Руководство Европейского совета и Еврокомиссии не планирует встречаться с Азаровым
Ни президент Европейского совета Герман ван Ромпей, ни глава Еврокомиссии Жозе Мануэль Баррозу не планируют встречаться с премьером Николаем Азаровым в Брюсселе.
Как передает Цензор.НЕТ, об этом сообщает "Немецкая волна" со ссылкой на немецкое агентство dpa.
Поездка Азарова, прежде всего, посвящена посещению заседания Совета сотрудничества Украины с ЕС.
Эксперты считают, что визит, который запланирован на эту неделю, не станет ключевым и не приведет к изменениям в отношениях между Украиной и Евросоюзом.
Читайте также на Цензор.НЕТ, Азаров: Мы можем рассмотреть возможность лечения Тимошенко за границей
Эксперт Центра Карнеги в Брюсселе Ольга Шумило-Тапиола отмечает, что европейские политики разделились на два лагеря относительно сотрудничества с Украиной: одни считают, что пока ситуация в Украине не изменится, то поддерживать с ней контакты на высоком уровне не следует, другие готовы идти на диалог.
"Президент Европарламента Мартин Шульц относится к группы людей, которые возмущены происходящим в Киеве, но все же выступает за то, что надо встречаться, говорить и пытаться убедить", - говорит Шумило-Тапиола.
СМОТРИТЕ НА Цензор.НЕТ: Президент Литвы встретилась с Тимошенко: Она думает о будущем Украины.+ ФОТО
А эксперт Центра европейских политических студий Грант Костанян отмечает, что не следует ожидать от визита Азарова продуктивных результатов, пока "происходит жесткое обращение с лидерами оппозиции, пока в целом страна направляется к более авторитарному типу правления, что является контрастом к ожиданиям Евросоюза".
"В Брюсселе и других столицах ЕС понимают, что решение принимаются не во время визита и не премьер-министром Украины, а президентом и его коллегами на Банковой", - добавляет Шумило-Тапиола.
По ее мнению, "пока ЕС пытается найти консенсус, к сожалению, украинская власть, видя эту слабость Евросоюза, будет продолжать делать те шаги, которые будут против украинского народа".
За день до інавгурації Володимира Путіна в Росії в Москві розігнали демонстрацію опозиції. Затримано 450 осіб, більшість з яких були випущені протягом декількох годин. Деяким винесені попередження та штрафи. Днем пізніше посипалися нові затримання і, а в середу перший арешт протягом 15 днів. Серед заарештованих - ті, хто зазвичай: лівий активіст Серґєй Удальцов, юрист і блогер Алєксєй Навальний.
Ніхто із Заходу не протестував через те, що новий-старий президент Росії Володимир Путін починає владування із розправи над опозицією. Опозиція, яка не кидається каменюками, не влаштовує ніяких побоїщ. Вона просто хоче висловити свою думку, що Путін не є її улюбленцем, але часто навіть не може зробити це на законних підставах, тому що не може отримати дозвіл на проведення демонстрацій. Це відмінний привід для співробітників правоохоронних органів для застосування сили у боротьбі з незаконними демонстраціями.
І що ж? І нічого. Мовчанка німецької СДПН, яка так тяжко домагається свободи Юлії Тимошенко, закликаючи до бойкоту Євро-2012 та ізоляції української влади. Мовчанка італійського парламенту, котрий днем раніше ухвалив відозву про звільненя полумяної Тимошенко, і навіть підтримав її кандидатуру на Нобелівську премію миру. Мовчанка Європейської комісії, членами котрої в знак солідарності з Тимошенко задекларована відмова брати участь в українській частині Євро-2012, а деякі навіть і в польській частині, так аби їхній жест був ще більш очевидним.
Європейський Союз - і не тільки з боку ЄС - має проблеми з єдиних стандартів в області прав людини. Росія і Китай дозволено багато. Україні дещо менше. А Білорусі інакше. Бо, хоча вона вважається останньою диктатурою ******** Європи, деякі країни готові мати з нею справи і готові заради зиску закрити очі не тільки на права людини, а й навіть накласти вето на санкції проти режиму в Мінську.
В Україні справи кепські, і лікування Юлія Тимошенко, і переслідування багатьох інших членів її уряду є скандальним. Але в Україні на законних підставах діє опозиція, яка має майже половину місць в парламенті, і подібної ситуації немає ні в Росії, не кажучи вже про Білорусь. Є ще вільні засоби масової інформації, ситуація довкола яких хоч і погіршилась, але навіть офіційні медіа набагато більш плюралістичні, ніж в Мінську та Москві. Нарешті діє право на свободу зібрань, і ніхто не розганяє демонстрації прихильників колишнього прем'єр-міністра колонії в Харкові, де вона сиділа до середи, так і біля лікарні, до якої вона був ушпиталена. Такі ж самі демонстрації відбуваються по всій країні і так чи інакше влада їх толерує. Ви не чули про арешти, затримання та побиття.
Так що варто триматися здорового глузду щодо підстав виникнення заяв на захист прав людини в Україні. Попри справу Юлії Тимошенко, Україна все ж набагато вільніша, ніж її основні сусіди по колишньому Радянському Союззові - Білорусь та Росія, не кажучи вже про Кавказ, або Центральну Азію. Вибори в Україні проводяться як завжди, до останнього моменту ніхто не знає, хто переможе його, а не як в Росії, де результат президентських виборів 4-го березня фактично було оголошено громадськості 24 вересня минулого року, коли Путін, тодішній прем'єр-міністр повідомив про зміну крісел із тодішнім президентом Дмитром Медведєвим.
Той аргумент, що Київ розглядають більш прискіпливо, тому що він хоче стати членом ЄС засадничий, але слабкий. Оскільки Євросоюз ніколи офіційно заявив, що допускає можливість членства для України. Крім того, в кожній угоді, якщо ви щось вимагаєте від підрядника, необхідно також закладати і свій внесок. Всім відомо, що через кризу і втому від розширення будь-якої розумнної пропозиції для України сьогоднішній Євросоюз не створить. На додачу до палиці потрібна дійсно смачна морквина, і угода про асоціацію з ЄС і насправді є такою морквинкою.