РУС
9582 посетителя онлайн
США считают необходимым для Украины придерживаться "минских соглашений" вопреки невыполнению их РФ, - Байден
Соединенные Штаты Америки считают, что Украина должна выполнять свою часть обязательств, которые предусмотрены договоренностями, которые были достигнуты в Минске.
Об этом вице-президент США Джозеф Байден заявил в ходе совместного брифинга с премьер-министром Арсением Яценюком, передает Цензор.НЕТ, со ссылкой на Українські Новини."Необходимо преодолеть российскую агрессию на востоке, при этом, выполняя украинскую часть обязательств "минских договоренностей", россияне не придерживаются своей части договора, но вы не можете не выполнить свою часть, иначе Европа скажет: "Обе стороны одинаковы", - сказал вице-президент.
Он отметил, что США подчеркивают важность тематики украинского конфликта во время переговоров с мировыми лидерами, в частности, с лидерами европейских стран.
Вице-президент подчеркнул, что США поддерживают Украину, как в этом вопросе, так и в вопросе проведения реформ.
По словам Байдена, за последние 2 года было проведено значительное количество реформ, однако многие реформы еще только предстоит провести.
Топ комментарии
Это херь, а не правильный подход.
Автор петиции предлагает: «Так как у нас по словам президента действует перемирие, то фабрика Roshen как гарант Минских соглашений, должна выплачивать семье убитого Украинского героя 2 млн гривен, а за ранение 1 млн гривен».
НЕ ПОЛІЗ ЖАБОЇДАМ В ГЛОТКУ ПЛАН МОРЕЛЯ
Солдаты США не должны открывать огонь и бомбить в ответ на провокационные обстрелы афганских талибов.
Солдаты США не должны открывать огонь и бомбить в ответ на провокационные обстрелы иракских партизан и игиловцев в Сирии и Ираке.
И вообще полисмены США не должны применять оружие в ответ на провокационные стрельбы возле банков , в негритянских кварталах и др.
Научите нас тупых туземцев не отвечать на обстрелы своей территории.
http://charter97.org/ru/news/2015/12/7/181736/ Известные украинцы выразили поддержку беларуским добровольцам.
Йех, лишь бы шашкой рубануть.
Я так понимаю, пока народ Украины не допетрит в общей своей массе до простой мысли, что Украина имеет право на собственную политику, нифига не изменится.
Ну а о том, что стыренные попередниками деньги покроют все кредиты еще и останутся, я уже говорила
УКРАЇНСЬКИЙ СОЛДАТ, ДОБРОВОЛЕЦЬ, ГРОМАДЯНИН -- МАЄ БЕЗЗАПЕРЕЧНЕ ПРАВО ЗАХИЩАТИ ВЛАСНЕ ЖИТТЯ.
А тоді вже будемо говорити про будь які інші геополітики, пріоритети, договори і мирні плани.
Хто не згідний - п*здуйте самі на передові блокпости його замінити - там проблем ж нема як завірив муженка - "перемир'я в основному дотримується".
що таке "рєпутацыя, імідж і атвєцственносьць" для толерастів - добре видно по будапештському меморандуму і глибочезній стурбованості в обмін на обстріли кацапами українських міст з важкої артилерії.
толерасти ж теж читали текст перед тим як їх підписувати? і це нічого меморандум - це не договір
***** обома руками за такий "варіант" - по вас стріляють з заборонених 120мм мінометів, а ви лохи дотримуйтесь режиму тиші - то ж всього 0.3 - 0.5 трупів на день.
- Спершу,- каже,- спалю вас полум'ям, а там побачимо.
Глянули на неї сталевооки - півнеба заступила, вогнем чоботи підбила, нейтрони, мезони, жара стала страшенна, атоми як доми, що інший - то більший, гравітація, нейтрино...- Ото буде гостина.
Кажуть їй: - Це помилка, ми - сталевооки, не боїмось нічого, ні чвар родинних, ні засад традиційних, ні думок чорних, ні ночей білих, бо маємо машину над машинами, заквітчану, накручену, зубчасту і з усіх оглядів досконалу; отож ішла б ти собі, комето, бо буде тобі лихо.
