РУС
7180 посетителей онлайн
Ющенко наградил орденом связную Шухевича
Об этом сказано в указе президента № 32/2008.
«За весомый личный вклад в дело единения украинского народа, утверждение демократического, социального и правовой государства и по случаю Дня Соборности Украины», — сказано в указе президента.
Напомним, что многие годы подряд Гусяк была связной главнокомандующего УПА генерала Романа Шухевича.
Не отрима ні шиша!
От редакции. В адрес Инетернет-издания «Фраза» поступил очень интересный текст. Что-то вроде политической сказки, очень похожей на политическую быль. Называется текст так: "Что бы сказал Ющенко, если бы говорил откровенную правду украинскому народу?". Мы решили познакомить с его содержанием и наших читателей. Итак, читаем: «Выступление В. Ющенко на Киевском Майдане перед своими избирателями»
Виступ президента України Ющенка Віктора Андрійовича на майдані Незалежності перед народом
Пані та панове! Дорогі співвітчизники та гості! Любі друзі!Радий вітати вас сьогодні на цьому великому місці, на майдані, який увійшов у історію як символ славетної євро-американської експансії на молоду українську незалежну державу!
Ті сторінки так званої “помаранчевої революції”, що вписав ваш натовп під час шаленої президентської гонки за владу між мною та Януковичем, не пройшли даром ні для мене, ні для мого найближчого оточення, що не можна сказати про вас, звичайних обивателiв, котрі ще з вірою дивляться в майбутнє. Мене, любi друзі, дивує, як вона в вас взагалі ще може бути присутня, адже деструктивна політика Президента та уряду Юлії Володимирівни повинна була вже давно звести нанівець усі ваші сподівання на перспективу розбудови українського суспільства!
Нас хотіли роз’єднати, але їм це не вдалося! Провокації по розділу України на Схід і Захід не могли мати успіху, адже ми – єдина країна, єдина родина, і ми разом повинні йти під панування США та Європи, разом маємо працювати на їх економіку! І якщо буде треба, разом станемо їх гарматним м’ясом, коли вступимо в агресивний блок НАТО.
Адже, в майбутньому, все частіше буде необхідно підтримувати імперіалістичне домінування демократичного Заходу у конфліктах по всьому світу. Ми не можемо стояти осторонь важливих політичних процесів, тому мусимо захищати егоїстичні інтереси олігархії західного капіталу. В єдності наша сила, і ми переможемо! Повторюю, ні в якому разі нам не можна було ділитися ні на Схід і Захід, ні на Північ та Південь! Вашингтону з Брюселем була потрібна вся наша країна, а не частина її!
Я неодмінно мусив виконати цю високу місію, бо за неї на мене витратили стільки коштів, про які вам при вашому жалюгідному фінансовому становищі навіть і не мріялось, і яке до речі (я про становище) ну ніяк не покращиться, скільки б ми вам цього не обіцяли. Що зовсім не скажеш про мій особистий стан і становище олігархічних кланів.Ви, народ України, були свідками шаленої пропаганди проти мене і мого національно-деградаційного курсу розвитку України.
Вона не пройшла попри відчайдушні спроби моїх опонентів завадити мені на шляху до влади. Ніякі листівки, ніякі брудні чорні піари не змогли зупинити наш з вами рух у нове, процвітаюче суспільство, на яке ви все ще марно сподіваєтесь. Мене досі дивує нахабність ставлеників Москви, що називали мене націоналістом та навіть нацистом і фашистом. Друзі, це наклеп, образливий наклеп, в них немає совісті! Так, я розмовляв на українській мові, і робив акцент на українізації, орієнтуючись на виборця західної України. Але де тут нацизм iз фашизмом?
Адже справа лише в тому, що за допомогою західного українця я зміг виконати завдання Вашингтону та Євросоюзу. Саме орієнтація українців західних областей на “Європейськість” поєднали мої цілі з їх щiрими та марними сподіваннями жити заможно в європейській родині. Саме вони шалено підтримали мене і вдало загітували багатьох людей з інших частин нашої держави емоційними закликами.
