Депутаты отказались лишать себя льгот и вводить императивный мандат
”за” принятие соответствующего проекта закона «О внесении изменений в закон Украины «О статусе народного депутата Украины» и некоторых других законов проголосовали в первом чтении 192 народных депутата из 436, зарегистрированных в сессионном зале.
Не поддержали в полном составе фракции Партии регионов, КПУ и Блока Литвина. При этом частично проголосовала фракция НУ-НС (39 депутатов) и полностью фракция БЮТ (153 депутата).
Законопроект предусматривал отмену льгот, в частности права на бесплатный проезд, бесплатное пользование залом официальных делегаций, бесплатное жилье и медицинское лечение.
В то же время законопроектом предусматривалось установить дополнительные основания для досрочного прекращения полномочий народных депутатов.
В частности, таким условием предусматривалось установить неподачу народным депутатом в день принесения им присяги личного письменного заявления о вхождение в состав фракций; отказ народного депутата от подписания письменного сообщения о создании фракции и отказ от участия в деятельности фракции, что фактически противодействует деятельности депутатской фракции. Законопроект предусматривал, что факт невхождения депутата во фракцию устанавливается высшим руководящим органом политической партии или блока. При этом в случае установления факта невхождения высший руководящий орган принимает решение о досрочном прекращении полномочий народного депутата. Соответствующее решение не подлежит обжалованию.
После нерезультативного голосования поступило предложение направить данный проект закона на повторное первое чтение, однако его поддержали только 219 народных депутатов из 439, зарегистрированных в сессионном зале.
Я сприймаю імперативний мандат по аналогії відносин між робітником й адміністрацією придприємства , ще він працює .
В системі пропорціональній адміністративно-юридична одиниця це партія(блок) . Чому так , що замовник-виборець наймає (обирає) на одну каденцію саме партійний список , а ні конкретних депутатів . В контексті нашої країни дійсно виборець не знає навіть 10 частини того списка , за який голосує . Тоді депутат це лише тільки робітник , якого наймає партія . Ось й питання - чи має свободу кожен робітник не виконувати волю своєї робочої адміністрації ? Чи існує десь у світі така свобода робітника від роботодавця , коли робітник має право раптом сказати , що він не розділяє точку зору боса й тому тепер не буде виконувати його роспорядження , але бажає при тому зберегти свою позицію (робоче місце) . Більш за те , він тепер бажає формально рахуватися робітником старої фірми , а працювати на кшалт її прамих конкурентів !
Так ось імперативний мандат я сприяю як юридичну норму заборони й санкцій проти такого стиля поведінки робітника-депутата відностно работодавця партії .
Погодьтеся , що в робочих відносинах звільнення такого "робітника" це природне право роботодавця ! Але казучи про імператив як юридичну норму ... вона повинна бути як КЗОТ - оговорювати усі ньанси й крітерії, щоб неможливо було звільнити робітника тільки за одним бажанням боса без усяких підстав . Дійсно - щоб не було кріпацтва , а були чітки крітерії - за що можливо відбирати мандат , а за що а ні в якому разі .
Не слишком ли дорогое удовольствие для страны содержать 450 депутатов ВС плюс неимоверное количество депутатов различных уровней, оплачивая игру в демократию?
Понятно стремление партийных бонз сделать из депутатов крепостных. И для этого придумывают различные красивые и броские слова. Но суть не меняется - каждый хочет единолично принимать решения.
Поэтому нельзя принимать решение об этом мандате - возвращение в часто критикуемые советские времена, где все решалось руководящей и направляющей силой, а депутаты выступали в роли статистов.
Ваша проблема , що Ви дуже прімітивно й вульгарно розглядуєте питання . Бо пропорційна система вона навпаки більш досконала й знаєте чому ?! А саме тому , що вона на відміну від системи мажорітарної розділяє технологію прийняття законодавчих рішень на декілька рівнів . Спочатку рівень унутріпартійний , потім розглядання по комітатах , потім знову голосування по доробка в межах окремих партій , а потім вже наприкінець в парламенті .
Так ось імператив обмежує свободу голосування окремих депутатів лише на останньому зовнішньому рівня .
А я напроти за те , що рішення унутріпартійні більш подполягали під законодавчу процедуру . Тобто , я за перенесення прийняття рішень через дискуссії на рівні унутрепартійном . А в парламенті дискусії переходять на інший колективний рівень - міжфракційний !
