Соратник Путина: "Считаю неприемлемым развитие русского языка в ущерб украинскому"
Глава комитета Госдумы по иностранным делам Константин Косачев опубликовал разъяснения по поводу скандальных тезисов своего интервью.
На прошлой неделе в беседе с журналистами украинского издания «Профиль» российский депутат заявил, что равные права для русского языка и украинского несут вред государственности Украины.
«Россия, как никакое другое государство в мире, заинтересована в стабильности и межэтническом согласии в Украине. В связи с этим действия нового президента Украины Виктора Януковича по укреплению целостности украинского государства и консолидации украинского общества на позициях плюралистической демократии и уважения законных прав всех граждан Украины заслуживают всемерной поддержки», – Косачев вновь отпускает комплименты в адрес Януковича.
«Что касается собственно будущего статуса русского языка в Украине, этот вопрос может определяться только самим народом суверенной Украины – совместно и демократическим путем. Как русский и как гражданин России считаю в равной степени неприемлемым развитие украинского языка в Украине в ущерб русскому и развитие русского языка в ущерб украинскому, о чем, в сущности, и говорил в своем интервью. Международная практика, и об этом свидетельствует и позитивный опыт развития многих постсоветских государств, знает много форматов эффективного решения соответствующих вопросов к взаимному удовлетворению, но без механического распространения всех норм и правил через придание соответствующим языкам автоматически равного статуса во всем. Ситуация в Украине, по моему глубокому убеждению, многовариантна и требует таких же гибких, многовариантных подходов», – поделился Косачев своими рассуждениями.
«И последнее – чего в принципе не было в интервью и что мне пытаются приписать, так это мою «неготовность» защищать интересы соотечественников в Украине. Всегда считал и продолжаю считать своей не только служебной обязанностью как российского политика, но и нравственной нормой всемерно способствовать защите многоязычия и поликультурности украинского общества, включая права русского языка в Украине», – пишет «единорос» в колонке для «Профиля».
.
Россия НЕ Русь!
.
Написано это было в 1874 г. Наверное, уместно привести еще одно свидетельство. Принадлежит оно Владимиру Винниченко. ""Украинцы", - говорил он в октябре 1918 г., выступая на открытии Украинского университета в Киеве, - до сих пор было неизвестное слово, и теперь оно еще не прошло во все слои общества".
С конца ХIХ в. деятели украинского движения тщательно продвигали термин "украинцы" в значении нового национального имени. Однако все их усилия оставались тщетными. Прижилось это название уже при советской власти. Это означает, что комуняки - отцы украинского национализма.
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
В отличие от Украины, где национально-свидомые дурни повелись на "Лубянско-Кремлевские кабинеты" и старательно уничтожают подаренную им державность.
Запрещает злочинная конституция. Если Кучма злочиннав влада, то и его конституция тоже злочинная.
знання мови робота відповітно у різних благодійних установах для інвалідів глухонімих ! До яких пір росія
буде сунути свій ніс у справи інших держав. Хамовита трохи нація. В повсякденні нацмени можоть балака,
горовіть на якій хочуть мові - в ДЕРЖАВІ одна єдина. Вивчати мову, удосконалити, збагатити її цє достойна справа нашіх філологів.
діло.
Есть предложение: козлота лубянская, используйте свои великие и могучие русские языки по прямому назначению - станьте кружком и засуньте их друг другу в очко
Московія вдалася до простої маніпуляції з назвою...
Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право
претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?..Коли
проблеми неможливо розв’язати, їх вирішують перейменуваннями. З 1
березня зіпсованої «перевертнями в погонах», насильством і продажністю
міліції в Росії не існує – там віднині поліція. Хоча, якщо табуретку назвати собакою – чи виросте від того в неї хвіст? Російські філологічні вправи були б кумедні, якби не стосувалися України.
прес-конференції в УНІАН депутат Держдуми Росії Сергій Марков розповів,
що зараз усередині РФ тривають бурхливі дискусії, що таке Росія. «Це
молода двадцятирічна політична країна чи це, перш за все, тисячолітня
Росія, а нинішня Росія – це лише форма буття в історії. Іде бурхлива
дискусія, особливо після подій 11 грудня на Манежній площі, з приводу
російського народу. Російський народ всередині Російської Федерації – це
державотворчий народ разом з іншими, чи в нас є, перш за все, політична
нація – росіяни?» А потім від цих міркувань про долю Росії депутат
Держдуми перейшов до України: «В українській ******** лексиці часто
відбувається підміна понять. Наприклад, часто говорять «російська мова».