Даруйте, нацизму тут ніякого нема і не може бути, адже я не принциповий послідовник будь-якої ідеї взагалі, інакше я б тут не стояв перед вами. Я лише пристосовувався до тієї політики, завдяки якiй мене так би мовити, “виштовхнули” у президентське крісло. Інша політика мені просто не вигідна, та й принципова людина до влади не прийде, адже клани не профінансують її рекламну кампанію.
Більш того, як би мене підтримувала Росія, я би вів себе взагалі як Віктор Федорович. Мені все одно яку політику вести на теренах нашої держави, - українську, проросійську, чи проєврейську в кінці-кінців, - це не принципово, все залежить від того, хто мене фiнансує. Вийшло так, що мене підтримала Америка, тому я вiдстоюю саме її iнтереси, а не росiйськї чи будь які інші. Тим більше не ваші народні інтереси. Я сподіваюсь, ви мене добре розумієте.
Більш того, шановні друзі, якби навіть мені й хотілося вам щось добре зробити (в чому я сумніваюся), це було б навряд можливо, адже реальна влада знаходиться не в моїх руках, як ви звикли наївно вважати, а зосереджена в кланової системи, яка окутала всю країну злочинною мережею, і яку можна побороти тільки шляхом справжньої революції, а не зміною правлячої олігархії під час так званої революції, яку я здійснив вашими силами.Поперед усе, хотів би висвітлити стратегічні напрямки нашої національної політики.
Як професійний економіст, я не можу не вбачати великої вигоди особисто для себе і моїх західних і деяких місцевих покровителів у підкоренні українських національних багатств та їх подальшому розпродажу, як кажуть, “з молотка” світовим кланам, котрі щиро мене фінансували.
Ви, моя нація, повинні звикати, що ми поступово, крок за кроком, проводимо цілеспрямовані трансформаційні процеси задля вступу нашої країни до світової організації торгівлі, в якій ми ніяк не зможемо задовільно конкурувати при нашому стані економіки, яку ми розвалюємо.
А якщо і зможемо, ми будемо намагатися створити такі умови для західних монополій, які дозволять оберегти їх від росту нашого національного багатства, і, відповідно, дадуть можливість підвищити їх надприбутки. Один зі шляхів здіснення подібної політики – це жваве придушення і без того збіднілого національного виробника непомірними податками та замовними судами на вищому рівні, штучне банкрутування крупних стратегічних підприємств України. А також професійне створення ниски законів, які ставили би українського підприємця у такі умови, коли йому просто неможливо буде працювати і залишиться лише продати свій бізнес іноземному капіталістові.
З іншого боку, буде дане повне зелене світло для західного монополіста – максимальне зниження податків, створення за допомогою неофіційного втручання влади максимальної конкурентної спроможності для західних кланів. Я певен, що маю достатньо знань в економіці, що дозволять мені зробити такі кроки достатньо легко і професійно. Тим більше я маю належну корупційну практику більш ніж десяти років мого перебування при владі.
Для здійснення необхідних перетворень треба проводити відповіднi заходи. Одне з головних завдань - це підведення законів таким чином, щоб можливо було зняти всї перепони стосовно продажу української землі, що нажаль не дають розгулятися світовій клановій спільноті на нашій території. Повинен зауважити, любї друзі, я зовсім не кажу, що не виступав проти цього ранiше.
Так, я був проти скуповування землї, але це звісно був політичний крок, виключно заради отримання стратегічної вигоди і особистої популярності серед вас. І я радий, що мені це вдалося. Взагалі, політика – це гра, і якщо я казав, що ні при яких обставинах не дам згоду на щось чи навпаки, - це абсолютно нічого не гарантуватиме. Просто моя тактика, як і тактика будь якого розумного політика, – це думати одне, казати друге, а робити – третє. Так поступаю не тільки я, а також демагогічний уряд та iншi дiячi, котрі здійснюють політику в своїх особистих iнтересах.
Я дуже пишаюся вами, моєю поки що великою нацією! Значення вашої довірливості важко переоцінити, ви - молодці! Вас було так легко зігнати на цю центральну площу держави з усіх куточків України! Підбадьорені демагогічними обіцянками, емоційними лозунгами і закликами, ви, незважаючи на свої негаразди і проблеми прийшли сюди, щоб подивитися на цирк і доповнити його своєю участю в ньому!
