Всемирный Конгресс Украинцев обсудит вопрос освобождения Тимошенко
Канадская группа содействия демократии в Украине предлагает вынести на обсуждение Всемирного конгресса украинцев вопрос освобождения лидера оппозиции Юлии Тимошенко.
Конгресс будет проходить 20-22 августа во Львове, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-службу «Батькивщины».
Соответствующее обращение направлено президенту ВКУ Евгению Чолию и руководящим органам этой организации. «Для освобождения Юлии Тимошенко ВКУ надо перейти от виртуальных обращений к конкретным действиям с привлечением всего мирового украинства», - говорится в обращении на имя руководства ВКУ. Канадская группа содействия демократии рекомендует внести в резолюцию Всемирного конгресса украинцев предложение о том, чтобы в странах, где живут украинцы, сентябрь-октябрь-ноябрь стали месяцами активной поддержки Юлии Тимошенко. Группа также считает необходимым провести серию одновременных акций относительно освобождения Юлии Тимошенко под дипломатическими представительствами Украины. Канадская группа содействия демократии считает, что зарубежные украинцы должны письменно обратиться к руководителям стран, где они проживают, с требованием способствовать освобождению Юлии Тимошенко.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Всемирный конгресс украинцев призвал немедленно освободить Тимошенко
Соответствующие письма украинцы диаспорных организаций также должны отправить президенту Украины Виктору Януковичу. «Мы уверены, что такое широкое движение украинской диаспоры поможет вхождению Украины в ЕС, обеспечит демократическое развитие Родины и благополучие всего украинского народа», - говорится в документе.
Норильському повстанню - 60 років
«Поборовши страх, політичні в'язні почали вимагати людських умов у побуті та на
роботі...»
На крайній півночі Красноярського краю, на півострові Таймир, в концтаборах
Норильських мідно-нікелевих рудників з 25 травня до 4 серпня 1953 року відбулося
найбільше повстання політв'язнів радянської системи ГУЛАГ.
Серед ув'язнених українці становили близько 80%, а всі разом табори нараховували біля
50 тисяч каторжан.
Одним з організаторів і керівників повстання був наш земляк галичанин Євген Грицяк,
який народився 9 серпня 1926 року в селі Стецівка Снятинського району Івано-
Франківської області, вихованець молодіжної організації ОУН. По смерті ката
українського народу Йосипа Сталіна (Джугашвілі), поборовши страх, політичні в'язні
почали вимагати людських умов у побуті та на роботі. Першими проявили відвагу і
людську гідність вояки УПА. За ними потягнулись решта каторжан. Це було початком
знищення сталінської тоталітарної системи. Методи придушення цього повстання і
приховування його слідів свідчать про значні масштаби того, що відбувалося, а також
про страх радянської влади перед поширенням руху опору в концтаборах новітньої
імперії.
За час, що минув після тих буремних подій багато чого змінилося у нашому житті і
багато чого стерлося з людської пам'яті. 1-го грудня 1991 року на Всеукраїнському
референдумі 92% українців твердо сказали «Так» незалежності. Та більшість із нас,
захоплені ейфорією перемоги і радості, втратили пильність.
У той же час досвідчені компартійні комісари, КГБісти і червона номенклатура, їхні
діти і онуки скористались моментом і спритно прибрали до своїх рук владу в державі
і на місцях, правоохоронну систему, суди, майно, ЗМІ, стратегічні об'єкти, зв'язок,
транспорт.
Народній хвилі гніву і рішучості, яка з кожним днем наростає все більше і більше,
слід не забувати слова великого Папи Римського Івана Павла ІІ «Не бійся» та нашого
генія і пророка Тараса Шевченка «А щоб збудить хиренну волю, треба миром, громадою
обух сталить; та добре вигострить сокиру - та й заходиться вже будить».
Петро Франко.
