Пресс-служба "Украинского выбора" депутату Чечетову: "Это полный бред!"
Об этом говорится в заявлении пресс-службы: «Опубликованный "Новым Регионом" комментарий небезызвестного руко-Водителя фракции Партии регионов в парламенте М.Чечетова, который, может, даже не без санкции сверху (такая должность) вставил свой "пятак" в грязное корыто одесского предвыборного скандала, показывает, что вышеназванный, извините и не сочтите это за клевету (сейчас за это могут...), "политик" реально имеет отношение к этому, как он сам выразился, "помойному ведру". Теперь понятно, откуда ноги...»
«То, что изначально было очевидно для всех в грязной истории одесских политических разборок, поэтому никто из реальных политиков не стал ничего комментировать, для профессионального "политика" Чечетова стало поводом для пиара», - считают в пресс-службе.
«Вызывает изумление, как на фоне "помойного ведра" Чечетов выразил убеждение, что его "партия получит большинство в новом парламенте". И особенно, что "будет достаточно голосов, чтобы противостоять вот таким любым попыткам...", - цитирует «Украинский выбор» слова Чечетова.
«Со своей стороны обращаем внимание его коллег по партии, которых волнует рейтинг партии перед выборами, посоветовать своему депутату (он же опять в списке под номером 21) не макать партию в разные "помойные ведра". Из-за таких "чечетовых" можно недосчитаться потом голосов избирателей. Руками у него выходит гораздо лучше. А то, говоря его же словами, налицо - "Полный бред!", - добавила пресс-служба.
этого мудака.
Повадки у регионала-******** весьма странные, зверские и обьяснению не поддаются. Судить вам господа.
Справа "Криворіжсталі"
Зі свідчень Михайла Чечетова від 5.05.2005.
Запитання слідчого: "Чи вважаєте ви правомірним приватизацію об'єктів, які не підлягають приватизації?".
Відповідь
Чечетова: "Я вважаю це неправомірним. Однак, як виняток, Фонд держмайна
України проводив приватизацію майна таких об'єктів. Крім цього, я
отримував вказівки вищих посадовців держави. Зокрема що стосується
"Криворіжсталі", то таку вказівку я отримав від колишнього Президента
України Л.Д. Кучми. А саме - прийняти й прислухатися до ініціативи
народного депутата В. Пінчука стосовно приватизації КМК. Під час
зустрічі з Пінчуком я йому повідомив, що ФДМ України не має права
готувати документи на приватизацію без рішення уряду. Після цієї розмови
був повторний дзвінок Л. Кучми, котрий наказав готувати документацію
для приватизації вказаного підприємства. (...)
Отримавши
команду Президента, я зателефонував міністрові промислової політики
Неустроєву з приводу доприватизаційної підготовки вказаного
підприємства. На той час він уже був у курсі даного питання і, я думаю,
йому також давалася відповідна вказівка колишнього Президента. У зв'язку
з тим, що вказівка давалася особисто Л.Д. Кучмою, вся документація
стосовно приватизації КМК готувалася у стислі строки, а проект постанови
уряду про початок приватизації КМК був доставлений у Кабмін нарочним.
Саме цей проект і був розглянутий та затверджений на засіданні КМУ і
підписаний тодішнім прем'єром Віктором Януковичем.
У
процесі доприватизаційної підготовки народний депутат Віктор Пінчук
неодноразово телефонував, цікавлячись процесами приватизації".
Схема
проста: "папа" дає команду, зять контролює процес, а виконавцям,
зокрема й самому Чечетову, двічі повторювати не потрібно було. Визначена
Чечетовим комісія оцінила "Криворіжсталь" у 3,8 млрд. грн. Сума ця, як
ми знаємо тепер, була щонайменше у шість разів нижчою за реальну
вартість комбінату. Далі, відповідно до схеми, потрібно були відшити
небажаних конкурентів. З дев'яти компаній, які подали заявки, до
конкурсу було допущено шість. До речі, одна з них - американська U.S.
Steel, як визнає сам Чечетов, готова була заплатити більше 14 млрд. грн.
Однак і шість компаній - то забагато. Тим більше що росіяни були готові
дати майже 16 млрд. Тому далі на сцені знову з'являється "папа".