Ми з олігархічними босами Європи й Америки були вкрай здивовані вашою політичною «обізнаністю», яку було добре використано задля нашої особистої вигоди. Весь конгрес та сенат США щиро дивувалися, коли дивилися хроніку подій так званої “помаранчевої революції”, навіть аплодували стоячи. Коли я їздив на ковдру до Джорджа Буша у Вашингтон, щоб перед ним відзвітуватися, він дуже схвально віднісся до моїх успіхів, що не може не казати про істотне збільшення мого особистого авторитету перед найсильнішою у світі країною-агресором.
Шановна громада! Ми також повинні з вами усвідомлювати, що нема й мови про те, щоб західне суспільство допомагало нам у розбудові нашої країни. Як це може бути, коли навіть нам, вихідцям з українського народу, байдуже що буде з нашою соборною державою? Ми готові кинути її напризволяще разом із вами, аби тільки залишитися при керівництві та забезпечити себе і свої сім’ї шаленими багатствами. Що вже казати про іноземців, для яких ми взагалі чужі? Ми воюємо зі своїми політичними опонентами виключно заради особистих інтересів і займаємо свої пости не для зміцнення національної політики, а для доповнення нашими ресурсами ресурсів Сполучених Штатів та Європи. Інакше вони би мені не допомагали продертися до влади.
Посудіть самі, чи дуже вигідно Заходу давати мені мiльярди на помаранчевий переворот, коли я буду служити не їм, а вам, звичайним обивателям? Чи, може, треба імперіалістам вкладати в мене шалені гроші, щоб потім я не відплатив їм борг з процентами за рахунок моєї рідної України? Звісно ні. Якщо б вони так робили, США з Європою ніколи не стали би такими могутніми, адже свою економіку вони побудували за рахунок грабування ресурсів інших країн протягом століть.
Мене, любі друзі, дивує, як до сих пір ви не розумієте таких елементарних речей, що відбуваються в політиці і вірите порожнім обіцянкам. З іншої сторони, ваша необізнаність у політичних перетвореннях та кумедний фанатизм щодо моєї персони відмінно грають на мою користь. Мушу зізнатися, що впевнений у тому, що рано чи пізно моя політика може обурювати народні маси.
Але за допомогою так званих “незалежних” мас-медіа, що вдало маніпулюють вашою думкою, я маю можливість приборкувати ваш справедливий гнів до мене та до інших “помаранчевих” діячів. З іншого боку, ви самі винуваті, що маєте таку долю, бо ви самі мене обирали і мерзли тижнями на майдані заради мого приходу. Я не дуже люблю гру слів, але в даному випадку це досить доречно, хотів би привести приклад.
Згадайте, будь-ласка, як називався мій партійний блок. Правильно, “Наша Україна”. Що це означає? Те й означає – що це наша Україна, Україна моя, Юлії Володимирівни, Арсенія Яценюка та інших видних корупціонерів.
Ну, а також, певно, скоро буде й Україна світової буржуазії та кланово-олігархічної бізнесової спільноти, що є лише питанням часу. Ми виконаємо завдання Вашингтону, хотіли би ви цього чи ні.Любі друзі! Нам нi в якому разi не можна стояти осторонь важливих світових процесів, треба брати активну участь у геополiтичних трансформацiях! Приклад країн третього світу повинен нас надихати. Адже перед нами велика місія, до якої вже давно приєдналися десятки держав та їх націй!
Ми мусимо годувати своїми ресурсами високорозвинені держави! За рахунок наших останніх сил вони зможуть деякий час протримати свою економіку на належному рівні. Чи це не та висока національна ідея, заради якої можна віддати себе, чи це не альтруїзм по відношенню до світової спільноти, який можна порівняти хіба що зі святістю Ісуса Христа?
Весь цивiлiзований свiт вiрить в Україну! Є що робити задля досягнення світлої мети! Нашi предки пишатимуться нами!
Слава Україні!Дуже дякую! Дякую, ЛЮБI ДРУЗI!