Відбувся Збір до 60-ої річниці Норильського постання, учасники якого ухвалили
звернення до президента України В. Януковича, Голови ВР України В. Рибака, прем'єр-
міністра М. Азарова. У ньому зокрема сказано: «Ми, учасники Норильського повстання,
політичні в'язні і репресовані, що з політичних мотивів протиправно запроторені
московським режимом у тюрми і заслані в сибірські простори на каторжну працю і
виживання в нелюдських жахливих умовах табірного режиму, обговорили події 60-річної
давнини, дали оцінку героїчному вчинку повстанців, що змусив змінити ставлення
режиму до політв'язнів аж до їхнього звільнення. …Ми наголошуємо:
Незалежність Української держави - під загрозою. Північно-східний сусід веде
цілеспрямовану боротьбу проти незалежної України. Це - інформаційна війна (засилля
російської мови на радіо, телебаченні, розповсюдження преси, книг і кінофільмів
російською мовою) і економічна війна (скуповування стратегічних підприємств, банків,
землі). …«П'ята колона» в Україні активно допомагає Росії втілити свої задуми щодо
України. Це - комуністи, Табачник, Медведчук, Ківалов, Колесніченко і ін.»
У своєму зверненні учасники Збору зокрема вимагають:
докласти всіх зусиль Кабміну, Верховній Раді і президенту України, щоби у листопаді
цього року Україна стала асоційованим членом Євросоюзу; запровадити систему виборів
суддів всіх рівнів; ухвалити закон про єдиний порядок нарахування пенсій для всіх
категорій громадян, включно з депутатами ВРУ; ухвалити новий закон про правовий
статус політв'язнів, репресованих та їхніх дітей.
В поблажливій до всього провладного Службі безпеки України вирішили не «травмувати»
зайве психіки тим 148 народним депутатам України, які звернулися до Сейму Польщі з
антиукраїнським проханням визнати Волинську трагедію… геноцидом українців стосовно
поляків. Як зазначає «Тиждень.ua», в СБУ це звернення назвали «лише висловлюванням
окремої думки групи народних депутатів».
Нагадаємо, на початку липня 148 народних депутатів України, регіонали, комуністи та
окремі перекинчики, у рамках «боротьби з фашизмом» звернулися до керівництва Сейму
Польщі з ганебним проханням - визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу
від рук ОУН-УПА. Лідер «Свободи» Олег ТЯГНИБОК тоді наголосив, що не знає аналогічних
прикладів, коли депутати звернулися б до іншої країни з проханням… принизити свою
націю. Державною зрадою вчинок 148-ми назвав навіть перший президент України Леонід
Кравчук.
15 липня народний депутат від ВО «Свобода» Ірина ФАРІОН скерувала до СБУ депутатське
звернення, в якому просила спецслужбу проаналізувати це звернення на наявність ознак
державної зради. СБУ довго не думала і, звісно ж, як могла облагородила вчинок
«провладного списку 148-ми». «Встановлено відсутність у діях народних депутатів
України БУДЬ ЯКОЇ З ФОРМ ДЕРЖАВНОЇ ЗРАДИ і ПРЯМОГО УМИСЛУ, спрямованого на завдання шкоди суверенітету, територіальній цілісності і недоторканності, державній,
економічній чи інформаційній безпеці України, що є обов'язковими ознаками злочину
«державна зрада», - йдеться в заяві СБУ. Дії народних депутатів СБУ нарекла «лише
висловлюванням окремої думки групи народних депутатів України щодо трагічних
історичних подій». Що ж, цілком прогнозовано, тому-що Українська Держава, де мешкає
понад 78 % українців являється навіть не "домініоном" ********: шовиністичної
імперії-РФ та сіоністичної держави-Ізраїль, а їхнім "хлівом", господарським придатком
де вирощується прибуток для вказаних держав і куються відповідні кадри...
Нещодавно, стало відомо, що польський сейм вирішив таки відмовити отим 148
українським парламентарям у їхньому проханні визнати геноцид поляків українцями 1943
року в так званій Волинській трагедії.
Уряд Росії створить і профінансує в Україні центри просування російської мови -
колишній "старший брат" не шкодує ані сил, ані коштів, аби посилити свій вплив на
українських землях. Це і є нова стратегія національної політики ухвалена урядом в
липні цього року. Вона передбачає серед іншого, захист і популяризацію російської
мови, культури та історії (у інтерпретації кремлівських владик). Для цього було
створено спеціальну координаційну раду з просування російської мови, культури та
історії у світі, до складу якої увійшли представники Держдуми, Міносвіти, Мінкультури
та горомадських організацій. Проект насамперед почнуть втілювати на пострадянськму
просторі: як повідомили в аппараті російського віце-прем'єра Ольги Городець,
Україна-одна з країн, де незабаром з'являться такі центри з просування російської
мови, культури і історії.