Це груба помилка, яка спеціально робиться націоналістами. Тому що це
ніяка не російська мова, а «русская».Варто відзначити, що
насправді «грубу помилку» – називати московитів росіянами – наказав
зробити ще цар Петро І. А «руською мовою» ще в XVII-XVIII століттях
називалася українська. Приміром, церковнослов’янсько-український
(«словено-руський») словник початку XVII століття http://litopys.org.ua/smotrgram/image881.png Мелетія Смотрицького дає
таке: «Словенски переводимъ: Удержи языкъ свой от зла и устни свои же
не глати лсти. Руски истолковуемъ: Гамуй языкъ свой от злого и уста твои
нехай не мовятъ здрады». Як бачимо, руська мова в Середньовіччі – це українська. Тієї «руської мови» росіянин Марков навряд чи второпає без перекладача. Чи, за Марковим, Мелетій Смотрицький теж був націоналістом?Значно цікавіше дискутувати з компетентними істориками. Але в них чомусь погляди збігаються. Академік
Петро Толочко, попри відомі політичні погляди, також вважає, що назва
Русь – місцевого походження, що виникла на території України: "Вочевидь,
"Русь" - дуже давнє слово іраномовного походження, пов`язане з назвами
сарматських племен (роси, россомони, роксолани). Десь на межі VIII - IX
століть воно закріпилося на середньому Дніпрі й перейшло на слов`ян. Не
випадково літописець писав: "Поляни, іже нині зовомая Русь". Інакше
кажучи, слов`яни з племені, яке стало ядром давньоруської держави,
спочатку іменувалися полянами, але потім на них поширилася назва
"Русь"... Вочевидь, зі словом Русь пов`язані й давні імена річок – Росі,
а також її приток Росави й Роставиці".Перший історично
зафіксований напад скандинавів (на Англію) відноситься до 787 року. Це
перша дата появи вікінгів у міжнародній історії. Проте ще в IV
ст. н. е. готський історик Йордан згадує плем`я россомонів, учасників
антського союзу племен на Нижньому й Середньому Дніпрі. Назва
Русь з`являється вперше задовго до варягів – у середині VI століття.
Сирійський автор Псевдо-Захарій Ритор говорить про народ Північного
Причорномор`я і Подніпров’я як про народ "рос". У "Житті Стефана
Сурозького" – творі невідомого автора Х століття – у зв`язку з подіями
кінця VIII століття згадується руський князь Бравлин і його похід на
Сурож (Судак) та все узбережжя від Херсонеса до Керчі. У
"Хронографії" Феофана (810-814 роки) вказано, що роси становили частину
флоту імператора Константина V в 774 році, хоча деякі дослідники
твердять, що тут йдеться про червоний колір кораблів, що грецькою
співзвучно з назвою "рос". Близько 821 року Географ Баварський називає русів поряд із хозарами. Середньоазійський
учений аль-Хорезмі у своєму географічному творі "Книга картини землі",
написаній між 836-847 роками згадує ріку Друс (Данапрос-Дніпро), яка
тече з Руської гори, вочевидь, з Київських гір. У франкській
хроніці "Бертинські анали" від 839 року про посольство візантійського
імператора до двору імператора франків хроніст-очевидець пише: "Він
також послав з ними (послами) якихось людей, які сказали, що вони, тобто
їхній народ, зветься Рос і що їхній король зветься хакан, прислав їх до
нього візантійського імператора, як вони твердять, заради дружби".
