Эстонские ученые выяснили, что "русского духа" не существует

Моквоїди - це суміш всякої тварі по парі. Такого поняття як культура, совість, мораль для них ще досі невідомо. Діти природи, позбавлені розуму і елементарної порядності.

Датський посол до Москви у своїх спогадах 1712 р. свідчить: "Хоча тепер москвини намагаються мавпувати культурні народи; хоча вони перевдягнулися у французькі шати і виглядають зовні ніби цивілізованішими, ніж раніше, проте кожний з них залишився і тепер тим, чим він був—дикуном і рабом. Бруд такий жахливий, що я радше їв би на підлозі найбіднішої української хатини, ніж за столом московського вельможі. Коли московські аристократи сваряться, то плюють один одному в обличчя і називають такими гидкими словами, що їх не можна друкувати. На святкуванні, що його влаштував цар Петро, найвищі вельможі понапивалися, як свині; горлали, свистали, блювали, плювали один на одного і сварилися такими словами, що чужоземні дипломати повтікали. У стосунках з москвинами мусите вживати гострої, простацької, лайливої мови, щоби вони вас зрозуміли і зробили, що мали б зробити. Якщо говоритимете культурною мовою, ввічливо, то вони нехтуватимуть вами. Князь О.Меншиков—друга після царя особа—не вміє читати—писати. Суд можна легко підкупити, навіть найвищий, заплативши канцлерові кн. О.Меншикову 20-30 тисяч рублів, з яких цар візьме свою пайку"

>>Датський посол до Москви у своїх спогадах 1712 р.
>>свідчить:

Ничего подобного он не "свідчить".
Можешь почитать, если интересно.

ЮСТ ЮЛЬ
ЗАПИСКИ ДАТСКОГО ПОСЛАННИКА В РОССИИ ПРИ ПЕТРЕ ВЕЛИКОМ
1709-1712

http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Jul/frametext1  .htm
...
http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Jul/frametext1  1.htm

Маючи стільки багатих земель, рашисти ледве виживають за рахунок нафтодоларів. Скоро їхня земля зірветься від нафти і газу, бо вони не знають , що з ними робити. Якби не українці, які добувають ці поклади, Рашка давно б уже пішла з торбою по світу. А втім, країни, де зараз живе це дике стадо виють від того, що вони п"ють, грабують, вбивають, руйнують культуру. І скрізь пищать: "Дайте нам гусскій язик, а то мі не панімаєм нікаво!"

Русскій придурок, українці ще за часів княжої доби навчалися в школах, знали мистецтво, вчилися культурі, співали, малювали. А ви нам привезли на танках жорна - голод, смерть і ненависть.

Для Москича: українці мають добре виховання, тому вони на відміну від диких моцкалоїдів не лізуть у їхній Інтернет і не плюються, як оця дика зараза. Хто з вами, кретинами, буде дружити? Хіба що якийсь марсіянин Космос.

"Добре виховання" чувствуется в твоем дивном комментарии

А "Эстонский дух" - существует?

ну раз хотят ввести налог на коровьи газы то может это он и есть

Еще как

Вы читать умеете?
УНИКАЛЬНЫЙ вывод:"По словам профессора Тартуского университета Юри Аллика ..русский человек очень схож с другими народами мира"
Этот вывод полностью опровергает укровских нациков о диких русских.
Не отличаются русские от европейцев. Вот так!


Вот интересно, если бы обследовали свидомых укров, то какой бы был результат?

А чем же он похож. Две руки, две ноги - это ещё не сходство...

Читай источник:"как на генетическом, так и на личностном уровне"

Загалом українці і росіяни належать до різних антропологічних комплексів. Так українцям найспорідненішими є білоруси, прибалтійські народи та поляки, які належать до спільного великого комплексу метричних і морфологічних ознак. Росіяни же споріднені до народів фінно-угорської мовної групи (мокшани, удмурти, марійці, комі, карели, фіни, ханти, мансі, вепси). Цей факт підтверджують чисельні антропологічні дослідження, які проводились упродовж XIX-XX століть. Результати досліджень показують, що в українців порівняно з росіянами більший розмір черепа, і відповідно більший об’єм головного мозку. Також українці більшого зросту, мають більший головний і менший лицевий показник, чим виявляють особливу спорідненість до білорусів і прибалтів, а росіяни до фіно-угрів. Особливо росіян від українців відрізняє значно більший носовий покажчик — вони мають короткий і широкий ніс, поширеніші кирпаті, плоскі носи з увігнутою спинкою, сплощене обличчя, виступаюча верхня губа, більший губолицевий покажчик і інтенсивніший розвиток складки верхньої повіки, що теж вказує на монголоїдну домішку, а також менш інтенсивний ріст бороди і волосся на грудях. Менший об’єм грудної клітки вказує на слабкий фізичний розвиток росіян, а висока частота генів типу „В” в крові характерна для монголоїдних популяцій.

Читай источник!!! Там написано, что научно ДОКАЗАНО, русские не отличаются от европейцев.
Если ты утверждаешь, что украинцы сильно отличаются от русских, то значит - украинцы не европейцы.

Так українцям найспорідненішими є білоруси, прибалтійські народи ------------------------------------
Бу-га-га В зеркало на себя давно смотрели? Нет? Так на соседа погляди

Ти, мабуть, москалю, себе в дзеркалі ще й не бачив...