Непросте історичне минуле та уже ******** досвід спілкування зі "старшим братом"
дають розуміння того, що ініціативу Росії не можна розглядати лишень у гуманітарній
площині: однозначно, що мете створення таких центрів - передусім політична. Тим паче,
що культуру, як і церкву, у Росії завше розглядають винятково як засіб зміцнення
свого домінування на пострадянських теренах. Тож експерти прогнозують: функція
новостворених центрів полягатиме не так в поширенні російської культури, як в
нав'язуванні українцям стереотипу про вищість цієї культури та неминучість
політичного (а в майбутньому не тільки політичного, але і військового та
територіального) домінування Москви.
Не буде зайвим нагадати, що окрім проросійських громадських організацій, в Україні
популяризацією російської мови і культури займається створений за вказівкою
російського президента Путіна фонд "Рускій мір", який фінансує 11-ть російських
(п'ятиколонійських) центрів.
На противагу Україні (і її Урядові), яка дозволяє діяти різним, в основному
російським п'ятиколонійським центрам, Росія і її влада - знищує українські
організації, а нові - відмовляється реєструвати, так: Мін'юст Росії вдруге
відмовилося вносити організацію "Український Конгрес Росії" до Єдиного державного
реєстру юридичних осіб. За словами представника "Українського конгресу Росії", окремі
претензії до його Статуту (УКР) Мін'юст висуває уперше, хоча торік чиновники на них
чомусь не звернули уваги. Відтак тепер організація мусить або проводити повторний
з'їзд і вносити зазначені у переліку зміни й уточнення до Статуту організації, або
спробувати довести свою правоту в суді або під час зустрічі з чиновниками. В усякому
разі, обидві ці пропозиції повинні пройти процедуру голосування за участі всіх членів
правління конгресу.
До наведеного вище хочется нагадати, що 27січня 2010 року рішенням Верховного Суду РФ
була остаточно ліквідована "федеральна національно-культурна автономія українців
Росії", яка існувала іще з 27 березня 1998 року. Позов Мін'юсту РФ базувався на
скарзі активіста фонду "Родіна" Журавльова, який заявляв, що українська організація
нібито "веде політичну діяльність, прославляє бандерівців і виливає негатив на
Росію". Більш того, 18 травня 2012 року Верховний Суд Росії ухвалив рішення про
ліквідацію ще й "Об'єднання українців Росії" і виключення його з Єдиного державного
реєстру юридичних осіб. Відтак 24 листопада того ж року у приміщенні Національного
культурного центру України в Москві відбувся засновницький з'їзд громадської
організації "Український конгрес Росії", рішення про створення якого ухвалили
українські громадські організації Росії 26 травня. Але Москва, очевидно, всіляко
прагне позбавити, ще не до кінця асимільованих (зросічених) українців Росії, права на
організовану діяльність і тим часом, з мовчазної згоди ******** антиукраїнської
влади, щедро засіває Вільну, Незалежну, Самостійну Державу Україну - своїми центрами
"руского міра".
а гавно-кацап или абрек.......даже в арабском мире есть Лига арабских государств,где решаются вопросы междунароного характера......а чем мы хуже???
свита-сволочь вместе со своими лакеями.......
Выдержав паузу после задержания беглого бывшего нардепа «Батькивщины» Александра Шепелева, первыми нервы сдали у оппозиции. Именно нервы, потому, что, на самом деле, задержание этого криминального персонажа произвело эффект найденной, но пока еще не взорвавшейся бомбы. В прямом и переносном смысле этого слова. Шепелева можно охарактеризовать «секретоносителем №1». При этом секреты эти касаются наивысшего теневого спектра бизнесовой и политической деятельности «элиты» в помаранчеваую пятилетку. Конвертационные центры, уму не постижимые суммы, украденные на рефинансировании банков, убийства и банальное казнокрадство - далеко не полный перечень «достижений» задержанного. «Достижений», в многих из которых «политическая узница» принимала более чем непосредственное участие.
