Россию лишили всех международных соревнований с 1 апреля 2018 года

Стабильные трудные времена.

- Что, солдат, ссышься?!
- Так точно, ссусь!
- Ну это, солдат, не беда! Такая сегодня экологическая обстановка. Все ссутся… Я ссусь… И даже главком пысается, бывает, - но по ситуации! Что ж нам из-за этого, последний долг Родине не отдавать? Твой позорный недуг мы в подвиг определим: пошлём в десантники. Там ты ещё и сраться начнёшь.
https://www.youtube.com/watch?v=*******-qS4 АудиоВизуализация на Трубе... Тыць!!!

милдронат по своей сути не лечит и не может лечить никакие офтальмологические заболевания

Ви офтальмолог? Мене консультує провідний фахівець із клініки ім. Філатова в Одесі, за сумісництвом син мого друга, тож гроші з мене не витягає і "за базар відповідає". Треба "прокачати" судини сітківки. Років 10 тому вже приймав мілдронат, ефект відчув, тільки не знав про його діючу "спортивну" речовину.

хай вам ваш провідний фахівець відкриє міжнародний консенсус, де в лікуванні конкретно вашого захворювання буде вказаний мілдронат з рівнем доказової медицини А чи В. І після того можете його вживати. Перевірте фахівця )) Дуже сумніваюся, що він там взагалі вказаний. Якщо у вас нічого серйозного, то він може і не зашкодить, але якщо щось важливе - це втрата часу і грошей.

Ви офтальмолог (yes/no)?

Воно - ************!

Мій покійний батько, лікар-нейрохірург вищої кваліфікаційной категорії, завжди внутрішньо бісився, коли якась бабка вказувала йому як її треба лікувати. "Скажіть, ви телемайстра теж вчите як ремонтувати телевізор? Ой, то ж телевізор, такий складний прилад! Телемайстер вчився рік у ПТУ щоби опанувати професію! А як лікувати вас - це мабуть зрозуміло кожному!"

Анекдот на тему... Щоправда оториноларингологові підходить, але телемайстер там є!
Дзвінок у двері. Довгий дзвінок у двері... Довгий дзвінок у двері разом із гамселенням у двері руками і ногами.
- Хто там? - пита нарешті хазяїн.
- Телемайстра викликали? - поточнює з-за дверей телемайстер.
- Га? Не чую! Хто там?! - знову перепитує хазяїн.
- Телемайстра викликали?!!! - лементує щосили з-за дверей телемайстер. Хазяїн нарешті відкриває двері...
- Що у Вас з телевізором? - питає телемайстер.
- Га? Що?! Не чую!!!
- Що у Вас з телевізором?!!! - телемайстер. ледь не зриває голосові зв'язки, коли кричить на вухо хазяїнові.
- А-а-а... телевізор... немає звуку. Та от, сидів я, дивився футбол... Ну копирсався у вусі зубочисткою... Тут щось клацнуло... і звук пропав!
Тож аналогічно до бабці на прийомі в твого батька!

Я у 80-і роки працював на телецентрі і займався приватним ремонтом апаратури, в т.ч. телевізорів. Клієнти передавали мій телефон "по ланцюжку", тільки встигай бігати. Одного разу зателефонував один із вдячних клієнтів і спитав, чи відремонтую я ч-б телевізор глухонімим. Приблизно описав проблеми із зображенням, додав що їхня дочка-школярка нормально чує та розмовляє. Зібрав запчастини до "раритету", приїхав, відремонтував. Господар пише на папірці "Иногда свистить". Блін, звукової лампи я не мав. Довелося обійти регулятори тембру, спитав у дочки, чи її влаштовує звук? - Влаштовує. Розрахувалися, усі залишилися задоволеними.
А одного разу завгар телецентру попросив відремонтувати ТВ "потрібній людині", за могорич від самого завгара. Славутич-Ц202. Відремонтував, регулюю кольори. Це покоління не передавало постійну складову сигналу забарвлення (Dr Db), загальний баланс плавав у залежності від сюжету. Прийшов зять "потрібної людини" і почав мене тицькати носом у дефекти передачі кольорів. Довелося терпляче підкручувати баланс щоби його задовольнити. А він все критикує. Я спитав - ви хто за фахом? - Начальник поліграфічного цеху комбінату друку "Радянська Україна"... Довелося йому пояснювати основи, ще й "перекладати" термінологію из координат RGB (відеоінженерних) у зрозумілі йому координати CMYK (фото, живопис, поліграфія). Нарешті зять мене відпустив. Тільки завгар був вимушений ставити подвійний могорич за такі мої поневіряння.

Я сам за фахом радыофізик-електронік-схемотехнік... Та й у поліграфії розуміюсь... з народження... можна сказати жив у типографії! Отож ситуацію цілком розумію! А ще пам'ятаю часи, коли телевізори були далеко не у всіх! У нас ще не було, а у друга дитинства був "Рекорд-12", та коли

поміж новобудов хрущовок лунав бойовий клич:"Пацани! Мультики!!!" - усі футболи-хоккеї-хованки-бійки припинялись, всі завмирали і лише гарячково один в одного питали:"У кого вдома є телевізор?" Тоді всі гуртом бігли до щасливого володаря (де там тому Володарю Кілець Перснів! ) телевізора. І вдома у нього зчинявся імпровізований "катрусин кінозал"!!! Канал тоді був лише один, в областному центрі!

Іноді приємно поностальгувати. Особисто я у шкільні роки я не був фанатом телевізора. Більше приваблювала магія прослуховування короткохвилоьового радіомовлення, музика так званої British invasion, рок, пізніше блюз. Через потужні глушилки, нормально послухати "голоси" та інші передачі можна було лише у сільській місцевості. Старші хлопці налагодили через сільських товаришів процес запису на бобіни певних передач і було щастям отримати третю копію (моно). На телецентр влаштувався спонтанно, покликали однокурсники. І лише тоді купив кольоровий ТВ (в Юному Техніку, б/у, за півціни) щоби бути "в темі".
Коли я заслужив довіру колег, мене почали пускати у "таємну кімнату" (технічну апаратну), де іноді можна було подивитися програми, які (теж тихцем) передавали резервним РРЛ-стволом зі Словаччини та Угорщини. Іноді "крутий Захід". Як завжди, знайшовся бовдур, який "спалився", помилково скомутувавши якийсь бойовик в ефір. Не знаючи як повернутися до штатної програми, почав тицькати усі кнопки (координатна система). Пішли репресії, в основному щодо "релейщиків". Під роздачу попали кілька євреїв і один вірменин, звільнили.
Під подібні "роздачі" потрапляли ті, хто влаштовував таємні перегляди забугорних відеозаписів (на рулонах з плівкою 2" завширики, формат Ampex, у совку Кадр-3. Відаки розмірами з велике піаніно.). VHS ще не було у продажу.

Та-а-ак, раніше були часи... а тепер - моменти! Теж час од часу слухав "Голоси..." на КВ... Десь у 3-му класі я застудився - поставили діагноз "запалення легенів", якого насправді і близько не було, та й поклали у дитячу лікарню. Проте сумувати там не довелось. В палаті разом зі мною лежав товариш, на рік молодший, із сусіднього під'їзду - шухерний пацан... він ******** влаштовувати "козу" (коротке замикання) поки в нього не закінчились жіночі шпильки-невидимки. Тоді він взяв металевий пінцет, від мого металлічного конструктора, який мама принесла мені у лікарню, та й не довго міркуючи сунув його у розетку! Добре хоч сухим рушником обмотав! Ледь видерли з розетки поплавлені та розпечені рештки пінцету! Інший сусід по палаті, старший на два роки мав приймач "Спорт 2", от з ним вперше ловили поночі "Голос Америки" і "Радіо Свобода". Коли повернувся додому - часом на стареньку радіолу "Мінськ-61" вдавалось щось послухати. З гарною музикою поталанило було більше - сусід по площадці, старший від мене років на 10, часом давав послухати платівки з гарним джазом. А одного разу дав на тиждень (!) платівку "Крилець" з Полом Маккартні "Бенд он зе ран" https://www.youtube.com/watch?v=OM57wgpqvwo Paul McCartney & Wings "Band On the Run" з надпопулярним https://www.youtube.com/watch?v=OM57wgpqvwo хітом "Хоп-хей-хоп!" (12:45...17:20 На цій Трубі тиць!) !!! Приємної ностальгії Я тепер лише з жахом пригадую корундову голку в п'єзоелектричній головці на фірмовій платівці!!! Хоча в нього був не краще - "Аккорд-201 стерео"... Та сусід навчив мене, як правильно поводитись з вініловими платівками! https://www.youtube.com/watch?v=OM57wgpqvwo

Найкращий радіоприйом, який я запам'ятав, був на каспійському поромі, приймач "Урал-Авто" (багатодіапазонний. зйомний). Усі турецькі та іранські ретранслятори улюблених "голосів".
Але здебільшого я займався аудіотехнікою, у фокусі інтересів була апаратура для лабухів та клавішні інструменти. Лампові комбіки (половина з них - на шасі УМ-50) користувалися попитом. І гітарні педалі - дісторшн у різних варіантах + "wow" з трьома варіантами резонансної зони.
Якось на "товкучці" купив на пробу у діда десяток невідомих транзисторів без маркування (Ge, pnp, ВЧ). В інституті проміряв - атас! Бета 350-800, Iko не віхиляв стрілку, шумів нуль! (перша половина 70-х років). Приставки на них так класно звучали, "фірмА" відпочиває. Ледве знайшов того діда вдруге, домовився про наступну партію. Що то за транзистори і звідки - дід мовчав як партизан. А корпуси педалей діставав у майстрів з ремонту швейних машин. Свинцево-цинковий справ, фрезерувальник, який довдив їх до потрібної форми, матюгався. І потенціометри з графітовим повзунком були страшенним дефіцитом. Саме таке коструювання "зі смітника" було непоганою інженерною школою. Плюс слух. Міг на слух точно визначити скважність (від 2 до 8) імпульсної послідовності . Тільки у совку такі навички нікому. крім обмеженого числа лабухів, не були потрібні. Працювати на ВПК вважав для себе неможливим з чисто моральних міркувань. Як і служити в силових структурах.

Та да... разейССкий штамм моли будет пострашней и поагрессивней https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%84%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BF%D1%87%D0%B5%D0%BB%D0%B0 бразильских пчёл-убийц !!!

Типа смена караула (пардон - караул в 18:00) оперативного дежурного? У них круглосуточное бздение бдение?