Боевые действия на Донбассе значительно активизировались, - спикер АТО. КАРТА
Вчерашние сутки отличились значительной активизацией боевых действий в зоне проведения антитеррористической операции на востоке Украины.
Об этом заявил сегодня на брифинге в УКМЦ спикер Администрации Президента Украины по вопросам АТО полковник Андрей Лысенко, информирует Цензор.НЕТ.
На Луганском направлении боевые действия развернулись на восточном участке фронта. У Счастья наши военные трижды вступали в бой с вражескими ДРГ. Самым трудным было третье столкновение - враг подтянул танки. Все три атаки противника отбиты, враг отброшен за Северский Донец. Уже поздно вечером боевики провели мощный обстрел наших позиций у Счастья из 152-мм артиллерии и минометов. Вследствие перестрелок линию разграничения не смогли пересечь наблюдатели миссии ОБСЕ, которые направлялись за встречу с руководством Луганщины.
Также вечером боевики провели серию выстрелов из гранатометов возле Станицы Луганской.
На участке фронта от Старого Айдара к Попасной режим тишины сохраняется.
Донецкое направление. Возле Светлодарска и Горловки перестрелки между боевиками и силами АТО развернулись во второй половине дня.
Ближе к полуночи противник провел минометно-артиллерийский обстрел наших позиций вдоль железной дороги Артемовск - Горловка неподалеку станций Курдюмовка и Майорск. Также в результате ночных артиллерийских обстрелов со стороны НВФ повреждена и остановлена Углегорская ТЭС в Светлодарске.
В западных пригородах Донецка эпицентром боевых действий стали наши передовые позиции у Красногоровки и Марьинки, где вечером боевики применили практически все имеющиеся образцы вооружения. В Петровском районе Донецка и прилегающих поселках Старомихайловке и Александровке сконцентрированы крупные силы противника и тяжелое вооружение. Также в результате мощного 30-минутного артиллерийского обстрела Авдеевки ранен местный житель. Линия фронта остается стабильной.
На Мариупольском направлении обстановка остается спокойной. Противник провел минометный обстрел наших позиций у с. Новоселовка Вторая, открыв огонь с контролируемого левого берега Кальмиуса. Также в течение дня боевики совершили три кратковременные вооруженные провокации в Широкино.
Вчера в зоне АТО было зафиксировано 16 полетов вражеских БПЛА, которые вели авиаразведку наших позиций.
НАПИСАВ ДІД СВИРИД ОПУБЛІКОВАНО В ДІД СВИРИД НА СТРАЖІ МІРОВОГО ПОРЯДКУ ДРУК E-MAIL 27
ЛИП.
Сьогодні дід розпочинає публікацію одного з розділів книги, яку написала в московській тюрмі Надя Савченко. Книга "Я не залишаю собі сил на зворотній шлях" зараз готується до публікації і скоро побачить світ. Але дідові передали прохання, щоб розділ "Ірак" прочитало якомога більше небайдужих громадян. І щоб це сталося ще до початку "судових" слухань, які мають розпочатися наприкінці цього тижня. Розділ чималий, публікуватиму уривки з нього щодня протягом цього тижня.
Спочатку хотів дати невеличкий екскурс у нашу недавню історію, як і чому українські військові опинилися в Іраку. Але тоді довелося б писати і про "кольчужний скандал", і про "касетний скандал", і, як їхній наслідок, про намагання Кучми купити собі доброзичливість Вашингтону ціною спішного і погано підготовленого посилання в Ірак нашого військового контингенту. Але, думаю, ви всі й так чудово пам'ятаєте події початку 2000-х. Тому обмежуся лише згадкою, що Надя Савченко несла службу в Іраку у складі українського миротворчого контингенту протягом шести місяців, у 2004-2005 роках. Посада в Наді, само собою зрозуміло, була чоловіча - стрілець третьої роти 72-го окремого механізованого батальйону.
Дід, ви знаєте, за весь час у фейсбуці жодного разу не просив робити репости. Але тепер попрошу. Це той випадок, коли треба. І це те найменше, що ми можемо зараз зробити для Наді.
Далі розповідає сама Надя. Подаю оригінальний текст. Без правок і куп'юр.
____________________________________________________
Шановні читачі, Вибачте, що не високим Стилем написана книжка, Але «із пісні слів не викинеш»... Писала простою, розмовною.
Надія Савченко
ІРАК
Ірак. Я не стану вам писати про Ірак як про війну. Ніде не було запису, що ми їдемо на війну. Ми їхали виконувати миротворчу місію, бо по суті воно так і було, хоч нам потім всім видали посвідчення учасника бойових дій… Напишу, як я побачила Ірак.
