Марков: Необходимо федерализировать Украину

 Забавно.. Что ж это свидомых так корежит только от одного упоминания о федерализации? Казалось бы - им только на руку.. Жили бы по своему усмотрению, поклоняясь ССовцам и иже с ними.. Может шкурный интерес все-же присутствует? 

Опять федерасты вылазят.

Все мы козлы - надо было вас еще в Северодонецке поддержать. Уже поздно рассосалась зараза по всей стране.

Развал Украины по сценарию НАТО
 Западный военный альянс уверен в будущем развале Украины, утверждает румынский генерал Иоан Талпеш у интервью, которое на прошлой неделе было опубликовано в бухарестском издании „Журнал национал”. Талпеш, который в своё время работал на посту директора румынской службы безопасности, а потом и советником президента по вопросам национальной безопасности, своими словами подводит к тому, что блок НАТО не только уверенно «раскрыл над Украиной свой зонт», но и планирует перенести столицу бывшей советской республики из Киева во Львов.
 Зонтик над половиной Украины
 Талпеш утверждает, что недавно беседовал с одним из «высших функционеров НАТО» и последний отметил, что снятие с Киева столичного статуса и наделение этим статусом Львова - это своеобразное наказание Украины за недавний шпионский скандал, в котором были замешаны румынский офицер Флоричел Аким и гражданин Болгарии Петр Зикулов. Вышеупомянутые двое были арестованы 4 марта у Бухаресте с подозрением, что они продавали Украине, а значит вероятнее всего и России, особо засекреченные сведения о деятельности альянса. По этой причине, официальный Бухарест ещё 2 марта отказался принять украинского военного атташе.
 На грани раскола
 Как отмечается в прессе, генерал Талпеш относится к той категории людей, которые следят за своими словами и не спешат с заявлениями, поэтому неудивительно, что его рассказ о „зонтике и Львове” получил большой резонанс, особенно в Киеве. Представители Украины (вместе с грузинами), в частности, несколько дней назад были исключены из списка гостей весеннего юбилейного саммита НАТО в Страсбурге. В свете недавнего заявления об обновлении программы сотрудничества Североатлантического альянса и России,это означает, что украинское руководство, а именно команда президента Виктора Ющенко, может забыть о своём желании об ускоренном вступлении в западный военный союз,в то время как это было одним из главных программных пунктов его партии при создании политического имиджа во время „оранжевой революции” 2004 года.
 Что ситуация на Украине близка к грани вооружённого конфликта подтвердил несколько дней назад и бывший посол США у Киеве Стивен Пфайфер. В своём анализе для работающего в Америке „Совета по международным отношениям” (институт, имеющий сильное влияние на формирование политики Госдепартамента и Белого Дома) Пфайфер заключает: „Украина находится накануне президентских (в начале 2010 года), а возможно и внеочередных парламентских выборов, которые будут проходить в условиях экономического и финансового кризиса. Данная ситуация несомненно поднимет наверх вопрос статуса русского языка, геополитической ориентации Украины или статуса Севастополя, Крыма и Черноморского флота. Всё это – вопросы, которые представляют реальную опасность с точки зрения распада страны на две части – восточную и западную”, заключает американский дипломат.
 Тем не менее, наиболее интересным из перечисленных вопросов является вопрос о переносе столицы. Однако, трудно представить, каким образом, именно военный альянс смог бы повлиять на принятие данного решения а не,скажем, жители обоих городов, да и всей Украины. Одно несомненно, львовский климат для НАТО намного благоприятнее киевского. Эта часть Украины всегда имела исторические связи с Центральной и Западной Европой. С 1349 по 1772 года она входила в состав польско-литовского государства Речи Посполитой. После первого раздела Польши и до Первой мировой войны Львов под названием Лемберг, входил в состав Австро-Венгерской империи. После распада империи Львов снова был возвращён в состав Польши, а по окончании Второй мировой войны вошёл в состав Украинской Советской Социалистической Республики. Именно в этой части страны президент Ющенко и имеет наибольшее число сторонников.
 Львов при определённых обстоятельствах и мог бы стать столицей, но только некоего нового государства. Например, Галицкой губернии, которой он был центром, в период с сентября 1914 года до июля 1915 года, или как административный центр Западно-Украинской Народной Республики, которая существовала в течение непродолжительного отрезка времени в ноябре 1918 года. Конечно, это всё возможно только в том случае, если в соответствии с заявлением Пфайфера, Украина распадётся на два государства.
 Государства без влияния
 На сегодняшний день данное разделение, к сожалению, поддерживают многие государства по всему миру, да и в самой республике, и это без малейшей оглядки на то, что для самих украинцев данный распад возможно станет ещё трагичнее, чем развал бывшей Югославии для населявших её народов. При этом, при разделении на карте мира появятся два новых субъекта – восточный, под сильным влиянием России, и западный, в политике которого определяющую роль будут играть США и, что не менее вероятно, Германия и Польша. В любом случае, оба новых государства, каждое само по себе, и с точки зрения территории и с точки зрения величины населения, вряд ли будет играть мало-мальски важную роль в европейской политике.
 И наконец, распад Украины означал бы, что вышеупомянутый „зонтик НАТО” раскрыт по меньшей мере над одной из её частей – западной. Не стоит сомневаться что реакция России в данном случае будет довольно резкой и может закончится включением восточной части Украины в состав Российской Федерации, о чём заявляют прорусские националисты. В любом случае, Москва вернула бы под своё крыло Крым, что означало бы усиление её влияния в черноморском регионе. Вряд ли такой исход событий пошёл бы на пользу альянсу НАТО.

