РУС
9010 посетителей онлайн
Политолог прогнозирует волну террора против коммунистических памятников
Лишение Степана Бандеры звания Героя Украины может спровоцировать акции насилия по уничтожению памятников коммунистического режима
Такое мнение в эксклюзивном комментарии ИМК выразил политтехнолог Тарас Березовец."Если следовать букве закона, звание Героя Украины может присваиваться только гражданам Украины, а Бандера не был гражданином нашей страны. Это исключительно с юридической точки зрения, и я думаю, что ошибкой, не исторически, а именно с юридической точки зрения, Ющенко было присваивать свое время звания Бандере, ибо героем он действительно есть - с исторической точки зрения, но нужно было сначала изменить закон, разрешить присваивать подобное звание не только гражданам ", - отметил Т. Березовец.
Время, утверждает он, "еще большей ошибкой власти была поддержка решения по отмене звание Героя". По мнению эксперта, теперь уже никого не будет интересовать, сделал Ющенко правильно, когда присваивал это звание, поскольку для определенной части населения Украины Бандера останется независимо от всего Героем.
"Но эта ошибка обострит еще больше эти деструктивные поступки и может вылиться в серию актов насилия уничтожение памятников коммунистического наследия Украина - памятников Ленину и др. К сожалению, такие акции насилия могут взорваться среди националистически настроенных граждан как следствие на это решение. прогнозирую, что будут акции заливка краской, подрыв или отрыв - акции насилия именно в отношении именно советского наследия ", - подчеркнул политолог.
Напомним, решением суда Указ Президента Украины Виктора Ющенко № 46/2010 от 20 января 2010 "О присвоении С. Бандере звания Герой Украины" признан недействительным
свернуть с пути отважного,
мы строим счастье сразу всех,
и нам плевать на каждого.
Не я)))))))))
и отдать Польше, Румынии, Венгрии и России все территории, отнятые у этих демократических стран проклятыми коммунистами.
Ну взорвете все памятники, выгоните всех клятых москалей, евреев и прочих. И что, заживете как боги?
Сложно понять, что у них в головах творится? Вечные революционеры. Всю историю с чем-то борятся, всю историю им кто-то жить мешает..
былых российских поколений,
но к ним прибавили пахучесть
своих духовных выделений.
Не я)))))))))))
Гитлеровские шавки у них в героях ходят. Мало того, они еще и из штанов выпрыгивают, чтобы убедить в этом и остальных Что тут еще скажешь?? (((
Наверное боротьба с нимцями заключалась в том, что бандера у немцев крал деньги которые они ему давали на ОУН, за то слегка в концлагере посидел в одном коттедже с пленными английскими офицерами, а как выпустили так продолжал им верно служить как пес.
По поводу "народного героя" лучше всего сказал бывший глава КГБ Шелепин-По сути мы сами породили культ этого мерзавца в среде националистов. Не ликвидируя его, он бы тихо сдох где-то в своей норе и о нем никто не вспомнил, но на высшем уровне существовало мнение, что всех гитлеровских пособников нужно примерно наказать.
Ох..енный спротив.. В немецкой форме, с немецким оружием, будучи на довольствии у немцев , воевать с немцами..))
Наш ум и задница - товарищи,
хоть их союз не симметричен:
талант нуждается в седалище,
а жопе разум безразличен.
Не я))))))))
Но зато самомнение выше крыши, как и подобает настоящему рагулю...
Удачи, пиит))) Не забудь помолиться на бандеру..))
Чомусь мешканці ЗУ, не спийняли ощасливлення визволенням братнім слов"янським народом. Чомусь незважаючи на всі блага радянського ладу - надали перевагу іншому окупанту.
А от чому так відбулося, для людини з мінімальним вкрапленням інтелекту, думаю розібратись не важко.
Стыдно признать, что были у Гитлера на подхвате??
Ну чому? Спитай чи соромно холуям, що вірою і правдою служили радянським окупантам? Спитай у ветеранів НКВС, чи їм не соромно що в свій час розстрілювали пачками своїх співгромадян? Сором поняття відносне.
Не вам, оболванених совковою пропагандою, народжених, і проживших певний час при радянській владі - з своїм збоченим поглядом на життя того періоду - судити людей які мали сміливість не шкодуючи життя, виступити на захист своєї батьківщини. Не якоїсь абстрактної території, а конкретно, місця свого проживання.
Для розширення світогляду, варто переглянути чудовий, незаангажований документальний фільм про життя на окупованих територіях сусідньої держави.
http://kinowarez.ru/2009/12/12/belarus.pod.nemeckoii.okk.html
Може тоді прийде прозріння.
