Янукович: Укрепление позиций украинского языка способствует развитию и подъему государства
Президент Виктор Янукович поздравил украинцев с Международным днем родного языка.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на ZN.UA
«Уважаемые соотечественники! Поздравляю вас с Международным днем родного языка, призванным привлечь внимание человечества к важности сохранения языкового разнообразия в современном мире», - говорится в поздравлении, размещенном на сайте главы государства.
Янукович подчеркнул, что из тысяч существующих на планете языков дорогим для каждого является его родной язык, в котором «запечатлена историческая судьба, духовная мощь и национальная суть народа".
«Убежден, что укрепление позиций украинского языка во всех сферах социальной жизни, лелеяние всего языкового и культурного разнообразия Украины, и впредь будет способствовать прогрессивному развитию и подъему государства», - отметил он.
Читайте на «Цензор.НЕТ»: Фарион о языке: Мы не должны считаться абсолютно ни с чьим мнением. Нам должно быть комфортно
Международный день родного языка отмечается в мире ежегодно 21 февраля. Этот праздник был провозглашен Генеральной конференцией ЮНЕСКО в ноябре 1999 года для содействия языковому и культурному разнообразию и многоязычию.
Отметим, что в честь праздника народный депутат от ВО «Свобода» Ирина Фарион вместе с коллегами намерена представить проект нового языкового закона, цель которого - укрепление украинского языка в статусе государственного.
Впрочем, документ предусматривает много обескураживающих норм. В частности, депутаты предлагают закрепить, что телеграммы из Украины будут отправляться либо на украинском, либо иностранном языке, только с использованием украинского или латинского алфавита. Таким образом, будут отсутствовать буквы «Ы» и «Ъ», а «Ё» будет заменена сочетанием «ЬО» и «ЙО».
Авторы законопроекта также хотят, чтобы врачи общались с пациентами только на украинском языке. А если у пациента возникают сложности с пониманием схемы лечения, то он имеет право пригласить переводчика, но за свой счет.
По словам Фарион, на возможное недовольство русскоязычного населения Украины, которое может вызвать этот закон, не стоит обращать внимания.
Рабы не должны говорить на языке хозяев! У них должен быть свой язык, и пофиг как он называется.
.
Украины, которое может вызвать этот закон, не стоит обращать внимания
========
Как аукнется, так и откликнется (с)
а что Вы хотели от:
- "президента", который с юных лет ворует?
- "профффффффеесссооорра", который преступно безграмотен?
- "мужчины", который натравил власть страны на маленькую женщину?
- "отца", который разрешил сыну воровать?
- "мужа", который стыдится своей жены?
гарантія збереження і єдності Держави, її культури. Тому являються злочином всі спроби вульгаризувати вплив української
мови, її значення в культурному розвитку, і як носія духовного і морального вдосконалення
людини.
Всім носіям національного і державного розпаду
треба сказати, що важко найти більш мерзотне, чим слугувати окупантам і колоністам прагнучим знищити твій народ як націю.
наше життя - ти просто демагог . Цю тему розкручують навмисно. щоб "холопи"
чубилися - а влада грабує країну, отже саме ти і підтримуєш цю владу!!
головна ознака нації,її ген. Вилучи цей
ген - нема українця. Мова-це душа
народу. Вбити мову - вбити душу. Мова-це
народ. Народи слабішають,коли слабішають їхні мови. Гине мова, гине і народ.
Тому імперія століттями знищувала
українську мову, підміняла і привласнювала нашу історію. Наші пророки і
національні Герої, по - московські,
це зрадники українського народу. Щоб
перемолоти нас українців як націю, розсіяти, змінити генетичний код; національна еліта фізично знищувалась,духовно
оскоплялась,асимілювалась, денаціоналізувалась, зросійщувалась. Виховувались
манкурти, «раби, підніжки, грязь Москви» І імперія досягла успіху, вже онук із Донецька чи Луганська не
може поговорити з бабусею із Львівщини чи
Тернопільщини по- українськи. Я впевнений, що мова наша - це жертва. Не
може так раптом статись,щоб так легко українець відступився від прарідної мови. Наша мова - це жертва
голодомору, жертва «исторической общности - советский
народ», жертва депортаций до Казахстану і Сибіру, жертва Емського указу і Валуєвського циркуляру,
жертва 400-сот заборон і гонінь української мови, жертва багатьох постанов ЦК КПРС. Не
було добровільного відказу від рідної мови. Це ж як треба бити народ по
голові,щоб він заговорив чужою мовою.
