Кардинал Гузар осудил заявления Андруховича и Шкляра: "Крым всегда был украинским"
Кардинал Любомир Гузар, ушедший в четверг с поста главы УГКЦ, считает призывы ряда деятелей культуры об отделении от Украины Крыма и восточных областей безосновательными и "глупостями".
"Я бы таким людям посоветовал бы прочесть историю Крыма. Те люди, которые говорят, что Крым не имеет связи с Украиной, - не знают, что говорят, им должно быть стыдно за подобные заявления (как сделал Шкляр, а ранее Андрухович ). Почему тиражируют заявления Андруховича и Шкляра, почему вместо этого не слушают, скажем, что говорит Лина Костенко?", - сказал кардинал в интервью LB.ua.
СМОТРИТЕ ВИДЕО: Первый зампред Президента в Крыму: Крым был украинским со времен Киевской Руси
В ответ на замечание, что каждый имеет право на собственное мнение, кардинал сказал: "Люди имеют право говорить правду, но не имеют права говорить глупости".
Суки маскальские : куда не идете воевать, то украинцев впереди себя пускаете - с турками,поляками,шведами,финами,немцами, афганцами. А теперь по**си!
Воины,вашу мать!
Надо,чтобы прошло время.
Ну а мы не отдадим,потому что это наше и там кровь наших дедов. Пусть Россия потрындит,нам все равно.Главное ,результат: Крым наш.
пускаете - с турками,поляками,шведами,финами,немцами, афганцами. А
теперь по**си!
Воины,вашу мать!-------------------------Ну и заберём Крым? Кто вякнет? Договоримся с Амерами, и Крым снова наш.А с вами вафлами и договариваться не надо.Сглотнёте молча,а нет,так на интернете повоюете,а потом в схроны закопаетесь.Воины,всю жизнь в прапорах ,портянки и тушонку у салобонов киздили.
Не переживай, ми тебе впізнаєм. Таке зплутати важко.
вісімнадцятирічного Ярослава, випускника Добромильської СШ, енкаведисти
запідозрили в убивстві майора Бугайова, якого серед білого дня поруч з
будинком НКВС застрілив на відплату за страту
сотень безневинних земляків та смерть батька п'ятнадцятирічний юнак
Богдан Цицик. Втеча до батьків у Львів Ярослава не врятувала. У середині
листопада його серед інших заарештували й відвезли до Добромильської
в'язниці. Невдовзі з'ясувалося, що до вбивства Бугайова Ярослав не
причетний. Доказів його участі в підпільному русі слідство також не
мало. Хлопця потрібно було відпускати. Але під час його перевезення до
Дрогобицької тюрми на конвой напала "упівська боївка" розстріляла
конвоїрів, спалила їх вантажівку, а Ярослава допровадила в криївку.
Після допиту йому запропонували написати заяву до повстанської школи
старшин. Потім оголосили зрадником і повели на розстріл. У цей час на
них напали енкаведисти і відбили бранця. Виявилося, що визволителями
були "постріляні" перед тим конвоїри. На допитах в Добромилі вже не
згадували про вбивство Бугайова, а звинуватили Ярослава в написанні
заяви на вступ до УПА та антирадянських
розмовах у бункері. За це позасудовий орган "Особоє совєщаніє" в Москві
засудив Малицького на 10 років концтаборів. Під час очікування вироку в
дрогобицькій тюрмі Ярослав почув чимало розповідей про подібні
провокації. Але діяльність таких спецзагонів досі залишається
маловідомою. Тому прочинимо ще одне віконце на тернистому шляху до
правди.
СПЕЦГРУПИ НКВС у 1944 1953 рр, діяли в західних областях УРСР під вигля-
служби безпеки ОУН у доволі великій кількості - їхнє завдання полягало у виявлені і знищенні провідників ОУН та УПА в Україні й за кордоном, організації провокацій: грабунків, підпалів і вбивств мирних громадян від імені ОУН-УПА
з метою дискредитації національно-визвольного руху. Ідея створення
таких спецгруп належала тодішньому наркомові внутрішніх справ УРСР В.
Рясному, який, узагальнивши досвід уже існуючих спецзагонів НКВС, листом від 20 вересня 1944 р. на адресу секретаря ЦК
КП(б)У Д. Коротченка запропонував сформувати нові загони на базі
партизанської дивізії ім. С. Ковпака, якою командував генерал-майор П.
Вершигора. Вона підлягала розформуванню після звільнення СРСР від
німців. Пропозиція наркома постановою ЦК КП(б)У була негайно
підтримана. Весь особовий склад дивізії скерували на комплектування
органів НКВС у західних областях України та створення згаданих спецзагонів.
До складу загонів, окрім звиклих до лісу радянських партизанів, вирішено було включити й повстанців УПА, які прийшли з покаянням, або були захоплені в полон і погодилися кров'ю змити свою "провину" перед більшовицькою владою. Зрозуміло, що ці формування практично нічим не відрізнялися від вояків УПА ні одягом, ні озброєнням, ні мовою, ні знанням місцевих умов, звичаїв і традицій, ні методами конспірації. Часто перевербовані
упівці навіть залишалися в тих же бункерах, в яких перебували раніше, й
надалі використовували усталені зв'язки, паролі, матеріальне
забезпечення. Все це позбавляло мешканців краю можливості розпізнати
перевертнів, і тому всі їх злодіяння приписувалися ОУН і УПА.