Неофіційний, неформальний характер цих загонів найчастіше пов'язаний з тим, що їх метою є боротьба проти наявної у країні влади (політичного чи військового режиму), або окупаційного режиму ворожої країни; причому переважно військовим шляхом, методами партизанської війни у тилу супротивника — саботаж, диверсії, терор тощо — використовуючи замасковане пересування по території і уникаючи фронтальних зіткнень з переважаючими силами регулярної армії суперника.
Я не правильно визначився???
Конкретно поставлене запитання, я щось не зрозумів. Може така відповідь тебе влаштує?
КОРОТКА ХРОНІКА ПРОТИСТОЯННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ПІДПІЛЛЯ ТА УПА НІМЕЦЬКИМ ОКУПАНТАМ У 1941-1944 РОКАХ
30 червня 1941 р. У Львові проголошено Декларацію про відновлення Української держави, створено уряд – Українське Державне Правління, розпочалася організація місцевої державної адміністрації.
Початок липня 1941 р. Гітлерівці ліквідували український уряд;
Я. Стецько і С. Бандеру до кінця війни ув’язнено в концтаборі, заарештовано членів крайового уряду та близько 300 членів ОУН, частину з них страчено.
Серпень 1941 р. Масові арешти і страти учасників націоналістичного підпілля в Україні та на території Німеччини (Берлін, Бремен, Бреслау, Відень, Веймар, Вюрцбург, Гамбург, Ганновер, Гельдесхейм, Данціг, Дюссельдорф, Карлсруе, Кассель, Кенігсберг, Лейпціг, Магдебург, Мюнхен, Нюрнберг, Оппельн, Познань, Потсдам, Прага, Райхенберг, Франкфурт-на-Майні, Франкфурт-на-Одері, Хемниць, Штутгарт). Групи українських підпільників у Німеччині заарештовано також 20 вересня 1942 р., 23 вересня 1942 р., 11 грудня 1942 р., 6 січня 1943 р., 12 січня 1943 р.
Серпень – початок вересня 1941 р. Підпільна 1-ша конференція ОУН поставила завдання перейти на нелегальні форми роботи й розпочати антинімецьку пропаганду під гаслами боротьби за самостійну Україну, викриваючи гітлерівські плани загарбання України. Через брак офіцерських кадрів і проблеми з постачанням підпільна 1-ша конференція ОУН відхилила постанову про негайний перехід до загального збройного опору. Було визначено такі найближчі завдання: 1) пропагандистська діяльність із підготовки українського населення до активної боротьби з німецькими окупантами; 2) збір і зберігання зброї; 3) масове навчання членів ОУН військової справи. Військова Референтура Проводу ОУН створила Крайовий Військовий Штаб, мережу військових референтів, яка охоплювала територію України на захід від Дніпра та окремі частини Східної й Південно-Східної України. Всі члени ОУН були зобов’язані пройти військові вишколи. Виникла мережа військових підрозділів ОУН – Української Національної Самооборони.
25 листопада 1941 р. Айнзацкоманда з Києва видала наказ усім постам поліції безпеки і СД у Рейхкомісаріаті України затримувати і страчувати учасників українського націоналістичного руху.
Квітень 1942 р. На Волині організовано перші дві групи самооборони з членів ОУН (б) на чолі з С. Качинським (Остап) та І. Перегіняком (Довбенко). Разом з іншими збройними загонами українських націоналістів, які утворилися в той час, вони прийняли назву Українська Повстанська Армія (УПА). В серпні 1943 року визначилась остаточна структура УПА.
Липень 1942 р. Головна команда УПА видала наказ усім “летючим бригадам” негайно розпочати збройні акції проти гітлерівців не тільки щодо адміністративних органів, а й також у всіх пунктах військово-стратегічного значення, особливо в системі транспорту та постачання фронту скрізь – від Чорного моря до Білорусії та Балтики. Фактично активні воєнні дії ОУН(б) розпочала 1943-го.
Літо 1942-го. УПА Бульби-Боровця (пізніше почала називатися Українською Народно-Революційною Армією) здійснила напади на німецькі стратегічні об’єкти та комунікації в районі Костополя, Людвиполя, Бережного, Сарн, Рокитного. 19 серпня відбулася одна з найбільших операцій поблизу Шепетівки.
Осінь 1942-го. На Поліссі та Волині під егідою ОУН (бандерівського напряму) планомірно й організовано створювали збройні загони УПА, в тому числі шляхом підпорядкування формувань інших політичних груп.
7 лютого 1943-го. Загони УПА атакували німецький гарнізон у містечку Володимирець.
