Инициатива Табачника приведет к параличу системы здравоохранения, - СМИ
16 ноября 2011 года Кабинет министров издал распоряжение №1191-р «Некоторые вопросы управления высшими учебными заведениями». Под нейтральным названием спрятали взрывное содержание: «Принять предложение Министерства образования и науки, молодежи и спорта относительно передачи до 1 января 2012 высших учебных заведенийI-IV уровня аккредитации, учебно-методических и научно-методических учреждений согласно приложениям 1-3 в сферу управления Министерства».
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на еженедельник "Зеркало недели".Смотрите ВИДЕО на Цензор.НЕТ - Табачник: 120 лет назад учителя тоже жили плохо. Если хотите зарабатывать, то выбирайте другую профессию.+ ВИДЕО.
Наибольшие потери понесло Министерство здравоохранения: у него забрали все высшие учебные заведения — академии и университеты, несмотря на то, имеют они статус национального или нет, тогда как другие ведомства откупились преимущественно техникумами и колледжами.
Выживет ли Министерство здравоохранения после ряда ампутаций, которые проводятся без диагностики и консультаций со специалистами? Санэпидемслужбу планируют сократить вдвое, закупку вакцин и лекарств частично передали МЧС, значительную часть полномочий, согласно закону, Минздрав передает на места, и наконец — медуниверситеты трансплантируют в систему Минобразования.
Как стало известно изданию, за месяц, прошедший после распоряжения правительства, ни один университет не подал голос. В Минздраве утверждают: ректоры, хоть и возмущены, однако сидят тихо, боясь, что новое ведомство в любую минуту пересмотрит их контракты.
Трансплантация медицинских университетов в недра Минобразования, во-первых, разрушит традиционную систему подготовки врачей.
Во-вторых, будет нарушена система госзаказа и распределения, которая и так несовершенна.
В-третьих, грядет большой передел имущества. Уже сейчас видно, что потери будут колоссальными.
В-четвертых, это первый шаг к резкому сокращению вузов. Эксперты подчеркивают: Минобразования давно собирается оставить в небольших областных центрах по одному университету, а остальные просто закрыть.
В-пятых, распоряжение, по мнению юристов, приведет к грубому нарушению действующего законодательства. Они отмечают, что статус «национальный», который имеют несколько медицинских университетов, предоставлялся согласно указу президента Украины.
Закрили вже сві ПТУ тепер закриють більшість вузів -це покращення вашого життя вже сьгодні.
Усе життя нас терзали. То польські
вельможні пани, то дика степова татарва, то лісові люди московити. А
хто тебе зараз терзає ? Від кого страждають люди, що живуть на цій
землі. Де твій народ, що проливав свою кров за свою свободу і
незалежнисть? Хто ми? Нащадки славних козаків або безрідна лакейська
тварюка, що не пам'ятає корені свої? Хто ми є на цій святій землі?
Якщо ми свій рід ведемо від Київської Русі - то чому не гордимося ратним подгивам предків наших? Де пам'ять наша?
Чи ми манкурти?
Якщо ця країна не наша, якщо ця земля не Батьківщина дітей наших, що не
зберігає прах батьків наших - то де наша Батьківщина?
Якщо чужа вона нам - то де ще у світі Бог нам землі відведе?
Чому муками душу краємо, що так погано і соромно живемо, але нічого не робимо, щоб змінити своє життя?
Якщо ти мати, то чому не ридаєш над майбутньою важкою долею своїх і чужих дітей?
Якщо ти чоловік - то чому жіночі гарячі сльози не роблять тебе жорсткіше до ворогів наших?
Як
сміють антинародними законами поневолювати сім'ї наші, а ми продовжуємо
спокійно жити, бачачи, як ці кровосісі від жиру бісяться?
Як ми, що вважаючи себе розумними людьми, дозволили бездарності і нікчемності поневолити себе?
Як можемо ми дозволяти знущатися з немічних батьків наших, що тягнуть жебрацьке існування?
Як
ми дозволяємо, щоб батьки і діди наші що відвоювали нашу свободу,
перемогли в страшній війні, що наново відбудували країну нашу, живуть
гірше, ніж переможені?
Хто ми такі ?
Може після страшних воєн та голодомором знищений
генофонд нашого народу. Тоді чому не визнаємо геноцид. Адже
найсміливіші піднімалися в атаку і перші гинули. Першими гинули ті, для
кого Батьківщина не є пустий звук.
Чи може ми нащадки тих, хто боязко ховався по щілинах, за всяку ціну
зберігаючи своє нікчемне життя? А для чого вона потрібна нам? Пожерти,
поспати, перепехнутися?
Так хто ж ми?
Усім серцем відчуваю - повинні відповісти собі на ці питання НЕГАЙНО.
Згадати все , як на сповіді. Як перед Богом. Як перед предками своїми.
Вони чекають від нас боротьби за Справедливість. Чекають саме від нас.
Від живих. Інакше минуле закінчиться на нашому поколінні, поколінні
рабів і майбутнє не матиме сенсу.
Хто з нас готовий відповідати за це?
Я - готовий. Тому і жити повинен
інакше. Питання неприємні - самому собі задавати. І не відповідати на
них - "... що зробити міг я, жалюгідний, проти сили такої? Що від мене
може залежати? - Це суть рабів. Ми не раби!
Прокинься моя рідна Україна! Сон наш - смертельним стає. Час рішучого вибору. Настає нова ера.Час вимагає героїчних, мужніх, патріотичних вчинків.
Якщо в наших жилах тече кров наших славних слов'янських предків, відстоїмо Справедливість.
Чи помремо як нікчемності і боягузи. На нас дивиться весь світ. Предки. І Бог.