Ага, нэ бачив. Только хохлов НИ ОДНА националность от скотины не отличает, тем более прибалты, за людей не считают, никто

Ти що мавпу в дзеркалі не побачив? Так то ж ти, кацапе...

ну о чем можно с польким холопом.. иди им сральни мой, человек большой буквы Б.

І я кажу: руцкіє дуже схожі з іншими народами: мають дві ноги, дві руки, два оки, два вуха, один ніс, зуби,... Майже люди.

А ще вони мають водку, расєю, бєріозкі і Вольгу

Велика книжка А. Майерберґа-посла цісаря Леопольда І. при московському дворі, під заголовком "Relation der Kaizer Ablegaten Аugustin von Мауеrn und Horatius Wilhelm Саlvucci uber ihre Reise nach Moscau und ihren Emfang daselbst. Der 12 Juni 1661", містить в собі прецікаві відомости про Московщину, життя і побут москалів, тоді як про Україну здибуємо там дуже мало і то, переважно, відомости, почерпнуті з тодішньої польської літератури. Зокрема історичні дані про окремі українські землі, написані дуже сухо й формалістично, не представляють більшого інтересу (Київське князівство, Запорожжя, Волинь, Поділля, Чернигівщина).
А. Майерберґ, описуючи жахливу піятику на приняттях великих московських достойників, пише:
"Розмова гостей (москалів), як людей невихованих ніякою школою або освітою, разить нісенітницею, дуже часто образлива для порядної людини. Лайка, захоплення найбільш бридкими ділами, або нахабне хвастання, котре ображає чисте ім’я інших - складають замітні вислови (мову) і дотепи багатьох промовців."
"Брешуть москалі - каже автор - з неімовірним нахабством і без всякого встиду... Посли чужинецьких держав нехай не очікують і від царських уповноважених більш правдивих слів, тому що ці особи збирають разом усі тонкощі закостенілого лукавства, щоби підвести їх, або видаючи брехню за правду, або замовчують про що треба говорити й ослаблюють обов’язкову силу всяких рішень на нарадах тисячами хитрих викрутасів, що дають викривлений їх зміст, так що вони зовсім падуть."
Купці й ремісники теж незвичайно брехливі, обмежені і злодії і з того власне наживаються, тоді як судової кари на них звичайно ніякої не накладають.
Про козаків (Соsacorum ortus) пише А. Майерберґ, що вони "первісне були хлібороби, які жили в околицях Києва, пізніше оселилися на Запорожжі; відзначаються своєю сміливістю, "невтомною непохитністю і щасливою війною змусили Польщу повернути їм незалежність."
(стор. 93)

>>Велика книжка А. Майерберґа-посла цісаря Леопольда І.
И его мы можем легко почитать.

Их всех поражают бани, а также лук и чеснок. И этот не исключение. Так что напрашивается вывод.

http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Meierberg2/tex  t2.phtml

...Москвитяне, всегда пропахшие чесноком и луком, все без различия ходят часто в бани и, закаленные привычкою, подвергают себя без перемежки влиянию чрезвычайного жара и стужи, без всякого вреда для здоровья. Все в поту, вызванном сильным жаром бани, они растягиваются на полках и стараются сечь и хлестать себя еловыми ветками до тех пор, пока разгоряченная кровь, притекши к коже, не подденет под нее розового чехла. И тогда они выбегают совсем нагие из бани к речке, которая, по обыкновению, течет или разливается очень близко оттуда, и обмываются. Либо, когда суровая зима затянет льдом воду, которая оттого и откажется выполнять для них свою обязанность, они прибегают к снегу и после долгого натиранья им, будто мылом, возвращаются в банный жар, а потом опять бегут туда же и повторяют эти крайности без всякой перемежки, но и без вреда для себя, сколько им будет угодно. В общественных банях бывают в большом числе и женщины простого звания; но хотя моются там отдельно от мужчин за перегородкой, однако ж совсем нагие входят в одну дверь с ними, а если которой-нибудь придет такая охота, она остановится на ее пороге, да и не стыдится разговаривать при посторонних с мужем, который моется, с самою вздорною болтовнёю. Да даже и сами они, вызвавши кровь таким же, как и мужья их, сеченьем и хлестаньем к самой коже, тоже бегут к ближней реке, смешавшись с мужчинами и нисколько не считая за важность выставлять их нахальным взглядам свою наготу, возбуждающую любострастие.

Странно сказать, а при такой беспорядочной жизни обоих полов в Московии многие доживают до глубокой старости, не испытав никогда и никакой болезни.

.. Там можно видеть сохранявших всю силу семидесятилетних стариков, с такою крепостью в мускулистых руках, что выносят работу вовсе не под силу нашим молодым людям.

Особливо цікавий денник подорожі Михайла Литвина (по походженні справді литвина), що в 1550 р. був на Україні, подав цінні відомости про Київ та особливо багато - природні багацтва Києва, Київщини і цілого Придніпров’я.

