Реконструкция боя за Запорожье вошла в Книгу рекордов Украины
Военно-историческая реконструкция сражения по освобождению Запорожья, которая состоялась накануне празднования 70-летия освобождения города от немецко-фашистских захватчиков, удивила своими масштабами и участников, и зрителей, и представителей Книги рекордов Украины.
Только по предварительным подсчетам, посмотреть на события героической битвы за освобождение Запорожья в октябре 1943-го пришли около 100 тысяч запорожцев и гостей города, - пишут Известия.
В самой постановке сражения приняли участие более 700 человек из 9 стран мира - Украины, Румынии, Чехии, Финляндии, Молдавии, Росси, Болгарии, Словакии и Эстонии. Была задействована уникальная техника времен войны: легендарные советские танки «Т-34», немецкие танки «Пантера» и «Т-4», 8 самолетов, автомобили, мотоциклы, а также различные виды стрелкового оружия, минометы, пулеметы.
Как рассказали организаторы, часть техники была предоставлена местными реконструкторами, а часть - Министерством обороны Украины и киностудией им. А. Довженко.
Зрителям показали воздушный десант, воздушные бои, а также рукопашные схватки, артобстрелы, многочисленные наступления и контрнаступления, различные маневры противников.
Запорожская реконструкция вошла в Книгу рекордов Украины в номинации «Самая масштабная военно-историческая реконструкция времен Великой Отечественной войны».
« Мы зафиксировали рекорд не просто по количеству участников реконструкции, а именно по масштабности, поскольку в постановке сражения участвовали не только «бойцы», но и самолеты, и танки, и другая техника времен войны. Такого масштаба не было ни на одной другой реконструкции в Украине», - отметил официальный представитель Книги рекордов Украины в Запорожской области Виталий Семенюк.
Масштабное празднование 70-летия освобождения, в рамках которого состоялась военно-историческая реконструкция, прошло по инициативе председателя Запорожской облгосадминистрации Александра Пеклушенко.
« Меня переполняют сложные чувства. Во-первых, масштабность, организованность, профессионализм реконструкторов сумел передать весь трагизм войны, весь ужас войны. Во-вторых, мы победили в этой войне и в этой реконструкции потому, что мы защищали нашу землю, будущее наших детей », - подчеркнул председатель Запорожской облгосадминистрации Александр Пеклушенко.
В освобождении Запорожья важную роль сыграли подразделения 79-й стрелковой Гвардейской дивизии, сформированной в Томске, поэтому почетными гостями на праздновании стала делегация Томской области.
« Нас впечатлили масштабы празднования. Мы получили истинное удовольствие. И от губернатора Томской области, от 1 миллиона 40 жителей Томской области мы всех запорожцев поздравляем с великим праздником, который вы так широко и ярко празднуете в эти дни в Запорожье », - отметил заместитель губернатора Томской области Владимир Жидких.
Но это - не главное.
Так держать, запорожцы!
Перед 70-ю річницею підриву Дніпрогесу на сайті Запорізької міської ради мер Запоріжжя зазначив, що на його думку "сьогодні необхідно надати справедливу історичну оцінку" подіям серпня-вересня 1941 року.