мусорщик  Марков думает  что сможет   так же легко приватизировать кусочек  Украины, как бизнес  своего тестя?

Федерализм как последняя попытка к спасению Украины или За Федеративную Республику Украину!

    Общеизвестно, что уровень развития местного самоуправления определяет уровень развития демократии в стране. Чем больше выборных ниш, выборных уровней, выборных должностей в государственной системе управления, тем больше возможностей для реализации волеизъявления граждан.>  Для Украины, как государства, имеющего значительные исторические и культурно-языковые различия на уровне регионов, государства, представленного регионами с различными экономическими возможностями, отсутствие выборности в системе региональной исполнительной вертикали власти, отсутствие федеративных форм государственного устройства, является существеннейшим недостатком, провоцирующим развитие на Украине межрегионального противостояния, свидетелями чего мы являемся.  По сути дела, унитарное Украинское государство, идея о создании которого зародилась на западе Украины, в отсутствии федеративных форм государственного устройства позволяет себе беззастенчиво эксплуатировать одни регионы Украины – русскокультурные, индустриально развитые регионы-доноры Юго-Восточной Украины – и создаёт систему искусственных преференций в экономической, политической и гуманитарной сферах для представителей украиномовных, преимущественно аграрных регионов Западной Украины.  За годы политической независимости на Украине сложилась парадоксальная ситуация, исторический аналог которой присутствовал в Соединённых Штатах Америки в XIХ веке во взаимоотношениях между северными и южными штатами. Там также, аграрный, рабовладельческий Юг долгое время диктовал условия промышленно развитому Северу.ем это в результате всё закончилось – хорошо известно: гражданской войной. Необычайно жестокой и кровопролитной, между прочим …  Естественно, в той войне победу одержал промышленно развитый Север, который не захотел терпеть нравы рабовладельческого Юга.  Таким образом, мы имеем исторический пример, который наглядно показывает, к чему может привести межрегиональное противостояние, сложившееся (и это уже не для кого не секрет …) в наши дни между Западом и Востоком Украины.  Если кто-то не верит в подобные аналогии – советую посмотреть на то, что сегодня происходит в украинском парламенте …  К счастью, политические баталии пока происходят в парламенте. Но если все эти эмоции выплеснутся на улицу, то остановить насилие будет крайне сложно. Тем более сложно, так как за позициями, декларируемыми представителями Востока и Запада Украины, отчётливо видны интересы мировых держав, для которых карта нынешней Украины – это всего лишь шахматная геополитическая доска. Не более того!..  Я ни в коем случае не склонен заниматься пророчествами, и не призываю к насилию. Но, как депутат Верховного Совета Крыма, в подтверждение своих слов скажу прямо: крымчане предпримут все необходимые меры и, если потребуется, примут международную помощь для того, чтобы на крымской земле никогда не было НАТОвских солдат и НАТОвских баз. Крым никогда не будет в НАТО, и в Крыму всегда русский язык будет государствообразующим.  Что же касается Черноморского флота Российской Федерации, то крымчане относятся к нему как своему родному! Поэтому, можно догадаться, что ни до 2017 года, ни после, Черноморский флот России не покинет базу в Севастополе. Юго-восток Украины к этому не стремится, а Россия уже далеко не та, чтобы так просто взять и вывести Черноморский флот с его вековыми традициями из Севастополя – города-героя, города русской военно-морской славы.  Не один современный, реальный российский лидер, глядя на то, какие отношения складываются между востоком и западом Украины, не пойдёт на вывод Черноморского флота из Севастополя. К тому же, следует полагать, что к 2017 году в Крыму будет такая власть, а юго-восток Украины будут представлять такие политические силы, что Киев в итоге согласится пролонгировать договор о базировании Черноморского Флота РФ в Севастополе ещё лет на 100. Предлог будет найден.Это обстоятельство следует, наконец, уяснить украинским националистам.Но какой же выход из сложившейся ситуации можем предложить мы – представители восточного геополитического вектора Украины?Как ни странно, этот выход подсказывает нам опыт всё тех же Соединённых Штатов Америки, к которым, в силу сложившихся политических традиций, мы не испытываем особых симпатий.  Американцы, завершив кровопролитную Гражданскую войну, сохранили свою федерацию, позволив и южным и северным штатам сохранить свою внутреннюю самостоятельность. И это спасло Соединённые Штаты Америки от неминуемой гибели. Отцы американской демократии, следует признать, раньше других усвоили простую истину: на установлении насилия, принуждения, диктатуры – невозможно построить фундамент прочной государственности. Природа человека и общества этого не терпит.  В этом смысле переход двуязычной, двукультурной, двуполярной Украины к федеративной модели государственного устройства – это последний шанс к выживанию!  Идея федерализма сама по себе на Украине не нова. Однако до сих пор Украина не смогла перейти к федеративной модели государственного устройства, в основе чего видны две политические первопричины.  Первая из них заключается в том, что во многом паразитирующая западноукраинская политическая элита, представляющая дотационные регионы Украины, используя своё влияние на подконтрольные ей массы галичан, и соответственно, присутствие в центральных органах власти, жестко блокирует любые попытки, связанные с переходом Украины к федеративному устройству, справедливо усматривая в этом угрозу своим личным, корыстным интересам. Ибо, в случае перехода Украины к федеративному устройству, представителям западноукраинской элиты придётся, что называется, протягивать ножки по одёжке… Ни какого волевого, административного перекачивания средств с востока Украины на запад в таком случае не будет. А, значит, не будет и политических привилегий для представителей Западной Украины.  И тут галичанам уже будет не до менторского тона, какой до сих пор сквозит в отношении к жителям юго-восточных, русскокультурных регионов Украины. В условиях федерализма представителям Западной Украины придётся уважать мнение тех, кто в первую очередь содержит Украинское государство и, конечно же, считаться с ним!  Вторая причина, вследствие которой идея федерализма не смогла реализоваться на Украине, заключается в том, что до сих пор на Украине не было политической силы способной эту идею практически реализовать, а, точнее сказать, способной вынудить представителей Западной Украины с ней согласится.  Коммунистическая партия Украины, опирающаяся главным образом на поддержку жителей юго-восточных регионов Украины, в своей идеологической основе к федеративной идее изначально была не предрасположена. Другая крупная политическая сила, располагающая схожей электоратной базой – Партия регионов, провозгласив свою федеративную инициативу, увы, тут же про неё забыла, как забыла и про многие другие свои обещания …  