На Майдані починає лунати гiмн Сполучених Штатiв.
Судя по предпочтениям героев.
Удивительный факт и случай! Командир УПА "воевал" за "незалэжность" Украины 40 лет на "горище" своей хаты возле дымохода (чтобы не простудиться!) в селе Гордницы Подволочиского района Тернопольской области. Этому "бандеровскому герою" в этом году исполнилось 87 лет, а зовут его Илья Оберишин. С 1947 года он был руководителем УПА по Збаражскому округу, в котором было 7 районов, и боролся, как он выражается, против Советской власти. В 1951 году в бою, опять же по его выражению, с "карательным отрядом", он остался совсем один. Несмотря на то, что именно в то время было объявлено о том, что кто явится с повинной получит амнистию, "герой УПА" Илья Оберишин трусливо залез на чердак с дымоходом и просидел там 40 лет до 1991 года. Кормила его жена. Даже в почтальоншах боязливый бандеровец видел агентов КГБ и однажды попав на глаза "листоноши" убежал на месяц в лес в схрон. Чего он боялся? Может быть у него действительно были руки по локоть в крови? На чердаке, чтобы не было скучно, он изучал английский язык. Спустился в мир с чердачного добровольного 40-летнего заточения бандеровец Илья Оберишин в декабре 1991 года и сразу отправился в Тернополь в офис РУХа, где ему выдали паспорт гражданина Украины и... импортный мужской костюм. За то, что "борец за незалэжность" 40 лет просидел на чердаке ничего не делая, он получает пенсию, а также до последнего времени получал от государства в виде социальной помощи 75 грн. Эту социальную помощь при Ющенко увеличили до 250 грн.
Об этом вояке ОУН-УПА на днях рассказала киевская газета "Факты", особо подчеркнув, что в Тернополе он возглавляет областное общество "Мемориал" и даже написал мемуарную книгу "Полвека в подполье".
В свою очередь газета "Зоря Полтавщины" от 9-го февраля под рубрикой "Точка зору" опубликовала "размышления" редактора Шишакской районной газеты "Сільське життя" Ярослава Проця (позапартійного) в "защиту" бандитов ОУН-УПА. Статья называется "Поліетична вагітність" як засіб боротьби з націоналізмом"?
Данную "коллаборационистскую" статью и комментировать не хочется! Пускай ее читает 87-летний "герой УПА" Илья Оберишин.
Мария Луценко
Я не сразу поселился в этой хате, - уточняет Илья Степанович. - Родился на Ивано-Франковщине. В 17 лет стал членом молодежной ОУН.
Последнему окружному руководителю ("провiднику") ОУН-УПА в Тернопольской области Илье Степановичу Оберышину на днях исполнилось 85 лет. Еще молодым он ушел в подполье, из которого вышел только в 1991 году, когда Украину провозгласили независимым государством.
Сигнализация золой и нитками
Симпатичный интеллигентный дружелюбный старик, улыбаясь, встретил меня и пригласил в хату. - Вот, вчера власти подарок из Тернополя привезли – микроволновую печь. Мы тут с женой как раз инструкцию изучаем, - сообщил юбиляр. Я тем временем осмотрела просторную добротную хату. Поинтересовалась заодно и чердаком, где провел 40 лет своей жизни хозяин, но там уже не осталось и следов его конспиративного жилья. - Я все убрала, старье выбросила, так что нечего там фотографировать, - объяснила мне жена Оберышина Эмилия Николаевна. - Слава Богу, борьба наша и наших побратимов, миллионные жертвы были не напрасны – дождались мы своей Украины. - Как же вам удалось прятать ярого националиста в таком густо населенном районе - ведь село Городница находится в 30 км от Тернополя? Здесь дома окнами друг в друга смотрят! Неужели никто ничего не замечал, никто не выследил? – спрашиваю Эмилию Степановну. - Конечно, всякое бывало. Но мы с детства воспитывались в национально-сознательной семье, - отвечает она. - Мой отец служил в армии Петлюры. У нас в доме еще в конце 30-х собирались члены молодежной организации ОУН «Юнацтво». И уже тогда мы учили и соблюдали методы конспирации. Существовали даже инструкции, как отвлечь и не вызвать на себя врага. - Расскажите тогда подробнее, как вы охраняли свое жилье от посторонних глаз в советские годы? - Долгое время рассыпала вокруг хаты золу: если кто-нибудь подойдет к окнам, то на ней след обязательно останется. Протягивала нитки вдоль ограды дома - если кто-то захочет заглянуть в окна, нитка упадет, и я буду знать, что за хатой следят.