Запорізька "Свобода" погоджуючись з міським головою стосовно необхідності справедливої історичної оцінки тих подій, а також дбаючи про вшанування пам'яті загиблих радянських людей, як від рук фашистських загарбників, так і внаслідок злочинних дій радянських керівних та каральних органів, що призвело до катастрофічних наслідків, зробила заяву до О.Ч.Сіна і запропонувала наступне:
- на офіційному рівні через ЗМІ засудити злочинний підрив ДніпроГЕСу органами НКВС, в зв'язку з тим, що нагальної потреби в підриві греблі в той час не було, адже основні сили Вермахту надійшли до Запоріжжя лише через 47 днів, а кількість загиблих сягнула 100 тисяч; на офіційному рівні через ЗМІ засудити підрив органами НКВС хлібозаводу разом з робітниками. які там працювали;
- на офіційному рівні через ЗМІ засудити підрив органами НКВС будинку з хлібною крамницею, попід якою знаходилось біля сотні людей, багато з яких загинули;
- скасувати назву вулиці "ім.Леонова", оскільки завдяки його помилковим діям міст з правого берега на острів Хортицю не був зруйнований і німецькі штурмовики легко захопили острів, з якого вели гарматний обстріл міста впродовж майже трьох тижнів;
- засудити на офіційному рівні дії радянських керівних органів ЧА, які допустили взяття в полон цілої 9-ї Армії, яка фактично здалася без боротьби: 7-го жовтня з'єдналися німецькі частини, взявши в кільце 9-у Армію, а вже 8-го дорогами Запоріжжя потяглася багатокілометрова колонна військовополонених червоноармійців;
- засудити на офіційному рівні непрофесійні, а в умовах війни - злочинні дії із створення партійним керівництвом міста партизанських загонів "для галочки", які в перші ж тижні окупації були знищені німецькими спецслужбами;
- засудити на офіційному рівні поведінку партійного керівництва міста: всі вони втекли на схід після підриву ДніпроГЕС, і лише через тиждень, за наказом з Москви, більшість горе-керівників повернулися в Запоріжжя "керувати" і запевняти людей, що "ні пяді зємлі нє отдадім врагу".
У зв'язку з цією заявою, до першого проректора в.о. ректора Запорізького національного університету О.Г.Бондаря від запорізької міськради надійшло прохання надати історичну оцінку зазначеним подіям 1941 року у м.Запоріжжя, та зазначити до яких наслідків вони призвели.
На це прохання з історичного факультету Запорізького національного університету надійшла відповідь, яка маже повністю збігається з оцінкою запорізькою "Свободою" підриву Дніпрогесу і інших комуністичних злочинів в 1941 році у Запоріжжі.
У відповідь на Ваш лист No. 19760/09-38 від 17.08.2011 р. про надання інформації повідомляємо наступне. 1. "Підрив ДніпроГЕСу органами НКВС, що призвело до загибелі 100 000 осіб". Згідно з бойовим донесенням від 19 серпня штабу Південного фронту Верховному Головнокомандуючому підрив греблі ДніпроГЕСу було здійснено начальником Відділу військово-інженерного управління штабу Південного фронту підполковником О.Петровським та представником Генштабу, начальником окремого науково-дослідного воєнно-інженерного інституту (м. Москва) військовим інженером 1-го рангу Б.Єповим [Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. - Ф.228. - Оп.754. - Спр.60. - Арк.95]. Вони діяли згідно з розпорядженнями Генштабу Червоної армії, отримавши дозвіл у разі крайньої потреби підірвати греблю.
Визначити точне число загиблих практично неможливо, наявні джерела дозволяють оцінити лише приблизні втрати воюючих сторін. Наразі відомо про ймовірну загибель 1500 гітлерівців [Мороко В.М. Дніпрогес: чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - Вип.XXІХ. - С.200].
З радянського боку в зоні ураження повінню перебувала більша частина з 200 тис. ополченців області, стрілецька дивізія (один з її полків залишався на Хортиці), полк НКВС, два артилерійські полки, а також менші підрозділи. Особовий склад цих частин сумарно нараховував понад 20 тис. бійців. Крім того, у ніч на 18 серпня у широкій смузі від Нікополя до Каховки і Херсона почався відхід на лівий берег двох загальновійськових армій і кавалерійського корпусу. Це ще 12 дивізій (150-170 тис. солдат і офіцерів). Крім військових, від раптової повені постраждали жителі низинних вулиць Запоріжжя, сіл на обох берегах Дніпра, біженці. Орієнтовна цифра людей у зоні ураження - 450 тис. осіб. Виходячи з цих даних, чисельність загиблих червоноармійців, ополченців та цивільного населення з радянського боку у історичних дослідженнях оцінюється від 20-30 тисяч (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Румме) [Мороко В.М. Дніпрогес: чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - Вип.XXІХ. - С.201; Румме А.В. Скажите людям правду // Социологические исследования. - Москва, 1990. - No.9. - С.128]. До речі, поштовхом до дослідження питання для А. Румме був і особистий мотив: його дід був серед тих радянських громадян, які загинули тоді на о. Хортиця. Отже, підрив ДніпроГЕСу було здійснено уповноваженими Генштабом Червоної Армії військовими інженерами. Оцінка кількості жертв різними дослідниками коливається від 20 000 осіб (Ф. Пігідо, В. Мороко) до 75-100 тисяч (А. Румме).