Зі
свідчень Михайла Чечетова від 5.05.2005: "Після цього мені
зателефонував Л.Д. Кучма і порекомендував, що переможцем конкурсу має
стати серйозний національний інвестор. З допущених до конкурсу йшлося
або про промислово-фінансовий консорціум "Інвестиційно-металургійний
союз", або про консорціум "Індустріальна група". Я знав, що фактичними
власниками цих структур є Ахметов, Пінчук і Тарута. Для виконання
рекомендацій Президента Л.Д. Кучми з'явилися додаткові умови проведення
конкурсу, ініційовані Міністерством промислової політики. Зводилися вони
до того, що переможець має обов'язково працювати на українському ринку
коксу. Цим вимогам відповідали лише два зазначені підприємства. У
результаті переможцем став промислово-фінансовий консорціум
"Інвестиційно-металургійний союз", який запропонував 4 млрд. 260 млн.
грн.".
Такий потрібний Чечетов
Ще
одна приватизація "під Пінчука" - Нікопольський феросплавний. Справа на
сьогодні не менш резонансна та актуальна, аніж "Криворіжсталь". Пінчук
нині витрачає величезні кошти на рекламну кампанію, в якій пропонує
"мирову угоду НЗФ та державі". На Нікопольський завод розраховує і група
"Приват", яку, судячи з останніх дій та заяв, підтримує Блок Юлії
Тимошенко. Довкола заводу триває судова війна. Ми ж поговоримо про те,
"як усе починалося".
Зі свідчень Михайла
Чечетова від 5.05.2005: "Що стосується приватизації Нікопольського
заводу феросплавів, то була вказівка Президента Леоніда Кучми вислухати з
даного питання народного депутата В. Пінчука й, по можливості,
задовольнити його прохання.
Суть питання
зводилася до того, що він запропонував схему продажу, яка передбачалася
програмою приватизації, але ніколи ще не застосовувалася. А саме:
продати частину акцій - 25% з наступною передачею переможцеві в
управління ще 25% акцій. З пріоритетним правом викупу й цього пакета.
На
прохання Пінчука почати конкурс лише на підставі норми закону я
відмовився, мотивуючи це тим, що аналогів використання цієї схеми у нас
ще не було, і запропонував оформити все урядовим рішенням. КМУ видав
відповідну постанову.
Проект документації на початок приватизації готувався так само, як і на приватизацію "Криворіжсталі". (...)
Початкова
рекомендація екс-Президента Л. Кучми "прийняти Пінчука" була сприйнята
мною як команда допомогти Пінчукові приватизувати це підприємство. З
цією метою було розроблено спеціальні конкурсні умови, завдяки яким
переможцем було визнане підприємство, підконтрольне В. Пінчуку".
До
речі, на відміну від свого книжкового аналога, зіц-голові з Фонду
держмайна було значно складніше. Керівників надто багато. Наприклад,
Віктор Янукович вибивав для свого сюзерена Рината Ахметова
"Павлоградвугілля". Для "дорогого Віктора Федоровича" Михайло Васильович
удвічі скоротив строк подачі документів на конкурс, а також на 300
мільйонів зменшив суму інвестзобов'язань перед трудовим колективом
майбутнього власника.
Зі свідчень Михайла Чечетова від 5.05.2005:
"Скорочення термінів підготовки до участі в конкурсі було обумовлене
тим, що надійшла команда колишнього прем'єра Віктора Януковича про те,
що для виконання соціальних програм бюджет терміново потребує коштів.
Саме на цій підставі було скорочено термін подання документів з двох до
одного місяця, що призвело до того, що не всі потенційні учасники змогли
взяти в ньому участь. Із розмови з прем'єром я зрозумів, що перемогти у
конкурсі має донецька структура, підконтрольна Ринату Ахметову. У
зв'язку з цим були розроблені відповідні умови конкурсу приватизації
"Павлоградвугілля", яким відповідала потрібна організація - Алчевський
коксохімічний комбінат".
Ще один керівник зіц-голови - Віктор
Медведчук. Голова адміністрації Президента, як і його друг Григорій
Суркіс, не могли без футболу. І прокололися на двох дачних будинках у
Пущі-Водиці під Києвом, які хотіли передати футболістам. В обхід закону,
певна річ.
Зі свідчень Михайла Чечетова від
5.05.2005: "Не послухатися Медведчука я не міг, бо він на той час займав
високу посаду, і мені не хотілося вступати з ним у конфлікт. Адже В.В.
Медведчук на той час серйозно впливав на кадрову політику в органах
виконавчої влади, а також був найдовіренішою особою Президента Кучми,
котрий призначав і знімав з посади голову ФДМУ. Тому я сприйняв слова
Медведчука як загрозу своєї відставки. Однак підписуючи під тиском
Медведчука незаконний договір купівлі-продажу будинків, я мав на увазі,
що колись Медведчук перестане впливати на ці процеси й держава зможе
розірвати незаконну угоду".