Венчание в лесу
- Я не сразу поселился в этой хате, - уточняет Илья Степанович. - Родился на Ивано-Франковщине. В 17 лет стал членом молодежной ОУН. В 1939-м поступил на физико-математическое отделение Львовского университета. Когда началась война, пошел работать учителем. Уже в 1941 году получил псевдоним Стецько и снова поехал учиться, только уже в мединститут, и по заданию ОУН обеспечивал повстанцев лекарством. В 1944 году ушел в подполье. В 1947-м был назначен "провiдником" 600 членов ОУН в пяти районах. Мы прошли с боями всю область. Многие погибли. Еще некоторое время я скрывался в схроне под землей. Последний бой произошел 13 февраля 1951 года. Тогда погибли двое моих близких товарищей, а меня искали чекисты, и я вынужден был надолго спрятаться.
- Когда вы поженились?
- Мы обвенчались в Скалатском лесу, возле нашего села, 6 сентября 1948 года. Но об этом никто не знал. Была полная конспирация. Эмилия с сестрой оделись как обычно и пошли в лес якобы за бурьяном для коровы. Там я их встретил вместе со своим родным братом-священником (вскоре его арестовали и сослали в Сибирь, но Бог милостив: позднее он вернулся и дожил до 94 лет). И мы обвенчались.
«Роман» учительницы и председателя колхоза
Эмилию Степановну в селе Городница знает каждый. Она проработала здесь учительницей истории и всегда была на хорошем счету у начальства: старательная, активная, открытая. - В первое время, когда я стала учительницей, за мной внимательно следили органы, - вспоминает Эмиля Николаевна. – Однажды в 1949 году, когда мы, учителя, ехали на конференцию, меня сняли с поезда сотрудники КГБ и заперли в подвале. Долго допрашивали, искали связи с подпольщиками. Но все обошлось. В 1951 году у одинокой сельской учительницы родился сын Аркадий, что вызвало немало подозрений и разговоров в округе. Ее снова «пригласили» в органы с целью узнать, кто отец ребенка. На допросе она отказалась сообщать имя отца. Отпустили, но пригрозили: не скажет, останется без работы. Мол, советской учительнице аморально иметь «нагулянного» ребенка. Тогда Эмилия Степановна обратилась к своей родной сестре, которая была замужем за председателем колхоза Василием Цетнаром, известным в области человеком, награжденным орденом Ленина, не согласится ли он назваться отцом новорожденного. - И Василий спас меня: сказал, что Аркадий его сын, и в органах ему поверили. Было тогда что обсуждать людям на селе. Красивый мужик, веселый, колхоз его ударно работает, авторитет у населения - ну с кем не бывает греха? Короче, простили ему. А чтобы не вызывать больше подозрений и окончательно убедить чекистов в любовной связи председателя колхоза и учительницы, Цетнар, бывая в командировках в Москве, послал несколько писем Эмилии. В письмах интересовался, «как там наш сынок себя чувствует». На почте, конечно, их распечатали, на что и рассчитывал адресат, и потом с интересом обсуждали чужую тайну. Легенда о сыне от председателя колхоза прочно укрепилась. Лишь когда Аркадию исполнилось 12 лет, Эмилия Степановна рассказала ему, кто его настоящий отец.
