Новый глава Союза писателей: Только дурак откажется от сотрудничества с властью
Новоизбранный глава Национального союза писателей Украины Виктор Баранов утверждает, что не является в НСПУ «подставным» от власти.
Об этом он заявил в интервью «Главкому», сообщает Цензор.НЕТ.
«Я действительно еще раз подтверждаю, что я никакой не провластный и не подставной от власти, но Президент поздравил меня с назначением, и я дал ему ответ в «Литературной Украине» - поблагодарил его за поздравления и написал, что мы воспринимаем это как знак доброй воли о сотрудничестве между государственной властью и мастерами художественного слова», - отметил новый глава Союза писателей.
Читайте на Цензор.НЕТ: Новый глава Союза писателей об отношениях с Яворивским: Он включал против меня свой "говномет" При это, по словам Баранова, он не откажется от сотрудничества НСПУ с властью. «Считаю, что от такого сотрудничества только дурак бы отказался, потому что вы знаете, в каких условиях существуют творческие организации. У нас - талант и интеллект, у власти - финансовые ресурсы. Поэтому, если власть идет навстречу, то нужно эти ресурсы использовать, если высокопарно говорить, на благо Украины и украинского народа», - сказал он.«Я готов к сотрудничеству с властью, но мы никогда не станем в позу прислужника «чего изволите». И более того, если власть будет делать шаги, которые вредят украинской государствообразующей идее, которые будут ущемлять интересы нашей культуры, языка, духовности, мы будем выступать с резкими заявлениями. Но это наша духовная оппозиция, а не политическое противостояние. В лице власти мы не будем искать политического врага, так же, думаю, как и власть в нас», - подытожил Баранов.
Смотрите на Цензор.НЕТ: У союза писателей отбирают помещение на Банковой. ФОТОрепортаж
Напомним, как сообщал Цензор.НЕТ, 19 ноября Национальный союз писателей Украины переизбрал своего председателя. Им стал Виктор Баранов. За него проголосовал 171 член съезда. За народного депутата от «БЮТ-Батькивщина» Владимира Яворивского, который возглавлял НСПУ 10 лет, - 144
Кто-нибудь слыхал об "Ансамбле песни и пляски Пентагона?"
На цей час припадають його перші спроби літературної творчості та фольклористичної діяльності. Частину зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів згодом опублікував його брат Іван Білик у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та «Чумацкие народные песни» (1874).
З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне, ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсного статського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі. Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 1860-х років публікував свої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в «Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповідання Тургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичними статтями.
Літературна праця стає справжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючи вечори за письмовим столом, він з натхненням віддається улюбленим заняттям. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім'ям Панас Мирний, з'явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Незважаючи на те, що в 1870 — 1880-х роках письменник продовжує інтенсивно працювати, його твори, в зв'язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, друкувались переважно за кордоном і в Наддніпрянській Україні, тому були майже невідомі широким колам читачів.
Панас Мирний (праворуч) та Іван Білик. 1881 рік.
Так, 1874 року в журналі «Правда» побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П'яниця», а в 1877 році в Женеві з'являється повість «Лихі люди». Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і подано до цензури, але в зв'язку з так званим Емським указом 1876 року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з'являється в Женеві у 1880 році.
Тільки в середині 1880-х років твори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінках альманаху «Рада», який видавав Михайло Старицький у 1883 — 1884 pp., публікуються перші дві частини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». 1886 року в Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». Одночасно Мирний продовжує виступати і в західноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве».
Літературні інтереси Панаса Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років він був зв'язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; під час обшуку в нього були знайдені заборонені політичні видання.
Підтримував Мирний тісні зв'язки з багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком. Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві.
Особливо посилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першої російської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до боротьби за свободу й рівноправність жінок. Співпрацює з журналом «Рідний край», який 1905 року почав видаватися в Полтаві. У ряді своїх творів («До ******** музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується на революційні події.
Коли 1914 року було заборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади. Не дивно, що в 1915 р. поліція розшукує «політично підозрілу особу» Панаса Мирного.
Через те, що письменник, не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особа для широких кіл читачів та й для офіційних властей була таємницею. Та справа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виняткової скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові.
Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ.
Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві.
Баранофф кто это?
литературку'. Не дарма ж згадував фінансові можливості новоявлених олігархів. Їм ж
потрібні зосереджені на шлунковому перетравлюванні обивателі, духовні послідовники
Проні Прокопівни, глибокодумаючі цінителі шансона. Ось і піднатужились. Тепер під проводом
баранова вперед, до нових висот 'соцреализма'!
Правди не сховаєш
Серед лиха, та дуреп
Долі не придбаєш
Зараз шаблю не виймай
Бо не загострилась
Душу Богові віддай,
щоб не загубилась
Треба лють свою та біль
У собі стримати
Щоб докласти ще
зусиль
І запанувати
В серці жалю не шукай
Нема більше жалю
Добре друже памятай
Як сідав на палю
Не кажи козак, що вмер
Бо й не народився
Без братів та без
сестер
Та й не одружився
Матір тільки є одна
Ненька Україна
Все чекає козака
Все чекає сина..