Й потім , якщо погляднути філософськи на проблему обмеження прав меньшості не виконувати рішення більшості , то це повсюді відбувається ! Хіба депутати опозиції мають право не виконувати рішення прийняте коаліцією ? Висловлювати незадоволення - так це право меньшості , але не виконувати .
Ось Ви не підтримуєте , наприклад , помаранчьовий уряд ! Але це на дає Вам право не виконувати постанови уряду ...
Й помім , якщо Ви сприймаєте роботу й необхідність в окремих депутатах лише як ії право натискувати відповідної кнопки як їм то заманеться - ось таке спияття й є справжня вульгаризація . Натискування - це останній з доброго десяка епапі законодавчої роботи . А така робота це й підготовка законів , їх супровадження . Крім того , робота в комітетах , робота з виборцями , робота с Кабміном й різними виконавчими комітетами , робота з презідентом , робота з суддєвою владою , юридична експертиза законів . Крім того потрібні різні люди для роботи по різним напрямкам міжпартійної дискусії !
Законодавчу базу про імператив требо йще щильно розробляти . Тобто це потребує велику низку підзаконів , які повністю оговорюють и юніфікують прозорість унутріпартійного життя . Тобто, зовнє обмеження прав депутата потрібно компенсувати правами кожного члена партії й особливо депутатів на прозорі утріпартійні дискусії . Скажу більше , хоч я й прихильник БЮТу але те , що я зараз пишу, може й не притися до смаку його верхівці (якщо прочитають).
Але, але, але - з інмеративним мандатом потрібно значно вікрити й легалізувати сферу виробки унутріпартійних рішен по кожному голосуванню в Раді (й місцевих органах) . Тобто, прийняття рішення потрібно бути задокументованним й процедура повинна буди обмовленна законом . Тобто низка законів по імператив потрібна заборонити приймати санкції проти членів партії й особливо депутатів які на внутріпартійному голосуванні по прийняттю рішень голосую проти т.з. "генеральної лінії" . Але на ріні зовнішньому голосування проти рішення партії повинно підпадати під дії імперативу . Ось так приблизно !
Вам не сподобається головний демократичний принип - рішення приймається більшісттю в 50 плюс один голос ?!
Ну тоді це Ваші особисті проблеми .
Ось маленький приклад - вибори мера в Київі ! Чомусь тут ширкові рахують усе гаразд , коли за поточним законодавством мером 3 мільонного міста (неофіційно п"яти) може стати людина , за яку проголосували лише 350 тисяч !
Чомусь , ширковий, Вам це дуже до сподоби такі "правила гри" . Біль за те , інтересанти ширки усе зробили , що б не було двух турів , коли рішення про мерство приймає саме максимальна кількість виборців . Тут ви , усі ширкові , теж обома руками (тай ще п"ятьма ногами) голосуєте за !
Але , ти диви , якщо тільки річь заходить за депутатів , за право їх продаватися и скплятися не дивлячись на партію яка їх всунула в свій список - ось це для Вас нібити саральне право !
Ви не уявляєте , як ця ваша подвійна мораль гидко виглядає зі сторони !
И вы все правильно говорите....только на один вопрос вы так и не ответили...зачем в таком случае 450 депутатов...? Ведь при вашем раскладе....все может решить партия....грубо говоря на собрании...... А в верховной раде достаточно только одного человека....который нажмет главную кнопку.... А можно и без кнопки....ведь на сегодня...их будет всего пятеро...можно и руками проголосовать....
Представьте какая экономия.....не нужно содержать 450 кабинетов, не нужно содержать систему "рада"...и..ремонтировать ее.... не нужно 450 автомобилей.... и так далее.....
По-перше , це значна вульгарізація й профаніцазія роботи законодавчої влади в будь якому парламенті , якщо Вам здається що вона починається й закінчується лише при натискуванні на кнопки для голосування (причому за Вашою думкої - як то заманеться) !
Але це лише одна з добрих двух десятків депутатських функції . Й не завжди головна ... Ось моя же цитата з поста від 11:43
"А така робота це й підготовка законів , їх супровадження . Крім того , робота в комітетах , робота з виборцями , робота с Кабміном й різними виконавчими комітетами , робота з презідентом , робота з суддєвою владою , юридична експертиза законів . Крім того, потрібні різні люди для роботи по різним напрямкам міжпартійної дискусії !"