И если в ближайшее время мы не решим этой важнейшей задачи, не развернём политический процесс в направлении федерализации Украины, то нас постигнут тяжёлые времена, а унитарную Украину, в исторической перспективе, – мучительная гибель!..

Федерализация Украины: к единству через разнообразие 
«Мы имеем фактически четыре разных Украины. Это Украина римо-католическая, православная, мусульманская (хоть она и небольшая, но есть), и, скажем так, российская, состоящая из земель, которые были к Украине искусственно присоединены. И потому, когда патриоты кричат что-то вроде того: «Если вы живете на нашей территории, то вы обязаны... и т. д.», это смешно. Люди эти живут не на наших территориях, а на исконных своих землях, которые вошли в состав Украины. Поэтому нужно находить общий язык и преодолевать указанные линии раскола…

Регіонали вирішили взятися за «грантоїдів». А як же «професійні росіяни»?


На ідеї «руського миру» можна красти не
тільки російські гроші, а й кошти місцевих бюджетів. Серед прохачів
російських грошей - жорстка конкуренція. Тиждень тому Інтернет
облетіла новина. Нібито Партія регіонів готова прийняти закон, яким хоче
ввести норму про те, що неурядові організації можуть існувати тільки на
кошти українських громадян. Ідея підготувати проект закону, що
встановлює контроль над фінансуванням українських громадських
організацій іноземними донорами, повідомляли ЗМІ, обговорювалася на
закритому засіданні фракції. http://www.pravda.com.ua/rus/news/2011/04/21/6127484 Генеральна ідея звучала так: «Ми повинні чітко знати, на які цілі витрачаються гроші іноземних держав на території нашої країни». Регіонали, не соромлячись, підкидали хмиз у вогонь. Голова секретаріату президента Ющенка Олег http://www.unian.net/ukr/news/news-431543.html Рибачук розкрив змову
«компетентних голів» з Москви, які нібито готують для України
киргизький сценарій. Олександр Єфремов заявив, що «зовнішній інвестор»
виділив кошти для реалізації в Україні проектів «За варіантом Північної
Африки». На його думку, підприємницький Майдан фінансували Джордж Сорос і
Борис Березовський. Для журналістів, які сиділи в наметах і
бачили, що Майдан «фінансують» самі підприємці, це прозвучало дико.
Міжнародний фонд «Відродження», пов`язаний з Соросом, спростував цю
заяву. Ми з якнайглибшим інтересом стежимо за діяльністю
неурядових організацій, як російських, так і західних. І вирішили
зробити невеликий огляд організацій, що існують на неукраїнські гроші, і
поцікавитися, в якому стані їх звітність. ГРАНТ - НЕ ЗАВЖДИ ХАЛЯВА ДЛЯ ВЕЗУНЧИКІВ Джордж СоросЗ
огляду на професію, я багаторічний користувач тих досліджень і учасник
безлічі круглих столів і семінарів, які роблять неурядові організації,
що існують на західні гроші. Я, виходячи з професійного досвіду, могла б
написати есе про те, скільки для нас, журналістів, які вийшли з
піонерсько-комсомольських штанців, зробили дідусь Сорос (він фінансує
Фонд «Відродження»), нащадки Аденаеура http://www.kas.de/ukraine/ukr/ (Фонд Конрада Аденауера)  та
інші друзі української демократії. А вони, зазначмо, не балотуються в
українські органи влади і не мають в нашій країні бізнес-інтересов.
Авжеж, в історії неурядових організацій є і анекдотичні, і замарані
сторінки, але в цілому їх внесок у формування цивільного суспільства
переоцінити важко. Скажімо, Михайло Гончар і Олександр Тодійчук -
відомі в Європі енергетичні аналітики, фактично “батьки” Укртранснафти -
потрапили під “зачистку” нинішнього енергетичного топ-менеджменту. Нині
вони працюють в аналітичних центрах, які фінансуються, зокрема, і з
західних фондів. Володимира Вятровича звільнили з СБУ з приходом нової
команди. Тепер він - голова створеного ним центру історичних
досліджень, який також користується західними пожертвуваннями. Приклади
наводити можна довго. І всі вони стануть підтвердженням того, що
«грант» - не завжди халява для везунчиків. «Грант» надається людям,
яких через некорумпованість і зайву компетентність нинішні
бізнес-політділки викидають з різних сфер держуправління. Людям, які не
бояться давати альтернативні думки, оцінки і концепції розвитку країни,
сфери, галузі, цінні для професійного спілкування. Держмашина, на жаль,
не вимагає від своїх менеджерів ні чесності, ні компетентності. Але у
