РУС
4176 посетителей онлайн
Власти Москвы обещают не закрывать Библиотеку украинской литературы
У властей Москвы нет планов закрытия Библиотеки украинской литературы.
Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на "Русскую службу новостей", об этом заявил глава департамента культуры Москвы Александр Кибовский."Я не знаю, откуда взялись такие апокалиптические планы. Эта библиотека единственная в нашей сети, которая имеет такой национальный аспект. Никаких планов о том, что надо кого-то уволить или сократить, нет", - сказал он.
Чиновник подчеркнул, что это учреждение, как и другие подобные, только приобретает новые функции. "Сейчас библиотека же не просто место выдачи книг. Сегодня функция получения печатного источника отходит на второй план, так как есть электронные издания, есть специализированные ресурсы. Сегодня это уже культурный центр, место встреч, общения, проведения досуга", - пояснил глава департамента.
Кибовский напомнил, что с 1 января 2016 года Библиотека украинской литературы переходит из ведения департамента культуры в зону ответственности департамента национальной политики, межрегиональных связей и туризма.
В конце октября 2015 года против директора Библиотеки украинской литературы Натальи Шариной возбудили уголовное дело об экстремизме. По версии Следственного комитета РФ, она распространяла книги Дмитрия Корчинского, которые в России признаны экстремистскими.
22 декабря глава департамента национальной политики, межрегиональных связей и туризма столицы Владимир Черников заявил, что власти Москвы решили закрыть Библиотеку украинской литературы. По его словам, вместо нее создадут Мультимедийный центр славянских народов.
Топ комментарии
Неожиданное видео - Дюжев спел песню Слепакова "акционерам газпрома" на "первом канале":
Песня, безусловно, хороша, но самое яркое впечатление оставили рожи Хазанова и Ярмольника. Сидят и думают - *****, кто его выпустил? Что с этим делать? Звонить, кому надо и говорить, что я ни при чем?
Выглядело это примерно так:
http://ic.pics.livejournal.com/tyler78/10388668/405604/405604_original.jpg
Ничего-ничего. Все только начинается (с) ДНР.http://tyler78.livejournal.com/589178.html источник Автор: https://plus.google.com/106383365439260270801 Леся Іваночко на http://zvamynews.blogspot.com/2015/12/blog-post_767.html 22.12.15 http://zvamynews.blogspot.com/2015/12/blog-post_767.html#comment-form Комментариев нет: https://www.blogger.com/share-post.g?blogID=1607925475883912321&postID=9149895633231253390&target=email Отправить по электронной почте https://www.blogger.com/share-post.g?blogID=1607925475883912321&postID=9149895633231253390&target=blog Написать об этом в блоге https://www.blogger.com/share-post.g?blogID=1607925475883912321&postID=9149895633231253390&target=twitter Опубликовать в Twitter https://www.blogger.com/share-post.g?blogID=1607925475883912321&postID=9149895633231253390&target=facebook Опубликовать в Facebook https://www.blogger.com/share-post.g?blogID=1607925475883912321&postID=9149895633231253390&target=pinterest Поделиться в Pinterest
«Россия - самая паскудная, до блевоты мерзкая страна во всей мировой истории. Методом селекции там вывели чудовищных моральных уродов, у которых само понятие Добра и Зла вывернуто на изнанку. Всю свою историю эта нация барахтается в дерьме и при этом желает потопить в нем весь мир...» - И.А.Ильин , русский философ
Пусть ваши этничные Украинцы, которых в сраной раше минимум 30% возмущаются.
Или уже родину забыли?
Что год грядущий ей готовит?
Телеканал звезда спросил об этом у выдающихся экспертов:
Нагадує про інакомислячих декабристів, які боролися проти самодержавства.
Оскільки грудень у перекладі "декабрь", то ФСБ може оголосити українських відвідувачів декабристами. Якби тільки в Сибір не заслали.
Походження російської і української мов можна зрозуміти через етнічні процеси. На території Росії перші слов'яни з'явилися відносно недавно.
Це в'ятичі і радимичі в центральній Росії та словени у Новгороді.
Ці племена застали там численні фінські племена: чудь, весь, мурома, меря, мордва, черемиси, весь, вотяки, перм, зиряни тощо, які вже мали свої міста. Київські літописці навіть не занесли в'ятичів і радимичів до переліку слов'янських племен, чи то через польське походження цих племен, чи, імовірніше, через те, що ці племена станом на момент написання літопису вже змішалися з фіно-уграми.
Нинішня російська мова є слов'янською за своїм походженням, хоча й має деякі риси, властиві фіно-угорським мовам - властиве для більшої частини росіян "акання", поширення здвоєних слів, характерні філологічні конструкції, зокрема, часте розміщення прізвища попереду імені, тощо.
Слов'янськість російської мови могла утворитися трьома шляхами: або завдяки в'ятичам і радимичам, або через вплив князів і слов'янських переселенців з Київщини, або третім шляхом - завдяки адаптації місцевим фінсько-слов'янським населенням штучної церковнослов'янської - або так званої старослов'янської - мови, яку використовували в релігійних службах та в адмініструванні.
Більшість українських вчених упевнена, що російська мова сформувалась насамперед саме третім шляхом - за рахунок адаптації місцевим населенням церковнослов'янської мови, насаджуваної церквою та владою. Хоча не слід применшувати й роль слов'янських переселенців у первинному впровадженні церковнослов'янської мови в Росії.
Церковнослов'янська мова поступово витіснила на території ******** Росії місцеві фіно-угорські діалекти, але увібрала в себе місцеві риси.
Схожі процеси відбувалися в Римській імперії, де дуже різні за етнічним походженням народи - предки французів, іспанців, португальців, італійців, румунів - прийняли латинську мову та, адаптувавши її, поступово утворили власні мови. Новостворена російська мова дозволила зрозуміти один одного цілковито різнорідним етносам.
Слід відзначити, що Руссю в ті часи називалася лише землі ******** Київської, Житомирської, Чернігівської та частин Черкаської і Полтавської областей. Русь - це виключно територія Центральної України, хоча починаючи з кінця ХІІ - початку ХІІІ століття Руссю зветься й Західна Україна. Решта земель, підконтрольних Рюриковичам (Залісся, Новгород, Полоцьк, Псков тощо), Руссю не вважалися.
Метою слов'янських просвітників IX століття Кирила і Мефодія було створення штучної мови, яку б розуміли всі слов'яни, від болгар до чехів і моравів. Церковнослов'янську було створено на основі солунського діалекту болгарської мови.
Вона використовувалась як міжнародна - болгарами, сербами, хорватами, моравами, а також у Київській Русі.
Тривалий час, до ХVII століття, вона також використовувалася як письмова та релігійна мова у неслов'янських народів Молдови та Волощини.
Російський історик Ключевський відзначав такі особливості вимови Київської Русі: говір на о, окання; м'яке закінчення дієслів у третій особі обох чисел ("пишеть", "імуть"); г вимовляється як придихальне латинське h тощо.
Повсякденна, практично народна мова присутня в князівських, законодавчих збірках "Руської Правди", і особливо в побутових написах і в князівських грамотах. Ці тексти створювалися для того, щоб населення їх точно і однозначно розуміло.
Саме ці, написані в князівських грамотах, на зброї, посуді тощо тексти найбільше наближені до української мови і можуть ідентифікуватися як архаїчна українська.
У стародавніх літописах, написаних церковнослов'янською, є численні українські вкраплення:криниця, рілля, вовна, ******, лагодити, глек, коваль, кожух, яруга, не доста, жалощі, година, брехати, туга, теля, тын, наймит, бчелы, гостинець «шлях», пакощі, око, господар, волога та дуже багато інших.
Київський князь Володимир Мономах прекрасно володів церковнослов'янською мовою, але, пишучи повчання своїм дітям, не міг уникнути українських слів: дивоватися, ірий, убогый в значенні, «бідний», лагодити, сторожа, паробці, ворожбит, ліпши, ******, одтяти, лінощі, погыбаєть, сором, вдовицю та ін.
Іменники в давальному відмінку однини приймають характерні для української мови закінчення -ови/-овЂ, -еви/-е†- мужеви, Моисеєви, Богови, кесареви, Романови, Володареви, коневи, голубеви, по Ручаєви, монастыреви, волови.
Власні імена Русі, які зустрічаються в літописах, також типово українські: Дмитр, Василь, Василько, Володымер, Олекса, Олена, Михалко та інші, як і географічні та власні назви -кыяне, Лыбидь тощо.
У літописах серед імен князів та князівен династії Рюриковичів з усіх, навіть Московських земель аж до ХV століття зустрічалися такі типово українські імена як Іванко, Василько, Володымер, Олена.
Примітно, що предки росіян зверталися до князів з властивим для української мови звальним відмінком: "княже", а до княжни "княгыне".
У всіх літописах переважає повноголосся, характерне для української мови - Володыслав, Володымер, полон, ворожда тощо. Є в літописах і місцеві назви місяців - серпень і грудень.
Більшість ******** українських вчених вважають, що українська мова виникла близько середини першого тисячоліття нашої ери.
Ця мова, яка мала низку діалектичних відмінностей, локалізувалася в межах антського союзу племен IV-VII століть, який саме в цей історичний момент увів у взаємодію слов'янські племена на території України. Ані на території ******** Росії, ані на території Білорусі слов'ян на той час просто не було.
У Росії російська мова виникла насамперед на основі церковнослов'янської мови, створеної просвітниками Кирилом і Мефодієм та привнесеної князями з династії Рюриковичів та їхніми нащадками після християнізації тубільців, й адаптованої змішаним слов'яно-фіно-угорським населенням.
В Україні українська мова створена на базі місцевих стародавніх слов'янських діалектів. Українська зберегла більш тісні зв'язки з іншими живими слов'янськими мовами. Саме тому пересічні українці розуміють і поляків, і болгар, і хорватів. Натомість, пересічні росіяни з Росії часто не розуміють навіть української.
Тому слід наголосити - ані російська мова не є діалектом української, ані, тим більше, навпаки.
Можливо, констатація цього простого факту та розуміння обставин походження обох мов дасть змогу зробити мовну дискусію більш спокійною і аргументованою.
Олександр Палій, історик