого півріччя вже можна говорити про тенденцію до збільшення народжуваності, - у січні – червні народжуваність склала 224,3 тис.осіб (на аналогічний період 2006 р. – 217,6 тис.осіб).
Якщо відкинути дитячу смертність до 1 року та незначний відсоток дітей, народжених у багатодітних сім’ях (більше трьох дітей), то можна зробити висновок, що одноразова допомога при народженні дитини має виплачуватись близько 450 тисячам молодих мам.
Варто зауважити, що у 2006 році, сімей з двома дітьми було 30%, сімей з трьома і більше дітьми – 5%. Таким чином, якщо навіть не враховувати сімей з трьома дітьми, то при народженні другої дитини такі виплати мають скласти 3 млрд.750 млн.грн., при народженні першої – 3 млрд.510 млн.грн. (разом – 7 млрд. 260 млн.грн.)
Якщо зважити, що така допомога сьогодні складає 8,5 тис.грн., то пропоновані Партією регіонів річні витрати – мінімум у 2,5-3 рази більше, ніж у 2007 році.
Це при тому, що Уряд Януковича-Азарова за рік свого існування відзначився кількома спробами безкомпромісної боротьби з вагітними жінками і матерями. Скажімо, 16 січня 2007 р. Уряд прийняв Постанову N 32, якою передбачив з 1 січня 2007 року призначення допомоги органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб (а не за місцем роботи). Для молодих матерів цей маленький пунктик означав переоформлення документів у соцзабезах на виплату одноразової допомоги та отримання декретних виплат. По всій Україні більше півмільйона молодих мам вистоювали неймовірні черги, це було видовище не для людей з слабкими нервами...
Заслуговує на увагу і ініціатива Уряду В.Януковича, пов’язана з внесенням до проекту бюджету-2007 норми щодо відміни виплати допомоги при народженні для сімей, якщо середній сукупний дохід сім’ї (чоловіка і дружини) за півроку до народження дитини складав понад 5 тис. грн. Врешті, у травні 2007 року міністр праці та соціального захисту Михайло Папієв зробив заяву щодо необхідності законодавчо надати право роботодавцю звільняти з роботи вагітних жінок “випадку порушення трудового законодавства” (пізніше він спростував цю заяву, але міністр це дійсно сказав і в міністерстві дійсно розроблялась така законопропозиція). Після всього сказаного обіцянка Партії регіонів закласти в бюджет поверх 7 млрд.грн. на допомогу по народженню дитини, розширення бази виплат звучить як цинізм вищої проби.
Потішила Партія регіонів і студентів. Партія регіонів ”гарантує” у 2008 році виплату стипендій студентам вузів I-II ступеня акредитації з 1 січня 2008 р. – 200 грн., з 1 вересня 2008 р. – 400 грн. III-IV ступеня - з 1 січня 2008 р. – 300 грн., з 1 вересня 2008 р. – 530 грн. ; студентам-сиротам - не менше 1060 грн. Сьогодні розмір стипендії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 “Питання стипендіального забезпечення” прив’язується до розміру прожиткового мінімуму громадян. Так, для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації стипендія складає 25% прожиткового мінімуму, студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації – 30%. Якщо взяти за базу жовтневий прожитковий мінімум, академічна стипендія складає в межах 150-170 грн.
Сьогодні академічні стипендії отримують 670 тис.осіб. збільшення до 400-530 грн. стипендії означатиме додаткові стипендіальні витрати на одного студента ВНЗ III – IV ступеня акредитації в середньому близько 200 грн. щомісячно, на одного студента І-ІІ ступеня акредитації – близько 100 грн. щомісяця. Якщо навіть взяти за основу середнє арифметичне – 150 грн (хоча це некоректно, оскільки кількість студентів ВНЗ III – IV ступеня акредитації у 5 разів більша, аніж І – IІ ступеня акредитації), то лише на 1 місяць, як мінімум, додаткові витрати мають скласти у 2008 році поверх 100 млн.грн., на 1 рік – 1,2 млрд.грн.