А вона вже все небо заступила, палить, смалить, гарчить, сичить, аж їхній місяць скрутився і з обох рогів обсмалився; і хоч був уже порепаний, старий і малий, та й такого жаль Тож вони більше нічого не казали, а взяли одне сильне поле, по вузлику в кожному ріжку зав'язали й увімкнули контакти: нехай за нас мовлять факти. Бабахнуло, торохнуло, задвигтіло, небо зразу проясніло, від комети тільки купка жужелю лишилася - і знову спокій.
За якийсь час знову щось з'явилося, летить, а що - невідомо, але страшне таке, що не знати, як і дивитися - бо з якого боку не глянь, то все страшніше. От воно прилетіло, розійшлося, зійшлося, на самому вершечку сіло, важке, як не знати що, сидить собі й ані руш. А що вже заважає - далі нікуди.
Отож ті, хто був ближче, кажуть: - Гей, це помилка, ми сталевооки, не боїмося нічого: живемо не на планеті, а в машині, а то не проста машина, а машина над машинами, заквітчана, накручена, зубчаста й з усіх оглядів досконала, тож ішла б ти собі, паскудо, бо буде тобі лихо.
А ВОНО анічичирк.
Отож, аби не вживати надто великих заходів проти казна-чого, послали вони невеличку, таку собі зовсім маленьку машину-страшину: піде, налякає ОТЕ, та й буде спокій.
Машина-страшина йде-йде, а всередині тільки програми гуркочуть; що не програма, то страшніша. Підійшла - та як заскаче, як заскрегоче. Аж сама трохи злякалась, дивиться - а ТЕ хоч би тобі що. Спробувала ще раз, з іншої фази, але нічого не вийшло - без упевненості лякала.
Бачать сталевооки, що іншого чогось треба. Кажуть: візьмемо більшого калібру, із трибами на мастилі, диференційну, дистанційну, із двостороннім зчепленням, і щоб стусала, та добряче. Чи того вистачить? Спокійно: ядерна енергія діє надійно!
Отож послали універсальну, подвійно-диференційну, з зубів разком і зворотнім зв'язком, всередині - машиніст з машиністкою, а на додаток до цього, про всяк випадок зверху посадили ще машину-страшину. Під'їхала, а що триби на мастилі - тихо, ані мур-мур; замахнулася й рахує: чотири чверті до смерті, три чверті до смерті, дві чверті до смерті, одна чверть і нуль - тобто смерть! Як бабахнуло! - аж гриби ростуть, і то самі білі, та світяться, бо радіоактивні; мастило розхлюпалось, триби повилітали, дивляться машиніст з машиністкою крізь вічко, чи вже по всьому: та де там, і не дряпнуло!
Порадилися сталевооки і збудували машину, яка збудувала машинисько, яке збудувало машинище, та таке, що аж найближчі зірки змушені були позадкувати. А в тому найбільшому - та, з трибами на мастилі, а в самій середині машинка-страшинка, бо вже не до жартів.
Приготувалось як слід машинище та як не замахнеться! Загриміло, задвигтіло, щось на всі боки полетіло, гриб виріс такий, що на юшку з океану вистачить, темно, аж на зубах рипить; так темно, що навіть не видно, на чиїх. Дивляться сталевооки - нічого, таки зовсім нічого, тільки усі три машини лежать розкидані й ані руш.
Отоді вже рукави закасали, бо: «Все-таки,- кажуть,- ми машинники й машиністи, маємо машиністок і машину над машинами, заквітчану, накручену, з усіх оглядів досконалу, як же може встояти проти неї якась паскуда, що сидить собі й ані руш?»
І вже нічого не роблять, тільки рослину-калібрину: підповзе тихенько, вкрутиться легенько, з-під жерла глипне, зісподу прилипне, пустить корінець, а тоді як га-а-хне - то всьому кінець. І справді: все точнісінько так і сталося, як передбачалося, тільки з кінцем не вийшло, і як було, так і зосталося.
Впали в розпач сталевооки, хоч і не знали, що воно таке, бо ще їм ніколи не траплялося, тож змобілізувалися, порадились і вже роблять липучки й триби, аркани й паркани, може, прилипне чи впаде, може, спіймається чи обгородиться,- пробують так і сяк, бо не знають як. Усе аж трясеться, та нічого не вдається. Потомилися, не знати, де рятунку шукати, аж раптом бачать - хтось летить: сидить, як на коні, але в коня нема коліс; тоді, мабуть, велосипед, та у велосипеда немає дзьоба, тоді, може, ракета, але в ракети нема сідла. Невідомо, що летить, але відомо, хто в сідлі: сидить, як влитий, усміхом повитий, ось-ось надлітає, уже їх минає - а це сам Трурль власною особою, конструктор, на прогулянці, а може, мандрує. Здалеку видно, що неабихто.