"Київ дуже багатий на іноземні товари, бо нема шляху більш звичного, як давня, давно прокладена і добре відома дорога, що веде з чорноморського порту, міста Кафи, через ворота Таврики, на Таванську переправу на Дніпрі, а звідти степом у Київ; цією дорогою відправляють з Азії, Персії, Індії, Аравії і Сірії на північ у Московію, Псков, Новгород, Швецію і Данію всі східні товари, а саме: дорогі камені, шовк і шовкові тканини, ладан, пахощі, шафран, перець і інші прянощі. Цією дорогою часто ідуть іноземні купці: вони створюють загони, іноді в тисячу осіб, які називаються караванами, і супроводять обози, що складаються з численних навантажених возів і нав"ючених верблюдів. Раніше такі каравани платили значне мито предкам вашої величності при переправі через Борисфен у Тавані; там і до цього часу збереглась у цілості кам"яна будівля із склепіннями, яку і наші, і татари, і греки називають Вітовтовою банею, і розповідають, що в ній жив колись митник Великого князівства Литовського, що збирав мито; якщо ж хто-небудь не сплачував мита або спійманий був на перелюбстві, того карали в Києві конфіскацією всього майна: закон цей, що називається осьмничеством, був прийнятий для приборкання сарацинської похітливості і додержувався протягом багатьох століть, але в останій час почав забуватися.
Якщо ж купці, уникаючи двох переправ через Борисфен і не бажаючи платити мито вашій величності, залишають стару дорогу, що пролягає через володіння нашої величності, і від Таврійських воріт повертають униз, а потім направляються по непрохідних степах у Московію через Путівль або повертаються цим шляхом, то часто трапляється, що їх грабують розбійники, що тиняються в тих місцях.
При проході каравану значні прибутки здобувають київські жителі: воєводи, митники, купці, міняйли, човнярі, візники, трактирники і шинкарі, і ця обставина не викликала нічиїх скарг, ні з боку москвичів, ні з боку турків, ні з боку татар. Кияни користуються вигодами караванів і в тих випадках, коли ці останні, проходячи зимою через степи, збиваються з дороги і гинуть під сніговими заметами.
В непоказних київських хатах зустрічається не тільки достаток, але навіть величезна кількість плодів, овочів, меду, м"яса, риби; зверх того, внаслідок вищезазначених причин, вони так переповнені дорогими шовковими одягами, дорогоцінними каменями, соболиними та іншими хутрами, а також прянощами, що мені самому доводилося бачити шовк, який обходився дешевше, ніж льон у Вільні, і перець, дешевший за сіль."
"Бористен [Дніпро] найбільша і найбагатша ріка цієї країни, по ній спроваджують до Києва безмірну кількість риби та іншого краму".
"По всіх допливах Дніпра, - пише М. Литвин, - спроваджують до Києва рибу, м"ясо, футра, мед а також сіль з таврійських лиманів, де навантаження сіллю цілого корабля коштує 10 стріл."
Далі подорожник говорить про Дніпрові пороги і переправи Дніпра. "Цю ріку називають текучою медом і молоком тому, що вона у своїх верхів"ях тече лісами з багацтвом бджіл, а нижче по степах з випасами- а тому доставляє силу меду і молока для свого населення."

ДЖИЛЬС ФЛЕТЧЕР
О ГОСУДАРСТВЕ РУССКОМ
OF THE RUSSE COMMON WEALTH
http://www.vostlit.info/Texts/rus4/Fletcher/framet   ext1.htm
http://www.vostlit.info/Texts/rus4/Fletcher/framet   ext2.htm
http://www.vostlit.info/Texts/rus4/Fletcher/framet   ext4.htm

А вот конкретно часть про то про что твой метода врет.
http://www.vostlit.info/Texts/rus4/Fletcher/framet   ext6.htm
...
ГЛАВА ДВАДЦАТЬ ВОСЬМАЯ
О домашней жизни и свойствах русского народа

О домашней жизни и свойствах русского народа можно иметь некоторое понятие из того, что было сказано в главе об общественном состоянии и обычаях государства. Что касается до их телосложения, то они большей частью роста высокого и очень полны, почитая за красоту быть толстыми и дородными, и вместе с тем стараясь отпускать и растить длинную и окладистую бороду. Но большей частью они вялы и недеятельны, что, как можно полагать, происходит частью от климата и сонливости, возбуждаемой зимним холодом, частью же от пищи, которая состоит преимущественно из кореньев, лука, чеснока, капусты и подобных растений, производящих дурные соки; они едят их и без всего и с другими кушаньями.

Стол у них более нежели странен. Приступая к еде, они обыкновенно выпивают чарку, или небольшую чашку, водки (называемой русским вином), потом ничего не пьют до конца стола, но тут уже напиваются вдоволь и все вместе, целуя друг друга при каждом глотке, так что после обеда с ними нельзя ни о чем говорить, и все отправляются на скамьи, чтобы соснуть, имея обыкновение отдыхать после обеда, так точно, как и ночью. Если наготовлено много разного кушанья, то подают сперва печенья (ибо жареного они употребляют мало), а потом похлебки. Напиваться допьяна каждый день в неделю у них дело весьма обыкновенное. Главный напиток их мед, а люди победней пьют воду и жидкий напиток, называемый квасом, который (как мы сказали) есть не что иное, как вода, заквашенная с небольшою примесью солода.