Вже від цих обіцянок Держбюджет мав би надірватися. Ан нєт. Партія регіонів запропонувала ще одну “фішку”, від якої всі європейські ліві мають відчути себе пігмеями, інфузоріями туфельками та амебами: “Вчитель, лікар, працівник культури, міліціонер, військовослужбовець (працівники бюджетної сфери) при укладанні трудового контракту на 20 років одержать ключі від квартири. Через 10 років роботи житло може бути викуплене за 50% вартості, через 15 - за 25%, а через 20 років воно стає власністю працівника”.
Ох, ці трудові контракти... Краще б “регіонали” про це помовчали. Оскільки одним з перших рішень Кабміну Януковича стала Постанова від 17 серпня 2006 року, якою Уряд зупинив Постанову Уряду Єханурова про надання одноразової грошової допомоги випускникам вузів, які уклали не менше ніж на три роки угоду про роботу у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Йшлося там про допомогу всього-на-всього в 5 мінімальних зарплат.
Варто зазначити, що, за найскромнішими підрахунками, кількість “бюджетників” за переліком, запропонованим Партією регіонів, - не менше 2 мільйонів (ми говоримо саме про осіб на посадах “вчителів, лікарів, міліціонерів, військових”, хоча осіб, зайнятих у бюджетній сфері, відповідно до даних Держкомстату на початок року, було значно більше: охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 1329 тис.осіб, освіта – 1705 тис.осіб, державне управління – 610 тис.осіб). Якщо лише 20% “бюджетників” будуть підпадати під дію цієї норми, це означає, що треба надати житло близько 400 тисячам осіб. Називати цифру, необхідну для фінансування цієї передвиборної фантазії, якось навіть непристойно...
Замість висновків хочеться навести кілька позицій з заяви КМУ місячної давності щодо Рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року. Нагадаємо, що цим Рішенням Конституційний суд визнав такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про призупинення дії низки соціальних законів. 18 липня 2007 року Кабінет міністрів України розродився заявою, у якій було чітко зазначено: “Для виконання всіх законодавчих норм, фактично поновлених Конституційним судом, потрібно більш, ніж 70 мільярдів гривень”.
Для того, щоб їх профінансувати, необхідно майже вдвічі збільшити ставки податків на додану вартість, на прибуток та на доходи громадян, тобто, воднораз знищити вітчизняну економіку. Або «зняти» гроші з інших соціальних статей: із зарплат бюджетникам, субсидій і дотацій сім’ям з дітьми, малозабезпеченим тощо. Жоден з цих шляхів неприйнятний для людей, для держави”.
Може все-таки Кабміну на чолі з лідерами “регіоналів” Януковичем і Азаровим варто врешті визначитись з оцінкою можливостей української економіки і з тим, який же з шляхів прийнятний чи не прийнятний для держави. А то виходить якась конкуренція думок в одній голові ...
15/08/2007 10:34 Володимир Ковальський, спеціально для "Реальної політики"
По-перше, значна частина обіцянок про дубльована з попередніх обіцянок ”регіоналів”. Скажімо, у 2004р. прем’єр В. Янукович: «Я обіцяю усіма способами сприяти прийняттю законопроекту, який зробить можливим обов’язкове працевлаштування всіх випускників вищих навчальних закладів”. У 2006 році Партія регіонів мала і парламентську більшість і контрольований Уряд, але чомусь обіцянки не виконала. Натомість, у програмі 2007 року даний пункт повторюється: “Молодим спеціалістам законодавчо забезпечимо перше робоче місце, надавши фінансову підтримку підприємствам”.
Те ж саме – з допомогою на дітей. У 2003-2004 роках програма уряду Януковича передбачала “підвищення розміру державної допомоги при народженні дитини і по догляду за дитиною до трьох років”. Це положення досі не виконано, але у програмі 2007 року знову присутнє.
По-друге, треба дуже не поважати свій народ, щоб так вільно поводитися з соціальними обіцянками, вартістю в мільярди доларів, наперед знаючи, що забезпечення кожної з них – утопія. Ми не кажемо про обіцянки на кшталт “При досягненні дитиною 3-річного віку і до 13 років родина отримуватиме щомісяця по 100 грн., а з 13 до 18 років – по 200 грн.” На реалізацію цієї обіцянки треба кілька мільярдів гривень, але тут можна викрутитись, мовляв, граничного терміну виконання обіцянки немає. Та є в Партії регіонів і обіцянки в режимі “все і негайно”.