Наблизився, знизився, от вони йому й кажуть, що та як.
- Ми сталевооки, маємо машину над машинами, заквітчану, накручену, з усіх оглядів досконалу, спершу атомів призбирали, потім машину збудували, не боїмося нічого, ні чвар родинних, ні засад традиційних, а тут прилетіло собі хтозна-що, сіло, сидить й ані руш.
- А налякати пробували? - привітно питає Трурль.
- Пробували і машинкою-страшинкою, і машиною-страшиною, й машинищем з трибами на мастилі, атоми, як доми, а як рушить з нейтрино, все летить, мов піна, і мезони, і хвилі, а зробити нічого не в силі.
- Кажете, жодна машина?
- Та жодна, пане добродію.
- Гм, цікаво. А що ж воно все-таки таке?
- От цього якраз не знаємо. З'явилося, надлетіло, а невідомо що, але страшне таке, що не знати, як дивитися - бо з якого боку не глянь, то все страшніше. Прилетіло воно, сіло, тяжке як не знати що - і сидить. А що вже заважає - далі нікуди.
- Власне, у мене небагато часу,- каже Трурль,- Щонайбільше можу хіба побути у вас якийсь час консультантом. Згодні?
Сталевооки, звичайно ж, згодні. І зараз же питають, що принести - фотони, молоти, труби, а може, динаміт чи гармати? А може, для гостя - гербати? То друкарка принесе.
- Гербати нехай друкарка принесе,- пристає на те Трурль,- але це для роботи. А щодо решти, то краще не треба. Якщо вважаєте, що ні машина-страшина, ні машинище, ні рослина-калібрина не можуть дати ради, тут потрібні методи дистанційні, архівно-традиційні, а тому абсолютно надійні. Ще не чув, щоб «оплатити згідно з тарифом» не помогло.
- Як ви кажете? - питають сталевооки, але Трурль, замість пояснювати, веде далі:
- Метод зовсім простий, треба тільки паперу, чорнила, штампів, круглої печатки, сургучу досхочу, пісочку, віконець, кнопок, скріпок, олив'яної ложечки й блюдця, бо чай уже готовий, і кур'єра. І щоб було чим писати. Маєте?
- Знайдеться! - і несуть бігом.
Трурль сідає й диктує друкарці: «У зв'язку з вашою справою - фасцикул комісії ВЦРТСП7 (2) (КК) 405,- повідомляємо, що ваше зволікання, яке суперечить параграфові 199 закону від дня 19.XVII ц.р., будучи анахронічним вифактом, викликає припинення поставок і десумацію згідно з Розпорядженням 67 ДВКФ, № 1478/2. Ви маєте право подати апеляцію на даний вирок у надзвичайному порядку Голові Комісії протягом 24 годин з моменту набрання ним чинності».
Трурль поставив штамп, скріпив печаткою, сказав зареєструвати в Головній книзі, відкрив Журнал вхідної і вихідної кореспонденції та й каже:
- Нехай кур'єр негайно віднесе.
Кур'єр поніс. Нема його, нема, аж ось повернувся.
- Вручив? - питає Трурль.
- Вручив.
- А де розписка про отримання?
- Тут, ось у цій рубриці. А також апеляція.
Бере Трурль апеляцію і, навіть не читаючи, наказує віднести назад, а через увесь аркуш пише навскоси: «Не розглянуто через відсутність відповідних додатків». І підписується нерозбірливо.
- А тепер,- каже,- до діла!
Сідає й пише, а сталевооки зацікавлено дивляться, нічого не розуміють і питають, що це означає і що з того буде.
- Виконання службових обов'язків,- мовить Трурль.- А бути щось буде, бо вже й почалося.
