Рада приняла закон, отменяющий льготы афганцам и чернобыльцам
Верховная Рада приняла законопроект о гарантиях исполнения решений судов, который предусматривает отмену льгот для отдельных категорий граждан.
Соответствующий законопроект поддержали 259 народных депутатов, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на "Украинскую правду".
Смотрите ВИДЕО на Цензор.НЕТ - Ветераны Чернобыля: Янукович плюет с Банковой на "чернобыльцев" и врет, что не влияет на суд над Тимошенко
Объявляя документ к рассмотрению вице-спикер Адам Мартынюк заявил, что проблемный второй раздел законопроекта не заработает сразу.
"Хочу, чтобы услышали нас избиратели: в первом разделе закона, который мы голосуем, он называется" О гарантиях государства по исполнению судебных решений ", т.е., если мы примем этот закон, то в очередной подтвердим конституционную норму, что государство берет на себя обязательства обязательно выполнять решение судей ", - отметил он.
"Чтобы не было, как говорится, злоупотреблений и обвинений - , как говорится, проголосовали и забрали льготы. Мы второго раздела не затрагиваем", - уточнил вице-спикер.
"Принять во втором чтении и в целом как закон, лишь редакцию первого раздела и второго раздела, что он вступает в силу с 1 января 2013 года, и Кабмину разработать соответствующие законодательные акты в 2014 году. В редакции прошу голосовать", - объявил Мартынюк.
Как сообщал Цензор.НЕТ ранее в ВР снова появился закон, отменяющий льготы афганцам и чернобыльцам
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=41092 Останній етап проходження:
Закон прийнято (05.06.2012)
1. Цей Закон набирає чинності з дня набрання
чинності законом щодо оптимізації розміру державних соціальних гарантій з
урахуванням доходів Державного бюджету України, але не раніше 1 січня 2013
року, крім пункту 2 цього розділу, який набирає чинності з дня опублікування
цього Закону.
2. До набрання чинності
законом щодо оптимізації розміру державних соціальних гарантій з урахуванням
доходів Державного бюджету України державні соціальні гарантії нараховуються
(виплачуються) у розмірах і порядку, визначених (встановлених) Кабінетом Міністрів
України в межах видатків, передбачених законом України про Державний бюджет
України на відповідний рік. При цьому розмір державних соціальних гарантій на
черговий бюджетний рік не може бути визначений (встановлений) Кабінетом
Міністрів України меншим, ніж розмір відповідних державних соціальних гарантій,
що був визначений (встановлений) Кабінетом Міністрів України станом на 31
грудня попереднього бюджетного року.
1) у статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення
сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (Відомості
Верховної Ради України, 2005 р., № 33, ст. 430; 2008 р., № 5-8, ст. 78, №
27-28, ст. 253; 2009 р., № 15, ст. 191; 2010 р., № 4, ст. 36; 2011 р., № 32,
ст. 315, із змінами, внесеними законами України від 7 квітня 2011 року №
3205-VI і від 19 травня 2011 року № 3385-VI):
абзац шостий пункту 3.7 виключити;
у пункті 3.8 слова "скасовується зупинення заходів примусового
виконання рішень, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом
України "Про виконавче провадження" виключити;
правовідносин, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються
заборгованістю якщо виконавчий документ, виданий для виконання зазначеного
рішення, було подано в порядку, визначеному абзацами другим і третім цього
пункту. Погашення заборгованості здійснюється в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками
за якими є суб'єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які
винесені до набрання чинності цим Законом, подаються до Державної виконавчої
служби України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками
за якими є суб'єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які
винесені за результатами розгляду звернення осіб у межах строку позовної
давності, встановленого абзацом четвертим цієї частини, подаються до Державної
виконавчої служби України протягом одного місяця з дня набрання законної сили
зазначеними рішеннями суду.
Строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення коштів,
підставами для яких є правовідносини, що виникли до набрання чинності цим
Законом, до суб'єктів, визначених частиною першою статті 2 цього Закону,
становить шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Рішення суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб'єкти,
визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та виконавчі документи за
якими не було подано в строк, встановлений абзацами другим і третім цієї
частини, вважаються виконаними.
