Запорожский губернатор взялся популяризировать Махно
Губернатор Запорожской области Александр Пеклушенко решил объявить конкурс на лучшую пьесу о жизни и деятельности Нестора Махно.
Такое решение он принял во время своей рабочей поездки в Гуляйполе, где посетил краеведческий музей Махно, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на "Комментарии". "Скажу откровенно, я для себя еще окончательно не ответил на вопрос, кем же он был на самом деле. Необходимо понимать другое. Молодой человек в 30 лет возглавлял 60-тысячное войско, а люди, которые были намного старше Махно, называли его "батьком", - отметил он. "Скажу однозначно, в его арсенале были поступки, которые позволяли его уважать", - добавил Пеклушенко.
Смотрите на «Цензор.НЕТ»: В Запорожской области местные коммунисты сорвали патриотическую выставку. ВИДЕО
По мнению губернатора, яркой личностью Махно интересуются многие, и необходимо использовать это для повышения туристической привлекательности Запорожского края. "Мы должны изучить эту удивительную, сложную личность. Я объявляю конкурс среди наших литераторов на лучшую пьесу о жизни и деятельности Махно", - заявил он.
Смотрите: Махновцы в Гуляйполе показали как удовлетворить женщину кисточкой. ВИДЕО.
"Необходимо, чтобы наш музыкально-драматический театр им. Магара обязательно имел в своем репертуаре такую пьесу, которая бы раскрывала и образ, и время, и человека. Также это крайне необходимо с точки зрения роста привлекательности Запорожского края, как туристического центра", - отметил Пеклушенко.
Ранее Цензор.НЕТ сообщал, что Запорожскому губернатору в прошлом году подарили 2,4 миллиона гривен.
Смотрите: "Воля або смерть": выставка Союза Вольных Художников. ФОТОрепортаж
http://chernecov-vm.livejournal.com/10339.html
20 сентября 1919 правительство УНР и представители Повстанческой армии
Н.Махно подписали в Жмеринке союзнический договор. Батька обязался не
вести анархистской пропаганды в войсках УНР, а сторонники Петлюры
пообещали, что если произойдет общая победа, махновцам будет
предоставлена автономия Запорожского района в составе Украинской
республики, где должен был начаться эксперимент по строительству нового
анархистского общества. По этому договору 3 тыс. раненых махновцев
попали на попечение армии УНР, а Махно получил от армии УНР медикаменты,
амуницию, снаряды и 700 тыс. патронов. Кроме того, махновцы согласились
удерживать общий фронт длиной в 42 км между Сечевыми Стрельцами и
Северной Волынской группой УНР.
а Махно - наш, настоящий украинец, за крестьян украинских бился
красножопые не тырили землю, но они тупо отбирали ее у крестьян
http://chernecov-vm.livejournal.com/10339.html
У села Перегоновка ударная офицерско-казачья группа в 20 тыс. штыков и 10 тыс. сабель была буквально уничтожена.
Исход
сражения решила махновская конница под командованием инспектора
кавалерии Дорожа. Последнюю решающую атаку повел сам Нестор Иванович.
Лаву кавалерии поддержал беспощадный пулемётный полк Кожина - около
сотни тачанок, сведённые в один кулак.
В манёвренных боях его
тачанки буквально топили противника в потоке раскаленного свинца. Бывали
случаи, когда хлопцы «выкашивали» целые полки. Любопытно, что лучшие
тачанки реквизировали у немцев-колонистов. С отличными рессорами, легкие
и одновременно прочные.