Так, Партія регіонів України заявила про те, що вже з 2008 р. родина на першу народжену дитину отримає 11700 грн., на другу – 25 тис. грн., на третю та кожну наступну дитину - по 50 тис. грн.
За даними Держкомстату, у 2006 року в Україні народилось 460368 (з них померлих дітей протягом року – 4,4 тис.) За результатами першого півріччя вже можна говорити про тенденцію до збільшення народжуваності, - у січні – червні народжуваність склала 224,3 тис.осіб (на аналогічний період 2006 р. – 217,6 тис.осіб).
Якщо відкинути дитячу смертність до 1 року та незначний відсоток дітей, народжених у багатодітних сім’ях (більше трьох дітей), то можна зробити висновок, що одноразова допомога при народженні дитини має виплачуватись близько 450 тисячам молодих мам.
Варто зауважити, що у 2006 році, сімей з двома дітьми було 30%, сімей з трьома і більше дітьми – 5%. Таким чином, якщо навіть не враховувати сімей з трьома дітьми, то при народженні другої дитини такі виплати мають скласти 3 млрд.750 млн.грн., при народженні першої – 3 млрд.510 млн.грн. (разом – 7 млрд. 260 млн.грн.)
Якщо зважити, що така допомога сьогодні складає 8,5 тис.грн., то пропоновані Партією регіонів річні витрати – мінімум у 2,5-3 рази більше, ніж у 2007 році.
Це при тому, що Уряд Януковича-Азарова за рік свого існування відзначився кількома спробами безкомпромісної боротьби з вагітними жінками і матерями. Скажімо, 16 січня 2007 р. Уряд прийняв Постанову N 32, якою передбачив з 1 січня 2007 року призначення допомоги органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб (а не за місцем роботи). Для молодих матерів цей маленький пунктик означав переоформлення документів у соцзабезах на виплату одноразової допомоги та отримання декретних виплат. По всій Україні більше півмільйона молодих мам вистоювали неймовірні черги, це було видовище не для людей з слабкими нервами...
Заслуговує на увагу і ініціатива Уряду В.Януковича, пов’язана з внесенням до проекту бюджету-2007 норми щодо відміни виплати допомоги при народженні для сімей, якщо середній сукупний дохід сім’ї (чоловіка і дружини) за півроку до народження дитини складав понад 5 тис. грн. Врешті, у травні 2007 року міністр праці та соціального захисту Михайло Папієв зробив заяву щодо необхідності законодавчо надати право роботодавцю звільняти з роботи вагітних жінок “випадку порушення трудового законодавства” (пізніше він спростував цю заяву, але міністр це дійсно сказав і в міністерстві дійсно розроблялась така законопропозиція). Після всього сказаного обіцянка Партії регіонів закласти в бюджет поверх 7 млрд.грн. на допомогу по народженню дитини, розширення бази виплат звучить як цинізм вищої проби.
Потішила Партія регіонів і студентів. Партія регіонів ”гарантує” у 2008 році виплату стипендій студентам вузів I-II ступеня акредитації з 1 січня 2008 р. – 200 грн., з 1 вересня 2008 р. – 400 грн. III-IV ступеня - з 1 січня 2008 р. – 300 грн., з 1 вересня 2008 р. – 530 грн. ; студентам-сиротам - не менше 1060 грн. Сьогодні розмір стипендії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 “Питання стипендіального забезпечення” прив’язується до розміру прожиткового мінімуму громадян. Так, для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації стипендія складає 25% прожиткового мінімуму, студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації – 30%. Якщо взяти за базу жовтневий прожитковий мінімум, академічна стипендія складає в межах 150-170 грн.
