Террористы блокируют работу миссии в Украине, - генсек ОБСЕ
Организация по безопасности и сотрудничеству в Европе (ОБСЕ) обвинила пророссийских террористов на Донбассе в блокировании работы ее миссии в Украине.
Об этом заявил генеральный секретарь ОБСЕ Ламберто Заньер в интервью газете Die Welt, обнародованном 27 января, сообщает русская версия DW, передает Цензор.НЕТ.
"Террористы не допускают нас в приграничные с Россией районы. Вместо этого они часто пропускают наблюдателей ОБСЕ лишь туда, куда им выгодно. В результате мы рискуем тем, что наша миссия будет использована в качестве инструмента пропаганды", - заявил генеральный секретарь ОБСЕ Ламберто Заньер.
Заньер также отметил, что наблюдатели ОБСЕ вынуждены работать на востоке Украины в весьма сложных условиях.
"Мы фактически взяли на себя миссию "голубых касок", не имея для этого должного оснащения", - пояснил он. В этом регионе идут ожесточенные бои между террористами и украинской армией.
Притисло груди! Боже, як болить!
Не підніму з завалу своє тіло!
Я думав, як загину, то в бою,
А все єство в бетоні заніміло…
Де телефон? Дотягнусь, подзвоню,
«Пробач!», - скажу ріднесенькій матусі
За те, що в старості води не піднесу,
Не добудую хату й вже не оженюся…
Прости, що сам пішов у військомат,
Що сам попхався у те жерло смерті,
Я лиш хотів, щоби москальський гад
Не роздирав Вкраїну всю на чверті!
Хотів прогнать з Донецька і Пісків…
Бо ти сама мене колись учила
Любити Бога, край свій і батьків,
Сама героєм ти мене зростила!
За рідну мову, за природу, за любов
Хотів віддати лиш Вкраїні борг,
Свою готовий був пролити кров,
І ось за це назвали словом «кіборг»…
А ми не роботи, ми - люди, ми - живі!
Ми, як могли, любили Україну!
Ми боронили той аеропорт,
Що вже перетворили на руїну…
А ти, рідненька, стільки не сумуй -
Мене покликав Бог в свої палати.
Сказав: «Ти потрудився, друг,
тобі пора за це відпочивати!»
Ти не сама, мамусю, озирнись -
З тобою нині плаче вся країна
Ось на колінах люди, подивись,
Як дякують усі тобі за сина!
Ти не сама. Ти сльози обітри.
Тобі лишаю бойового друга,
З яким ділив я крапельку води,
В нас спільні були радощі і туга.
Я знаю, рідна, він тебе знайде -
Ми тільки вчора з ним про тебе говорили,
А потім був осколок у плече -
Його під вечір до шпиталю вивозили.
А я лишився із його ріжком,
Щоб замість нього ввечір вартувати.
Ти помолись за нього вечірком
І будь від нині ти для нього мати.
Прости, рідненька, я так не хотів,
Хотів життя плекати, як бутон…
Я б не загинув! Землю б я вберіг!
Я б достояв! …не витримав бетон.
---автор Кеньо Ігор, уч.11кл.----