Ночная битва под Перегоновкой считается
самой кровавой и тяжелой за все годы махновщины. 51-й Литовский
офицерский полк полностью изрублен. 1-й и 2-й Лабинские пластунские
полки сдались. Каре из 1-го Симферопольского, 2-го Феодосийского и
Керчь-Еникальского офицерских полков оказало ожесточённое сопротивление,
но повстанцы ударили с тыла, и строй распался. Офицерские части после
12-километрового отступления были изрублены или потоплены в
Синюхе. Белые потеряли убитыми и пленными до 4 тыс. человек, махновцы - в
два раза меньше. Среди погибших в бою был родной брат батьки - Григорий
Махно (помощник начштаба) и ближайший друг Нестора - Исидор Лютый.
http://chernecov-vm.livejournal.com/10339.html
Казалось бы - настало время показать себя Туземной конной дивизии!
Однако грабить и насиловать крестьянок гораздо легче, чем воевать с
чубатыми запорожцами…
В первом же бою у роковой Перегоновки
«непобедимые горцы» потеряли треть нукеров. «Салоеды», которым сам Аллах
велел быть рабами джигитов - неоднократно сходились в рукопашную, а под
занавес боя буквально расстреляли несколько туземных эскадронов из
пулемётных тачанок.
Махновцы умели наступать в сомкнутом конном
строю и недаром прослыли «рубаками». Красный комбриг А.Рыбаков
вспоминал, как запросто, «одним ударом разрубывалась голова, шея и
полтуловища, или полголовы скашивалось так точно, будто резали арбуз».
Настроение
дополнит еще одна цитата из мемуаров де Витте: «Раны у чеченцев были в
большинстве смертельные. Я сам видел разрубленные черепа, видел
отрубленную начисто руку, плечо, разрубленное до 3-4-го ребра, и проч. -
так могли рубить только хорошо обученные кавалерийские солдаты или
казаки».
http://chernecov-vm.livejournal.com/10339.html
Дикую дивизию погнали по днепровским берегам, как перепуганное стадо.
Страшные для мирного и безоружного населения, лихие кавказцы раз за
разом терпели унизительные поражения от Махно, неся при этом совершенно
чудовищные потери.
Махновцы питали по отношению к горцам лютую
ненависть. Пленный белый офицер мог рассчитывать на быструю смерть,
солдат вообще выпускали на волю. Горцам-насильникам это не грозило. Пуля
в таких случаях казалась редким счастьем.
В бою под
Александровском (нынешнее Запорожье) полк Кожина буквально расстрелял
два полка «туземцев», вырезав остальных в сабельной атаке. Потери
повстанцев составили 40 человек, потери джигитов больше - 1200
всадников.
Окончательно Дикая дивизия была добита 11 ноября в
ночном бою под Екатеринославом. Сейчас это Днепропетровск. Горцев
уничтожили в кавалерийской рубке, многие бежали и утонули в Днепре.
700 человек попали в плен. Утром их обливали керосином и сжигали, либо медленно рубили шашками на мелкие куски…
http://chernecov-vm.livejournal.com/10339.html
Последствия разгрома у Перегоновки трудно переоценить. Уже 28 сентября,
когда А.Деникин продолжал теснить красных, заняв Глухов и станцию
Касторную, армия батьки выступила в поход на Екатеринославшину. Как
отмечает П.Аршинов, «движение армии назад к Днепру шло со сказочной
быстротой. На другой день после разгрома деникинцев под Перегоновкой
Махно находился за сто с лишним верст от места боя. Еще день - и
махновцы заняли Долинскую, Кривой Рог и подошли к Никополю. А еще через
день на рысях был захвачен Кичкасский мост через Днепр и занят город
Александровск… За Александровском последовали Пологи, Гуляй-Поле,
Бердянск, Мелитополь, Мариуполь. В неделю-полторы весь юг Украины был
очищен от войск и властей Деникина».