На свадьбу сына смотрел через щель
Отец спал и жил на чердаке. Иногда спускался в дом, но редко. Был случай, когда его увидела почтальонша, но Эмилия объяснила, что это к ней приехал мужик свататься. В другой раз Илья спускался с чердака, когда в комнате сидел коллега жены - учитель. Пришлось хозяйке выбежать в коридор и закричать: «А кота! А кота!» – сыграть сценку изгнания животного с чердака. - Однажды ребята с нашим сыном играли во дворе, и мячик залетел на чердак. Илько сбросил его тогда вниз. Немалого страха натерпелись, - продолжает Эмилия Степановна. - Трудно ему было. Спал он как раз над печкой на матраце из соломы и двух перинах. Слушал радио, я все газеты ему выписывала, помогал мне политинформации для школы готовить. А на свадьбу сына смотрел сквозь чердачную щель. Я ему постоянно рассказывала, где была, что нового в селе, короче, муж жил моей жизнью. Илья Оберышин слушает жену и улыбается. Он немногословен, но настолько спокоен и приятен в общении, что меня удивляет, как 40-летняя жизнь на чердаке его не обозлила. В хрущевскую «оттепель» не поверил, не вышел из своего убежища. Только в 1991 году явился в СБУ, подробно все рассказал: как ликвидировали его группу, кто и где погиб. В архивах сверили показания - все сошлось. Сам же он числился среди пропавших без вести. После этого Илье Оберишыну выдали паспорт гражданина Украины. Позднее он возглавил тернопольский мемориал имени Василия Стуса. Побратимы по борьбе узнали, что их проводник УПА-ОУН жив, и в 1992 году пригласили его в Америку. Но он не стал задерживаться там на все три месяца (срок визы). - В Америке мне быстро надоело. Ведь времени у меня осталось мало, а надо строить ту независимую Украину, за которую боролись мои побратимы, – говорит Илья Степанович. Еще несколько лет он проработал в местном мемориале, написал книгу воспоминаний. А его жена Эмилия собрала и подготовила к изданию историю села Городница. Сегодня супруги живут не одними воспоминаниями - активно обсуждают все политические новости: им небезразлично, что происходит в Украине и в мире. На столе всегда лежат свежие газеты, самые новые издания книг. Но особенно рады старики, когда в гости приезжает сын Аркадий с двумя внуками.
Во забитое западнянское село! Тогда БАНЕДР ШОРОХУ НА ВЕЛИ!
И сейчас! Кого больше боялись того и слухались!
Видать и впрям БАНДЕРЕ ТВАРЯМИ были приличными
а мы с тебя посмеемся.
УЖЕ РЕШЕНО. То, что памятнику быть, уже решено. "Этот памятник — общее решение мэрии и облгосадминистрации, чтобы такой памятник был на Одесчине", — в свою очередь подчеркнул губернатор Одесской области Николай Сердюк (к слову, сам родом из села Хоружевка — земляк президента). По его словам, когда Ющенко был в Южной Пальмире последний раз, между главой государства, мэром и губернатором состоялся разговор по этому поводу. "Мэр Гурвиц взял несколько эскизных проектов и показывал их президенту", — добавляет глава ОГА. Но на закономерный вопрос: а не является ли возведение памятника украинскому гетману ответом памятнику "Основателям Одессы", Николай Дмитриевич возражает: "Одесса — вольная земля. На территории нашей области никогда не было крепостного права, и этот памятник — дань исторической памяти".
Скульптура появится уже в следующем 2008 году. Заместитель главного архитектора города Юрий Четаков отметил, что монумент гетьмана Калнышевского планируют разместить прямо напротив здания обладминистрации. Ваять его будет одесский скульптор Михаил Рева, который уже даже встречался с президентом Украины Ющенко и обсуждал каким будет этот памятник. Впрочем, сам Рева был немногословен, особо в описания эскизов не вдавался, заметив лишь, что гетман будет без коня.
А КТО ОН ТАКОЙ!? С другой стороны, одесские историки и краеведы считают, что Петр Калнышевский никакого отношения к городу не имеет. "Вряд ли и гетман Калнышевский догадывался о существовании нашего города. Это сугубо политическая акция", — считает историк Андрей Красножон.