2. "Підрив органами НКВС хлібозаводу разом з робітниками, що там працювали". 3. "Підрив органами НКВС будинку з хлібною крамницею, внаслідок чого загинуло багато перехожих". Інформація про ці події наводиться у спогадах Фeдoра Петровича Пiгiдо, вперше опублікованих у 1954 р. Він не був безпосереднім свідком подій, а ґрунтувався на розповідях в еміграції колишнього офіцера Червоної Армії, що був у серпні 1941 р. в Запоріжжі, та трьох мешканців міста [Пігідо-Правобережний Ф. "Велика Вітчизняна війна". Спогади та роздуми очевидця. - К.: Смолоскип, 2002. - С.50,52]. Архівних документів стосовно цих подій поки що не виявлено. Отже, підтвердити чи спростувати ці твердження на даний момент не є можливим.
4. "Німецькі війська легко захопили о. Хортиця, міст на який не був зруйнований через помилкові дії начальника УНКВС по Запорізькій області В. Леонова". Замінування мостів, що з'єднували о. Хортицю з лівим та правим берегами Дніпра відбулося 17 серпня 1941 р. Здійснення операції було покладено на інженерну роту 31-го батальйону, яка встановила на мосту через Старий Дніпро (між о. Хортицею та правим берегом) авіабомби. При підході передових частин ворога підривники зробили спробу підірвати міст, але через пошкодження мережі осколками снаряду, вибух не стався [Железнодорожники в Великой Отечественной войне / Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2011, вип. XXX 98 под ред. Н.С. Конарева. - 2-е изд., доп. - М.: Транспорт, 1987. - С.90]. Уцілілий міст дозволив німецьким військам швидко передислокуватися на о. Хортиця. Інформація про участь органів НКВС у невдалій операції із замінування мосту через Старий Дніпро відсутня. Отже, відповідальність за підрив мосту, що з'єднував о. Хортицю з правим берегом Дніпра, покладалася на інженерну роту 31-го батальйону. Інформація про помилкові дії органів внутрішніх справ та особисто начальника УНКВС по Запорізькій області В. Леонова, що призвели до захоплення німецькими військами о. Хортиці, не має документального підтвердження.
5. "Помилкові дії керівництва Червоної Армії, що призвели до взяття в полон 9-ї армії у жовтні 1941 року, яка фактично здалася без боротьби". 27 вересня за наказом з Генштабу Червоної армії розпочався контрнаступ у напрямку Мелітополя силами 18 та 9 армій. Втягнувшись у нього, вони в наступні дні опинилися у безвиході. Ставка, втративши відчуття реальності, вимагала контрнаступу й розгрому новомосковського угрупування військ противника, оскільки вважала, що ворог має одну танкову й одну-дві моторизовані дивізії [Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. - Ф.371. - Оп.7876с. - Спр.1. - Арк.15-18.]. Насправді в атаку йшла бронегрупа Клейста (4 німецькі і 2 словацькі дивізії), а також корпус з ломівського плацдарму (територія ********* Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровськ). Тож замість знищення ворога отримали 1 жовтня його новий потужний удар у напрямку на Павлоград, Синельниково, Запоріжжя. Гітлерівці майже безперешкодно просувалися на південь і схід, глибоко охоплюючи Південний фронт і перш за все 9 і 18 армії, створюючи безпосередню загрозу їх тилу. Лише після цього, 2 жовтня, отримала наказ припинити наступ 9 армія. Але в наказі мова не йшла про негайний відхід з метою уникнути оточення, а ставилося завдання утримувати досягнуте [Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Выпуск 42. - Москва: Воениздат, 1960. - С.8]. У 9 армії в оточенні опинилися три дивізії. В наказі по фронту, датованому 11 жовтня, вказується, що вціліли залишки 8 дивізій, по чотири в 9-й та 18-й армії [Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Выпуск 42. - Москва: Воениздат, 1960. - С.99]. У цілому, разом ці дві армії втратили близько 80 тисяч особового складу. Отже, внаслідок неправильної оцінки фронтової ситуації Генштабом Червоної армії у жовтні 1941 р. 9-я армія Південного фронту була втягнута у контрнаступ, що привів до оточення та полону частини її дивізій.