Более чем двухнедельную паузу эфирного молчания нарушил Владимир Арьев, заявив, что ему известно о подготовке ГПУ нового уголовного дела против Тимошенко, где она будет фигурировать вместе с Шепелевым. После этого в СМИ появился ряд материалов с контекстом вроде: «власти будут использовать Шепелева для очередных преследований Тимошенко» и пр. Источники в «Батькивщине» говорят, что отвлеченный на «Врадиевку» штаб проснулся и ничего лучше не придумал, как действовать по принципу «лучшая защита - это нападение». При этом, команду поднимать информационную волну, якобы дала лично Юлия Валадимировна, не на шутку обеспокоенная бездеятельностью офиса и еще более экстрадицией Шепелева в Украину.
Что же так страшит саму Тимошенко и ее окружение из Туровской, 13? Начнем с печально известного «Родовида». Из двух миллиардов, выделенных на рефинансирование банка, ровно половина была украдена и перечислена лично Юлии Владимировне. При этом, говорят, что якобы есть даже отснятые и записанные файлы диалогов бывшего премьер-министра с Шепелевым и их окружением , где озвучиваются конкретные суммы взяток, счета, куда их необходимо перечислять и прочих лиц, задействованных в этой схеме. При этом, указанные документальные подтверждения этой преступной деятельности якобы даже были продемонстрированы правоохранителям из ЕС, которые, мягко говоря, были обескуражены увиденными «раскладами».
Еще стоит вспомнить заявление Юрия Луценко, сделанное им во время пребывания на посту министра внутренних дел после убийства в 2005 году полковника УБОП Ерохина, о том, что следствие располагает данными о причастности Александра Шепелева к этому заказу. И не нужно забывать, что Шепелев не далее чем в 2006 году спрятался от правоохранителей за депутатским мандатом, полученным по спискам одноименного Тимошенко избирательного блока. Также не стоит забывать и более «свежие» события, связанные с покушением на убийство бывшего акционера «Родовида» Сергея Дядечко и спрятавшегося в Беларуси подельника Шепелева Павла Борулько…
Действительно, поводов для беспокойства у «политической узницы» предостаточно. Как и у ее окружения. Шепелев, который был встроен в ту вертикаль сласти и являлся одним из ее «столпов», может стать человеком «который держит последний гвоздь» и способный потянуть за собой половину пассажиров «Титаника» с элитных верхних палуб. И, что самое «страшное», окончательно разбить упорно выстраиваемые в Европе стереотипы про «политические преследования». Просто воры и бандиты… Поэтому, паникуйте уважаемые, поводов у вас, судя по всему, ой, как много…
Анастасия Марцинюк, Национальное бюро расследований Украиныf
Уважаемый Запад, в том числе канадские украинцы! Дай нам, пожалуйста, нормального правителя, вроде Ющенко или Саакашвлили, только с сильной волей (или поддержите его лет десять-двадцать, чтобы он из этого гавна на пасеку не сбежал, устав от одиночества).
Выдержав паузу после задержания беглого бывшего нардепа «Батькивщины» Александра Шепелева, первыми нервы сдали у оппозиции. Именно нервы, потому, что, на самом деле, задержание этого криминального персонажа произвело эффект найденной, но пока еще не взорвавшейся бомбы. В прямом и переносном смысле этого слова. Шепелева можно охарактеризовать «секретоносителем №1». При этом секреты эти касаются наивысшего теневого спектра бизнесовой и политической деятельности «элиты» в помаранчеваую пятилетку. Конвертационные центры, уму не постижимые суммы, украденные на рефинансировании банков, убийства и банальное казнокрадство - далеко не полный перечень «достижений» задержанного. «Достижений», в многих из которых «политическая узница» принимала более чем непосредственное участие.
Более чем двухнедельную паузу эфирного молчания нарушил Владимир Арьев, заявив, что ему известно о подготовке ГПУ нового уголовного дела против Тимошенко, где она будет фигурировать вместе с Шепелевым. После этого в СМИ появился ряд материалов с контекстом вроде: «власти будут использовать Шепелева для очередных преследований Тимошенко» и пр. Источники в «Батькивщине» говорят, что отвлеченный на «Врадиевку» штаб проснулся и ничего лучше не придумал, как действовать по принципу «лучшая защита - это нападение». При этом, команду поднимать информационную волну, якобы дала лично Юлия Валадимировна, не на шутку обеспокоенная бездеятельностью офиса и еще более экстрадицией Шепелева в Украину.
