Военному институту телекоммуникаций и информатизации присвоят почетное наименование "имени Героев Крут", - Минобороны. ВИДЕО
В рамках всеукраинских мероприятий, посвященных 100-летию боя под Крутами, 29 января в Военном институте телекоммуникаций и информатизации состоится торжество по случаю присвоения вузу почетного наименования.
Как информирует Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-службу Минобороны, об этом сообщил спикер Министерства обороны Украины по вопросам АТО, полковник Дмитрий Гуцуляк во время пресс-брифинга в Украинском кризисном медиа-центре.
"Завтра, 29 января, в рамках всеукраинских мероприятий, посвященных памяти 100-летия боя под Крутами, в Киеве, в Военном институте телекоммуникаций и информатизации состоятся торжественные мероприятия с участием руководства государства по случаю присвоения высшему военному учебному заведению почетного наименования "имени Героев Крут", - рассказал Гуцуляк.
а она что еще не Герой...
невероятно!
я думал только Герои достойны 8 мес отпуска
"Хвиля"
Офіцер ВСУ Юрій Радченко дав оцінку якості контрактників, які зараз ідуть до українськох армії, та розповів про ключові проблеми з кадрами.
Про це він пише у статті «http://hvylya.net/analytics/politics/chomu-sproba-chastkovoyi-vidpovidi-znizu-na-naybilsh-populyarne-viyskove-zapitannya.html Чому?! Спроба часткової відповіді "знизу" на найбільш популярне військове запитання » на «Хвилі». «
«Поза сумнівом: контрактники, в масі, якісніше особового складу «хвиль». Але за цю трохи вищу якість доводиться платити більшою відсутністю особистостей. До армії (в бойові бригади) тепер часто йдуть не ті, хто прагне щось змінити або змінитися сам, а ті, кому «нема си куди дівати», як сказав би Іван Франко. Значна частина людей тут зі східних областей, і це люди, що втратили можливість заробітку із крахом «донату» минулої політичної доби. Про нашестя до ЗСУ величезної кількості дівах на місця, які чомусь не хочуть обійняти Справжні Чоловіки, я вже й не кажу: звинуватять у відсутності гендерної толерантності та й попросять з Євросоюзу…», - пише він.
На його думку, ця проблема тісно змикається з буквально катастрофічною проблемою загальної відсутності аристократії, зокрема військової. «Я маю на увазі не спадковість (цей страшний гріх засуджено ще ж Великою Французькою Революцією). Я маю на увазі набір Принципів, яких людина готова дотримуватися хоча б ціною кар'єри, не кажучи вже про життя або (страшно вимовити!) гроші. Внутрішню цілісність, що ставиться вище за цілісність зовнішню. Позицію, що не дає (попри безсумнівний принцип «хто не вміє підпорядковуватись, не здатен керувати») можливості устилатися навколо першого-ліпшого начальника лише через те, що це начальник. Або, принаймні, маю на увазі активних лідерів з аргументованою власною думкою, інтегрованих до державної структури», - вказує Юрій Радченко.
«І тут з усією красою розкриваються блискучі перспективи тих повсякчасних заїздів Святих Фейсбучних Аналітиків, що їх можна визначити як намацування шляхів впливу в Армії, виклики привидів бравих латиноамериканських генералів, «лайки» під фотографіями Піночета, і такі інші благо-дурниці», - не без сарказму пише він.
Радченко вважає, що оскільки соціальні ліфти в ЗСУ у більшості випадків відкриті (хоча і сильно залежать від якості безпосереднього командування), а участь креативних людей в армійських справах зав'язана на волонтерську допомогу (якій Армія донині мало що може протиставити) - такі люди могли б, в принципі, добитися тут значного як особистого, так і корпоративного (за умови відкритого проголошення принципів) впливу. Але - лише єдино-можливим чином: склавши мінімально-необхідний для масового впливу відсоток БЕЗПОСЕРЕДНІХ учасників процесу.
«Проблема полягає у тому, що якщо ментальна аристократія у нас так-сяк зародилася (я не лише про особистості, як-от Дацюк та Почєпцов, а і про цілі аналітичні структури), то аристократія дії фізично відсутня як така. У нас якщо людина вміє мислити і формулювати - вона сидить за клавіатурою, і усім розповідає, ЯК треба робити (саме як, а не що, адже чіткого й досяжного Проекту у Святого Фейсбучного Аналітика ніколи немає). Якщо ж людина вміє щось робити руками - вона не здатна мислити, бо ж навіщо?.. Виключення існують, і не поодинокі: у ЗСУ ви можете зустріти і дітей, що володіють трьома іноземними мовами, і науковців, і поетів, і (цих найбільше) затятих фахівців-трудоголіків; але все це настільки задавлене в цілому безмежно далекою від ефективності системою, що їх важко брати до розрахунку», - резюмує Юрій Радченко.
В січні 1918 року, коли війська червоногвардійців загрожували захопленням столиці Української Республіки, юнкера з 1-ї української військової юнацької школи взяли активну участь у боях з червоногвардійцями, зокрема в бою під Крутами, захищаючи Центральну Раду.
Упродовж 21-26 січня 1918 року старшини та юнкери Першої Київської юнацької школи ім. Б.Хмельницького, студенти Університету Святого Володимира та Українського народного університету, які виявили бажання захищати свою країну, збиралися у казармах колишнього Костантинівського військового училища, де відбувався початковий військовий вишкіл.
29 січня 1918 року під станцією Крути 450 юнкерів і 20 старшин 1-ї Української військової юнацької школи імені Богдана Хмельницького спільно з сотнею (116-130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців вступили в бій з переважаючими силами ворога, та затримали ворога на чотири дні, що дозволило українському урядові забезпечити визнання української державності на міжнародному рівні.
З п'яти сотень воїнів, які нехтуючи своїм молодим життям, закрили власними грудьми рідний Київ - 140 юнаків і старшин загинули, до 150 було поранено, чи потрапили в полон та були жорстоко закатовані ворогом. http://www.viti.edu.ua/history