суспільство має альтернативу. Поки що має. Центр Разумкова в 90-х
був першопрохідцем серед аналітичних think tanks. Центр «Номос» -
лідер у дослідженнях Криму і енергобезпеки. І, нарешті, зовсім нові -
«Опора» (найавторитетніша із структур, які здійснювали моніторинг
виборів), Центр дослідження визвольного руху (здійснює історичні
дослідження). Усі ці люди сьогодні виконують свої дослідження і
моніторинги за рахунок західних грошей і мають величезний досвід роботи в
своїх сферах, але якоїсь миті виявилися зайвими для української влади.
Чи стали вони при цьому залежні від когось іншого? Анатолій Гриценко,
який колись очолював Центр Разумкова, і Володимир Вятрович (голова
Центру дослідження визвольного руху) мені в інтерв`ю повторювали одну й
ту ж думку: «Маючи диверсифіковану систему отримання грантів, варіюючи
їх, ти можеш залишатися абсолютно вільним. Звісно, пошук грантів
складніший, вимагає великих зусиль, але це достатня плата за
впевненість, що ти працюєш не на якусь організацію чи чужу державу -
грантодавача, а на Україну». Звичайно, є і такі, хто,
користуючись західними грошима, шукають (і успішно знаходять)
покровителів і у вітчизняній політичній тусовці, або чия робота
зводиться до розміщення публікації раз на півроку. У сім`ї не без
«грантоїда». (Не люблю це слово, його придумали кремлівські політики).ЧИ ГОТОВІ ВОНИ ПОКАЗАТИ СВОЇ ЗВІТИ?Але
наголошую: всі серйозні аналітичні дослідження, нові теми,
альтернативні думки, які прозвучали в інформпросторі від західних
центрів, були пов`язані з отриманням нашим суспільством громадянських
свобод. Мені здається, що принципи роботи існуючих на гранти аналітичних
центрів схожі з тими, що були в Українській повстанській армії.
Боротьба за демократію в умовах авторитаризму, що наблизився впритул. В
УПА була абсолютна фінансова прозорість. «Гроші в той час мали меншу
ціну, - розповів мені один з творців УПА, ідеологів, Степан Семенюк. -
Але рахунок знала кожна булка хліба, кожна одиниця провіанту. Цим
займався спеціальний бухгалтерський відділ». Чи готові ви повністю оприлюднити своє фінансування? Це питання я поставила тим грантодавачам, до яких змогла додзвонитися. Представник
Фонду «Відродження», директор з питань стратегічних комунікацій Стас
Лячинський сказав, що їх структура абсолютно прозора. Нагадав, що
щорічні фінансові звіти роботи фонду публікуються в пресі. Передав
посилання на http://www.dt.ua/articles/75814 звіт роботи за 2010 рік . І сказав, що в разі офіційного запиту вони готові показати суму податкових відрахувань. Володимир
Вятрович (Центр дослідження визвольного руху) сказав, що сума, яку
одержує його центр, дуже невелика. Оренду офісу оплачує фонд «Спадщина»,
а видання книжок - це щораз окремий пошук і домовленості як з
видавництвами, так і з окремими жертводавцями. Перший грант, на думку
Вятровича, можна одержати тільки завдяки добрій фантазії. Але подальші -
завдяки добрій репутації. Вятрович висловив готовність оприлюднити
будь-яку цифру своєї організації. РОСІЙСЬКІ ЦЕНТРИ - НЕСКРОМНИЙ БІЗНЕС УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ? А
як витрачаються гроші Федерального бюджету Росії, видані на російських
співвітчизників? Проросійські організації в Криму й Одесі засвітились у
фінансових скандалах. Російські ЗМІ іменують українських одержувачів
грантів з РФ не інакше, як http://pulsev.com.ua/tribune/categories/papers/2119-russian «професійні росіяни» , які http://%d1%80%d1%83%d1%81%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b5%d0%b4%d0%b2%d0%b8%d0%b6%d0%b5%d0%bd%d0%b8%d0%b5.%d1%80%d1%84/index.php/articles/42-articles/973-v-krymu-ne-podelili-qrusskieq-dengi тягнуть долоню в бік Москви. І продовжують: «Ці пролетарі розумової праці не можуть розділити й ефективно використати http://www.ng.ru/cis/2011-04-04/1_crym.html кошти, що виділяються їм ». Зокрема,
за даними російських ЗМІ, для російських і проросійських організацій,
рухів і товариств в Україні було виділено 23 мільйони рублів в 2008
році, 24 мільйони в 2009-му і 36 мільйонів в 2010-му. Це трохи
більше мільйона американських доларів. Спроба одержати звітність хоч про
якусь частину цих грошей успіху не мала. Наприклад, я подзвонила до
Сімферополя, в приймальню організації «Русская община Криму»,