Такая пища могла бы произвести в них разные болезни, но они ходят два или три раза в неделю в баню, которая служит им вместо всяких лекарств. Всю зиму и [159] большую часть лета топят они свои печи, устроенные подобно банным печам в Германии, и палати их так нагревают дом, что иностранцу сначала наверное не понравится. Эти две крайности, особенно зимой, жар внутри домов и стужа на дворе, вместе с пищей, придают им темный болезненный цвет лица, потому что кожа от холода и жара изменяется и сморщивается, особенно у женщин, у которых цвет лица большей частью гораздо хуже, чем у мужчин. По моему мнению, это происходит оттого, что они постоянно сидят в жарких покоях, занимаются топкой бань и печей и часто парятся.

Русский человек, привыкнув к обеим крайностям, и к жару и к стуже, может переносить их гораздо легче, нежели иностранцы. Вы нередко увидите, как они (для подкрепления тела) выбегают из бань в мыле и, дымясь от жару, как поросенок на вертеле, кидаются нагие в реку или окачиваются холодной водой, даже в самый сильный мороз. Женщины, стараясь скрыть дурной цвет лица, белятся и румянятся так много, что каждый может заметить. Однако там никто не обращает на это внимания, потому что таков у них обычай, который не только вполне нравится мужьям, но даже сами они позволяют своим женам и дочерям покупать белила и румяна для крашения лица и радуются, что из страшных женщин они превращаются в красивые куклы. От краски морщится кожа, и они становятся еще безобразнее, когда ее смоют.

Одежда их сходна с греческой. Бояре одеваются таким образом. Во-первых, на голову надевают тафью, или небольшую ночную шапочку, которая закрывает немного поболее маковки и обыкновенно богато вышита шелком и золотом и украшена жемчугом и драгоценными каменьями. Волосы на голове стригут плотно до самой кожи, кроме того, когда кто бывает в опале у царя. Тогда отращивает он волосы до плеч, закрывая ими лицо, как можно уродливее и безобразнее.

Сверх тафьи носят большую шапку из меха черно-бурой лисицы (почитаемого за лучший мех) с тиарой или длинной тульей, которая возвышается из меховой опушки наподобие персидской или вавилонской шапки. [160] На шею (всегда голую) надевается ожерелье из жемчуга и драгоценных камней, шириной в три и четыре пальца. Сверх рубахи (разукрашенной шитьем, потому что летом они дома носят ее одну) надевается зипун, или легкая шелковая одежда, длиною до колен, которая застегивается спереди, и потом кафтан, или узкое застегнутое платье, с персидским кушаком, на котором вешают ножи и ложку. Кафтаны шьются, обыкновенно, из золотой парчи и спускаются до самых лодыжек. Сверх кафтана надевают распашное платье из дорогой шелковой материи, подбитое мехом и обшитое золотым галуном: оно называется ферезью 157. Другая верхняя одежда из камлота 158 или подобной материи есть охабень 159, весьма длинный, с рукавами и воротником, украшенным каменьями и жемчугом.

При выходе из дома набрасывается сверх всей этой одежды (которая очень легка, хотя состоит из нескольких платьев) так называемая однорядка 160, похожая на охабень, с той разницей, что шьется без воротника; она бывает, обыкновенно, из тонкого сукна или камлота. Сапоги, которые носят с заправленными в них онучками (вместо носков), делаются из персидской кожи, называемой сафьян, и вышиваются жемчугом. Нижнее платье обыкновенно из золотой парчи. Со двора они всегда выезжают верхом, хотя бы на самое близкое расстояние, что соблюдается и боярскими (детьми), или дворянами.

Боярские дети, или дворяне, одеваются точно так же, употребляя только другую материю на платья, но кафтан или нижнее платье и у них бывает иногда из золотой парчи, а прочее платье ******** или шелковое.

Благородные женщины (называемые женами боярскими) носят на голове тафтяную 161 повязку (обыкновенно красную), а сверх нее шлык, называемый науруз, белого цвета. Сверх этого шлыка надевают шапку (в виде головного убора, из золотой парчи), называемую шапкой земской, с богатой меховой опушкой, с жемчугом и каменьями, но с недавнего времени перестали унизывать шапки жемчугом, потому что жены дьяков и купеческие стали подражать им. В ушах носят серьги в два [161] дюйма и более, золотые, с рубинами, сапфирами или другими драгоценными каменьями.

Летом часто надевают покрывало из тонкого белого полотна или батиста, завязываемое у подбородка, с двумя длинными висящими кистями. Все покрывало густо унизано дорогим жемчугом. Когда выезжают верхом или выходят со двора в дождливую погоду, то надевают белые шляпы с цветными завязками (называемые шляпами земскими). На шее носят ожерелье, в три и четыре пальца шириной, украшенное дорогим жемчугом и драгоценными камнями. Верхняя одежда широкая, называемая опашень, обыкновенно красная, с пышными и полными рукавами, висящими до земли, застегивается спереди большими золотыми или, по крайней мере, серебряными вызолоченными пуговицами, величиной почти с грецкий орех. Сверху, под воротником, к ней пришит еще другой большой широкий воротник из дорогого меха, который висит почти до половины спины. Под опашнем, или верхней одеждой, носят другую, называемую летником, шитую спереди без разреза, с большими широкими рукавами, коих половина до локтя делается, обыкновенно, из золотой парчи, под нею же ферезь земскую, которая надевается свободно и застегивается до самых ног. На руках носят весьма красивое запястье, шириною пальца в два, из жемчуга и дорогих каменьев. У всех на ногах сапожки из белой, желтой, голубой или другой цветной кожи, вышитые жемчугом. Такова парадная одежда знатных женщин в России.