Після підготовки, нас одягнули в камуфляж піщаного кольору, видали рюкзаки - мрія окупанта, довантажили ще кожного «корисною суспільною» продукцією: мені в рюкзак ще плюс 30 кг електоролітів для електрозварки https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile»
Рюкзак був, крім того, що з мене зростом, в розгорнутому варіанті, так ще й на мої 60 кг у два рази тяжчим - 120 кг, зважив на митниці. Я донесла його і вантажила сама. Ну, мурахи ж можуть?! А люди чим гірші?! https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile»
Відправляли нас із військового аеродрому в Миколаєві, військовим літаком ІЛ-76. Я пам'ятаю, що в аеропорту грала музика в стилі кантрі, і я танцювала. Нам ще панами видали замість кепок, я її загнула як ковбойську шляпу і витанцьовувала https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile» Всім настрій підняла! https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile»Переліт чотири години. Посадка. Відкривається рампа і в літак жахнув такий жар, як із пекла! А дерева не дуже від українських відрізнялися, як мені здалося https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile» Все повітря плавилося.
Температура була десь +60°С. На шикуванні хлопці почали від млосності падати. Я якось швидко адаптувалася. Взагалі я за все своє життя «глюк» зловила тільки раз, саме в Іраку від спеки. Їхали в БТРах, я на «філіні» була (спостерігачем за обстановкою, виглядала із люка БТРа). Спека була страшенна і від постійного напруження очей мені здалося, що на мене із середину люка вистрибує рижа собака. Я шарахнулась! Двинулась головою об люк БТРа (добре, що в касці була) і ледь на гачок не натиснула! Зрозуміла, що треба охолонути і сказала, щоб мене замінили. А так, в цілому спеку і холод я нормально переношу.
Зброю, броніки і каски нам видали вже в аеропорту в Багдаді. Перед Іраком я голову поголила під «нуль». Тому що розуміла, що там в спеку з волоссям гратися буде ніколи. Більшість хлопців так постриглися. Коли зброю отримувала і заговорила, назвавши своє прізвище, то мій жіночий голос дуже не «в'язався» із бритою головою https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile». А там були військові українські журналісти. І один запитав: «А що, в армію вже й підарасів беруть?» - він не зрозумів, що я жінка. Йому пояснили, і журналісти тут же прибігли в мене інтерв'ю брати, як в єдиної жінки, яка в Ірак приїхала на чоловічій посаді… Передача ще й досі в Інтернеті десь є…
Приїхали ми на нашу базу в місто Ес-Сувейра провінції Васіт. База була стандартною, американського зразка, огороджена бетонними блоками і корзинами з піском, розміром 400х600 м. Це була невелика перевалочна база, а не така велика багатоконтинентальна, як в Ель-Куті, де стояла основна наша бригада. Розташувалася вона на місці колишнього військового містечка армії Саддама Хусейна. Проживали ми в уцілілих добротних казармах. В Іраку взагалі, через сухий клімат все добре зберігається: і будівлі, і асфальтовані дороги, хоч яйцем коти, вибоїни тільки там, де авіабомби падали, а так - цілісінькі і з дощем не сходять, як у нас зі снігом… Неподалік бази був ще колишній військовий шпиталь, 4 поверхи під землею, і 4 над нею. Його добряче покришили під час авіаналетів на Ірак… Жаль, очевидно, медицина в них була на досить високому рівні. Взагалі, враження від Іраку в мене залишились якісь застиглі…
Можна довго описувати норови і звичаї Сходу. Та, думаю, що всі освічені люди з ними трохи знайомі, доступу до інформації про культуру різних народів світу не бракує… Тому спробую коротко і фактами зі свого життя.
Це прекрасна, дуже плодовита земля. Якщо не лінуватися на ній працювати, то вона дає по три врожаї на рік! Виростити там можна майже все! Але працювати треба важко! Фізична робота - це, за ментальністю мусульман - діло жіноче! https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile» Тому з 13 років вони виходять заміж, а в 20 років виглядають вже на 40-50... Жінки фізично дуже сильні і витривалі, а чоловіки навпаки слабкі, але б'ють жінок, а не навпаки…
Поряд з нашою базою жила одна родина. Жінки ходили до арику (водоканалу) по воду із великими тазами і бочками. Якось я підійшла з ними познайомитися. Мені можна було наближатися до них, бо я теж жінка. Поговорили на ламаній англійській, арабській і жестами. Я спробувала підняти один таз із водою. І не змогла його підняти, не дивлячись на те, що сама не із слабких жінок! А вони «проти сили» на голову ставлять і несуть!!! Коли ми іншого разу приходили до них в гості, то мені дозволялося із чоловіками за столом сидіти і кальян з ними курити (бо я і не зовсім-то жінка https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile» а все-таки воїн!), то я їхніх чоловіків на руку ложила. І тоді на собі оцінила різницю сили жінки і чоловіка Сходу…
Але життя жінки в Іраку коштує не багато… Щоб одружитися - калим 2500$. І чим дівчина молодша і менш вчена, щоб навіть до школи не ходила, тим вона дорожча. Старша і розумніша - ціна відразу падає. За мертву жінку ціна - два барани. Баран тоді коштував 70$. Одного разу в ДТП нашим БТРом була збита на смерть дівчинка. Батьку командир заплатив 200$ і інцидент був вичерпаний. Якщо б збили хлопчика, то була б кровна помста… Отака-от різниця в ціні життя людини різних статей на Сході.