17-21 лютого 1943-го. На 3-й конференції ОУН офіційно проголошено зміну курсу ОУН щодо збройної боротьби проти німецьких окупантів. Сформульовано в загальних рисах стратегію “двофронтової” боротьби ОУН-УПА проти імперіалізмів Берліна та Москви. Командування УПА закликало населення не здавати німцям контингенту зерном, худобою, свинями, птицею та різними продуктами. Стрільці УПА ліквідовували німецькі “лігеншафти”, а коней, худобу, зерно і все інше роздавали людям. Було розгромлено ґуральні, зерносховища та продовольчі склади. Після ліквідації адміністративних органів відділи УПА організували українську владу. Виникли великі партизанські зони, вільні від німецької залежності, де легально діяла ОУН, формували нові частини УПА.
Ніч із 10 проти 11 березня 1943-го. Відділ УПА напав на фабрику у с. Оржева, де була велика кількість зброї й амуніції. Знищено близько
60 німців. У бою загинув С. Качинський (Остап), який ішов в атаку попереду своїх бійців.
2 квітня 1943 р. Загони УПА захопили м. Горохів, який утримували два дні.
Ніч із 12 проти 13 квітня 1943 р. Відділ УПА атакував м. Цумань. Знищено близько 100 ворожих солдатів та офіцерів, здобуто зброю, амуніцію, інші трофеї.
Перша половина квітня 1943-го. В боях з УПА загинули: у Вербі – 120 німецьких солдатів, у Шимовку – 24, Острозі – 32, в Мізочі – 11.
Ніч із 21 проти 22 квітня 1943 р. Атака УПА на Іванову Долину (Костопільщина). Містечко захопили, підірвано два залізничні мости, здобуто багато зброї, тонну вибухівки.
Травень 1943-го. Німецький загін (400 осіб) напав на село Яполоть (Костопільщина), грабуючи селян. Відділи УПА оточили фашистів. Бій тривав шість годин і завершився перемогою українських партизанів.
20 травня 1943 р. Атака УПА на німецький гарнізон у с. Чудель (Сарненщина), вбито 30 німців.
Травень 1943-го. Активні операції УПА в лісах Острозького, Шумського та Мізоцького районів: засідки, напади на військових, мітинги й агітація в селах проти німців і радянської влади.
Початок травня 1943-го. На шосе “Ковель-Брест” велика німецька автоколона потрапила в засідку, організовану УПА, і була розгромлена. Серед загиблих був один із найближчих соратників Гітлера, начальник штабу СА, обергрупенфюрер СА Віктор Лютце.
Травень 1943-го. Каральна експедиція німецької армії на Волині проти УПА. 9 травня бої за участю танків і штурмової авіації під Скабарівщиною. В лісовому масиві поблизу с. Лобечівка відбувся великий бій із німцями, що мали танк і три гармати. Бій тривав 10 годин, упродовж яких повстанці знищили вісім автомашин і близько 30 ворожих солдатів, захопивши багато зброї й амуніції. У бою під Колками, де знаходилися військові госпіталі УПА, вдалося евакуювати поранених.
26 червня 1943 р. У с. Хараїмовка Деражнянського р-ну в бою з УПА убито 11 німецьких вояків.
17 липня 1943 р. Захищаючи від пацифікації с. Хмелів, вояки УПА відігнали карателів і вбили 10 німців.
Липень 1943-го. Ліквідація силами УПА-“Південь” німецької поліцейської школи поблизу Житомира, розгром ворожих частин під с. Устинівка Потіївського району.
Липень-серпень 1943-го. Каральна операція проти УПА групи СС під командуванням фон дем Бах-Залєвського, до складу якої входили
50 танків і бронемашин, 27 літаків, артилерія, 5 бронепоїздів. У липні відбулося 35 сутичок, у серпні – 24, у вересні – 15; втрати повстанців становили 1237 бійців і старшин, німецькі втрати становили 3000 осіб. Одна з найвідоміших операцій: оборона бійцями УПА села Новий Загорів на Волині. 42 бійці “Чоти Берези” у стінах монастиря вели кількаденну успішну оборону проти багатотисячного підрозділу, підкріпленого артилерією, танками та літаками. Гонитва за повстанцями тривала близько тижня і була безуспішною.
Літо 1943-го. У боях з німцями загалом загинуло близько 1200 вояків УПА і близько 5000 мирних жителів. Втрати німців становили понад
3000 убитими й пораненими.
Серпень-вересень 1943-го. Атаки бійців Української Народної Самооборони (03.02.44 увійшла до складу УПА-“Захід”) на охорону табору “Баудінст” у каменоломні поблизу м. Сколе; звільнення в’язнів; напади на інші групи німецьких військових. У помсту від 10 жовтня 1943 до кінця червня 1944-го, за вироком судів поліції безпеки,привселюдно, розстріляно 16771 українця.