найбільшого жертвоотримувача, якого називають монополістом російської
допомоги. У нас з дівчиною, яка відмовилася назватися, відбулася така
розмова: - Ви не скажете, як я можу подивитися фінансову звітність вашої організації? - Хто ж вам, миленька, скаже? Хто взагалі про таке говорить? - Це - цивілізована практика. Якщо чесно витрачати, то немає причин приховувати. - Про таке не чула. Я запитаю у начальства. - Можна телефон начальства? - Не можна. Не уповноважена. Ми знайшли мобільний телефон керівника цієї організації, депутата кримського парламенту Сергія Цекова. Телефон не відповідав. Перечитавши
сотні комп`ютерних сторінок із заявами, звітами конкуруючих організацій
«професійних росіян» (цих організацій десятки, не хочу втомлювати
читача), використовуючи російські та українські відкриті джерела, ми
можемо зробити такі висновки. Фінансова діяльність
«співвітчизників», на думку ЗМІ, здійснюється через російські
консульства і реалізується тільки через відкати російським
диппредставництвам. Двічі консули РФ тією чи іншою мірою виявлялися http://www.rosbalt.ru/ukraina/2011/03/31/834533.html причетні до скандалів, пов`язаним з фінансуванням На
ідеї «руського миру» можна красти не тільки російські гроші, а й гроші
місцевих бюджетів. Рахункова палата кримського парламенту перевірила
витрачання коштів, виділених з бюджету автономії на проведення щорічного
фестивалю, присвяченого російській мові, в 2008 і 2009 роках. http://maidan.org.ua/krym/news/1302595178.html Виявилося,
що 77 тис. дол. із загальної суми в 130 тис. дол. були використані з
грубими порушеннями законодавства. (Дивіться також офіційний http://www.kianews.com.ua/node/16792 веб-ресурс рахункової палати кримського парламенту). Неохайність
українських носіїв ідеї «російського миру» викликає конфлікти з іншими
«професійними росіянами», завдяки яким факти нецільового використання
грошей бюджету РФ стають відомі громадськості. http://www.radiosvoboda.org/content/article/3541995.html Про нецільове використання говорять і http://www.ng.ru/cis/2011-04-04/1_crym.html кримські політологи . З
погляду українських аналітиків, така гризня «професійних росіян» для
затвердження України - явище позитивне. «Хай поїдають одне одного.
Краще, щоб вони вкрали ці гроші, тим менше витратять на імперську ідею»,
- роблять висновки деякі з них. Російські центри за кордоном - справа
згубна для Росії, але грошовита для українських виконавців. Утім, «професійних росіян» не бентежать скандали. «Україна потребує великої російської партії», - http://www.unian.net/ukr/news/news-427827.html заявляють лідери руху
«Російськомовна Україна» на черговому форумі. Розраховуючи при цьому на
великі російські гроші, оскільки українці під таке не дають. Сергей МАРКОВ Найсміливіші мрії «професійних росіян» пару місяців тому http://4vlada.net/partii-lidery/gazprom-otdast-desyatinu-dokhodov-ot-gaza-na-finansirovanie-prorossiiskikh-nepravitels озвучив російський політик Сергій Марков http://4vlada.net/partii-lidery/gazprom-otdast-desyatinu-dokhodov-ot-gaza-na-finansirovanie-prorossiiskikh-nepravitels%3E%28%D0%B4%D0%B0-%D0%B4%D0%B0 ( той
самий, який називає наших міністрів божевільними). Він запропонував
віддавати російським співвітчизникам за кордоном десятину від доходів
Газпрому. Трясучись від передчуття нових подачок федерального бюджету,
«професійні росіяни» сказали, що готові стати «загороджувальним загоном»
для Партії регіонів, пояснивши їй, що відступ неможливий. Добре знаючи,
що це за загони, «професійні росіяни» символічно висловили готовність
стріляти в спину рідній української влади, якщо вона вирішить ухилитися
від просування на схід. Провідником «Російськомовної України» і
співавтором законопроекту, покликаного моніторіти фінансування
неурядових організацій, є народний депутат України від Партії регіонів
Вадим Колесніченко. Ми подзвонили йому і попросили прокоментувати
фінансові питання та перспективу законопроекту. - Ми справді хочемо
зробити питання фінансування громадських організацій в Україні з-за
кордону прозорим, відкритим і публічним. Цей закон один для всіх. Він не
приймається під якусь громадську організацію, - анітрохи не
збентежений, відповідав він. - Але ваш заступник у
«Російськомовній Україні» говорив, що йому потрібні російські гроші на