Платье простых дворянских жен отличается только материей, но покрой один и тот же.

Что касается до мужиков и жен их, то они одеваются очень бедно: мужчина ходит в однорядке или широком платье, которое спускается до самых пят и подпоясано кушаком, из грубого белого или синего сукна, с надетой под ним шубой или длинным меховым или овчинным камзолом, в меховой шапке и в сапогах. У мужиков победнее однорядки из коровьей шкуры. Так одеваются они зимой. Летом обыкновенно не носят они ничего, кроме рубахи на теле и сапог на ногах. Женщина, когда она хочет нарядиться, надевает красное или синее платье [162] и под ним теплую меховую шубу зимой, а летом только две рубахи (ибо так они их называют), одну на другую, и дома, и выходя со двора. На голове носят шапки из какой-нибудь цветной материи, многие также из бархата или золотой парчи, но большей частью повязки. Без серег серебряных или из другого металла и без креста на шее вы не увидите ни одной русской женщины, ни замужней, ни девицы.

Что касается до их свойств и образа жизни, то они обладают хорошими умственными способностями, не имея, однако, тех средств, какие есть у других народов для развития их дарований воспитанием и наукой. Правда, они могли бы заимствоваться в этом случае от поляков и других соседей своих; но уклоняются от них из тщеславия, предпочитая свои обычаи обычаям всех других стран. Отчасти причина этому заключается и в том (как было замечено мною выше), что образ их воспитания (чуждый всякого основательного образования и гражданственности) признается их властями самым лучшим для их государства и наиболее согласным с их образом правления, которое народ едва ли бы стал переносить, если бы получил какое-нибудь образование и лучшее понятие о Боге, равно как и хорошее устройство.

Велику вартість мають спогади данського посла Юля Юста, що в роках 1709-1712 був у Росії, а в році 1711 переїздив через цілу Україну. Посол не тільки докладно описує свою подорож, але робить широкі порівняння життя, побуту і культури України Мазепиної доби з життям Московщини. І хоч данський посол перебував на Московщині в характері представника союзної держави, то все таки опис життя і побуту московського народу зовсім не випадає корисно для них. Застає він їх у добу найбільших "реформ" та європеїзації цілого життя. Але ця європеїзація була дуже поверховна та не закривала справжнього обличчя росіян. Пише він про низький культурний стан Московщини, темноту, безграмотність, страшенний бруд по хатах і палатах.
,,Таким чином, хоч під цю хвилину у своїй поведінці росіяни і стараються наслідувати, як малин, інші нації, хоч вони і вдягаються у французький одяг, хоч по зовнішньому вигляді вони трохи отесані, але всередині їх по старому сидить хлоп" (ст. 295).
Про побут і життя росіян посол пише досить багато і не може надивуватися диким, грубим і варварським звичаям. Наведемо деякі:
,,В Росії від усіх недуг лікують три лікарі, уживаючи для того хорих і здорових: перший лікар - це російські лазні ("бані"), другий - горілка, котру п"ють як воду або пиво всі ті, котрим дозволяють засоби, і третій - чесник, котрий росіяни вживають не тільки як приправу до кожної страви, але також їдять сирий серед дня. Через те від них завжди страшно смердить, а чужинець, що приїзжає до Росії уперше й не звик до того смороду, рішучо не в стані сидіти в них у кімнаті, особливо при численному товаристві"... (ст. 297).
"Вживаючи огидну страву, до того ще вдягаючись скрайно неохайно і брудно, звичайно без білизни, росіяни розповсюджують від себе такий огидний, поганий сморід, що проживши три-чотири дні у тій самій кімнаті, остаточно затроюють в ній повітря і на довший час залишають після себе сморід, так що для чужинця кімната залишається неможлива для замешкання"" (ст. 299).
Загалом характеристика росіян і російських достойників у данського посла знаходить постійно такі вислови, що вони "пихаті, чванькуваті, усіх у чомусь підозрівають, скупі, шкаредні, дрібничкові, тупі, грубіяни, незграбні, брехливі, неосвічені."
"Коли росіяни розсердяться, то називають один одного злодіями і "мошенниками," і за дуже розповсюдженим тут звичаєм, плюють один другому в лице."
"Що можна було доброго сподіватися від людей (російських урядовців), котрі проголошують, що все роблять тільки для власної користи і вигоди та не звертають уваги на те, чи добре, чи зле висловлюються про них чужинці."
Та найбільше пише про безнастанні піятики у москалів, не тільки у державних достойників, але також у царя Петра І, що завжди були в супроводі огидного безчинства.
"Окруження царя поводилося без совісти і встиду: кричали, свистали, ригали, плювали, лаялися і навіть нахабно плювали в обличчя порядних людей (у Нарві)."
Про "бенькети" царя в Москві посол пише:
"Така кумпанія (разом з царем) у кілька сот людей з величезним ревом робить "нальоти" на доми купців, князів та інш. достойників, де як худоба жере і понад міру п’є, причім більшість допивається до хоріб і навіть до смерти." Дуже розповсюджений був звичай, що при таких піятиках перед приходом "дорогих гостей"" накривали підлоги палат грубою верствою соломи, "щоб після гостей можна було з більшою зручністю замести за ними та викинути їх блевоту й мочу" (ст. 58).