Заборгованість, зазначена в абзаці першому цієї частини, погашається за
рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання
рішень суду.
визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та виконавчі документи за
якими не було подано в строк, встановлений абзацами другим і третім цієї
частини, вважаються виконаними.(!!!!!!!!!!!!!!!)
2. До набрання чинності
законом щодо оптимізації розміру державних соціальних гарантій з урахуванням
доходів Державного бюджету України державні соціальні гарантії нараховуються
(виплачуються) у розмірах і порядку, визначених (встановлених) Кабінетом Міністрів
України в межах видатків, передбачених законом України про Державний бюджет
України на відповідний рік. При цьому розмір державних соціальних гарантій на
черговий бюджетний рік не може бути визначений (встановлений) Кабінетом
Міністрів України меншим, ніж розмір відповідних державних соціальних гарантій,
що був визначений (встановлений) Кабінетом Міністрів України станом на 31
грудня попереднього бюджетного року.
України в межах видатків, передбачених законом України про Державний бюджет
за якими є суб'єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які
винесені до набрання чинності цим Законом, подаються до Державної виконавчої
служби України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.
абзац 3 Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками
за якими є суб'єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які
винесені за результатами розгляду звернення осіб у межах строку позовної
давності, встановленого абзацом четвертим цієї частини, подаються до Державної
виконавчої служби України протягом одного місяця (!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!) з дня набрання законної сили
зазначеними рішеннями суду.
Не обижайся, но, нормальный человек не верил бы бандиту с самого начала, а тем более после теперешнего покращення, а ты веришь. Это как понимать?
таперича з гуским язигом пофіг все!
...Конституція Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Но признает ли теперь КС закон несоответсвующим Конституции__очень сомневаюсь!
ЗАУВАЖЕННЯ
до проекту
Закону України
«Про
гарантії держави щодо виконання судових рішень»
(реєстраційний
№ 9127)У Головному юридичному управлінні
розглянуто підготовлений до другого читання законопроект про гарантії держави
щодо виконання судових рішень................
Аналіз тексту внесеного
законопроекту дозволяє зробити висновок, що окремі його положення суперечать
Конституції України, не узгоджуються з чинними законами України та не
враховують відповідних рішень Конституційного Суду України.
З огляду на це висловлюємо такі
зауваження......
Головного науково-експертного управління, висловлену ним у своєму висновку до
вищезазначеного проекту закону, в частині недосконалості його назви.
Так,
назва проекту «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на нашу
думку, не відповідає його змісту, оскільки у ньому йдеться не про гарантії
виконання вказаних рішень, а про особливості порядку їх виконання, який
відмінний від порядку, встановленого Законом України «Про виконавче
провадження».
До того ж у проекті йдеться про гарантії виконання не всіх рішень
суду, а лише про ті, де боржниками є державні органи, державні підприємства
суду щодо стягнення коштів з державних органів, державних підприємств, установ
та організацій примусова реалізація майна яких заборонена. Проте варто
зауважити, що нормативно-правовим актом, який визначає умови та порядок
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон України «Про
виконавче провадження». Тому, на нашу думку, з метою забезпечення системності
законодавства, порушені в проекті питання доцільно було б врегулювати саме в
Законі України «Про виконавче провадження».
Стосовно
запропонованих у проекті положень щодо повноважень Державної казначейської
служби України про виконання рішень суду, то вони повинні узгоджуватися з
нормами інших законодавчих актів, які визначають повноваження цього органу. З
огляду на це, з нашої точки зору, відповідні зміни слід було б вносити до
статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», яка встановлює порядок
виконання судових рішень іншими органами, а також до окремих статей Бюджетного
кодексу України, які визначають повноваження Державного казначейства України
третього частини другої статті 6 проекту, відповідно до якої державні органи
після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких
обліковують кошти Державного бюджету України, мають проводити службове
розслідування щодо причетних посадових (службових) осіб таких органів, якщо
рішенням суду не встановлено складу злочину в діях зазначених осіб.
Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України таким судовим рішенням
можуть бути або виправдувальний вирок, або постанова (ухвала) суду про закриття
справи за реабілітуючих підстав. Інші ж реабілітуючі підстави, такі як
відсутність події злочину, недоведеність участі обвинуваченого у вчинені
злочину, на наш погляд, безпідставно залишені поза увагою.