6. "Непрофесійні дії партійного керівництва Запоріжжя по формуванню партизанських загонів, що призвели до їх знищення німецькими спецслужбами у перші дні окупації". Згідно з матеріалами Державного архіву Запорізької області створення підпільних партійних організацій та партизанських загонів на території регіону розпочалося у липні 1941 р. До мережі партизанських організацій увійшли підпільний обком, Запорізький і Мелі
Пости по-русски на русскоязычном форуме, небоже.
По мосту через старое русло Днепра врагу удалось прорваться на Хортицу, приблизиться к Днепрогэсу и начать орудийно-минометный обстрел его защитников.
Обороняющиеся подразделения, выполняя «приказ товарища Сталина от 3 июля 1941 года» переключив генераторы ГЭС на самосожжение, отступили на Левобережье.
Бывший начальник строительства Днепростроя Ф.Г. Логинов рассказывает: "Это было 18 августа 1941 года. В тот день Днепрогэс работал с полной нагрузкой, хотя снаряды летели через плотину и машинный зал электростанции. В случае отступления наших войск решено было оборудование станции и плотину вывести из строя, не дать противнику возможности пользоваться Днепрогэсом. Тяжелая, но необходимая операция была поручена главному инженеру Днепрогэса Григорию Шацкому…»[3].
Немцы, впоследствии также подтвердили разрушение машинного зала работниками станции. В мемуарах Шпеера, который с сентября 1930 года был руководителем военного строительства Рейха, а с февраля 1942-го - имперским министром вооружения, сообщается: «…Посетил я и взорванную русскими электростанцию в Запорожье. В ней, после того, как крупная строительная часть сумела заделать брешь в плотине, были установлены немецкие турбины. При своем отступлении русские вывели из строя оборудование очень простым и примечательным образом: переключением распределителя смазки при полном режиме работы турбин. Лишенные смазки, машины раскалились и буквально пожрали сами себя, превратившись в груду непригодного металлолома. Весьма эффективное средство разрушения и всего - простым поворотом рукоятки одним человеком!»[4].
Но турбины не были главной целью уничтожения. Следовало взорвать саму плотину. Немецкие войска были еще на правом берегу Днепра, в районе Никополя и Кривого Рога. О планируемом взрыве Днепровской дамбы никто не был предупрежден ни на самой дамбе, по которой в том времени двигались военные транспорты и войска, которые отходили на левый берег Днепра, ни населения и учреждения города Запорожье - километров 10-12 от гидроэлектростанции вниз по течению Днепра. Так же не были предупреждены военные части, расположенные вниз от Запорожья в днепровских плавнях, хотя телефонное соединение в то время на Левобережье функционировало нормально.
Изучение имеющихся документов 157-го полка войск НКВД по охране особо важных предприятий промышленности, охранявшего и оборонявшего Днепрогэс до последней минуты, позволяет с точностью до часов установить время подрыва плотины: 20.00-20.30 18 августа 1941 года.
Именно в это время Днепрогэс, Днепровские плотины, железнодорожный мост через Днепр были взорваны.
Военные транспорты и люди, которые в то время двигались по дамбе, естественно, погибли. В результате взрыва моста и плотины на острове Хортица остался отрезанным полк пехоты, который переправлялся в это время на восточный берег.
В теле плотины образовалась большая брешь, пошел активный сброс воды. В результате возникла обширная зона затопления в нижнем течении Днепра. Гигантская волна смыла несколько вражеских переправ, потопила много фашистских подразделений, укрывшихся в плавнях. Но вырвавшаяся на свободу вода не разделяла людей на «своих» и «чужих».
Почти тридцатиметровая лавина воды пронеслась Днепровской поймой, заливая все на своем пути. Всю нижнюю часть Запорожья с огромными запасами разных товаров, военных материалов и десятками тысяч тонн пищевых продуктов и другого имущества за какой-то час было снесено. Десятки судов, вместе с судовыми командами, погибли в том ужасном потоке. Сила образовавшейся при подрыве плотины ДнепроГЭСа волны была такова, что монитор "Волочаевка" был выброшен на берег и затем мог использоваться в качестве оборонительного сооружения лишь на суше.
