На Сумщине нашли украинскую Катынь: в Путивле тысячами расстреливали военнопленных НКВД
В Путивле Сумской области в период сталинских репрессий 1939-1941 гг было расстреляно примерно 5-7 тысяч военнопленных Польши и Прибалтики.
Как сообщает издание «Музеи Украины», первым обратил внимание на Путивль историк, бывший сотрудник Генпрокуратуры Украины Владимир Бровко.
Первые документы этого места он опубликовал 2 года назад, но их никто не заметил.
"Украинская Катынь - это Путивль. Там действовал лагерь для военнопленных НКВД, происходили расстрелы. Не менее 5000 польских военных остались в тех болотах", - убеждает Бровко.
"С июня 1940 года в Путивль привезли 6000 офицеров, полицейских с оккупированных Латвии, Эстонии, Литвы. Судьба их тоже неизвестна", - добавил историк.
По словам ученого, филиал лагеря существовал также в поселке Теткино, на территории России. В то же время Бровко сомневается, что российские власти разрешат там какие-то поиски.
Внук Сталина хочет отсудить у Госдумы 100 млн рублей за заявление по Катыни"Мы знаем о существовании лагеря под Путивлем. Но не знали о расстрелах. Лет десять назад приезжал кто-то из польского посольства, ничего, кажется не нашел, и уехал. Сейчас на месте лагеря действующий монастырь УПЦ МП. Никаких мемориальных досок там нет", - рассказал директор Путивльского заповедника Сергей Тупик.
По его словам, нужны архивные поиски, раскопки, чтобы убедится в факте расстрелов.
"Если все подтвердится, необходимо соорудить мемориал, открыть экспозицию в нашем музее", добавил он.
Путивльской трагедией также заинтересовались в Сумской ОГА и Путивльской РГА.
Уважаемые посетители сайта! Если вы располагаете
дополнительной информацией (в любом формате) о
событиях и людях, изображенных на том или
ином фото, пишите по адресу:
с указанием номера фото.
https://picasaweb.google.com/lh/albumMap?uname=109241792030996484897&aid=5589279167258722977#map
Карта военных преступлений российских оккупантов
Фото 201
Фото 202
Расстрел российскими оккупантами четырех жителей
Ачхой-Мартановского района. На фото Мовсар Дахаев 1992 г.р. 11
февраль 2010 год.
Фото 203
Фото 204
Расстрел российскими оккупантами четырех жителей
Ачхой-Мартановского района. На фото Мовсар Татаев 1988 г.р.,
проживал в с. Ачхой-Мартан. 11 февраль 2010 год.
Расстрел российскими оккупантами четырех жителей
Ачхой-Мартановского района. На фото Рамзан Сусаев 1969 г.р. 11
февраль 2010 год.
Фото 205
Фото 206
Расстрел российскими оккупантами четырех жителей
Ачхой-Мартановского района. На фото Шамиль Катаев, 1991 г.р.,
проживал в с. Янди-Котар. 11 февраль 2010 год.
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Фото 207
Фото 208
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Фото 209
Фото 210
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Фото 211
Фото 212
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Фото 213
Фото 214
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Обстрел российскими оккупантами столицы Нохчийчоь
бомбами и ракетами класса "земля-земля". Октябрь 1999 год.
Фото 215
Фото 216
Похищенный 30 января 2003 года из лагеря "Сацита"
сотрудниками Слепцовского РОВД РИ по указанию начальника
Надтеречного УФСБ Майрбека Хусиева, 30 летний беженец Шакаров
Мурад Вахаевич. Вспорот живот, кожа содрана с мясом, переломаны
кости на руках и ногах, вырезан скальп с головы, вырезано
сердце, и под конец, облив бензином, сожжен труп.
Подрыв похищенных российскими оккупантами молодых
людей возле остановки Бутенко в городе Грозном. Похищенные
четверо людей связаны вместе, после чего подорваны взрывчаткой.
Март 2001 год.
Фото 217
Путивльський
концтабір: трагедія Польщі і Прибалтики
[Зображення недоступне] Маленьке сумське
містечко Путивль здобуває світову славу. Завдяки маловідомому до цього
радянському концтабору. Розслідування сталінських репресій 1939-41 років,
стосовно військовополонених Польщі і Прибалтики, моментально вийшло на
сенсаційний міжнародний рівень. Адже, через табір у Путивлі пройшло мало не
двадцять тисяч в’язнів. Десь 5-7 тисяч полонених залишилися там навічно… Втім,
точних цифр встановити ще не вдалося.
Першим звернув
увагу на Путивль історик, а колись співробітник Генеральної прокуратури України
Володимир Бровко. Ще два роки тому опублікувавши деякі документи стосовно того
страшного місця. На жаль, тоді ці публікації залишилися непоміченими.
Несподіваний
імпульс цій справі дала шеф-редактор журналу «Музеї України» Наталка Іванченко,
яка на зустрічі з Послом Польщі спитала про проблеми увічнення розстріляних
поляків у Биківні. Що викликало емоційну реакцію В.Бровка.