В результате генерал Антон
Деникин, вооруженные силы которого в то время наступали на Москву,
чтобы задавить большевистскую революцию и восстановить Российскую
империю, вынужден был направить в украинские степи часть своих лучших
сил - казачью конницу. Их-то и не хватило для того, чтобы выбить красных
из Москвы, что и предрешило исход гражданской войны.
http://www.personal-plus.net/290/3836.htmlМахно вже у липні 1919 року при створенні своєї
Повстанської армії думав про всеукраїнське селянське повстання, про
союз із усіма антибільшовицькими та антиденікінськими силами. Але його
емісари не знайшли тоді належного розуміння з боку урядовців УНР. У
другій половині серпня 1919-го під час перемог Махна на Херсонщині і
переходу на його бік червоних полків «батько» знову надіслав до Петлюри
свого довіреного представника, члена ради Хому Шпоту з пропозицією
укладення воєнно-політичного союзу з армією УНР. Цього разу махновського
емісара адміністратори Директорії зустріли добре і пообіцяли допомогти
махновцям.
Перед Петлюрою тоді вимальовувалася реальна
перспектива наступу на Центральну Україну, і він шукав там опори в
особі Махна та отамана Зеленого. Коли ж махновці перейшли річку Синюху,
опинившись у Східному Поділлі, до «батька» прибули делегати від Петлюри,
котрі пообіцяли воєнний союз, зброю та набої.
14 вересня 1919 року махновські полки увійшли до
Умані, яку вже займала бригада січових стрільців з армії УНР. Махно
відвідав Умань, а член махновської ради Шпота від'їхав до
Кам'янця-Подільського для контакту з Центральним повстанським
комітетом.
http://www.personal-plus.net/290/3836.html
На ст. Христинівка було підписано воєнну угоду між
махновськими емісарами і командуванням армії УНР про спільну боротьбу
проти білих при збереженні незалежності кожної із сторін, що
домовлялися, у політичній сфері. За угодою махновці мали отримати від
армії УНР 700 тисяч набоїв та певну кількість амуніції. Отримано ж було
лише 125 тисяч набоїв безкоштовно і за 50 тисяч було заплачено золотом.
Річ у тому, що воякам УНР самим не вистачало набоїв, їхні частини були
теж напівозброєні, а частину необхідної зброї, амуніції та набоїв
доводилося везти з Румунії в обмін на цукор.
Махновці залишили в лазаретах армії УНР понад 3
тисячі своїх поранених та хворих бійців, котрі були розміщені у
шпиталях Вінниці, Жмеринки і навіть перевезені до Галичини. Махновське
військо за спільною угодою займало спільний фронт шириною 40 верст,
глибиною 60 верст на схід від Умані, ставши між частинами січових
стрільців та Волинською групою армії УНР.
http://www.personal-plus.net/290/3836.html
20 вересня 1919 року у Жмеринці відбулося підписання
політичної угоди та скріплення воєнних угод між командуванням армії УНР
в особах Симона Петлюри і Юрка Тютюнника та махновською делегацією,
очолюваною В. Воліним і О. Чубенком. Петлюра поставив умову махновцям не
вести своєї анархічної пропаганди в частинах армії УНР і на теренах,
зайнятих військом Махна. Було також домовлено, що у разі спільної
перемоги над білими махновцям буде виділено автономний Запорізький
район у складі УНР для побудови там «вільного ладу та «вільних рад».
Виступаючи на засіданні Кабінету міністрів УНР, Петлюра виклав план
об'єднання всіх українських повстанців під своєю орудою для боротьби за
волю України.
21 вересня 1919 року в своєму наказі по армії Махно
твердив: «Наше найближче завдання - розташувати свої частини і
згрупувати їх таким чином, щоб були готовими до переходу в наступ на
всьому фронті спільно з петлюрівськими військами, які до цього готуються
найближчим часом».
Міф і правда про співпрацю батьки Махна та отамана Григор'єва
http://bandera.lviv.ua/?p=3367
Таємні переговори Н. Григор'єва з представниками "білих" особливо
тривожили Н. Махно, так як він був рішучим противником білогвардійців.