Україножерам треба сказати так як сказав президент
однієї із прибалтійських держав. «Якщо людина хоче жити тут,то вона
повинна прийняти низку умов,зокрема і про володіння мовою. Мова не побутове
поняття, через неї вона пізнає країну, культуру, психологію народу. Без знання
державної мови людина прирікає себе на самоізоляцію,культурну і духовну
бідність, а це н шлях для людини, яка обирає цю країну своєю батьківщиною».
однієї нації, це набагато більше. Це і рідний край, безмежні простори полів і
лісів, глибоководні ріки, чарівні озера і теплі моря, родинні зв'язки, спільні
уподобання і думи народу, мрії людей і сподівання, культура і своя задушевна
пісня, якої ні в кого більше такої немає. Це спільна радість і спільне горе,
схожі долі, це все те, що виливається у рідне слово, однаково доступне для
всіх. Рідна мова... У ній душа народу, його сила і слабкість, його неповторність
і єдність. Мова народу... Вона як дві краплини води схожа на характер людей,
які нею розмовляють. А наша рідна українська мова лірична і неповторна,
поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ - добрий,
лагідний, миролюбний і працьовитий. Мова, яка довгі десятиліття утискалася,
виганялася з рідного дому, вважалася непотрібною сильними світу цього, все ж
вижила і набирає сили, адже вона - душа народу, а душу не можна вбити, доки
живі люди. Понад усе на світі вороги нашого народу прагнули позбавити
український народ його чарівної мови, так як добре знали, що коли нема мови -
нема нації, нема народу. Та все ж вона, мов фенікс, піднялася, воскресла з
попелу і руйнування, і заговорила, заспівала на повний голос. Хоч і сьогодні її
ігнорують, ніби вона і не є державною. Людці без гордості, без нації, які
сьогодні виконують чужу політичну волю, прикладають всі зусилля, щоб знову
знищити її, заставити піти в тінь, відступитись від законного права бути
головною мовою в Україні. Ні, не можна цього допустити! Звучи, моя мово у серці
народу, звучи і співай на повний голос. Люди, будьте пильні, не допустіть
наруги над найріднішим, сокровенним, над рідною мовою! Мово рідна моя, не
мовчи! (Надія Красоткіна)
Не треба рвати Україну.
З'єднаймо душі і серця.
За рідну мову, за єдину
Постіймо, браття, до кінця.
Бо нам нема чого ділити
У ріднім батьківськім краю.
То ж треба в мирі й дружбі жити
І я завжди на цім стою.
У нас така земля чудова
І все на цій землі своє.
Одна державна рідна мова
В країні нашій також є.
І нам не треба інша мова,
Ми - українці на землі.
Це наша суть, це наше слово,
Й здобутки наші чималі.
Насильства більше нам не треба.
Голодомор у нас вже був
Та манна, що летіла з неба...
Народе мій, чи ж ти забув?
рвали,
П'ятка був нам кляп.
Ще й хохлами
обзивали,
Вішали на граб.
Та донесли свою мову,
Всім катам на зло,
Зберегли батьки нам
слово,
Щоб своїм було.
Щоби мова України,
Була всім своя.
Щоб і я сказав дитині,
- Мова вже й твоя.
Не ховайся, не цурайся,
Вголос говори.
Як не чують не
здавайся,
Спротив всім твори.
Буде рот хто затикати,
Та «хваліть Язык».
То скажи:-Ти знаєш
брате,
Я до Мови звик.
Буде далі зневажати,
Напрямок вкажи.
Та жени втри-шиї з
хати,
Силу покажи. Я, до виродків звертаюсь,
Та нажаль своїх!!!
Мова рідна, не кусає,
Знать її не гріх.
Вас самих забудуть в світі!
Так, як ви своє!
А спитають ваші діти?
--Мова, що то є?
Що ви скажете дитині?
--Українець ти!?
Бачиш прапор жовто-синій!
Поки гімн ще є!?
Та чи він то зрозуміє!?
Мову прабатьків.
Язиком вже володіє,
Гне ним матюки… Я
стою як він, тільки без Христа,
України син, крикнули
вуста.
З Києва гори, я дивлюсь як він,
Літньої пори, чи
такий я син?
Я прошу прости, бо як всі мовчу!
І слова пусті, навіть
не кричу!
Потураю я, відвернувсь від мук!
Совість де моя, я
манкурт онук!!!
Я мужик брехун, зрадник я простий,
Бо терплю цей глум,
сам то допустив.
Я піду один, страх я загублю!
І як справжній син, я
тебе звільню.
Я стою як він, тільки без Христа,
України син, крикнули
вуста.
Я не знаю хт