Что же так страшит саму Тимошенко и ее окружение из Туровской, 13? Начнем с печально известного «Родовида». Из двух миллиардов, выделенных на рефинансирование банка, ровно половина была украдена и перечислена лично Юлии Владимировне. При этом, говорят, что якобы есть даже отснятые и записанные файлы диалогов бывшего премьер-министра с Шепелевым и их окружением , где озвучиваются конкретные суммы взяток, счета, куда их необходимо перечислять и прочих лиц, задействованных в этой схеме. При этом, указанные документальные подтверждения этой преступной деятельности якобы даже были продемонстрированы правоохранителям из ЕС, которые, мягко говоря, были обескуражены увиденными «раскладами».
Еще стоит вспомнить заявление Юрия Луценко, сделанное им во время пребывания на посту министра внутренних дел после убийства в 2005 году полковника УБОП Ерохина, о том, что следствие располагает данными о причастности Александра Шепелева к этому заказу. И не нужно забывать, что Шепелев не далее чем в 2006 году спрятался от правоохранителей за депутатским мандатом, полученным по спискам одноименного Тимошенко избирательного блока. Также не стоит забывать и более «свежие» события, связанные с покушением на убийство бывшего акционера «Родовида» Сергея Дядечко и спрятавшегося в Беларуси подельника Шепелева Павла Борулько…
Действительно, поводов для беспокойства у «политической узницы» предостаточно. Как и у ее окружения. Шепелев, который был встроен в ту вертикаль сласти и являлся одним из ее «столпов», может стать человеком «который держит последний гвоздь» и способный потянуть за собой половину пассажиров «Титаника» с элитных верхних палуб. И, что самое «страшное», окончательно разбить упорно выстраиваемые в Европе стереотипы про «политические преследования». Просто воры и бандиты… Поэтому, паникуйте уважаемые, поводов у вас, судя по всему, ой, как много…
Анастасия Марцинюк, Национальное бюро расследований Украиныf
Если бы не её неуместная и неуёмная жадность, Ющенко уже вывел бы Украину в Европу.
Тю,епт,они же вроде как уже давно определились с этим вопросом,что каждый месяц требуют освобождения,а тут на тебе - только обсудить решили
Или у них там несколько Конгрессов,типа "два гетьмана"
Нещодавно на території Одеської області з'явилися біл-борди на честь легендарного
отамана Семена Заболотного. Семен Заболотний - військовий діяч часів УНР, отаман
національного антибільшовицького повстанського
руху на Одещині (1918-1922), командир полку Чорних гайдамаків, ватажок
«Чорноморського повстанського козацького війська», племінник академіка Данила
Заболотного. У січні 1920 року він разом з побратимами звільняє від білогвардійців-
денікінців Балтський повіт і виступає керівником і координатором більшості
українських повстанських загонів в Одеській і частині Подільської губерній. Того ж
року Семен Заболотний очолює спротив українського селянства проти жорстоких грабунків
більшовиків. Козаки-повстанці відбивають конфісковане у селян збіжжя і худобу і
повертають власникам, знищують продподаткову документацію, нападають на продзагони і
військові об'єкти… Те, що повстанці повертають зерно та інші конфісковані продукти,
зміцнює їхній авторитет і підтримку повстанського руху серед місцевого населення.
З розсекречених архівів відомо, що Заболотний відмовився здаватися чекістам, а тому
вони застосували тактику, яку згодом перейняли німецькі нацисти в боротьбі проти
партизанів - зігнали заручників з числа мирних жителів, пообіцявши їх розстріляти.
Виходу у Заболотного не залишалося і він здався. Невдовзі безстрашного отамана
стратили.
Торговая война, которую развернула Россия против Украины, показывает настоящую суть
Таможенного союза, направленного на «реанимацию российского имперского влияния».
Торговая война с Украиной - это попытка России достичь политических целей методами
экономического шантажа. «Сам проект Таможенного союза в контексте этих событий
проявляет настоящую суть - это политический проект реанимации российского имперского
влияния, а не добровольная координация экономической политики ради взаимной выгоды
суверенных государств».
Сегодня о частичной распродаже суверенитета Украины речь больше не идет.
«Очевидно, цель такой политики России - окончательно лишить Украину государственной
независимости, которая гарантирует наше право выбирать собственный
внешнеэкономический курс, наши возможности развивать украинскую национальную
экономику, наше право ходить в свою церковь и уважать свою многовековую историю.
Такая цель Кремля должна восприниматься как беспрецедентная угроза, и для ее
преодоления нужно срочно объединить весь украинский политикум».