Кур'єр цілу добу як скажений бігає туди й сюди. Трурль штемпелює, анулює, висилає резолюції, друкарка вистукує і поволі довкола виникає ціла канцелярія: картотеки й теки, скріпки й папки, протоколи й діроколи, каламарі й формуляри, нарукавники з муару й ложечки, і таблички «Стороннім вхід заборонено», і від ночі аж до днини усе більше писанини, а друкарка все вистукує, а навколо повно чаю і сміття. Переживають сталевооки, бо нічого не розуміють. А Трурль відсилає пакети - і з марками, і післяплатою, а також з повідомленням про вручення, і зрештою найголовніші - «оплатити згідно з тарифом», шле нагадування, накази по кілька відразу, є вже й окремі рахунки, а в них самі нулі, але це, каже, лише
- Не заважати установі працювати! - він їм на це. І підписує, штампує, додатки рахує, повертає апеляції, незважаючи, хто має рацію, камізелька не застібнена, заходьте, хто наступний, скорочені години, сідайте,- а кругом павутина, слабенька гербатка, у шухляді краватка, ось і нові папери, сорок і чотири, треба ще чотири шафи, а там і підкуп, і виплати штрафу, і наказ примусового стягнення із середи на п'ятницю, і печаток дванадцять.
А друкарка вистукує: «У зв'язку з непред'явленням з боку відп. дозволів, згідно з наказом Ком. Вид. Пер. Вер. з дн. зобов'язуємо негайно Скор. Кадр. на підставі Тр. Ам. Тад. Арам., внаслідок вироку інстанції Ц. Д. Д. Дане рішення оскарженню не підлягає».
Висилає Трурль кур'єра, а квитанційну книжку ховає до кишені. Потім встає і починає по черзі викидати в Космос столи, стільці, штемпелі, й навіть печатку, скорозшивачі й чай. Залишається тільки друкарка.
- Ой, що ви робите! - волають сталевооки, які тим часом уже зовсім призвичаїлися.- Як так можна?
- Не хвилюйтеся даремно, мої любі,- відказує він.- Краще гляньте!
І справді, поглянули сталевооки й охнули - порожньо, чисто, нікого немає, наче ніколи й не було. І куди ж воно поділося і розвіялося? Ганебно тікаючи, таке мізерне стало - лупи треба. Голови ламають, слідів шукають, і лиш одне ледь мокре місце знайшли, щось там накапало, хто-зна - при якій оказії, і більше - нічого.
- Так я, власне, й гадав,- каже їм Трурль.- Це, мої любі, була досить проста справа. Коли воно прийняло перший папірець і розписалося в книжці, то вже й пропало. Я застосував спеціальну машину на велике «Б». Відколи Космос став Космосом, ніхто ще їй не дав ради!
- Ну гаразд, але навіщо було викидати документи й виливати гербату? - питають сталевооки.
- А щоб і вас ця машина не з'їла! - каже Трурль. Забирає з собою друкарку й відлітає, киваючи їм приязно, а усміх у нього щирозлотий.
да видел я с большой горы такую европу, америку и все их союзничество..
"будь грушей для битья, а иначе - накажем"..
может кто-то скажет: так помогают, денег дают.. а с каких пор барыжничество стало помощью называться?..
и вот за эти "идеалы" стоял и умирал Майдан..
да горите вы со своим "безвизовым".. (или не дали?. а дадут?.)
А "уши" истинных намерений этих "интересантов" торчат из их самых первых их решений и заявлений. И самое первое решение, как мы все помним - не признавать состояние войны с кацапстаном, они называют это конфликтом (внутренним) и это не оккупация Украины, а локальные элементы гражданского противостояния, про Крым вообще речи нету. Никто из "гарантов" официально не признал военное нападение кацапстана на Украину, потому что из этого должны следовать признание агрессора - агрессором и далее, все по списку: военная помощь, разрыв политических и экономических отношений, исключение агрессора из многих организаций и принудительное восстановление территориальной целостности Украины с помощью военной силы и т.д.
В принципе, у многих стран мира нет юридической обязанности помогать каждой жертве агрессии в мире, но только не в этом случае! В данном случае состоялся обмен 1300 баллистических ракет с ядерным оружием на клочок туалетной бумаги и эти страны сами захотели стать гарантами этого соглашения, их никто к этому не принуждал, а некоторые присоединились к нему потом - также, по собственной воле. Теперь стало понятно всем - никто из них, даже не предусматривал исполнение гарантий, а это полный крах всей системы ядерных гарантий США, когда (и если) дело касается кацапстана.
Восток - дело тонкое.
Российская налоговая отказалась от претензий к липецкой фабрике Roshen на 70 млн рублей
http://www.times.dn.ua/news/fresh/rossiyskaya_nalogovaya_otkazalas_ot_pretenziy_k_lipetskoy_fabrike_roshen_na_70_mln_rubley/80192/?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter