Православные и греко-католики празднуют Троицу

Зі Святом вас,браття Українці!

Українські звичаї та обряди

ТРІЙЦЯ (П'ятидесятниця, Зелені свята) — одне з найбільших християнських свят.

Свято
Святої Тройці — це пам'ять про зішесття Святого Духа на апостолів і
прославляння Святої Трійці. Воно називається П'ятидесятницею, тому що
зішесття Святого Духа на апостолів відбулося саме на п'ятдесятий день
після Воскресіння Христового.

Ісус Христос
цього дня багато років тому вознісся на небо. Раніше на Вознесіння
повсюдно пекли так звані «драбинки» — своєрідний символ сходження Сина
Божого на небо. Християнські перекази тісно переплелися з народними
традиціями святкування початку літа, що сягають глибини віків.

У
Клечальну суботу, що передує Трійці Зеленій неділі, українці поминають
мертвих і одвідують могилки родичів. Також є гарний звичай молитися за
всіх, хто згинув в бою за волю України, пише http://celinde.blog.tut.ua/ CelinDi .

Перший
день П’ятидесятниці, у неділю, Церква називає Троїциним днем і
присвячує його переважно на славу Пресвятої Тройці; другий, тобто
понеділок, – на славу Духа Святого, тому і називається Духовим днем.

У
свято Святої Тройці прикрашають храм і житло зеленню — гілками з дерев,
квітами, лепехою. І в церкву ідуть із зеленню, і храми прикрашають.
Чому так заведено робити? А тому, що це є сповідання живлющої сили
Святого Духа і присвячення Йому паростків весни.

У день Трійці
дівчата зазвичай ворожать на здоров'я та тривалість життя своїх рідних.
Ворожіння має відбуватися так: під час розвивання вінків перевіряли,
наскільки добре він зберігся. Дівчата загадували під час завивання
вінка, на кого він завивається, і тому тепер можна чітко побачити
віщування долі. Зів'ялі вінки кидають у воду та слідкують, як вони
поводитимуться: якщо потонуть — дуже поганий знак, а якщо попливе — усе
буде на добре.

Вважається, що протягом Зеленого тижня слід
залишати на деревах полотно — русалкам на сорочки. Існує повір'я, що
русалки можуть насититися запахом свіжоспеченого хліба. Протягом
русалчиного тижня треба ретельно дотримуватися народних «заходів
безпеки»: у жодному разі не купатися у водоймах, бо русалки можуть
потягти за собою. Тільки справжні відьми можуть дозволити собі таке
задоволення й нічого не боятися. Забороняється кидати шкаралупи з яєць:
якщо вони потраплять у воду, русалки стануть сильнішими й іще більше
шкоди зроблять.

Після церковних урочистостей молодь збирається
разом і починає розваги: пісні, жарти, хороводи. Свято триває до пізньої
ночі, розповідає http://west-express.info/ Тернопільський бізнес-портал .

У
Зелену неділю дівчата та хлопці йшли до лісу, співали веснянки, гаївки,
грали в ігри, водили хороводи. Під час Зелених свят також співали
майські пісні, їхня назва, можливо, походить від слів "май" (травень) чи
"маяти" (прикрашати зеленню).
Вони вибирали берізки з довгим і тонким гіллям й на самому дереві з того гілля

завивали вінки наспівуючи: 

...Ой зав'ю вінки та на всі святки...
http://pics.livejournal.com/oleg_leusenko/pic/00401762/



МОЛИТВА: Царю
небесний, Утішителю, Душе істини, іже везді сий і вся ісполняяй,
сокровище благих і жизни подателю: прийди і вселися в ни, і очисти ни от
всякія скверни, і спаси, Блаже, душі наша.

 
http://pics.livejournal.com/oleg_leusenko/pic/00402cgy/  

Зелені свята

Зелені
свята — українська назва християнського свята Трійці. Обрядовість
Зелених свят знаменувала завершення весняного і початок літнього
календарного циклу. В основі її лежали культ рослинності, магія
закликання майбутнього врожаю.

Напередодні
зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною, обов'язково
прикрашали подвір'я та господарські будівлі клечанням — зеленими гілками
клену, верби, липи, акації, ясеня, горіха, дуба тощо. Забороненим
деревом подекуди вважалася осика, на якій, за повір'ям, повісився Іуда
Іскаріот. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони.
Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: осокою,
любистком, м'ятою, пижмою, ласкавцями, татарським зіллям.

Троїцькі розваги починалися
з понеділка і тривали цілий тиждень. Звичайно їх влаштовували в лісі чи
полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили
біля спеціальних лаштунків — ігорного дуба або явора. Вони являли собою
довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо,
прикрашене гіллям, квітами, стрічками.

На Лівобережжі дівчата водили тополю — одягали одну з-поміж себе тополею і водили її по дворах з гучними піснями:

Стояла тополя край чистого поля;
Стій, тополенько, не розвивайся
Буйному вітрові не піддавайся…
http://pics.livejournal.com/oleg_leusenko/pic/004033ex/  
http://spivogray.ucoz.ru/  
Кожний
господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання,
щедро обдаровував учасників обряду. На Поліссі побугував близький за
значенням обряд троїцького куста, роль якого теж виконувала дівчина.

На
Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів,
могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди
та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших
днів.

 http://pics.livejournal.com/oleg_leusenko/pic/00404x61/