Табачник посетовал на нехватку русскоязычных школ в Киеве

По инициативе польских властей уничтожались православные и греко-католические украинские церкви и культурные центры, ликвидировались украинские школы, библиотеки и кружки, подвергались гонениям и преследованиям украинские учителя и священники, культурные и политические деятели, а украинское население вынуждали записываться поляками и переходить в католичество. Украинский язык в школах запрещался как предмет. На территории с украинским населением направлялись польские учителя из центральной Польши. В 20-30-х годах учичтожено сотни украинских церквей и десятки монастырей. Так к примеру, из 2879 украинских библиотечных читален в 1914 году, в 1923 осталось только 832.[7] На Волыни, где украинское население составляло около 77 % из 1732 школ только 11 % были с украинским языком преподавания.[8]

Паралельно с этим, для закрепления «польскости», польское правительство инициировало экспансию - раздачу земель и переселение военных поселенцев «осадников» из центральной Польши на земли населенные преимущественно украинским населением. Польское правительство всячески поощряло переселение бывших польских военных (от солдат до генералоов). Военным осадникам выделялись имения и земли, предоставлялись кредиты, налоговые льготы и списания задолженностей, разрешалось иметь оружие и т. д.[9] Вопросами религии, культуры и образования занимались полиция и военные ведомства Польши.

Почти за 20 лет колонизационной политики Польши было разделено 80 тысяч гектаров земли, из них только 25 % было позволено купить украинцам и то, для предотвращения обвинений в дискриминации. За этот же период, на земли с преимущественно украинским населением (составлявшим 70-90 %) было переселено - в сельскую местность около 200 тысяч поляков, в города около 100 тысяч поляков.[10]

Единственная легальная украинская политическая организация в Польше - УНДО бездейстовала или действовала в русле политики непротивления и соглашательства с польскими властями, что красноречиво отражено в реакции УНДО на пацификацию и террор против мирного украинского населения. В то же время, антипольские и антиправительственные настроения, среди украинского населения росли и достигли своего предела, а действия таких организаций как УВО и ОУН радикализировались.
[править] 30-е годы

Начало 30-х годов XX столетия отметилось значительным ростом террористических проявлений со стороны УВО и появившейся в 1929 году ОУН. Краевая Экзекутива ОУН на «западноукраинских землях» (восточной части территории бывшей Австро-Венгерской Галиции), игнорируя указания Провода Украинских Националистов (центрального органа ОУН, находившегося в Берлине), всё дальше уходила по дороге террора. КЭ ОУН на ЗУЗ находилась в то время под значительным влиянием т. н. «Берлинской группы» организованной Рико Ярым при содействии разведки Веймарской Германии[11].

Молодое поколение националистов, пришедших в ОУН в 1929 году, превратила её в расширенную версию УВО. В каждом легальном действии они видели признак «предательства нации». Поэтому в системе воспитания членов ОУН первое место занимало боевое обучение. Обучение проходило систематически, индивидуально и коллективно. По мере возможности, к теоретическим занятиям добавлялись и практические - стрельба и метание гранат.

В 1929 году ОУН расширила возрастные рамки своего членства - теперь она имела три категории с 8 до 15 лет - «подростки ОУН» (укр.галиц. - «дорост ОУН»), с 15 до 21 года - члены «юношества ОУН» (укр. «юнацтво ОУН»), а с 21 года (после года активной деятельности) - члены ОУН. Для тех, кому исполнялось 25 лет, возможно было выйти из ОУН только с согласия руководства организации[12].

Для распространения своих идей среди молодёжи активисты УВО-ОУН использовали уже существующие молодёжные объединения такие как «Пласт», «Сокол», «Луг» и др. В ряде регионов к 1930 году их отделения перешли под влияние УВО-ОУН. В марте 1930 «Юнацтво» ОУН было даже выделено в отдельную структурную организацию повторявшую структуру ОУН. Её возглавил Иван Габрусевич[13].

В июле 1930 началась широкая антипольская акция саботажа: по селам Галиции прокатились нападения на учреждения государственной власти и поджоги имущества поляков. При этом была широко задействована молодёжь и даже школьники.