Справа в тому, що
довкола поховань у Биківнянському лісі постійно жевріє конфліктна ситуація. І
вийшло так, що ми теж до того причетні вже більше двадцяти років.
У 1989 році, я,
тоді молодий кореспондент газети «Комсомольское знамя», дістав завдання
написати про розкопки могил репресованих. Тоді ця справа дуже звучала. Кілька квадратів
лісу оточили солдати внутрішніх військ, а по периметру, як в концтаборі,
пустили вівчарок, позначивши їм коридор паличками.
Використовували
старенький бульдозер. Основні розкопки вели пошуківці Володимира Дорофєєва, з
якими я був знайомий. Пресу не пускали.
Нам порадили
відійти вглиб, перетнути собачу стежку і стрибнути в найближчий розкоп. Що ми з
фотокором і зробили. В останній момент перед стрибком, я спіткнувся, впавши на
дно могили. Прямо серед людських останків. Скоріш за все польських офіцерів.
Зрозуміло, ні
цензура КДБ, ні військова цензура, не пропустила до друку навіть натяку про
поляків. Передбачаючи це, в наступні дні, ми таємно винесли чимало побутових
дрібниць, знайдених біля останків.
У Польщі тоді
гриміла «Солідарність». Вирішили передати речові докази в Генконсульство
Польщі. Зробив це В.А.Згурський. За рік ми з Наталкою Іванченко відвезли докази
до Варшави – у Міністерство справедливості.
На жаль, у Польщі
виникло чимало радикалів, які гучно оголосили Биківню Катинню-2. Хоча то не так!
Я говорив про це і з заступником Голови Інституту національної пам`яті Володимиром Кривошеєю і з Романом
Круциком з Музею совєтської окупації. Вони переконані, що поляків у Биківні
страчували поміж інших. Польських офіцерів там може кілька сот. Тому українців
обурюють постійні спроби радикальної польської молоді проводити у Биківні, на
заповідній музейній території, незаконні розкопки, які повністю нелегітимні!
Зрозуміло, що то більше піар-акція ніж дослідження…
[Зображення недоступне] -Українська
Катинь – це Путивль! – переконує історик Володимир Бровко, - Саме там діяв
табір для військовополонених НКВС, відбувалися розстріли. Не менше 5000
польських військових залишилися у тих болотах! Про філію табору у селищі
Тьоткіне, на території Росії, ми взагалі мало що знаємо! Сумнівно, що російська
влада дозволить там якісь пошуки… З червня 1940 року, в Путивль привезли 6000
офіцерів, поліцейських з окупованих Латвії, Естонії, Литви. Доля їх теж
невідома. Підозрюю найгірше…
Кілька днів ми
намагалися отримати коментар від польських дипломатів. Телефонували, писали
листи. Марно. Чомусь нікого в Посольстві новина не зацікавила…
-Ми знаємо про
існування табору під Путивлем! – розповів директор Путивльського заповідника
Сергій Тупик, - Але, не знали про розстріли! Років з десять приїздив хтось з
польського Посольства, нічого, здається не знайшов і поїхав. Нині на місці
табору діючий монастир УПЦ МП. Ніяких меморіальних дощок там немає. Зрозуміло,
потрібні архівні пошуки, розкопки, аби ми твердо переконалися у факті
розстрілів. Якщо все підтвердиться, необхідно спорудити меморіал, відкрити
експозицію у нашому музеї…
Зацікавилися
Путивльською трагедією у Сумській ОДА, Путивльській РДА. Можливо ще цього року
проведуть стартові дослідження, розкопки.
[Зображення недоступне] Вдалося
поспілкуватися з дипломатами посольств Прибалтійських держав. Там шоковані
оприлюдненою Володимиром Бровком інформацією. Будуть залучати своїх істориків,
опитувати вцілілих після репресій…
НКВС розгорнув в
УРСР кілька таборів для військовополонених. Більш-менш відомий Львівський. А ще
були полонені румуни, угорці, чехи, словаки… Та і десятки тисяч українців, по
звірячому закатовані чекістами і досі не мають офіційних поховань.
Гучно
розрекламована кампанія реабілітації мала скоріше імітаційний характер. Реабілітовували
ті, чиї попередники розстрілювали і арештовували…
А Путивль, крім
статусу столиці партизанського краю, може стати і меморіальним центром пам`яті для поляків, естонців, латишів,
литовців, чиї солдати лежать у ще не знайдених братських могилах…
Скільки їх ще,
таємних кладовищ?
Віктор Тригуб,
редактор журналу «Музеї України»
[Зображення недоступне] Нагородна сокира НКВД. 1933...
Від редакції:
вдячні Володимиру Петровичу Бровку за надані матеріали! Очікуємо продовження
розслідування!
http://surma.moy.su/publ/1-1-0-4364# 1 http://surma.moy.su/publ/1-1-0-4364# 2 http://surma.moy.su/publ/1-1-0-4364# 3 http://surma.moy.su/publ/1-1-0-4364# 4