Що дійсно забув згадати про унікальні функції депутатів (якы ніхто , ніякий помічник и секретаріат партії не може робити)
1. По-перше це трибуна . ВР це саме те місце , де виборець може оцінювати конструктувну роботу кожного властника мандату й через це оцінити партійний список !
2. А крім того не тільки виборець але й члени тієї партії , в яку входить ций депутат . Це дуже важливо, бо при "моїй" моделі з праймеріз саме члени партії формують списки .
Й на прикінець , депутати й тому йще потрібні , бо все ж таки рішення по голосуванюю й виробці кожних конкретних постанов й законів це юридична пререготива не всієї партії або блоку а саме її парламетської (місцевої) фракції . Я за таке розуміння імперативного мандату !
Ваша помилка , що Ви розглядаєте партію як певну закриту систему , де усе вирішується однією людиною-лідером , або маленькою групкою лідерів . До речі - це лише атавізм який в ідеалі не має право на існування . Але розгляним чому це дійсно існує в певних партіях ?
Й що ми бачимо ? Ото ж - це саме наслідок відсутності імперативного мандату , яка майже зводить нанівець усе значення й партійної системи взагалі й, унутріпартійного життя зокрема . Бо якщо це майже не має юридичного значення, то й не требо оговорювати , й можно не контролювати .
Тому в нас й такі партії - тимчасові ********** бізнесінтересантів трохи розбавленна функціонерами й маргеналами . Так й ніколи не змінеться , якщо не посилити на порядок значення й відповідальність партій . Якщо не зробити з партій дискусійних трибун й центрів по виробці спільних й колективних рішень однодумців . Причому зробити усе це потрібно саме на законодавчому рівні . Імперативний мандат потрібен оговорювати й регламентувати кожну деталь унутріпартійного життя . Тоді й "необхідність" вивозити на полування суперпопулярних й харизматичних колег по партії втратить усяких "сенс" .
П.С. Таке враження , що Ви читает мої пости по кікла виборкових речень ! Розумію , Ваше право - взагалі не читати й не відповідати . Але якщо відповідаєте , будь ласка , читайте цілий пост .
А основновное предназначение депутата это принятие законов.... а раз за закон голосуют все "одностайно"....то и надобности в большом кол-ве депутатов просто нет....вполне достаточно руководителя или одного выбранного партией.........
И кроме того...вы тут сами говорите о том что для того что бы императивный мандат заработал...необходимо принять еще массу законов, подзаконов и прочего.....и тут же ратуете за немедленное принятие закона о императивном мандате...где логика...? Вы желаете бежать впреди паровоза.....?
Вначале необходимо принять все эти законы и подзаконы...а потом уже начинать разговор об императивном мандате....а не на оборот.....
Більш за те , й зараз там існує де-факто той імперативний мандат , бо т.з. "зрада" депутатів в тих країнах є певний нон-сенс , яких трапляється дуже-дуже рідко й завжди означає для об"єкта "зради" не тільки (й не стільки) втрату мандату , ак втрату професії політика та втрату доброї репутації ! Такі люди становляться майже ізгоями в їх країнах , їх відмовляються обслуговувати в ресторанах , їм не подають руки при зустрічи , їх дітям кажуть , що вони діти зрадників й непорядних батьків .
Тобто , якщо Вам й досі не зрозуміле , чому все ж таки при тотальному імперативі де-факто майже в усьому світі досі існують депутати пропаную звернутися з тим питанням до перешоджерела .
Від себе додам сто сьоме півторення принципа імперативу :
Рішення приймається фракційно , так ?!
Фракція це не одна персона , а колегійний орган , так ?!
Чому тоді таке дивне питання , мовляв навіщо в колегійному органі прийняття рішень так багато членів , а в параламетських термінах - депутатів ?
Бо хіба це не ясно , що чим більше членів (тобто депутатів) тим об"єктивніше рішення , тим більше воно репрезінтує волю виборця , яких голосував за партії та блоких , з яких складається фракція !
ПІВТОРЮЮ ЗНОВУ ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ -
ФРАКЦІЯ ЦЕ КОЛЕГІАЛЬНИЙ ОРГАН , ФРАКЦІЯ - КОЛЕГІАЛЬНИЙ ОРГАН ! В КОЛЕГІАЛЬНОМУ ОРГАНІ ЧИМ БІЛЬШЕ ЧЛЕНІВ , ТИМ ЯКІСТНІШЕ РЕПРЕЗІНТАЦІЯ ВОЛИ ВИБОРЦІВ !