Одной из целей данной акции было заявить о появлении ОУН, заострить межэтнические отношения на фоне начавшегося постепенного улучшения польско-украинских отношений и растущей популярности демократических партий, объединявших украинское национальное меньшинство, ищущих компромисс с польскими государственными властями. Также в планы входил срыв выборов в Сейм, назначенных на ноябрь 1930 года[14].

Старий як світ заклик: «поділяй і владарюй» спрацьовує й донині. Чинні можновладці та претенденти не завжди ідеальні, на престоли не втомлюються ділити, обіцяти, брехати, принижувати, залякувати маси з метою задоволення своїх егоїстичних забаганок. Люди нібито й помічають несправжнє й удаване, але минають, приміром, чергові вибори, а життя на краще не змінюється. І знову розчарування, і знову занурення в марево надій та сподівань.

Правляча верхівка до цьогорічних парламентських виборів нічого нового не запропонувала - розігрує давню мовну частівку за партитурою північного сусіда, під диригуванням відомих моральних покручів Колесніченка - Ківалова, яких у нормальній правовій державі щонайменше оголосили б персонами нон-грата. Але у нас все по-інакшому. Тріумфують, що розвели всіх, як кошенят. А приручений Президент, у якого нарешті й могла б прокинутися бодай на мить совість, підписує його, тим самим підписуючи собі народну ліцензію на розправу. Якою вона буде? Тихою та рішучою чи громогласною? Покаже час. Але неодмінно справедливою та законною. Бо ж колись треба відповідати за свої вчинки. І перед Богом, і перед народом.

Ігор Єремєєв
ТВОРЕЦЬ УКРАЇНСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ

Микола Лебідь (Максим Рубан) - помітна політична фігура в середовищі українських націоналістів-державників, соратник Степана Бандери, один із керівників ОУН, невтомний організатор визвольно-революційного руху в Україні, творець Української Повстанської Армії (УПА), творець і куратор Служби Безпеки (СБ) ОУН/УПА.

Разом із Степаном Бандерою Микола Лебідь був засуджений на смертну кару на Варшавському процесі 1934 року за організацію замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Перацького. Смертний вирок було замінено на довічне ув'язнення. З крахом Польщі внаслідок вересневої кампанії вермахту 1939 року Лебідь опинився на волі й почав активно співпрацювати з ОУН.

Після розколу ОУН на прихильників більш поміркованого політика Андрія Мельника і послідовників молодого, енергійного і експансивного Степана Бандери Микола Лебідь приєднався до ОУН Бандери і в 1941 році став його другим заступником. Микола Лебідь підтримав ідею Бандери про створення "похідних груп" ОУН, завданням яких було проходження безпосередньо за передовими частинами вермахту при вступі їх на терени радянської України з метою організації українських політичних та економічних структур на окупованих територіях.

30 червня 1941 року у Львові під час проголошення Української Народної Республіки Лебедя було призначено міністром державної безпеки в тимчасовому уряді Ярослава Стецька. Лебідь почав з широкої реорганізації керівних кадрів українського підпілля, спрямовуючи їх на боротьбу проти обох поневолювачів - німецьких окупантів і більшовиків. Лебідь закликав усіх свідомих українців збирати зброю, яку залишила Червона Армія на полях битв, щоб створити матеріальну базу майбутньої повстанської армії. Крім того, він звернувся із закликом до представників усіх поневолених народів СРСР підтримати боротьбу українського народу проти німецьких окупантів і більшовиків за свободу своїх народів у післявоєнному світі. Робилися неодноразові спроби знайти спільну мову і з радянськими підпільниками та партизанами. Але жорсткий контроль з боку органів НКВС і більшовицька пропаганда не дали змоги населенню східних і південних регіонів України позбутися вкарбованого в їхню свідомість образу "українсько-німецького буржуазного націоналіста" як ворога усього "волелюбного людства".

Особливу увагу Микола Лебідь приділяв боротьбі проти більшовицької агентури та розвідувальній діяльності. Зокрема, він очолив пошук і знищення радянської агентури та залишків загону Сидора Ковпака в Галичині, зайнявся нейтралізацією групи Тараса Бульби-Боровця, який загравав і з окупантами, і з більшовиками. Лебідь був ініціатором нейтралізації групи, що орієнтувалася на ОУН Мельника. Ця група перехоплювала зв'язки Української Повстанської Армії і сіяла анархію, сприяючи взаємному знищенню свідомих українців. Лебідь започаткував створення стратегічної бази і агентури УПА в районах, до яких наближалася Червона Армія. Ще наприкінці 1943 року служба безпеки, якою керував Микола Лебідь, захопила кілька провідних більшовицьких розвідників (А. Гисідзе-Чапаєва, д-ра Мовсія та ін.), у яких були вилучені інструкції щодо роботи в лавах УПА. Це дало можливість сформулювати рекомендації для виявлення радянської агентури в УПА. У березні 1944 року було захоплено трьох радянських агентів.

Для виходу з міжнародної ізоляції і полегшення становища частин УПА за ініціативою Миколи Лебедя восени 1943 року була укладена таємна угода з окремими командирами угорських частин, які охороняли німецькі комунікації на Волині. Згідно з цією угодою, обидві сторони відмовлялися від взаємних нападів, а угорці зобов'язалися допомогти УПА засобами зв'язку, зброєю і медикаментами. У 1944 році він став співзасновником УГВР (Української Головної Визвольної Ради), а після її створення був призначений генеральним секретарем із закордонних справ. З метою налагодження міжнародних контактів у 1944 році виїжджає за кордон, де й залишається до закінчення війни.

Після війни Микола Лебідь виїхав до США і заснував у Нью-Йорку дослідницько-видавниче бюро "Пролог" (явно розвідувального характеру), яке займалося збиранням та аналізом інформації про Україну. У 1946 році він опублікував монографію про діяльність УПА в роки війни і перші післявоєнні роки ("УПА"). У 1947 році Лебідь вийшов зі складу ОУН Бандери і разом із Ребетом і Камінським створив Закордонну ОУН (ОУНЗ), а також Закордонний Провід УГВР. У 90-х роках він неодноразово приїжджав на батьківщину. Помер Микола Лебідь у 1999 році.

Микола ЛЕБІДЬ. Народився у 1910 році в Західній Україні. У 1930-1932 рр. Лебідь брав участь у створенні молодіжних організацій ОУН у Західній Україні. У 1932-1934 рр. був зв'язковим між Закордонним Проводом ОУН і місцевим керівництвом (Крайовою Екзекутивою).

Микола Лебідь очолив пошук і знищення радянської агентури та залишків загону Сидора Ковпака в Галичині... Останньою гучною справою СБ було поранення генерала Миколи Ватутіна і захоплення його архіву.

тепер, прочитавши твій комент, я знаю, що таке "бред сумасшедшего" ХА-ХА!!!!!!!

Перпив?

А не хотел бы ты свалить в кацапстан,чай вымирает паРаша? Пора спасать мордовщину.

ну что ты, галицай, Киев испокон веков есть мать городов русских, а ты смердишь тут

но не московских

ага -- хуторов окраинских, тьфу

Мордва не воняй

Слышь,Левин, лучше пососи у своего хозяина

лежиш собі там і лежи не воняй!

Молодца, ленин, уже заработал 30 рубликов, дави гадов сильнее и дальше. Только вот смайлик надоть было с пупеметом вставить, незачет, урод.

Йолоп

Русских,а не угро-финских.Вы тупорылые воры и название своей стране придумать не в состаянии. Предлогаю ВЕЛИКАЯ АЛКАШНЯ.

Так в чем дело,блудный сын? Возвращайся в лоно своей матери КИЕВСКОЙ РУСИ со столицей КИЕВ,лишенец.

Як Київ (іменник чоловічого роду) може бути матір'ю?

nemo іди на ХХХ

Читая nemoвца, хочется расцеловать его в дёсна, сколько мног ты делаешь для дискредитации и так голимого русского быдла.

Нет:
есть основания полагать, что "поезд ушел".
Навсегда...

треба відкрити побільше циганських шкіл! Так, ромале?

Это ты кого считаешь полноценным, себя что-ли!? Ваша дебиловатая русская нация сама забыла что такое русский язык, а в недалеком будущем , тебе придурок , придется учить китайский!

шо ти цим хотів пукнуть?

понюхал...

А если они тебя раньше выселят, что более вероятно.

сам будешь выселять?
Или кого попросишь?
Силенок-то - "выстачыть"?... Не укакаешься?...

Кен: тобі вже казали де нема доріг, там купують нові авто, до того ж економкласу (щоб не ремонтувати)

Нарешті! Здійснилося! Найбільша за населенням країна Європи за 100 років існування автопрому стала першою по продажах в Європі. Здається це логічно в принципі - більше людей більше машин.

А как в Россие обстоят дела с беспределом. бесправием, беззаконием и прочими нарушениями прав человека?

когда зимой твоя жопа начнет примерзать к стулу ввиду отсутстсвия отопления - приходи, отвечу...

Интересно, а как Исландия живет и выживает без русскаго отопления?

потому что в Исландии НЕТ УКРАИНСКОГО НАСЕЛЕНИЯ: воров, холуев, приспособленцев, халявщиков и скулилищиков.
Понятно?

Для "Леніна".Молдавської мови нема. А румунська і так є державною мовою Молдавії.

украинской тоже нэма -- это диалект русского языка

Да-да-да! І це не собака крутить хвостом, а хвіст - собакою! Тому "Слово о полку Ігоревім" в оригіналі рассєянину "нє асіліть"....

Що ти тут женеш мудило. Україна і українці є нащадками Русі і русичів. А ти московське бидло - нащадок московського улусу золотої орди, "правителі" якого повзали рачки перед ханом і цілували йому ноги майже 300 років.

хавало завали руска мразь

Ти про Конотоп забув? Коли прийде час - захистимо і тобі кацапському рогулю сраку на пику натягнемо.

детка suck?

не розумію тебе собако руска

В нашому рідному Львівськім дурдомі
всі пацієнти розумні й свідомі:
Мазепа, Петлюра, Шухевич, Бандера,
і жовто-блакитні на стінах шпалери.

Я нащадок полян, деревлян, уличів, сіверців, тобто русичів, які жили тут на цій землі і на ній залишилися. Твої племена меря, весі, чудь, мордва, тобто фінські і татарські, які саме і заснували москву як поселення і в принципі московський улус всередині держави Золота Орда, коли в той час ми русичі вже вибили з Києва татар і жили в самостійній незалежній державі. Ти сраколиз татарський захлинися у власній блювоті і не воняй гнидо!

Вечіріло. Можно вилізти зі схронів. Погавкати на клятих москалів. З горя дати у вухо брату -акробату Дену за те, що випередив з козою Марійкою, накатити нещодавно забраженого на мухоморах бімберу, передати зі зв"язківцем чергового відлупа для інтернет форума Цензор, щоб москали не думали, що справа незалежної бандерівскої республіки накрилася жіночим органом. -Ну не пощастило з козою, пійду пересмикну шмайсер-подумав Yurgen та непоспішаючи пішов під смереку. Сонце сіло. Все стихло у лісі. Затих й Ден

Кацапи, москалюки, московити!
Зажерливі, жорстокі москалі!
Хто дав вам право укрів загнобити -
цю найдавнішу націю землі!?

Від укрів, звісно, рід ведуть верблюди,
це укри винайшли вогонь і сталь,
від укрів народилися всі люди,
окрім тебе, зажерливий москаль!

Не хватало твоих школ для счастья

Никогда , потомственный нэвдаха, не будет по твоему потому что ты маленький и злобный мовнючОк, и бесишься ты от осознания собственного ничтожества. Про какую такую "дэржаву украдину" ты лопочешь, а хiба така є ? Щенэвмэрла?

До того момента как в нем появились кацапы,не город был -мечта...
так и мечтаем убрать оккупантов

В июне 1933 на берлинской конференции ОУН С.Бандера был официально утвержден Краевым Проводником ОУН на ЗУЗ. Во время встреч с Е.Коновальцем Б. изложил собственное видение путей развития организации и развертывания национально-освободительного движения в Западной Украине. В 1933 Б. спланировал и провел школьную акцию, направленную против попыток польского правительства полонизировать украинских школьников. Поддерживая акции протеста Украинского Национально-Демократического Объединения против спланированного голодомора 1932-33 в Поднепровской Украине, Б. поручил М.Лемику осуществить покушение на советского консула во Львове. В 1934 Б., выполняя постановление конференции ОУН в Берлине (1933), подготовил покушение на одного из главных организаторов политики "пацификации" относительно украинского населения Галичины и Волыни министра иностранных дел Польши Б.Перацкого.

А как перевести на украинский слова Кот и Кит?)))