УГОДИТЬ ПРЕЗИДЕНТУ? Помнится, несколько лет назад в прессе обсуждались "династические корни" Виктора Ющенко. Некоторые летописцы приписывали Виктору Андреевичу родство как раз с этим самым последним кошевым — Петром Калнышевским. Ведь и родился гетман на Сумщине, родине нынешнего президента. А от родного села Калнышевского — Пустовойтовки — до Хоружевки рукой подать. Сам президент отмечал, что в Санкт-Петербургском архиве есть свидетельства о таком родстве, правда, для полного восстановления родственных связей не хватает данных о двух поколений Ющенко.
Семья Президента Виктора Ющенко в Израиле может быть удостоена звания "Праведников народов мира".
Этим почетным званием иерусалимский мемориальный комплекс "Яд-Вашем" награждает тех, кто во времена Второй мировой войны спасал евреев.
В департаменте связей с прессой "Яд-Вашем" сообщили, что Президент Украины во время встречи с главой комплекса Авнером Шалевом в Киеве, передал ему ряд документов, которые свидетельсвтуют о героизме родственницы главы государства во времена Второй мировой войны.
Речь идет о Марии Голубь - крестной матери президента, двоюродной сестре его матери Варвары Ющенко.
По словам свидетелей событий, Мария Голубь, уроженка села Хоруживка Сумской области, на потяжении девяти месяцев, подвергая себя опасности, прятала трех еврейских девочек.
Ожидается, что в ближайшее время спецкомиссия "Яд-Вашем" рассмотрит предоставленные Ющенко документы и утвердит решение о посмертном награждении родственницы Президента званием "Праведницы народов мира".
На сегодняшний день это звание получили более 2 тысяч украинцев, отмечает волна.
Источник: Немецкая волна
И перестань письку дрочить на Россию.
И нафиг нужен ты трехбуковный и твоя россия.Украина свои дела решает.А вы на чужой огород гавкаете от злобы.
Отец президента(по его словам) в концлагере был. Кем? Надзирателем? Тогда я понимаю тягу Ющенка к этим всем ублюдкам.
Кстати. До сих пор он не наградил оца Кэтрин. Как это он?
Голубий наш Хаме-Криша
Смердючий мессія
Не козаки тобі пишуть,
А "Машки" повії
Ми за тебе на Майдані,
********** ковтали,
Але владу все ж просрали,
В Даунбас потікали
Обіцяв життя нам буде
Краще вже сьогодні,
Сам же жирував паскуда,
Наче "благородний"!
Збудував маєтки-замки
Та й там заховався
Думав пройдеш зразу в дамки
Але обісрався!
Позбирав бомжів безродних,
Каурова друзів
Цих казлів назвав народом,
Да ти, падла "грузіш"!
Ти ж зібрав гад усіх урок,
Дав їм автомати
Тепер кожний полудурок,
Готовий стріляти!
З"їзд продажних об"являєш
В Сєвєродонецьку
Ну а сам тут же тікаєш,
У Москву на пєчку!
Все міркуєш про Полтаву,
Про Петра й Мазепу,
А ми "Машки" твої скраю,
Сосем твою рєпу!
Свічки в церкві ти не ставиш
Жертвам Голокосту
Ти ж бандюга і опариш,
І розбійник просто!
Наче глиста ти сидиш,
У народу в пузі,
І такого треба лиш,
Піддати нарузі!
Дати доброго під зад,
Влучного копняка
І покотишся назад,
В Даунбас мудяка!
Клята ти повiя
Пишуть тобi козаки
Пишуть рука млiэ.
Ми за тебе на Майданi
Хором голосили.
Для тебе не шкодували
Здоров*я та сили.
Обiцяв порядок буде
Злодiям вязницi
Сам сховався ти паскуда
В Клерчинiй спiдницi
Позбирав усiх безродних,
Доларових друзiв
Прикриваэшся народом
В "Народному союзi"
Тиж зiбрав команду гад
З брата, кума, свата
Показав продажний зад
Словянському брату.
Пригадай собi Полтаву,
Шведського Мазепу
Заробляэш дурну славу
Тягнеш нас в халепу.
Ставиш свiчки ти в церквах
Жертам"Голокосту,"
А краiна вимираэ
Без вiйни ТАК просто.
Ти як паразит сидиш
На чужому пузi
Йшов би ти качат пасти
На Сумському лузi.