В плавневой зоне острова Хортицы и Днепровских плавнях на десятки километров к Никополю и дальше стояли на позициях военные части. Взрыв плотины резко поднял уровень воды в нижнем течении Днепра, где в это время началась переправа отходивших под Николаевом войск 2-го кавалерийского корпуса, 18-й и 9-й армий. Эти войска были «отрезаны» при переправе, частью пополнили число группировки войск, попавших в окружение и плен, а частью сумели переправиться в неимоверно тяжелых условиях, бросив артиллерию и военное снаряжение.
Рассказывали, что погибло в плавнях тогда приблизительно 20000 красноармейцев - сколько именно никто и не думал считать[5]. Кроме войск, погибло в плавнях десятки тысяч голов скота и много людей, которые на тот момент были там на работе.
Вот как описывают это событие очевидцы:
«И вдруг дрогнула земля. Мишка посмотрел на запад и ахнул: там, где-то у Днепра беззвучно вырастал, поднимался огромный, агромаднейший чёрный гриб... Плотина! Взорвали плотину!
- Мама, открой шире рот!!
- Что?
- Открой! Шире! Рот!
И рвануло! Ох, как рвануло! Гордость наша, любовь наша, красавец наш Днепрогэс, Днiпрельстан ти наш рiдний, какой же болью в наших сердцах отозвалась твоя боль, твоя смертельная рана, что ой как не скоро зарубцуется! А сколько же ещё впереди таких ран?»[6]
«…18-го августа….когда я добиралась до пристани, то видела, что вся Дубовая Роща и прибрежные дома были залиты днепровской водой, потому что в ночь под 17-е наши взорвали плотину (перемычку) ДнепроГЭСа, и вода хлынула сильным валом и снесла все на своем пути. А в плавнях ниже города оставалось много скота и людей. В городе стояла зловещая тишина и опустение, с часу на час ждали немцев - народ по случаю устроил грабеж мельниц и магазинов. Власть опомнилась и через пару дней в городе был восстановлен порядок»[7].
Марк Трояновский[8]: «Неожиданно 17-го утром в районе Днепрогэса появились немцы. Почти все работники политуправления были брошены на помощь в части, охраняющие подступы к плотине. Разрывы мин и снарядов. У въезда на плотину установлен броневик и полковые пушки. Через плотину отправляют пополнение, причем без винтовок...
Вскоре мы были свидетелями, как это пополнение побежало обратно. Выстрелами его начали гнать в бой снова. А еще через час всем без винтовок разрешено было уйти. Такая неразбериха расслабляла и стойкие части. Мы немного поснимали все эти безобразия у плотины. Сняли вспыхнувший на том берегу громадный пожар у военного завода.
Все под обстрелом, никто точно не знает где что. Пока мы решали, куда ехать, улицы города начали подвергаться интенсивному обстрелу. Мины и артиллерия. Неприятель рядом, на том берегу. Было жутко смотреть, как метались женщины, не зная как быть. Они живут на том берегу, работая на этом. Утром, как ни в чем не бывало, пошли на работу. Все было нормально, ходили трамваи. А теперь на той стороне градом сыплются снаряды. Пылают большие жилые дома. Люди в отчаянии.
Наступила тревожная ночь с 17 на 18 августа. На том берегу пылали пожары. Политотдел готовил машины для эвакуации. Штаб переезжает ночью. Ждали ночью прихода наших танков. А вдруг что-нибудь будет интересное!!!
Ночь провели у машин на улице. Раздалось несколько больших взрывов. Не знали, что это. Думали разрывы тяжелых снарядов. Ночью часов в 12 узнаем жуткую новость - плотина Днепрогэса и ж.д. мост взорваны. Взорваны без особой нужды, преждевременно, когда на том берегу остались наши части. Говорят, что сейчас ищут виновников. А сделали это как будто работники НКВД, спаниковали..
Стоко не прочитает
Партия регионов это праздник в принципе и организовала, поэтому имеют полнейшее право вывешивать свой флаг!