Аналогічні зауваження стосуються і частини третьої
зазначеної статті.
Кабінет Міністрів України» щодо надання Уряду України повноважень стосовно
заборони примусової реалізації майна юридичних осіб. Зазначені зміни викликають
такі зауваження.
Відповідно до статей 113 і 117 Конституції
України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і
законами України, актами Президента України; видає постанови і розпорядження
виключно в межах своєї компетенції. Належні йому повноваження Уряд України
реалізує шляхом видання актів нормативного характеру (у формі постанов), а також актів з організаційно-розпорядчих
та інших поточних питань (у формі розпоряджень) (стаття 50 Закону України
«Про Кабінет Міністрів України»). Тобто у випадку запровадження пропонованої
новели повноваження Кабінету Міністрів України щодо заборони примусової
реалізації майна юридичних осіб реалізовуватиметься на підзаконному рівні. А це
не відповідатиме конституційному припису, за яким правовий режим власності
визначається виключно законами України, якими і встановлюються його особливості
(пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України). До того ж такі
повноваження не враховують вимог статей 6 та 19 Конституції України, а також
рішень Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002 у
справі про електроенергетику та від 10 червня 2003 року № 11-рп/2003 у справі про мораторій на примусову
реалізацію майна, в яких Конституційний Суд України
зазначив, що за Конституцією України держава рівним чином захищає усі форми
власності, а кожна з них може мати свої особливості, пов'язані із законодавчо
визначеними умовами та підставами виникнення або припинення права власності.
розмірів невиплачених коштів за рішеннями суду, які мали місце до набрання
чинності цим Законом (пункт 4 розділу ІІ проекту), то слід зазначити, що
передбачені у цьому пункті короткі строки нового пред'явлення виконавчих
документів до виконання та визнання таких документів, не поданих у ці строки,
виконаними, може призвести до фактичного невиконання значної частини винесених
судових рішень, що може вважатися порушенням статті 124 Конституції України про
обов'язковість виконання судових рішень на всієї території України.
щодо нарахування (виплати) державних соціальних гарантій в розмірах і порядку,
визначених (встановлених) Кабінетом
Міністрів України у межах видатків, передбачених Законом України про Державний
бюджет України на відповідний рік (пункт 2 розділу П «Прикінцеві та перехідні
положення» проекту) не враховують вимог
статей 6, 19, 92 та 95 Конституції України
меж повноважень, підстав та способу, у рамках яких мають діяти органи державної
влади та їх посадові особи. Водночас, з огляду на статтю 1 Закону України «Про
державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», згідно з якою
державні соціальні гарантії це - встановлені законами мінімальні розміри
оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги,
розміри інших видів соціальних виплат,
встановлені законами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового
мінімуму, пункт 2 розділу П «Прикінцеві та перехідні положення» проекту
потребує уточнення стосовно того, що розмір мінімальної заробітної плати,
прожиткового мінімуму та мінімальних пенсій має визначатися безпосередньо в
законі.
гарантії держави "
ініціативи було внесено до законопроекту 562 поправки, за результатом розгляду
яких Комітетом 3 з них було враховано, 559 - відхилено.
Враховуючи викладене, а також необхідність термінового вжиття Україною
заходів щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій
Миколайович Іванов проти України»,
підтримати даний законопроект у другому читанні та в цілому як Закон.
Доповідачем від Комітету на пленарному засіданні Верховної Ради України з
цього питання визначено народного депутата України Колесніченка В.В.
Просимо розглянути. Відповідні матеріали додаємо.
Голова
Комітету С.
КІВАЛОВ
тем более, что преступление советов против Афганистана осуждены ООН, а их участники реабилитации не подлежат
их отправило на войну чужое государство, правонаследником которого является РФ
а потому, украинский народ не должнен расплачиваться из своего кармана за ту агрессию
я не осуждаю тех парней, которым было тогда всего то по 18 и понимаю их
но это не была необходимость защиты Родины, котороую можно сравнить с Второй Мировой
только вот почему я дожен оплачивать их льготы из своего кармана, если я их на ту войну не посылал?
а за настоящих чернобыльцев даже не вопрос