Російську партію, яка була загороджувальним загоном для Партії регіонів.
Українці на це грошей не дають. Така ініціатива передбачена
законодавством? - Хіба мало що людина говорила на території
Російської Федерації. Як я можу це коментувати? Я законодавець і
консультую робочу групу із створення законопроекту, який дасть змогу все
зробити прозорим і чесним. - Директор другого департаменту СНД
російського МЗС Віктор Сорокин повідомив, що тільки минулого року Росія
виділила на підтримку співвітчизників в Україні понад 1,2 млн. дол. Ця
сума дуже дивує керівників російських рухів. Ви не підкажете, куди пішли
ці гроші? - Ці гроші через посольства розподілялися на культурні
заходи. Ви можете подивитися, скільки на Західній Україні було
проведено російськомовних концертів, балетні трупи приїжджали, виставки.
Це все фінансується з цих коштів. Крім того, ми оплачуємо проїзд
співвітчизників на всілякі наради і конференції. 85% або навіть 90% цих
грошей - це забезпечення проїзду членів громадських організацій
співвітчизників, які приїжджають з околиць до центру. - Це коштує мільйон доларів?-
Ще раз повторюю. Якщо ви промоніторите, скільки виступало на території
України російських балетних, симфонічних труп, то зрозумієте... - Фінансування йде через консульства РФ. Ви зможете моніторити і перевіряти діяльність російських консульств? -
Звичайно. Через консульство неможливо нічого вкрасти. Це гроші бюджету,
якщо там копійка загубиться, то там буде кримінальна відповідальність.
Мішками гроша з Росії ніхто не привозить. Мені про це, принаймні,
невідомо. - Мішками не привозить. Але в покійного консула РФ з
Одеси Цвєткова за кілька день до «повішення» пропав портфель з грошима з
машини. Преса писала, що він займався фінансовою підтримкою російських
співвітчизників. - Вам потрібно звернутися до консульства. Ця
людина займалася своїми особистими питаннями. До грошей консульства це
не мало відношення, наскільки я зрозумів. В принципі, такої готівки в
консульстві бути не може. Опоненти депутата Колесніченка,
справжні росіяни, які не одержують ніякої спонсорської допомоги,
навпаки, упевнені, що у фінансах, які виділяються на співвітчизників з
російських і українських бюджетів, панує повна непрозорість. Антон Лось, керівник найстарішої організації «Русское общество Крыма», в коментарі УНІАН сказав так: -
У мене немає юридичних доказів, що вся спонсорська допомога від
консульств РФ передається за відкати. Але я не можу пояснити, чому
консульство РФ в Криму співпрацює тільки з однією-єдиною організацією
співвітчизників, а саме - "Русской общиной Крыма". Моїй організації
двадцять років. Але я не працював з грошима, не можу дати відкат,
напевно, тому зі мною російські дипломати не працюють. Хоча і в моїй
практиці був випадок кілька років тому, коли співробітники консульства
РФ запропонували мені акції з надання спонсорської допомоги
співвітчизникам, пропонуючи видати на кожного одержувача по 360 гривень,
з тим, щоб 180 гривень я повернув. Я відмовився від такої акції. Думаю,
гроші від співвітчизників з Москви надходять і з дипломатичних джерел, і
як приватні пожертви, але ніде не обліковуються. Нам у Криму багато що
видно. Наприклад, «Русская община Крыма» орендує офіс у дружини свого
голови. Вони мають чорну касу, яка також ніде не зазначена і з якої вони
платять гроші активістам для проведення пікетів. Я взагалі вважаю, що
громадські організації повинні працювати за рахунок волонтерів. Можу
назвати десятки моментів, які продемонструють непрозорість і сумнівне
використання грошей. Я вважаю, що суворої перевірки потребує не тільки
використання російських грошей, а й коштів місцевого бюджету. Я робив
заяви і навів дані Рахункової комісії Криму про зловживання при
проведенні фестивалю, присвяченого російській словесності. Гроші, які
повинні піти російським співвітчизникам, ідуть на самозадоволення
«професійних росіян». Я про все це говорив на зустрічі з консулом РФ
Андрєєвим. Він ніби погодився. А за два дні активістів і кервників інших
"невідкатних" російських організацій не пустили на зустріч російських
співвітчизників, організовану консульством РФ. А в кримському парламенті
росіян представляють гравці, карні злочинці і шахраї. Це люди, які