16 липня Н. Махно і Н. Григор'єв відправили лист С. Петлюрі від імені
Революційної ради повстанців Катеринославщини, Херсонщини і Таврії. Це
була відповідь на звернення С. Петлюри, діячів УПСР і УРСДРП до
українських повстанців. У цьому листі отаман і батька пропонували С.
Петлюрі такі умови союзу і загальні цілі, як:
1) самостійність України;
2) здійснення принципів народоправління;
3) Всеукраїнський з'їзд Рад - вища влада;
4) передача всієї влади на місцях вільним Радам робочих, селянських і козацьких депутатів;
5) ліквідація Директорії і створення Тимчасового верховного Ради
республіки з соціалістичних елементів, що стоять на ґрунті радянської
влади в незалежній Українській республіці.[5]
Міф і правда про співпрацю батьки Махна та отамана Григор'єва
http://bandera.lviv.ua/?p=3367
Таємні переговори Н. Григор'єва з представниками "білих" особливо
тривожили Н. Махно, так як він був рішучим противником білогвардійців.
16 липня Н. Махно і Н. Григор'єв відправили лист С. Петлюрі від імені
Революційної ради повстанців Катеринославщини, Херсонщини і Таврії. Це
була відповідь на звернення С. Петлюри, діячів УПСР і УРСДРП до
українських повстанців. У цьому листі отаман і батька пропонували С.
Петлюрі такі умови союзу і загальні цілі, як:
1) самостійність України;
2) здійснення принципів народоправління;
3) Всеукраїнський з'їзд Рад - вища влада;
4) передача всієї влади на місцях вільним Радам робочих, селянських і козацьких депутатів;
5) ліквідація Директорії і створення Тимчасового верховного Ради
республіки з соціалістичних елементів, що стоять на ґрунті радянської
влади в незалежній Українській республіці.[5]
http://www.silskivisti.kiev.ua/18825/print.php?n=14035
Махно міг
вступати у спілку з ким завгодно: з УНР, іншими повстанськими командирами,
червоними. Але за жодних умов він не вступав у союз із «білою» гвардією, лідери
якої декларували відновлення царських порядків і «єдиної Росії».
Особлива
історія стосунків Махна з головним російським «недєлімщіком» «білим» генералом
Антоном Денікіним. Наступ Денікіна на Москву восени 1919 р., на думку більшості
******** істориків, був апогеєм громадянської війни в Росії, який цілком міг
призвести до перемоги «білих». Долю війни вирішували лічені полки. В Україні
більшовикам тоді не було на кого спертися. Село навесні 1919 року щойно
пережило сплески антибільшовицьких повстань, спричинених більшовицькими
звірствами та продрозкладкою. У містах теж виникали проблеми.
http://www.silskivisti.kiev.ua/18825/print.php?n=14035Як писав
генерал Антон Денікін, «у результаті на початку жовтня в руках повстанців
опинилися Мелітополь, Бердянськ, де вони підірвали артилерійські склади, і
Маріуполь - за 100 верст від Ставки (Таганрога). Повстанці підходили до Синельникова
і погрожували Волновасі - нашій артилерійській базі... Випадкові частини -
місцеві гарнізони, запасні батальйони, виставлені спочатку проти Махна, легко
розбивалися великими його бандами. Становище ставало грізним і вимагало заходів
виняткових. Для придушення повстання довелося, незважаючи на серйозне становище
фронту, знімати з нього частини і використовувати всі резерви... Це повстання,
що набуло таких широких розмірів, зруйнувало наш тил і послабило фронт у
найбільш важкий для нього час».Історики
переважно одностайні в тому, що головна причина, чому Денікін емігрував до
Парижа, а не опинився на троні, полягає саме в Махнові. Звичайно, Російська
імперія й до того зазнала цілої низки ударів, починаючи від Лютневої революції
1917-го... Але це був фінал.