При
нагоді доречним буде сказати, що під виглядом повстанців іноді діяли й
справжні грабіжники та бандити, які хотіли "нагріти руки" в той
непевний час, помститися сусідові за межу, зґвалтувати юнку чи відчути
п'янкий смак необмеженої влади озброєного недоумка над беззбройним
людом. Есбісти ОУН викривали і суворо карали таких негідників аж до
страти. Така ж доля очікувала й викриті спецзагони НКВС.
Схвально оцінюючи перші кроки спецзагонів НКВС,
ЦК КП(б)У постановою від 26 лютого 1945 р. знову наполегливо
пропонував "із числа бандитів, що з'явилися з повинною і виявили
бажання боротися з бандитизмом, створювати групи спеціального
призначення для знищення дрібних бандгруп СБ і оунівських ватажків". Цю ж думку висловив на параді секретарів обкомів КП(О)У і начальників обласних управлінь НКВС та НКДБ західних областей УРСР, яка відбувалася у Львові 15 травня 1945 р., перший секретар ЦК КП(б)У М. Хрущов: "Я вважаю правильним створення спецгрун а колишніх бандитів".
Уяву про масшіаби цієї провокаційної роботи дають такі дані. За станом на 20 червня 1945 р., у Волинській, Дрогобицькій, Львівській, Рівненській, Станіславській, Тернопільській і Чернівецькій областях діяло 157 спецгруп, в яких налічувалося 1808 осіб.
На сумлінні подібних формувань - звірячі набіги на мирні села, грабунки і вбивства, катування і розстріли, закидані трупами криниці, знищені провідники національно-визвольної боротьби - цвіт, еліта нації. Промовистою
є характеристика керівника однієї з перших спецгруп з 35 осіб під
назвою "Орел" - Бориса Корякова, укладена начальником відділу боротьби з
бандитизмом НКВС у Рівненській області майором держбезпеки Гавриловим. Ця група діяла з травня 1944 р. до 1 квітня 1945 р. За цей час, за звітом НКВС, вона знищила 526 повстанців і затримала 140 осіб.
Злодіяння спецгруп були настільки кричущими, що проти "методів" їх діяльності виступали навіть окремі представники силових відомств. Так, військовий прокурор військ МВС Українського
округу полковник юстиції Кошарський у доповідній записці секретареві
ЦК КП(б)У М. Хрущову від 15 лютого 1949 р. "Про факти грубого порушення
радянської законності в діяльності т. зв. спецгруп МДБ" писав: "Министерством Госбезопасности Украинской ССР и его Управлениями
в Западных областях Украини в целях виявлення вражеского,
украинско-националистического подполья широко применяются т. н.
спецгруппы, действующие под видом бандитом УПА"...
Зокрема зазначив, що "грубо-провокаційна і нерозумна робота ряду спецігруп і насильство над місцевим населенням не лише не полегшує боротьбу з бандитизмом, але навпаки ускладнює її". На підтвердження зазначеного він наводив численні приклади провокацій, грабунків, насильства, катування спецгрупами невинних людей, вибивання з них фіктивних показів про зв'язок з підпіллям.
Зрозуміло,
що найстрашніші злочини спецгруп до офіційних документів не потрапляли,
бо свідків живими вони, як правило, не залишали. А якщо й залишали,
то - одного з малих дітей, щоб розповів людям, що це були упівці, й
зберіг на все життя ненависть до бандерівців.
Не
менш, а то й більш жорстокими були військові підрозділи самих
енкаведистів. Наприклад, в особливій папці Тернопільського обкому
КП(6)У знаходиться цілком таємна постанова бюро обкому від 23
листопада 1944 р. У ній ідеться про те, що 22 жовтня 1944 р. для
ліквідації підпілля в с. Кривеньки Пробіжнянського району прибули 60
бійців військ НКВС під командуванням майора Полянського та представника обласного управління НКВС молодшого лейтенанта Молдованова. Однак повстанців у селі не виявили. Тоді, "знаходячись у нетерезому стані, майор Полянський, мол. лейтенант Молдованов розстріляли ні в чому не повинних громадян у віці від 60 до 80 років у кількості 10 осіб і спалили 45 будинків з надвірними будовами, домашнім майном і великою кількістю обмолоченого хліба.
В
іншому документі - листі міністра внутрішніх справ СРСР С.Круглова
міністру внутрішніх справ УРСР Т.Строкачу від від 17 липня 1946 р.
згадуються дільничні уповноважені міліції Галицького райвідділу
внутрішніх справ Станіславської області Мисляк та Ізотов, які при
проведенні чекістсько-військової операції здійснювали незаконне
вилучення цінностей та майна громадян, а також ґвалтували жінок.