РУС
4753 посетителя онлайн
Азаров: Мука есть везде и по стабильной цене
Премьер Николай Азаров отрицает рост цен на муку.
Об этом он сказал во время встречи с представителями Европейской бизнес-ассоциации, сообщают Украинские новости.
"Даже сейчас, учитывая то, что Украина располагает достаточными запасами зерна, и то удалось спровоцировать так называемый всплеск цен на муку, которого, конечно, нет. Реально цена стабильна на муку везде, и везде мука есть", - сказал Азаров.
При этом премьер отметил, что, "к сожалению, население еще ментально находится в тех годах, когда был дефицит, и поэтому правительство, принимая свои решения, должно постоянно перестраховываться".
В этой связи он назвал правильным решение, принятое в свое время Кабинетом Министров, о квотировании экспорта зерновых.
какая муха мужика язык кусала, злая?!
известная-какая - капустная-бальная!
--------
УПОКОИЛАСЬ, точнее!
слово «дефицит». А что? Как известно, гречку нам привезут из Китая,
масло из Беларуси, не исключено, что и хлеб в житнице Европы скоро будет
дефицитом.
я не понимаю почему растут цены
когда его учили геологии, он это не проходил
а потом связался с такими дружками как януковощь, и ему вообще стало на такие дела плевать
азарыч ответь почему капуста дорожает?
мальовничі лани України в середині літа рясною ковдрою вкривали дрібненькі білі
або рожеві квіточки, зібрані в суцвіття. Вони принаджували до себе міріади бджіл-медоносів.
Але разом з корисними та працелюбними комахами злітались на гречку також і «трутні»:
білополяки, татарські й турецькі ісламські фундаменталісти, німецькі
імперіалісти та інші загарбники й поневолювачі України. Окупанти мали на меті
не тільки привласнити продукт невсипущої важкої праці мільйонів простих
трударів, а й зруйнувати вікову єдність братнього російського й українського
народів. З того часу гречка стала символом закріпачення й плюндрування України,
символом відсталості і Руїни. Не дарма гоноровиті польські пани разом з
розбишаками-запорожцями принизливо називали українських селян «гречкосіями». Минули
роки і українська народна культура пов’язала плоди гречихи з багатьма ганебними явищами
тогочасного життя. Ще й зараз деінде в селах кажуть: «вскочити у гречку», «волів
би в гречку» (що означає зраджувати дружині/чоловікові). А неслухняних дітей
ставили на коліна на гречку в кутку. Така ось була варварська «педагогіка»,
нищівну критику якої з гуманістичних та матеріалістичних позицій дав
А.С.Макаренко. 1917 рік відкрив нову сторінку в історії народів колишньої
Російської імперії, в тому числі й українського. Спільними зусиллями взялися
вони долати наслідки феодально-буржуазного гноблення, будувати світле майбутнє
й сьогодення свого нового дому – СРСР. Здавалося б, потрібні століття, щоб
подолати відсталість успадкованого молодою радянською державою господарства.
Але вже перші будівельні майданчики двоєнних п’ятирічок показали потенціал прогресивного розвитку,
закладений в історичних перевагах соціалізму. Проте мирні будні радянських
людей були трагічно перервані віроломним нападом банди фашистських агресорів на
чолі з гітлерівською Німеччиною. З приходом гітлерівців почалося виконання на
українських землях геноцидного плану по знищенню слов’янського генофонду
– сумнозвісного плану «Ост».
Одним з практичних напрямків
реалізації цієї злочинної стратегії було зниження калорійності та якості
харчування населення на окупованих «cхідних територіях». Так, все зерно жита й пшениці німці
відбирали, а селянам залишали трохи проса і гречану крупу. В німецьких
документах про це згадується як про «Buchweizenkrieg» – «гречану війну». Людожерський задум гітлерівців
базувався на тому, що гречка містить відносно мало вуглеводів, які до того ж
довго і погано засвоюються організмом. Наслідком стало хронічне недоїдання, що
особливо погано відбивалося на здоров’ї дітей. Але не вдалося нацистським нелюдам зломити мужній дух українського
народу. Як писав П.Тичина:
«Тевтоніє! Мене
ти пожирала,
як вішала моїх
дочок, синів
і як залізо,
хліб та вугіль крала...
О, як твій дух
осатанів!
Ти думала —
тобою весь з’їдаюсь? —
та, подавившись,
падаєш в траву...
Я стверджуюсь, я
утверждаюсь,
бо я живу».
Славетна
радянська армія, братній російській народ не залишили спаплюжену Україну під ворожою
окупацією, вщент розгромили підступного ворога, викинули його геть з наших
ланів і степів. Україна, об’єднана
нарешті в ******** кордонах, зітхнула з полегшенням. Зітхнуло
вільно і все прогресивне людство, від якого раз і назавжди (будемо сподіватись)
була відвернута смертельна загроза фашистської чуми. Наша земля згоювала рани і
розквітала молодим, пишним цвітом. Мирне будівництво принесло в кожну
українську сім’ю добробут, впевненість у
майбутньому. В сільському господарстві впроваджувались нові прогресивні методи
рільництва, вводились в культуру нові сорти рослин. Справжнім проривом і базою
для розвитку тваринництва стало масштабне вирощування кукурудзи. Відсталі,
непродуктивні культури відходили в минуле. На порядок денний встало «гречане
питання». Однак процеси поступу на певний час були зупинені насильницьким
розвалом Радянського Союзу, деградацією у всіх сферах життя, зокрема і в
сільському господарстві. Стагнація лише посилилась з приходом до влади
«помаранчевих» – американських агентів, непрофесійних політиканів і казнокрадів.
Лише Партія регіонів України на чолі з її видатним керманичем Президентом
України Віктором Федоровичем Януковичем врятували нашу державу від продовження
руйнівної помаранчевої вакханалії. Запрацював верстат на заводі, закрутилось
колесо автомобіля в автоколоні, загуркотів трактор у полі. Лідери Росії та
України знов дружньо потиснули один одному руки. Нарешті дійшла черга до
модернізації сільського господарства. «Гречкосійство» відправлено до анналів
історії. І правильно! Адже кожному школяру повинно бути відомо, що врожайність гречихи
складає всього 8-10 центнерів з га, що в два рази менше врожайності, наприклад,
пшениці. Засівати українські лани гречихою в добу генетичної інженерії,
великого адронного коллайдера і інтернету не тільки дурість, але й злочин, адже
світ вже здригається в конвульсіях глобальної продовольчої кризи. Запорука
конкурентноздатності держави в нових умовах – це високі врожаї та дешеве
продовольство. Тому гречка в полі – наш ворог номер один. А ворога треба не
тільки знати в обличчя, а й спробувати його на смак. Маємо надію, що зразок, який
Ви, дорогий споживач, тримаєте в руках, буде надійно слугувати цій благородній
меті, надихаючи Вас на пильну охорону продовольчої безпеки України.