а теперь все это переведи на читаемый язык

Зато теперь русские ученые в спец лабораториях
определили, что не то что духа эстонского а и всего
народа эстонского скоро не будет.

Губерт Вотрен у своїй книжці "L"observateur en Pologne", Париж 1807) каже, що українці "славетна раса, від якої тремтіли мури Царгороду, Білгороду та Трапезунту", а в новіші часи московський уряд накинув кріпацтво цій "славетній расі, що мала такого ґенія, як Хмельницький."
***
Більше цікаві для нас писання про Україну інших чужинців переважно французів i німців, що не рідко торкаються славної минувшини України та постійно підкреслюють своєрідний характер української культури.

Французький публіцист і член міністерства закордонних справ Шарль Люі Лєсюр (+1849), написав свою "Histoire des Kosaques", як доводить І. Борщак, за наказом Наполеона, але перший наклад книги майже цілий загинув у коректі в дієвій армії в Росії 1812 р. і тепер примірники її незвичайно рідкі. Другим виданням вийшла книга Лєсюра в 1813 р. Праця Лєсюра була компілятивна, але значно перевищувала інші подібні видання цілого XVIII ст.
Лєсюр характеризує українців у таких прихильних рисах:
"Українці більш великодушні, більш отверті, більш ввічливі, більш гостинні і мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони - українці - уявляють живий доказ перемоги свободи над людьми, що народилися в неволі".
Докладно спиняючись над біоґрафією Б. Хмельницького та його добою, яку називає Лєсюр "найбільш блискучою (добою) в козацькій історії", зауважує, що "Б. Хмельницький однаково вільно розмовляв мовами турецькою, татарською, руською (с. т. українською), польською і латинською". Цар московський, король польський і султан турецький навипередки посилали до гетьмана своїх послів з подарунками. Про самого Б. Хмельницького читаємо такі рядки:
"Ніколи козаки не мали вожда, якого можна б було рівняти з Хмельницьким. Розумний, освічений, далекозорий, обережний у раді, відважний у битві, він звик витримувати найбільшу втому, невичерпаний у втратах і засобах, активний у перемозі, гордий у поразках, іноді засліплений долею і завжди великий твердістю характеру, варварської поведінки супроти ворогів, але справедливий і великодушний для своїх товаришів."
З симпатією ставиться автор також до І. Мазепи, та його союзу з Карлом XII:
"Роздивляючи добре ситуацію Карла XII, не можемо не помітити користи, які мусів йому дати союз із Мазепою... Україна пропонувала йому країну багату на збіжжя і на худобу, чудову допоміжну кінноту та дружній нарід, готовий знищити російську армію."
Про Мазепу Лєсюр каже, що він "до сильної старости зберіг очі повні вогню, здорового духа і блискучий талант до розмови." ,,Після Полтави Україна уявляла з себе (ще) рід окремого князівства, якого незалежність нищили глухо й обережно, щоби не хвилювати неспокійної вдачі її мешканців."
Козаччина, за Лєсюром, цікава "не тільки своїм впливом на тогочасні сусідні держави, але й тим, що мала двох великих мужів: Хмельницького та Мазепу. Для всесвітньої історії Козаччина цікава двома великими подіями, а саме спробою Володислава IV. за допомогою козаків зробитися справжнім королем Польщі й окрім того упадком Карла XII. Для політиків історія Козаччини подає приклад незвичайно оригінального урядування на зразок Спарти та Риму. Нарешті для статистиків істоpія Козаччини цікава тим, що показує, як збільшилася російська держава через приєднання козаків і України."
Загально про українців Лєсюр пише, що це "стара нація, початки котрої ********* в темряві віків". Після Полтавської трагедії, пише Лєсюр, цар Петро І, Шереметьєв, Меньшіков та ін. московські достойники мучили, катували, знущалися над українським населенням і над жінками та дітьми, маючи в тім насолоду. Меньшіков, щоб збільшити страждання жертв, поставив у Переволочній ешафот так, щоб мучені на них для більшого страждання дивилися на свою Батьківщину Україну. Безжалісний до України цар мав жадобу крови всієї їх (українців) нації (tsar avait soif du sand toute leur nation). В іншому місці Лєсюр зауважує, що такою жорстокістью перенята вся московська раса.

Єто русскаго духа скора нє будет, а будєт один бальшой китайский дух.

Откуда вы этот бред взяли что Китай России угрожает.
Хоть один инцидент вспомните! Про курилы больше говорят, чем про китай!!! Видимо проблемы украины становятся менее
заметны когда вы обсуждаете надуманные проблемы россии?
А в Эстонии половинастраны - РУССКИЕ! Так что с учетом поднявшегося патриотизмав Русских думаю недолго эстонии жить на исконно российских землях!!

А как же этот инцедент?
http://ru.wikipedia.org/wiki/Пограничный_конфликт_на_острове_Даманский
Хорошенько тогда китайцев градами покрошили

>>про москалів Комментировать
>>Велику вартість мають спогади данського посла Юля Юста,

Воспоминания действительно ценные, но ничего общего с твоим дежурным дерьмом не имеют.