http://www.silskivisti.kiev.ua/18825/print.php?n=14035
Але ось як
описував еволюцію Махна від анархізму до українського патріотизму радянський
історик М. Кубанін по свіжих слідах у 1926 році:
«Тонка анархістська
позолота стирається. Махновський штаб на чолі зі своїм керівником повертається
обличчям до української інтелігенції… Махно починає сприяти петлюрівським
загонам, укладає з ними перемир'я, угоду про ненапад і спільні дії проти
радянської влади. Нападки махновських газет і самого Махна спрямовані проти
«московських насильників», відозви рясніють усе більше і більше такими перлами,
як «визволення рідної України від російського гноблення».
http://www.silskivisti.kiev.ua/18825/print.php?n=14035
Особливу
роль у переході Махна до українського патріотизму радянські історики відводили
його дружині Галині Кузьменко, студентці Київського університету часів УНР та
активній діячці гуляйпільської «Просвіти». У зайнятих махновцями населених
пунктах вона незмінно згуртовувала українську інтелігенцію, організовувала
благодійні вистави тощо.
Саме після одруження з нею відозви Махна до населення
стали видаватися переважно українською мовою. У передмові до своїх спогадів
1926 року Нестор Махно пише таке:
«Про одне лиш можу пошкодувати я, видаючи
цей нарис: це те, що він виходить не в Україні і не українською мовою.
Культурно український народ крок за кроком йде до повного визначення своєї
індивідуальної своєрідності, і це було б важливо. Але в тому, що я не можу
видати свої записки мовою свого народу, вина не моя, а тих умов, у яких я
перебуваю».
Махно мав таку відразу до «білих», що ні за яких умов не погоджувався на
союз із ними. За його наказом, навіть усупереч законам війни та здорового
ґлузду, було страчено посланців од «білого» генерала Врангеля, який пропонував
Махнові спільний фронт проти «червоних» і був готовий визнати УНР.
http://www.uman.info/news/umanskyy-proryv-yakyy-pohovav-edynuyu-y-nedelymuyu--635.html
Махновські частини стали бичем Божим для поміщиків, офіцерів, урядників,
поліцейських, куркулів; в'язниці і поліцейські дільниці руйнувалися.
Фактично майже весь тил збройних сил півдня Росії було знищено.
К.Герасименко,
свідок цих подій, який написав 1922 р. за свіжими слідами нарис
«Махно», виданий у Берліні, відзначав незвичайну розгубленість
адміністративного апарату борців за «Велику і неподільну», котрі з
першим наближенням частин селянської армії в паніці втікали «у напрямку
Ростова та Харкова». Далі він продовжує: «Мені довелося пішки пройти від
Олександрівська, після нападу на нього Махна, до Чапліна і наочно
переконатися як у винятковому впливі Махна на селянські маси, так і в
неймовірній розгубленості влади...».
http://alnews.com.ua/ua/news/3418
1919 - війська Нестора Махно прорвали фронт білої армії. 1918-1920 роки
діяльності Нестора Махна можна охарактеризувати як відкриту боротьбу
проти будь-яких форм влади. У червні 1919 року Нестор Махно об`єднався з
армією Матвія Григор`єва і виступив проти радянської влади.
До початку
вересня 1919 року Нестором Махном було вже повністю завершено
переформування своїх повстанських загонів, які тепер мали назву
«Революційна повстанська армія України»
Едет батька Махно, знамя черное
Вот плывет пароход, круги кольцами
Будем рыбу мы кормить комсомольцами
Пароход идет мимо пристани
Будем рыбу мы кормить коммунистами
Эх, яблочко, с горы кокнуло
Комиссар кричит, пузо лопнуло
Эх, яблочко, бочок попорченный
Еду с фронта я домой, раскуроченный
Эх, яблочко, куда ты котисся
Попадешь ко мне в рот, не воротишься
Не говорите чепуху!
Попробуйте повести за собой хоть 10 человек, а за него десятками и сотнями жизнь отдавали, задерживая погони.