Советское оружие и российская амуниция,- на месте боя под Крымским обнаружены доказательства агрессии РФ. ВИДЕО+ФОТОрепортаж
На месте боя с российскими террористами на Бахмутской трассе под Крымским обнаружено советское оружие и российское снаряжение.
Как передает Цензор.НЕТ, об этом говорится на страничке батальона "Айдар" в Фейсбуке.
В сообщении отмечается: "На месте длительного ожесточенного боя с русскими оккупантами вблизи Бахмутской трассы, где противник понес значительные потери, победители боя из состава отдельной механизированной бригады нашли немало доказательств российского военного присутствия в Украине. Они все сняли и сфотографировали. Здесь, в частности, советское оружие, по номерам которой можно с легкостью установить его происхождение и то, что оно никогда не находилась на украинских складах.
Здесь и предметы амуниции и снаряжения российского производства последних лет, и надписи на чехлах фляг с несуществующим в украинской армии военным званием "рядовой", и еще много чего. Все это явно указывает на российский след.
Читайте на "Цензор.НЕТ": В ходе отражения утренней атаки врага 8 оккупантов были уничтожены, более 11 - ранены, - Порошенко
Также есть видео (см. С 00 мин. 53 сек.), на котором видно, как оккупанты собирают и вывозят на четырех машинах своих "двухсотых" и "трёхсотых", и стоп-кадр, на котором красным обведены машины и места расположения "двухсотых".
тогда и доки будут иметь место
не знаю .но будет.
Ибо оккупация , аннексия и войны не проходят беспоатно оккупанту и дебилам ,
так что не переживайте все будет Гуд
Букову привет
А собака- шляхетна тварина. Їм люди такі пам'ятники ставлять!
Йшов третій місяць війни, точніше, він тільки почався, коли в кінці липня відбулися події, що вперше змінили хід Другої Світової, або весь хід «Східної компанії», як називали війну в ставці Гітлера. Мало кому відомо, що за його ж наказом, до 3 серпня повинен був упасти Київ, а на 8-е число на «парад перемоги» до столиці України збирався приїхати сам Гітлер, та не один, а з вождем Італії Муссоліні і диктатором Словаччини Тіссо.
В «лоб» взяти Київ не вдалося, і надійшов наказ, обійти його з півдня... Так в людському говорі з'явилося страшне слово«Зелена Брама», місцевість, що не зазначена ні на одних картах великих битв Великої Вітчизняної війни. Цей лісисто-горбистий масив на правобережжі річки Синюха, біля сіл Підвисоке в Новоархангельському районі Кіровоградщини та Легезино Тальнівського району Черкащини лише сьогодні відоме, як одне з найтрагічніших подій перших місяців Великої Вітчизняної війни. Та й то, завдяки тому, що учасником запеклих боїв у ході Уманської оборонної операції був відомий поет-пісняр Євген Аронович Долматовський.
З виходом в 1985- му його книги «Зелена Брама» (повного формату) таємниця «Зеленої Брами» була розкрита... У цих місцях потрапили в оточення і були практично повністю знищені 6-а і 12-а армії Південно-Західного фронту генералів Музиченко і Понєдєліна, що відходили від західного кордону. До початку серпня вони налічували 130 тисяч осіб, з Брами до своїх вийшло 11 тисяч солдатів і офіцерів, головним чином з тилових частин. Решта - або потрапили в полон, або назавжди залишилися в урочищі Зелена Брама...
В окремому батальйоні прикордонного загону охорони тилу Південно-Західного фронту, який був створений на базі Окремої Коломийської прикордонної комендатури і однойменного прикордонного загону, знаходилися службові собаки. Вони разом з бійцями прикордонного загону стійко переносили всі тяготи суворого часу. Командир батальйону, він же заступник начальника штабу Коломийського прикордонзагону майор Лопатин(за іншими даними , зведеним загоном командував майор Філіппов), незважаючи на вкрай погані умови утримання, відсутність належного корму і на пропозиції командування відпустити собак, цього не зробив.
Біля села Легедзине батальйон, прикриваючи відхід штабних частин командування Уманського армійського угрупування, 30 липня прийняв свій останній бій...
Сили були надто нерівними: проти півтисячі прикордонників полк фашистів. І в критичний момент, коли німці пішли в чергову атаку, майор Лопатин дав наказ послати в рукопашний бій з фашистами прикордонників і службових собак. Це був останній резерв.
Видовище було страшне: 150 (дані різні - від 115 до 150 прикордонних псів, в тому числі і з Львівської прикордоншколи службового собаківництва) навчених, напівголодних вівчарок, проти німців, що поливають їх автоматним вогнем. Вівчарки впивалися фашистам в горлянки навіть в передсмертних судорогах. Ворог, порваний в прямому сенсі собачими зубами і поколотий багнетами, відступив, але на підмогу підійшли танки. Покусані німецькі піхотинці, з рваними ранами, з криками жаху, сплигували на броню танків і розстрілювали оскаженілих від люті і посланих у бій, псів. У цьому бою загинули всі 500 прикордонників, жоден з них не здався в полон. А вцілілі собаки, за словами очевидців - жителів села Легедзине, до кінця залишилися відданими своїм провідникам. Кожна з уцілілих в тій м'ясорубці, вляглася біля свого господаря і нікого не підпускала до нього. Німецькі звірі, пристрілювали кожну вівчарку, а ті з них, кого не підстрелили німці, відмовлялися від їжі і померли від голоду... Навіть сільським собакам дісталося - німці розстрілювали великих собак селян, навіть тих, хто був на прив'язі. Лише одна вівчарка змогла доповзти до хати і впала біля дверей.