Сьогодні академічні стипендії отримують 670 тис.осіб. збільшення до 400-530 грн. стипендії означатиме додаткові стипендіальні витрати на одного студента ВНЗ III – IV ступеня акредитації в середньому близько 200 грн. щомісячно, на одного студента І-ІІ ступеня акредитації – близько 100 грн. щомісяця. Якщо навіть взяти за основу середнє арифметичне – 150 грн (хоча це некоректно, оскільки кількість студентів ВНЗ III – IV ступеня акредитації у 5 разів більша, аніж І – IІ ступеня акредитації), то лише на 1 місяць, як мінімум, додаткові витрати мають скласти у 2008 році поверх 100 млн.грн., на 1 рік – 1,2 млрд.грн.
Вже від цих обіцянок Держбюджет мав би надірватися. Ан нєт. Партія регіонів запропонувала ще одну “фішку”, від якої всі європейські ліві мають відчути себе пігмеями, інфузоріями туфельками та амебами: “Вчитель, лікар, працівник культури, міліціонер, військовослужбовець (працівники бюджетної сфери) при укладанні трудового контракту на 20 років одержать ключі від квартири. Через 10 років роботи житло може бути викуплене за 50% вартості, через 15 - за 25%, а через 20 років воно стає власністю працівника”.
Ох, ці трудові контракти... Краще б “регіонали” про це помовчали. Оскільки одним з перших рішень Кабміну Януковича стала Постанова від 17 серпня 2006 року, якою Уряд зупинив Постанову Уряду Єханурова про надання одноразової грошової допомоги випускникам вузів, які уклали не менше ніж на три роки угоду про роботу у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах. Йшлося там про допомогу всього-на-всього в 5 мінімальних зарплат.
Варто зазначити, що, за найскромнішими підрахунками, кількість “бюджетників” за переліком, запропонованим Партією регіонів, - не менше 2 мільйонів (ми говоримо саме про осіб на посадах “вчителів, лікарів, міліціонерів, військових”, хоча осіб, зайнятих у бюджетній сфері, відповідно до даних Держкомстату на початок року, було значно більше: охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 1329 тис.осіб, освіта – 1705 тис.осіб, державне управління – 610 тис.осіб). Якщо лише 20% “бюджетників” будуть підпадати під дію цієї норми, це означає, що треба надати житло близько 400 тисячам осіб. Називати цифру, необхідну для фінансування цієї передвиборної фантазії, якось навіть непристойно...
Замість висновків хочеться навести кілька позицій з заяви КМУ місячної давності щодо Рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року. Нагадаємо, що цим Рішенням Конституційний суд визнав такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про призупинення дії низки соціальних законів. 18 липня 2007 року Кабінет міністрів України розродився заявою, у якій було чітко зазначено: “Для виконання всіх законодавчих норм, фактично поновлених Конституційним судом, потрібно більш, ніж 70 мільярдів гривень”.
Для того, щоб їх профінансувати, необхідно майже вдвічі збільшити ставки податків на додану вартість, на прибуток та на доходи громадян, тобто, воднораз знищити вітчизняну економіку. Або «зняти» гроші з інших соціальних статей: із зарплат бюджетникам, субсидій і дотацій сім’ям з дітьми, малозабезпеченим тощо. Жоден з цих шляхів неприйнятний для людей, для держави”.
Може все-таки Кабміну на чолі з лідерами “регіоналів” Януковичем і Азаровим варто врешті визначитись з оцінкою можливостей української економіки і з тим, який же з шляхів прийнятний чи не прийнятний для держави. А то виходить якась конкуренція думок в одній голові ...
Впрочем, если выбросить мову, то русского и английского вполне хватит.
Мову достаточно факультативно.
Заткни свою крышку мусорного бачка и не смерди.
свою "бычу мову" оставь таким же убогим, как сам. и спилкуйся нэю дэсь та, дэ никому yнэчуты.
Если до ****** не доходит, что Укриана это лоскутное одеяло искусственно объединение земель, населённых РАЗНЫМИ народами, и что обязанность государства - сделать так, что бы Украину считали своей Родиной всё население страны, то с тобой дискутировать- себя не уважать.
В любой колонии всегда обходились двумя "мовамы" - аборигена и хозяина.
Рабам третьей не дано.
А.ну быстро на Майдан!
Посему постановляю - быть хахлам с кулешовкой!
Русского в обиходе не употреблять и в школах не учить.
Не по Сеньке шапка, русский язык - язык для людей.