пройшли до кримського парламенту за узгодженням з Партією регіонів. У ПАРТІЇ ВЛАДИ - ПАРАНОЙЯ? Вадим КолесниченкоОтже,
регіонал Вадим Колесніченко зобов`язується новим законом суворо
перевіряти не тільки організації, що утримуються на західні, а й на
російські гроші. Щодо останніх - намір зрозумілий. Але навіщо йому
перевіряти гроші західних грантодавців - незрозуміло, адже вся їх
фінансова звітність є на веб-ресурсах. Ми вирішили запитати про це
людей, які впродовж багатьох років витрачали і продовжують витрачати
спонсорські гроші. Пітер Берн, керівник фонду Джорджа Сороса в Білорусі в 1994-1997 роках:-
Ініціювати закон про перевірку Фонду Сороса, мотивуючи це тим, що він
фінансував екстремістів, - паранойя влади. Сорос - дуже крутий перець,
дуже щедрий і добрий. Але ні він, ні правління фонду не беруть участі в
ухваленні рішення, як розподіляти донорську допомогу в конкретній
країні. Цим займаються місцеві наглядові ради фонду кожної конкретної
країни. Фонд Джорджа Сороса абсолютно прозора фінансова структура. У
його фінансовій діяльності секретів немає і не буде. Він ніколи не стане
фінансувати якусь підривну діяльність. Адже в кожній конкретній країні
відділення фонду очолюють її громадяни, зазвичай дуже розумні люди. Але
наступ на міжнародні інституції зазвичай починається з отаких заяв і з
таких законопроектів. Я три роки очолював фонд Сороса в Білорусі. Це
була широка мережа з представництвом у кожній області. Ми фінансували
нові підручники, програми охорони здоров`я, давали гранти на
книговидання (тоді білоруською мовою були перекладені класики від
економіки), оплачували поїздки студентам і науковцям на семінари,
підтримували незалежні ЗМІ, нарешті, за нашої допомоги в Білорусі
з`явився Інтернет. Але якось мене викликали до адміністрації
президента і сказали, що надалі ми попросили б вас фінансувати тільки
програми, пов`язані з дітьми і охороною здоров`я. Я про себе це назвав
так: мені дозволили фінансувати олівці й апельсини і не давати на
громадянське суспільство і незалежні медіа. Лукашенко хотів все
контролювати. Я так працювати не став. Мене вислали з Білорусі. А фонд
за кілька місяців закрили. А Білорусь через це позбулася
багатомільйонної допомоги США. Напевно, це те, що хочуть запропонувати Україні Єфремов і Колесніченко. Дмитро Шерембей, директор з політики адвокації і комунікації організації «Люди, які живуть з ВІЛ»: Дмитро Шерембей- Є
кілька країн, які бралися контролювати міжнародні організації через
ухвалення подібних законів: Туркменистан, Узбекистан і Білорусь. Єдина
причина, з якої «регіонали» хочуть прийняти згаданий закон, - страх
перед громадянським суспільством. А оскільки наша держава не здатна
фінансувати розв`язання соціальних проблем, такий законопроект - загроза
малозахищеним групам нашої країни одержувати ту елементарну допомогу,
яку їм надають громадські неурядові організації. Діти-інваліди, люди з
ВІЛ-інфекцією, хворі на туберкульоз - мільйони людей одержують
допомогу у громадських і неурядових організаціях. Думаю, Україні треба
пишатися тим, що ці організації здатні самостійно знаходити фінансові
ресурси за кордоном у добродійних організацій, приводити їх в Україну і
витрачати в Україні. Якщо країна піде шляхом, визначеним за цим
законопроектом, це буде явний діагноз - влада боїться громадянського
суспільства. Що стосується фінансування. Серйознішої системи
оцінювання фінансової діяльності, ніж встановлюють ті, хто дає гроші,
самі донори, ніхто не вигадав. Усі фінансові процеси перевіряються
світовими аудиторськими компаніями, які контролюють кожну витрачену
копійку. Відвертість і прозорість фінансів - головний принцип донорських
програм. Нашу організацію перевіряла і КРУ, і податкова, всі фінансові
потоки є на наших сайтах. Наша організація одержала від КРУ документ, що
до звітності і фінансового обороту немає претензій. Якщо приймається
такий закон, який пропонує Колесніченко, то виникає питання. Чим поганий
існуючий контроль? В Україні є цивілізований контроль за процесом обігу
коштів. А може, представники влади просто хочуть зайти в ці організації
і одержувати частку з цих фінансових процесів? Тільки два варіанти: або
вхопити щось з цих рухів, або закрити їх. Ніякої іншої мотивації просто
немає. Маша Міщенко