Лучше б реконструировали как аварец жарит русскиъ казаков на кубани
- Нет...
- Я тоже не вижу. А он - есть... Иди ко мне, щекастенький, я тебе барбарисок насыплю
http://cripo.com.ua/?sect_id=9&aid=123074
Так, что садись читай, умник!
Таким как ты....
АлеНь, туПОй, пошол ты на.***..........
"Парк 30-летия Победы находится на длинной и относительно узкой полоске суши между рекой Кубанью и затоном. Долгое время это было заброшенное полудикое место, куда вечером лучше было не ходить. Однако в 90-е годы ситуация начала меняться. Парк облагородили, построили красивый мост через затон, открыли аквапарк, множество аттракционов и кафе. Народ туда потянулся, и парк стал привлекательным местом для отдыха.
Но прошедшим летом группа выходцев из Дагестана решила навести там свои порядки, и, конечно же, стала не очень хорошо себя вести: приставать к девушкам, задираться по любому поводу и без повода. Группировка оказалась очень конфликтной и не ладила абсолютно со всеми: с русскими, с адыгейцами, с армянами. Чуть что не так, 50-60 человек собирались вместе, и противостоять им было сложно.
Однако очередная попытка дагестанской мафии круто побыковать и навязать свои правила закончилась не так, как планировалось. Дагестанские ребята забили бандитскую стрелку в кафе. На нее явились все боевики - от 50 до 60 человек. Время шло, был поздний вечер, но враждебная славянская группировка не появлялась. Тогда раздраженные дагестанцы заявили хозяину кафе, что если через 5 минут не появятся их противники, то они разнесут всё его заведение.
И тут из двери на кухню появляется здоровенный лысый мужик с бейсбольной битой, и хриплым басом заявляет: «Кто хочет подраться, того жду на улице», - и вышел.
Драться пожелали все. Толпа дагестанских бандитов высыпала на улицу и увидела перед собой выстроенных в каре русских боевиков с битами численностью около 150 человек. Дагестанская криминальная группировка ни в какие боевые порядки выстроиться не успела. Разборка была короткой и жёсткой. Били руками, ногами, битами и всем, что попадется под руку. Убежать не удалось почти никому. Да и некуда было бежать. Мост охраняло отдельное подразделение «бейсболистов», выход возле стадиона «Юность» тоже. Оставалось только два варианта: «пасть смертью храбрых» или прыгать с набережной в Кубань. Дагестанские бандиты предпочли второе. Прыжки с 7-метровой высоты в ледяную воду бурной реки - это очень крутой экстрим, но деваться было некуда. Кто не добрался до набережной и не прыгнул в воду, те остались лежать в парке с пересчитанными ребрами и разбитыми головами." http://www.sknews.ru/main/46844-banditskij-bejsbol-srednevekovoe-poboishhe-v-krasnodare.html
Эти х.уевы салюты просто за.е.бали. Это не включая мажорных вечеринок(свадьбы, днюхи)
Чему мы радуемся, что народ голодный ходит, от ветра шатается, победа, победа. Да забыть нужно уже это все г.овно. И помянуть не злым тихим словом тех кто пострадал в той нелепой мясорубке.
А вам все до жопы, лишь бы на концерт сходить, пива пожрать, и насрать в каждом дворе и переулке.
Главное все с гаджетами красивыми и в модных шмотках.
Запорожцы вообще самый смешной народ.......
Ленточка в косе
Кто не знает Анечку
Аню знают все
Девочки на празднике
Соберутся в круг
Ах, как танцует Анечка
Liebe-liebe
Amore-amore
Либо-либо
Любовь...
А на дамбе, такую разметку "нарисовали",
Хоть бы инструкцию на щите изобразили, а то только ГИМОРОЙ, и КРЕДИТ.
Жрите миыши и и не мычите.
А народ и рад...
Ули делать...Заводы стоят...Нада бухать...
Роботы работающие на водке(*************)
Зеков поведут домой, в зону
И вообще...Зачем? Чтобы быдло вообще, не смотрело даже перед собой
А ПРосто ПРигнувшись ходило.
По фене ботаеш?
Не было СТО ТЫСЯЧ )))))))) и более 700 участников )) Они наверное с 700-летнего дуба упали ))))