Ірак - це надзвичайно красива земля! Це - масляниста руда глина, своєрідного теплого відтінку. Природній будівельний матеріал на кожному кроці, тому землянку зліпити для них не проблема. Жити можна, поки дощі не підуть. А в сезон дощів у глині вгрузали і ми по коліна, і БТРи на все колесо!
Рослинності там не так вже й мало, особливо в руслах річок. Тому небезпечної «зеленки», з якої по нам велися обстріли, вистачало… Рослинність різна: і пальми, і кущі, і навіть, квіти якісь були. Різниця в перепаді температур велика: літом вдень +75°С (+55) - вночі вже +35°С і вже здається, що прохолодно https://fbstatic-a.akamaihd.net/rsrc.php/v2/yQ/r/d5zD6zt_Twr.png); background-size: 18px 504px; background-position: 0px -378px; background-repeat: no-repeat;">Смайлик «smile» Взимку вдень +35°С (+25) - вночі +15°С (0) і вже мерзнеш і бушлат одягаєш (а я ще думала, навіщо бушлат в Іраку, коли нам його видавали).
Небо на сході і заході сонця помаранчеве і аж палає! Вдень рідко, коли хмаринка пролетить, небо світле, чисте, блакитне і сонце в зеніті шкварчить! Ніч там приходить зненацька. Світло, світло і - раз! Ніби хтось лампочку вимкнув! І десь за півгодини, хвилин 40 темно стає, хоч око виймай! Араби цей «прикол» своїх темних ночей добре знали, тому нам запальнички із ліхтариками і підсвітками продавали, і коли ми лазили по базі і ліхтарики вмикали, щоб дорогу знайти, то від тих ліхтариків і мигалок такі стовпи сві
Вот они и пытаются тушить пожар бензином. То есть войной. Строго в духе рашистского ***********
А потом посмотрите пожалуйстакак осетинские и русские нелюди издевались перед смертью над национальным героем Грузии 23 летним молодым парнем Георгием Анцухелидзе! Его раненного,изувеченного в мясо и связанного пытались заставить целовать землю.Он сопротивлялся и не сделал этого. :
https://www.youtube.com/watch?v=RFE8eE4WD4g
Тогда эти осетинские сепаратисты и русо-фашисты просто изувечили и убили этого ПАТРИОТА ГРУЗИИ воевавшего за свою РОДИНУ! вот эти кадры..:
https://www.youtube.com/watch?v=lEYfLeIe9tA
Его жена ожидала второго ребенка.. Вот такая мразь сегодня воюет и с украинцами.
PS:Одного из тех,кто на втором видео(сидит рядом на корточках ухмыляется) спец-службы Грузии выкрали и посадили в тюрьму подонка(начальник милиции в Цхинвали).Но этого мало..надо выжигать тварей сепаратистских (русо-осетино-кадыровско-фашистов)!!!
Слава Украине! Слава Грузии! Смерь врагам! Победа будет за нами!
и для пущей убедительности погрозите бандюкам пальчиком
«Мы готовы поднять антироссийское восстание если украинская армия войдет в Крым» - Крымчанин
http://rusjev.net/jvrs/wp-content/uploads/2015/07/000_dv16767151.jpg
навіть на пряму агресію і анексію території, жорстокий терор і масові вбивства українців.
она идет на любые провокации чтобы ослабить, разорвать разделить Украину, и
тогда по кускам проглатывать. А сейчас развязала войну, аннексировала Крым. Но
забывают, что так и подавиться можно. Не треба мати сім пядів в лобі щоб, і 20
років тому і пізніше, зрозуміти, що Москва піде на всі тяжкі, піде на любий
злочин щоб повернути Україну в імперію.
В стратегічному плані Москві в Україні самим важливим є людський ресурс. без
якого вона не зможе втримати захоплені імперією території.