Чего тянуть кота за хвост? Провести референдум и на этом поставить точку. Или это недемократично?

Свидомиты, а чего вы задрыгались, завизжали, слюной захлебнулись?
Почуяли, что на хавку придется самим зарабатывать?
Как тот студент из анекдота (кстати, сам придумал - не зря же в школе сочинения писал).
Чем вам федерация не нравится? США федерация, Германия, а Швейцапмя - о, ужас! - даже конфедерация!
Может, братаны, просто вы темные и не знаете, ЧТО это такое - ферерация?
Так для Рахана, Соло, Ведьмы и к ним примкнувших сообщу, что федерация - это не кастрация и не менструация.
Это только значит, что жрать, убогие, вы будете за свое бабло.
Дымовые шашки, чтобы в ветеранов ВОВ кидать, вы будете покупать за свое бабло.
Памятник Бандере вы будете ставить за свое бабло.
А не за бабло, содранное Киевом в виде налогов с Одессы и Донецка.
А если учесть, что за СВОЁ бабло вы удавитесь, то ни шашек, не памятника кошкодаву НЕ БУДЕТ.
Вот и ладушки.

Cлава! Галиции независимой! от москалей Киева!

Слава Ичкерии!!!!!!!!! Чечня должна быть независима от России!!!!!

Необходимо изолировать Маркова....

марков мае рацию
Украину надо временно на год разделить по Днепру на две части.
Западная во главе с Тимошенко.Укрмова,Европа,НАТО!
Восток янык,феня,таможенный союз с рашей!
Только условие для предводителей-через год не сделаете то что своим людям обещали-смерть!
А через годик посморим кто чего наваял и кто чего стОит из этих лидеров?
Здоровая конкуренция всегда была двигателем прогресса.Или соцсоревнование если хотите.

Это ты так и Днпропетровск с Одессой в Галицию запишешь.
Ну почему,если свидомый начинает,что то комментировать,так сразу в наружу?  

Дайте мне западную часть Украины,год и полномочия царя и я сдвину Украину с места!
Всё просто-надо людям не мешать работать,защищать их права и они сами прекрасно вытащат страну из гавна.Надо сделать так чтоб работали законы принятые этим народом.Ввести смертную казнь для тех кто обкрадывает народ или требует взятки.Элементарно Ватсон!

Как поднялась Грузия?Они реформировали полицию в нормальную службу которая стоит за закон.А когда в стране работают законы то туда текут инвестиции.Инвестор защищён в такой стране от произвола и ему надо вкладывать деньги в неосвоенный рынок чтоб его завоевать.У нас с приходом даунецкой бандитской власти не только не потекли сюда инвестиции а и старые инвесторы свернули свои дела и чухнули побыстрее пока всё не потнряли.Вот в чёи проблема а не в том что надо занимать у МВФ или давить народ чтоб пополнялся бюджет.

Давно пора

Создать восточную резервацию для аборигенов под названием "ПОКРАЩЕННЯ", по принципу резервации индейцев США, Канады и т.д.

че-та мне вспоминается выражение-разделяй i властвуй.. целиком пиндосы нэньку проглотить не могут а вот по кускам.. 
настораживает.. союз уже тоже вроде как выгодно было кому-то развалить. только лучше мы жить не стали от этого.
а события во львове уж точно похожи на умело срежиссированный сценарий..
только не ПР, у них на это ума и смелости не хватит явно..

Куплы:  Как поднялась Грузия?Они реформировали полицию в нормальную службу которая стоит за закон.А когда в стране работают законы то туда текут инвестиции
========================================================================
Курлы, ну что ты, как дите малое. Точнее, как малято свидомое. Сам-то ты в Грузии был, или на Мишину брехню ведешься?
Работает со мной пара пара ребят из Грузии - одна у них мечта: получить паспорта России или Украины и съ...бать куда подальше. Об американском или немецком паспортах и не мечтают.
Так это еще у них цветочки. Они прожирают те займы, что им отслюнили после 08.08.08, а с 2013 их надо будет отдавать. Смог, кстати, Миша им пенсию увеливить. С 8 долларов до 80. Круто?
Представляешь, что ты получаешь одну зарплату, а тратишь пять (занимаешь) плюс продаешь фамильное серебро. Долго ты пропануешь? Отвечаю – пока не придут кредиторы с паяльником.
По странному совпадению, у Саакашвили в 2013 году истекает президентский срок и он сваливает к своей голландской теще.
Сечешь фишку?
P.S.  Кстати, тут есть еще одна такая страна, с позволения сказать. Там тоже уже 130 миллиардов долгу набрали, теперь опять на майдане кучкуются, бесплатного сала требуют. Знаешь эту страну?
 

странно.А мои грузинские друзья наоборот хвалят правительство и реформы,Сообщают что страна расцветает и превращается в европейскую державу.Видно разные у нас друзья.Да,я слышал что из Грузии мечтают свалить все кто раньше жил не по закону.Ворам и взяточникам стало там как то несподручно наживаться на чужом горе.Законы заработали и в почёте стал честный работающий человек соблюдающий закон.

а в Китае ваще за три бакса в день горбатяцца и ничего.Китай щас переганае штати.

Курлы, ты и в Китае был?
А я был в 2008 во время Олимпиады. Шанхайский аэропорт - сказка, дома в Шанхае есть - сказка. Но и такое есть ***..ще, что молчу.
Живут, как у нас в 50-е годы.
В деревне не был, но говорят - мрак.
Пока Штаты живут за счет печатания баксов, их не обгонит никто.
Не будут брать баксы - Штатам пипец за 3-5 лет.
Все производство за границей, население состоит только из юристов, врачей, продавцов и безработных, живущих на нехилые пособия.
Ладно бы, пособия по безработице - все-таки человек работал до того.
Но негры и негритянки, которые уже в третьем поколении (!!!!) сидят на пособии на детей, на заболевание СПИДом, продуктовые талоны, наркотой торгуют.
Люди, которые НИКОГДА В ЖИЗНИ не работали!!!
И папа-мама не работали, и деда-баба не работали.