Жовтень 1943-го. Рейд на східну Волинь загону курінного УПА-“Південь” Несуга. У восьмигодинному бою з німцями частина вояків разом із командиром полягли, намагаючись вибити гітлерівців із бункерів у
м. Барші на Коростенщині. Основним завданням куреня було здобути складовану там зброю, “продемонструвати перед населенням силу УПА і задокументувати її ворожість до німців, тому що совітські партизани закидали УПА співпрацю з німцями”.
Жовтень-листопад 1943. УПА провела 47 боїв із німцями.
27 листопада-12 грудня 1943 р. Три безуспішні операції нацистських карателів проти таборів УНС у Чорному лісі між селами Посіч і Завій; на Самбірщині та на Долинщині.
Початок 1944-го. Кількість бійців УПА сягає 100000 осіб.
Березень 1944. Бої УПА з німцями поблизу Деражні, Луцька, Ковеля, Крем’янця, звільнення полонених із луцького та ковельського таборів, в’язнів ковельської тюрми; бої в місцевостях Бічаль, Постійно, Ятополь, Чудви, Велика Любеша, Іванова Долина на Костопільщині; Березні, Новостав на Крем’янеччині; Білогородка, Судінка на Дубенщині; Цумань, Колки на Луччині; Бугри, Жуків, Сергіївка на Рівенщині; Гурійська, Доротинь на Ковельщині; Дружкопіль і Горохів на Горохівщині.
Липень 1944. Шестиденний бій УПА-“Захід” із німцями біля сіл Кам’янки та Липа (Сколівщина), нацисти зазнали значних втрат.
Липень 1944. Бої на горі Лопаті в Карпатах між німецькою поліційною частиною та сотнями хорунжого “Різуна”, старших булавних Черника та Благого; німці стратили майже 150 осіб.
Серпень 1944. Операції відділу УПА під командуванням “Різуна” у момент проходження фронту Бойківщиною: у селах Бистриці та Ясинці Турківського р-ну знищено близько сотні гітлерівців, 120 узято в полон, здобуто зброю, транспортні засоби. Із засідки атаковано відступаючий німецький обоз поблизу с. Ясінки, знищено 32 німецькі вояки, захоплено 107 полонених, здобуто зброю, ліки, взуття, обмундирування.
Підготував Андрій Павлишин
Джерела: Киричук Ю. Історія УПА, Тернопіль, 1991; Ліпкан А. Боротьба УПА з німецьким окупаційним режимом // Воєнна історія. – №5-6. – 2002; Муковський І., Лисенко О. Українська Повстанська Армія та збройні формування ОУН у Другій світовій війні // Воєнна історія. – №5-6. – 2002
А фільм все таки подивись - аватар теж мені подобається.
1. Ты написал:
//////УПА не воювала офіційно з фашистськими окупантами./////
И тут же привел хронологию боевых операций УПА против немецких войск.
Вопрос. Так воевала по твоему УПА с немецкими войсками или нет?
2. Ты привел источник (сомнительный, ну да ладно) который утверждает:
++++Початок 1944-го. Кількість бійців УПА сягає 100000 осіб.++++
Сам написал: //// Що заставило кількасот тисячну армію не освідчених селян взятись до зброї?////
Вопрос. Ты это где взял: ///// кількасот тисячну армію///// ?
3. Ты написал: /// Цілью українських партизан - було визволення України від людоненависницького комуністичного режиму. ////
И привел опре6деление кто такие партизаны (о чем я совсем не просил).
Вопрос. Где и кто кроме тебя называл бойцов УПА партизанами? Меня вполне удовлетворит ответ, что это твое личное мнение.
И вдогонку еще вопрос. Так надо было освобождать (по твоему) Украину от немецких войск или нет? Или этот режим не являлся ////людоненависницьким режимом ////.
Писатель был мужик ледащий;
Стонала тема: глубже, глубже;
А он был в силах только чаще.
Не я))))))))))))
по-прежнему кровав его прибой;
кончая свою жизнь самоубийством,
утопии нас тянут за собой.
Не я))))))))))
===============================================================
Да мы все пропускаем, а он все пишет и пишет.
Графоман, видимо.
Пожалей убогого, не ругай. Он не со зла пишет - зуд у него.
ПОДТЁРТО ШУЛЕРОМ ОТ ЖУРНАЛИСТИКИ Ю. БУТУСОВЫМ:
(сспаде, надо-же быть таким идиотом!)
И.В.Сталин. Национальный парк Бедфорта, США.
Долой сатанистов-людоедофф!!!