На Житомирском бронетанковом заводе проходят обыски

Свирид Опанасович
4 ч. ·
Послухав дід учорашній брифінг президента нашого, Зеленського, з якого зрозумів, що Україна зараз за півкроку до епохальної перемоги. Гучно оголосивши про очікувану перемогу пан Зеленський, щоправда, не став чекати на радісні аплодисменти присутніх, а чкурнув із брифінгу у великому поспіху. Очевидно від скромності.

Ну що ж... Якби дід мав схильність до конспірології, то допустив би, що увесь той брифінг у президента Заленського заздалегідь зрежисували з однією метою - аби не на жарт розбурхати політично активних українців та викликати в них якомога різкішу негативну реакцію. А потім прикритися тиском українського громадянського суспільства під час Нормандського засідання. В міжнародній практиці такі речі іноді практикуються, коли дуже не хочеться йти на якісь непопулярні у твоїй країні кроки. Але не в цьому випадку. Тому більше скидається, що пан Зеленський таки дійсно погодився з тим сценарієм. З путінським сценарієм виконання мінських домовленостей.

Дідові пости зазвичай заспокійливі, бо дід не схильний до алармізму і в апокаліптичні сценарії не вірить. Цілком допускаю, що і на цей раз у ***** нічого не вийде і скоро ми почуємо про його чергові скарги на неможливість домовитися з маріонетковим київським режимом. Хочеться в це вірити, є для цього навіть певні ознаки, але заколисувати нікого не збираюся. Навпаки.

Ситуація реально небезпечна. Вона не була б такою небезпечною, якби ми мали хоч якусь надію, що пан Зеленський має намір рухатися по алгоритму, який напрацювала і успішно протягом п'яти років реалізовувала злочинна хунта. Тобто запевняла усіх у своїй приверженності виконанню мінських домовленостей, ніхера для цього не робила, а тєрпілою був *****. Однак для цього Зеленський має спиратися як мінімум на одностайну підтримку Заходу. Між тим за кордоном йому по суті ні на кого спертися - міжнародного авторитету в нього нуль, впливових іноземних союзників собі не завів: Трамп від нього шарахається, а Меркель і Макрон мають особисті причини на Зеленського ображатися. А головне, усі вони мріють про день, коли з полегшенням заявлять, що українська криза успішно вирішена. Як саме вирішена - їх не сильно парить.

І всередині країни Зеленському ніким прикритися й ні за кого сховатися - неслухняного Конгресу, як у США, в Україні нема. Є лише ВРУ, яка зараз більше скидається на холопську госдуру РФ. Пручатися ж там намагається хіба що жалюгідна купка опозиційних, але дискредитованих і деморалізованих політиків. На яких, будемо відверті, особливої надії нема.

Вся надія, як уже не раз у подібних випадках бувало, на небайдужих громадян. Задача яких на цей раз не дуже складна - не сваритися між собою, а зібратися гуртом і виконати нарешті одну заповітну мрію пана Зеленського. А мріє він за моїми спостереженнями, аби на нього тиснули. Отак ходить, бідолашний і усюди всім скаржиться "На мене ніхто не може тиснути". Навіть на вчорашньому брифінгу жалівся, бідака. Ну що ж, думаю, це діло поправиме.

Сьогодні о 19.00 дід буде на Майдані.

Ищут слесарей которые восстанавливали технику для ВСУ... Будут отправлять в лугандонию в суд?

країна живе в безумному колі - призначення на посади по нечистим конкурсам, нечисті конкурсанти-переможці починають крутити схеми, потім з'являються спеціалісти з обшуками, нечисті або діляться або тікають і так по колу.