Відданого чотириногого друга прихистили, виходили, а по нашийнику на ній селяни дізналися, що це були прикордонні пси не тільки Коломийської прикордонкомендатури, але й спеціальної школи службового собаківництва капітана М.Є. Козлова. Після того бою, коли німці зібрали своїх загиблих, за спогадами жителів села (на жаль, вже мало що залишилися на цьому світі) було дозволено поховати радянських прикордонників. Всіх, кого знайшли зібрали в центрі поля й поховали, разом зі своїми вірними чотириногими помічниками, а таємницю поховання сховали на довгі роки...Цей пам"ятник було створено і встановлено лише за часів Незалежності України, в основному, на кошти колишніх прикордонників - уродженців України...
Рашисты оккупанты
Итог каких-то жалких дней.
Гниет кацап, гниет бурят,Кормя вяличием червей.
Стрельба велась по крупным целям типа "автомобиль".
Бойцы никогда не стреляли по человекообразным. Только в технику. Результат?
Один выстрел и у "Урала" как правило раскалывало двигатель или отрывало нахрен колесо. Иногда проламывало мост. Если пуля попадала в кабину, как правило шансов у обезьян не было. По БТР-80 стреляли как правило только в кормовую часть. Первый выстрел в корму. После этого в среднюю часть под башню. Вообщем БТР превращался в мишень.
Так что вот такие пироги.
Винтовки до сих пор используются.
З святом! Слава Україні!!!
Макаров - 36 деталей, Вальтер ПП - 70 деталей.
Общий принцип запирания ствола и чуток похожи? Ты ещё Штурмогевер44 и Калаш обзови одним и тем же оружием.
https://www.youtube.com/watch?v=ZgaKaq6F9Wg
Ну блин ваще... Товарищ, принцип свободного затвора используется и в пистолетах-пулемётах типа Суоми, ППШ, МР-18, МР-38 и пр., и даже в артиллерии
Т.е. с твоих слов выходит, что если принцип один, то все изготовители тупо копирасты с Вальтера? Удивил, однако.
Про Калашникова: АК-47 оказался настолько простым в изготовлении и дешёвым после модернизации (АКМ - вместо фрезеровки отдельных деталей штамповка), а так же очень простым в применении и обслуживании, что очень долго просто смысла не было что-то кардинально менять, кроме калибра (облегчение, настильность полёта пули). Государству нафиг не нужно было сложное оружие.
Хотя и для спецназа России полно выпускается много иного оружия: АЕК91, Вал, Винторез (9х39), АН-94 (Абакан), Клин, Кречет, Витязь (9х19) и пр. хрень. Часть идёт в войска - опять таки в разведку или спеназ войсковой.
Это у нас нет военной стрелковой промышленности, а там больше десятка заводов клепают всякое добро.
Ну и заблуждаешься насчёт того, что пулемёты - это просто переделка автомата. Принцип один и тот же, но ведь и в СВТ, и в СКС принцип тот же - отведение пороховых газов со ствола. И что? Китайцы до конца 80-х не могли нормально скопировать АКМ - клинил после пары магазинов.
А уж ПКМ - вообще другая песня, если ты его когда-нибудь видел. Там даже взведение затвора иное.
Про Шмайсера вообще вопрос: если он такой гений, почему ничего не создал, кроме МР-41 (который не приняли на вооружение из-за дороговизны), и STg-44? И с чего ты взял, что он работал над АК-47?
Больше подходит версия, что прототипом АК стал автомат Булкина (ТКБ-415) - внешний вид намного больше похож, чем у Шмайсера, но тоже брехня.
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%B7%D1%8B_%D0%BE_%D1%81%D0%BE%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B8_%D0%B0%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B0_%D0%9A%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%88%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0
тобто як дівчина "хоть куди"
А уж амуниция вообще в России свободно продаётся, вплоть до современных касок и броников.
Так что доказуха ни о чём.
При выводе войск из Европы оружие передавалось по актам, с обязательным пересчётом и последующей инвентаризацией. Неоднократной.
Всплывающие стволы у сепаров, которые числятся за ВСУ - это крымское оружие. Об этом все знают. Все номера известны. Их в ходе боёв изымают и свозят куда надо.
Лично в 2003 г. пересекался с человеком, продававшем стволы. Когда их группу взяли, следаки охренели - нашлось столько неучтённого после вывода с Германии, что можно было развязать маленькую войну. Чел соскочил, так как только перевозил ящики в Россию - думал, с товаром.
А вот подельники присели.
Товарищ так же служил, когда их выводили оттуда - грузили ящиками со складов, не считая, потом в поле вываливали. Сколько чего ушло и куда - никто не знает.
А на склады так же завозили эшелонами и скидывали без сортировки, пока не забивали до упора.