Таким чином, уже в 830-х роках руси мали впливово володаря. Усе це теж було задовго до варягів. Перші
ж достовірно відомі дані про контакти подніпровських слов`ян із
варягами датуються лише серединою ІХ століття. Тобто, якби варяги
принесли ім`я русів, воно ніяк би не могло бути зафіксоване в VI-VIII
століттях. Найбільш достовірно назва і походження Русі
трактується тим, що певна частина сарматських племен (найімовірніше –
частина роксоланів) осіла в зручному місці в середині Дніпра – давньому
цивілізаційному осередку, пристосованому водночас до зведення городищ,
землеробства та використання водного шляху Дніпра для торгівлі й
набігів. Поступово плем`я росів асимілювалося слов`янами, водночас
зберігши й поширивши на слов`ян основні компоненти своєї культури та
племінну назву. Цікаво, що мандрівники фіксували в русів у Х-ХІ століттях шаровари й шапки з шликами, назву "жупан" для позначення керівника. Слово
"Україна" вперше з`явилося в літописах у 1187-го – того ж року, коли
було написано "Слово о полку Ігоревім". Вживання назви "Україна” в
літературі ХІІ-ХV століть свідчить, що в той період термін "Україна"
вживався як синонім "князівства", "землі".Україна позначає "наше князівство", "наша земля", "країна". І нині по-українськи слово "країна" означає власне країну.Слово
"українянин", яке зустрічається вже в ХІІІ столітті, а пізніше
"українець", відповідно, означало "земляк", "співвітчизник".Тому Україна є просто новою, більш молодою назвою Русі. А Русь, відповідно, є древньою назвою України.У
такій подвійній назві Україна типова. Це швидше правило, ніж виняток.
Колись Франція звалася Галлією, а Іспанія – Іберією. До
англосаксонського завоювання ******* Велика Британія звалася просто
Британією, потім Альбіоном, потім Англією, а сьогодні використовує
одразу дві назви.Китай змінював назву щоразу зі зміною правлячих династій. Пізніші
спроби привласнити назву Русі – це просто спроби колишніх околиць
підняти свій престиж. Так, Німеччина в Х столітті назвала себе на честь
Риму, а Румунія – навіть у ХІХ столітті.Московія почала
претендувати на спадок Русі щонайменше через п’ятсот років після князя
Володимира з появою ідеї "третього Риму", через кілька століть після
того, як були припинені державні зв’язки з Києвом.Якщо українців
це зможе втішити, то Московія з не меншим ентузіазмом аж до ХІХ століття
претендувала на спадок другої Римської імперії, тобто Візантії.Насправді
Росія має таке ж відношення до "Кыєва" і князя "Володымира", як,
приміром, Індія до англійського короля Георга. Між тим, у Росії є своя
справді велика історія, особливо починаючи з XVIII століття. Але чомусь
Росії її здається мало.Українці ніколи не визнавали позбавлення
їхньої країни імені "Русь". З часів Романа Великого всі
галицько-волинські князі називалися "князями й господарями Руської
землі", або "всієї Руської землі", а на їхніх печатках був відображений
напис - "король Русі". Гетьман Богдан Хмельницький у офіційних
документах і в дипломатичному листуванні називався "господарем всієї
Русі", "єдиновласником і самодержавцем руським".У XVIII столітті в
Україні з`являється геніальний історико-політичний твір - "Історія
русів", який стверджує однозначний український характер Русі. Українські
козаки в XVI-XVII століттях вважали свої походи на Стамбул продовженням
походів Київських князів на Константинополь.Тарас Шевченко у
своїх творах не застосовує щодо Росії слів "Русь" і навіть "Росія", а
завжди писав про "Московщину". В українській мові з ХVIII століття є
слово "росіяни", яке поступово замінило «московіти», у той час як
прикметник «руський» залишено для всього, пов`язаного з Київською
середньовічної державою.Тобто в Україні еліті від початку було зрозуміло, що з боку влади Московії мала місце проста маніпуляція назвою.Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?У
Києві російський депутат Марков також порадував відкриттям, що «суржик –
це прамова, це проторосійська мова, з якої сформувалися літературні
російська, білоруська, українська мови». Як влучно цікавиться видання
«Обком», «враховуючи, що український суржик як такий формувався шляхом
накладення російськомовних канцеляризмів і неологізмів на утверджену
граматичну основу української мови, то що слід вважати протомовою
слов`ян? http://obkom.net.ua/news/2011-03-18/1549.shtml Слова на зразок «прідсідатель», «обізяна», «марожене» або «самальот»? Варто
відзначити, що історія маніпуляцій з назвами має в Росії глибоку
традицію. Нещодавно ця країна звалася СРСР, а до того Московським
царством, перед тим – Суздаллю й Заліссям.Якось село Дедіново під
Москвою почали називати «Макарами». Тому що цар Петро І спитав одного
селянина: «Як звати?» Той відповів: «Макар». Цар відповів «Хорошо».
Після цього всі селяни, щоб сподобатися царю, почали відповідати йому,
що http://ukc-dedinovo.ucoz.ru/index/cerkvi_dedinova/0-15 вони Макари .Тож чи варто дивуватися лінгвістичним вправам депутата Маркова?