Берешь и читаешь.

ЮСТ ЮЛЬ
ЗАПИСКИ ДАТСКОГО ПОСЛАННИКА В РОССИИ ПРИ ПЕТРЕ ВЕЛИКОМ
1709-1712

http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Jul/frametext1  .htm
http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Jul/frametext2  .htm
...
http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Jul/frametext1  1.htm

Нахер читать. Мы же тупые русские. Хотим и бере. Это наше
и все тут. А главное, если русские отвоевали у Шведов эстонию, тоэто что - завоевание эстонии. Напомню - Карл был королем ШВЕЦИИ, а не эстонии. Такого государства до1919 года вообще не было. Эстонцы это ЧУХНЯ, а независимость получили вступив в ряды совков-коммунистов большевицкие ***** - вот что такое эстонцы.
И вообще - если ты славянин, нахрен тебе друзья эстонцы???

А украина уже тогда была?

Скоко ж народу перенюхали чтобы придти к такому выводу

Эстляндцы - это помесь шведа, немца и "лесного брата", ВЫМИРАЮЩИЙ вид.

это не "дух" ,а "штын" ... после перепоя

Хначит нас уже двое...
Русские тоже считают себя обычными...
А иностранцы всё про "загадочную русскую душу"....

им непонять ... чтоб понять надо выпить дозу ... этой дозы им невыпить ... им непонять

Вот поэтому то никто в мире и не говорит о "загадочной украинской душе".
Если вся загадочность - напиваца пивом хлеще всех в мире в школе и с возмужанием (годам к 14) переходить на укронацнапиток - стеклотёр (который тут так рекламируеца украми), то эта загадочность достижима любому...

Неправда, украинский Шамогон найкращий в свити!

Покуда есть водка, до тех пор будет Россия.

Как сказал товарищ Путин, одна из больших проблем в России - алкоголизм. Я не могу понять: как это в такой великой и могучей стране, которой правит незабвенный Владимир Владимирович уже более 8 лет и которая идёт семимильными шагами вперёд к победе русского духа над гнилью разлагающегося Запада, ещё остались причины и предпосылки, обуславливающие развитие пьянства и алкоголизма. Это немыслимо, в это невозможно поверить!!!

люди оце як наїмся гороху то з мене виходить український дух
жуже боюсь що стану москалем,хотів заткнути чопом то ледь не взірвався,то що робити.

а ты еш жареную картоплю с цыбудей и салом и бурачихой запей и будет тоби украинський дух и щасття

Русские ученые: эстонских ученых не существует.

...зато существуют специальные эстонские пердячие коровы - ценный источник газов для эстонского бюджета и пример для подражания всем свидомым украинцам!

Историки и культурологи уже многие годы спорят о том, существует ли единая европейская культура и какое место в ней занимает культура российская. Немецкий культуролог Ханс-Петер Шютт поделился своим мнением.

Доктор филологических наук и культуролог профессор Ханс-Петер Шютт (Hans-Peter Schьtt) руководит инситутом философии в университете Карлсруэ. В интервью DW-WORLD.DE он поделился своим взглядом на тему единой европейской культуры.

DW-WORLD.DE: Профессор Шютт, можно ли говорить о существовании единой европейской культуры?

Ханс-Петер Шютт: Безусловно! Но, прежде всего, нужно различать между широким и узким понятием культуры. Узкое понятие культуры включает в себя то, за что отвечают министры культуры - литературу, театр, музыку, искусство и так далее. Одним словом, это так называемая высокая культура. Широкое понятие культуры распространяется на очень многие явления и включает в себя, например, культуру быта и повседневной жизни.

Что касается единой европейской культуры, то я бы сформулировал это так: чем больше мы ориентируемся на узкое понятие культуры, тем убедительнее становится факт существования единой европейской культуры. Это значит, что высокая культура европейских стран обнаруживает очень много схожих элементов. Но при этом культура быта отдельных стран может довольно сильно разниться, поскольку в каждой стране на нее оказывают влияние специфические национальные традиции.

- Что характерно для общей европейской культуры?

- Я думаю, было бы неправильно пытаться искать сходство в содержании. Общность возникает путем взаимных ссылок друг на друга. Позвольте объяснить это на примере литературы. Если внимательно читать произведения европейских авторов, то есть литературу на одном из европейских языков, то в них постоянно встречаются ссылки на других авторов. При этом неважно, о какой литературе идет речь - испанской, российской, французской, итальянской или английской. В одном произведении можно найти точки соприкосновения разных литературных традиций.

Многие европейские писатели напрямую или в подтексте используют сюжеты античной мифологии и Библии. Это общий европейский фонд, из запасов которого черпают авторы. В той или иной форме мифологические и библейские элементы и ссылки на них можно найти практически у всех европейских авторов. Они также ссылаются друг на друга, заимствуя и трансформируя формы, идеи, темы. В результате этого возникает сложная "паутина" взаимообуславливающих и взаимопроникающих отношений.