Заложниками «неудачных попыток» России заблокировать движение Украины в ЕС стали
украинские производители.
«Чем более реальной становится перспектива заключения Соглашения об ассоциации, тем
более абсурдной становится внешняя политика России относительно Украины. Выгоды
экономического сотрудничества, которое регулируется не только нормами двухсторонних
соглашений, но и ВТО, к которой принадлежат обе страны, перечеркнуто бредом о
возобновлении политического диктата».
У Києво-Печерській Лаврі у киянки не прийняли замовлення на молитву про здоров'я,
оскільки воно було написане українською мовою.
Про це Ірина Тишко написала у своєму «Facebook», повідомляє «Українська правда».
«Сьогодні у Києво-Печерській Лаврі у мене не прийняли замовлення на молитву за
здоров'я, бо воно було написане українською мовою.
Я запропонувала написати старослов'янською, аби було зрозуміліше. А ще жіночка
запитала, чи не з розкольників я, оціночно примружуючи очі, ніби у мене на лобі має
бути написано все», - повідомляє парафіянка.
Примітно, що прес-секретар УПЦ МП Георгій Коваленко почав усе заперечувати в
коментарі «Українській правді». Заявив, що «такого не може бути» або це
непорозуміння. «Іноді буває, що люди не знаходять спільної мови, а потім починають
звинувачувати один одного», - сказав він.
російською...Нещодавно у Донецьку Центр політологічних досліджень (ЦПД) разом із
студентами кафедри політології Донецького національного університету провів
соціологічне опитування, аби з'ясувати, ким все ж таки за національною приналежністю
вважають себе мешканці міста. Як виявилось - більшість донеччан - 55%, а серед молоді
- 75% - вважають себе українцями. Щоправда 33% опитаних визначили себе росіянами, -
пише інтернет-газета «Новости Донбасса». «Показова тенденція - за віковими групами
відмінність самоідентифікації респондентів як українців чи росіян є дуже суттєвою. У
міру «омолодження» респондентів частка українців зростає: якщо серед представників
старшої вікової групи (56 років і старші) більшість визначила себе як росіян (42% -
українці), то серед представників молодшої вікової групи (18-25 років) українцями
себе назвали 75%, росіянами - 12%. Серед жінок українками себе вважає 60% опитаних,
серед чоловіків - 53%», - прокоментував результати керівник соціологічної служби
ЦПД Кирило Черкашин. На його думку, істотна частина респондентів розуміє «українців»
скоріше не як етнічну, а як політичну чи адміністративну категорію. «Я живу
в Україні - значить я українець», - пояснив логіку опитаних експерт.
У той же час, практично всі опитані (99%) сказали, що бажана мова проведення інтерв'ю
для них - російська, 1% респондентів віддали перевагу українській мові інтерв'ювання.
на захід від лінії Керзона, які входили до складу Польщі. До цих земель належать
Лемківщина, Підляшшя, Посяння, Сокальщина, Равщина і Холмщина. Загальна площа
Закерзоння становить бл. 19,5 тис. км кв., на якій проживало понад 1,5 млн.
українців. За умовами радянсько-польського договору у 1945 р. ці споконвічні
українські землі відійшли до Польщі.
8 грудня 1919 року Найвища Рада Антанти визначила східний кордон Польщі, провівши
умовну лінію за якою лишилися етнічні українські землі: Лемківщина, Підляшшя,
Посяння, Сокальщина, Равщина і Холмщина.
Ту саму лінію запропонував у липні 1920 р. міністр закордонних справ Великобританії
Джордж Керзон (звідси назва «Керзонова лінія») як кордон Польщі і Радянської Росії
(Совєтської Росії) під час наступу радянської армії на Варшаву.
Лінія Керзона проходила через Гродно - Ялівку - Немирів - Берестя - Дорогуськ -
Устилуг, на схід від Грубешова, через Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від
Перемишля аж до Карпат і мала становити східний кордон Польщі, в тому числі і між
Польщею та Україною.
«Керзонову лінію» з поправками на користь СРСР встановлено як німецько-радянський
кордон в договорі між Німеччиною і СРСР 28 вересня 1939 р. Ця лінія в центральній та
північній частинах відтворювала кордон Російської Імперії з 1795 року, не мала багато
спільного з етнографічним розмежуванням, хоч сам Керзон був, як видно, переконаний у
чомусь протилежному.