Наличие таких отношений оправдывает утверждение о существовании единой европейской культуры, которая, в свою очередь, многогранна. Конечно же, каждая национальная литература имеет и свои отличительные признаки. Так, например, можно говорить об особенностях русской литературы XIX века, потому что она повествует о специфических российских реалиях, которые в такой форме не встречаются в других странах . Но, с другой стороны, стоит лишь упомянуть французские пассажи в "Войне и мире" Толстого. Этот роман является прекрасным примером сочетания национального и европейского в литературном произведении.

- Можно ли отнести российскую культуру к европейской?

- А к какой же еще? Конечно, Россия играет особую роль, но, в конце концов, у всех есть какая-то своя особая роль. Культуры ************ друг от друга по языковым критериям, поскольку языковые границы - это границы коммуникации. Но, с другой стороны, владение западноевропейскими языками было естественным явлением среди русских писателей. Поэтому они устанавливали связи с другими европейскими культурами и создавали общий межкультурный контекст. В качестве примера могу вновь упомянуть Толстого и его связь с французской культурой.

- Что отличает европейскую культуру от других мировых культур?

- Я думаю, что это плотность и интенсивность тех взаимоотношений, о которых я говорил. Именно они гарантируют тесную связь между культурами и, следовательно, существование единой европейской культуры. Для возникновения единой культуры самую значительную роль играют все же коммункация и язык. Если различия между языками очень велики, а число говорящих на каком-либо другом языке, чем большинство, незначительно, то не происходит интенсивного культурного обмена.

Соотвественно, нет плотной "паутины" взаимоотношений, которая позволила бы нам говорить о единой культуре. Поэтому мы, например, противопоставляем китайскую культуру европейской. Однако на будущее нельзя исключать возникновения тесных межкультурных контактов, и тогда, возможно, появится единая мировая кульура.

- Как вы думаете, существует ли разница между восточноевропейской и западноевропейской культурой?

- Если говорить о широком понятии культуры, то да. На культуру повседневной жизни накладывает отпечаток коллективный опыт. Например, исторический опыт жителей стран бывшего социалистического блока наложил свой отпечаток на культуру быта. В этом отношении она значительно отличается от культуры повседневной жизни в Западной Европе. Но со временем эти различия, возможно, вновь исчезнут, поэтому не стоит преувеличенно акцентировать на них внимание. Или, если говорить о различиях между православным и неправославным христианством, то они тоже играют определенную роль. Но лишь настолько, наколько религия вообще играет какую-то роль.

- А какую роль играет религия в современной европейской культуре?

- В разных странах по-разному. В этом специфическом культурном секторе трудно обобщать. История религии прошла в европейских странах разные этапы развития. Например, при разрешении религиозных конфликтов, возникших в Европе в 16-17 веках, каждая страна пошла своим путем. Часто это были политически мотивированные решения, и границы религиозных особенностей в Европе часто совпадают с государственными границами.

Если говорить о Германии, то на сегодняшний день религия играет здесь вторстепенную роль. Но я думаю, что это общая тенденция для многих стран. У традиционной европейской религии появилось множество конкурентов.

- От чего зависит степень сознания принадлежности к общей европейской культуре?

- От интенсивности контактов. Чем интенсивнее связи между странами, чем больше контактов и обмена информацией, тем сильнее ощущение культурного единства, принадлежности к одной культуре.

Якщо відкинути здобутки купки культурних діячів Росії (як правило, це виходці інших народів, то Росія (простолюдина) залишається на рівні 14 століття - хамство, безкультурність, неповага інших, бездарність, алкоголізм. Висока культура на простих росіян ніколи не впливала. Якби не так, то нинішні росіяни мали б елементарну совість, поважали б своїх сусідів. А так це не нація, а зброд угро-фіно-татаро-монголів. Ось чому Рашка розвалиться на десятки держав. Тільки це її врятує від повного занепаду. Навіть російське наречіє сьогодні перетворилося на сленг.

Зато сушествует такой паршивенький ФАШИСТСКОЕСТОНСКИЙ дух !

Эстонские ученые выяснили, что "русского духа" не существует
А "русский дух" это когда воняет самогонным перегаром, гавном и писуаром. Причем все вместе!

"..воняет самогонным перегаром, гавном и писуаром. Причем все вместе!..." - tak eto ze pro Ykrainy.....

Йди геть звідси і не смерди, вуйко з лях-урини.

В избе, где алкаши всегда вповалку
Спят после пьянки мёртвым сном,
Повиснет в "воздухе" не то что палка,
Удержит русский дух топор и лом!!!

себя понюхайте в общественном транспорте

В избе, где алкаши всегда вповалку
Спят после пьянки мёртвым сном,
Повиснет в "воздухе" не то что палка,
Удержит xoxлo-дух топор и лом!!

У ************ фумфирних
Стоїть не хата, а ізба
Не ходять там вони на цирлах,
А сруть, смердючіше собак!

Нам свою Європі дупу підставлять не шкода!Ми ж свідомі українці - західна порода!Бо ми знаємо напевно, - москалі погані,вони ******** нас постійно, їм за це догана!Хочуть мову солов"їну нашу сплюндрувати,безкоштовно газ сибірський не хочуть давати!Компенсацію нам винні кляті москалюки,бо ж ми є такі хороші, а вони - падлюки!

Абизяна, в Украине изб нет.

К 20-07-08 23:30

Отакої ! Тепер ніхто так і не довідається, чим же від нього тхне.