Востаннє «Керзонова лінія» прийнята, на цей раз з поравками на користь Польщі, як
польсько-радянський кордон на Ялтинській коференції (січень 1945 р.), її згодом
санкціонував договір між СРСР і Польщею 16 серпня 1945 р.
Перелічені українські землі дістали назву Закерзоння. Доля Закерзоння була ще одною
трагічною сторінкою в історії України. Загальна площа Закерзоння становила бл. 19,5
тис. км2, на якій проживало 1,5 млн українців.
В 1947 польський комуністичний режим вчинив один з своїх найкривавіших злочинів проти
українського населення Закерзоння, провівши операцію "Вісла" , внаслідок якої близько
150 тис. українців були насильно вивезені з батьківських земель на терени північної і
західної Польщі. З антиукраїнським терором польського уряду рішуче боролося
українське націоналістичне підпілля і Українська Повстанська Армія, яка вела бойові
операції проти польських каральних частин у Закерзонні до кінця 1947.
міжнародного осуду у випадку відкритого провалу трансферу з Польщею, а з іншого -
давав їм певну свободу у керівництві цим процесом. Хрущов причетний до переселення
найбільшої кількості осіб - біля 800 тис. поляків і польських жидів до Польщі і 482
тис. українців до УРСР.
визволення та урядом УРСР восени того ж року було розпочато переселення етнічних
українців з території так званого Закерзоння, куди входили Підляшшя, Холмщина,
Посяння і Лемківщина і на якій мешкало до 800 тисяч українців, до південно-східної
України.
тим, як оголошувати чергові антиукраїнські ініціятиви, які бумерангом вдарять по
самій Польщі".
"Те, що напередодні депутат Европарламенту від опозиційної польської партії "Право і
справедливість" Томаш Поремба заявив про намір ліквідувати пам'ятник воїнам УПА в
селі Грушовичі Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства Польщі, свідчить про
продовження антиукраїнського шовіністичного курсу польських політиків. Цей курс
відповідає рішенням польського Сенату і Сейму та антиукраїнським заявам польського
президента Броніслава Коморовського. На жаль, поляки все далі відходять від принципу
взаємного прощення і вибачення, грубо порушуючи досягнуте ціною великих зусиль
порозуміння між двома народами. Така позиція окремих політиків у Польщі отримає
адекватну відповідь української сторони. Цим самим поляки відкривають скриньку
Пандори, оскільки в Україні можуть розпочатися аналогічні дії щодо польських
пам'ятників.
Польському політикові, члену Европарламенту Томашу Порембі перед тим, як
безвідповідально ляпати язиком, варто було би спочатку подумати, якими можуть бути
наслідки його ініціятив для польської сторони та майбутніх відносин між двома
народами".
оспівують «покращення», а комуністи - якесь міфічне підняття зарплати.
За результатами моніторингів, у 2013 році джинса (прихована реклама або антиреклама,
подана у вигляді новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних программ) та
замовні матеріали стали прерогативою влади та близьких до влади кіл. Згідно з даними
ЗМІ, за сім місяців цього року замовні матеріали про опозицію становили всього 2% від
загальної кількості «джинси» в ЗМІ. Лідером політичної джинси в першому півріччі 2013
року стала сповнена рішучості до самозабуття боротися з буржуями Комуністична партія
України, яка, очевидно, ********* грошей і ніяк не може припинити… передвиборчу
кампанію. Комуністи й досі вчать колег з Ради працювати і економити та обіцяють…
підняти зарплати вчителям і медикам… Також вони активно рекламують путінський Митний
союз.
Друге місце поділили між собою голова Київської міської адміністрації Олександр Попов
та губернатор Київщини Анатолій Присяжнюк. Третю сходинку рейтингу посів регіонал
Сергій Арбузов. Віце-прем'єрміністр є одним із найчастіших фігурантів політичної
«заказухи» в регіональній пресі та загальнонаціональних виданнях.
Сама Партія регіонів не пасе задніх і теж активно «джинсує». Крім головних лідерів-
«джинсовиків», вихваляють Миколу Азарова, віце-міністрів його уряду Наталію
Королевську, Олександра Клименка, та проросійського «громадського активіста» Віктора
Медведчука. Невже вони думають, що люди й далі вірять в ту фальшиву маячню?