РУС
11328 посетителей онлайн
Блок Порошенко отказывается переписывать коалиционное соглашение, - Ризаненко
Парламентская фракция "Блока Петра Порошенко" не согласилась на внесение изменений в коалиционное соглашение.
Как передает Цензор.НЕТ, об этом РБК-Украина рассказал народный депутат, член фракции БПП Павел Ризаненко по завершению заседания фракции."Фракция приняла решение... У нас коалиция менялась, кто-то вышел, кто-то пришел? Поэтому никто переписывать коалиционное соглашение не будет",- рассказал о решении фракции депутат.
"Но если кто-то хочет дополнить коалиционное соглашение, то давайте создадим рабочую группу по дополнению коалиционного соглашения, а не переписыванию или изменению",- добавил он.
Напомним, 24 января премьер-министр Украины Арсений Яценюк выступил за обновление коалиционного соглашения.
Читайте также на "Цензор.НЕТ": БПП поддерживает идею о собрании коалиции, - Кононенко
Топ комментарии
А то пукин нападёт! 
Только вперед ногами ?
По-людски не хотят...
================================================================
То есть, менять ничего не нужно, и полная жопа в стране за 14месяцев БПП устраивает.
треба бути гнучкішими і щось робити
В большой бассейн вливается вода, качаемая 45 миллионами насосов.
Этот бассейн всегда полон, и в нём могло бы купаться в роскоши всё население страны.
Однако в бассейне есть 6 больших труб широкого диаметра, откуда вода из бассейна почему-то постоянно выливается.
• Из банковской системы выливается 300 млрд кубометров воды,
• Из госпредприятий 200 млрд кубометров,
• Из тендеров 25 млрд кубометров,
• Из таможни 120 млрд кубометров,
• Из валютного клубка 200 млрд кубометров,
• Из предпринимательства зарубеж 250 млрд кубов.
И ещё есть 450 труб маленького диаметра в парламенте, откуда тоже вытекают ручейки.
Вопрос не в том, что мы так богаты. И сливаем в никуда больше 1 триллиона грн, а это два наших бюджета.
И даже не в том, что теперь понятно, почему за эти деньги в мире идет такая бешеная борьба и даже войны (а иначе - зачем мы им всем нужны?).
И даже не в том, что это какой-то дикий дисбаланс, когда «массовый откат» составляет 200%. Хотя такая цифра противоречит даже теории относительности.
Вопрос в том, что может, было бы логично, если бы с этого 1 триллиона народу оставляли хотя бы «десятину», как это принято у всех грешников?
Владимир Спиваковский
"Саша, а Вы так и защищаете своего шоколадного короля? Помнится мне Вы 18.11.2015. писали:
"У мене до нього одна претензія-боротьба з корупцією. І вона мені потрібна не показова, а системна. Шляхом вибудови цієї системи боротьби. Те, що зараз робиться у цьому напрямку, не задовольняє НІКОГО! Крім самих корупціонерів. Особисто я даю йому час до кінця цього року."
Ну так что, Саша, новый год начался, или Вы по восточному календарю новый год встречаете? Или Вы, как наш гарант, хозяин своего слова: захотел - дал, захотел - забрал?"
Так он обозвал меня хамкой, а ответить по сути так ничего и не смог. Ну и естественно троля во мне увидел. А жаль, ответ бы интересно было узнать.
-Ты совсем не плох! Не наговаривай на себя!
А в ответ:
- Да нет же! Я очень плохой!
Может так скоро и отшлепать Вас попросите?
Я оценил вашу логику. Вернее-её отсутствие. Свои эротические фантазии обсуждайте с кем-то другим. Засим я откланиваюсь и впредь прошу меня не беспокоить.
Ответить
Мне нравится
Такое впечатление, шо после решения личных вопросов, у нас в стране вся верхушка власти успокоилась, и больше им ничего не нужно.
- Чим саме Ви займаєтесь в Україні в цей приїзд? Чим він відрізняється від минулих?
- В перші приїзди в Україну я намагався зрозуміти, що відбувається в зоні бойових дій, і максимально перебував у так званій зоні АТО. Як відомо, американський уряд заборонив нашим військовим їздити на схід, тому інформації було небагато. Американські політики ще коливалися - підтримувати Україну чи ні, а коливання і відсутність інформації - це погане поєднання.
Для того, щоб краще зрозуміти, що відбувається на сході, навесні 2014 року я вирішив особисто поїхати в Україну. Я також покликав генерала Кларка, екс-командувача збройних сил НАТО, ми товаришуємо з 1970-х років. Зазвичай його пов'язують із Демократичною партією, а мене із республіканцями, а я хотів, щоб у делегації були представники обох партій. Я хочу наголосити, що фонд «Потомак», який фінансував мої поїздки, - це незалежна організація. Ми не отримували фінансування від українського або американського уряду.
Ми з генералом провели в Україні близько тижня, і вже тоді він сказав, що бойові дії на Донбасі будуть наростати.
А щодо цього візиту пару місяців тому зі мною зв'язались представники американського уряду і американської армії, і запропонували написати для них звіт про українську армію і бойові дії на сході, а також рекомендації, до чого готуватися. Тому цього разу я працюю в Києві, спілкуюсь із Генеральним штабом, аналізую те, що відбулося за останні півтора роки, і що потрібно робити в майбутньому. Паралельно я думаю, наскільки український досвід може бути корисним для нас.
- Як Ви оцінюєте розвиток української армії протягом війни?
- Дуже цікаво спостерігати, як змінилася ваша армія. Усі приїзди я намагався бути максимально близько до ваших військових - спав поряд із ними, обідав і ходив у патруль. Тільки так можна було зрозуміти, що насправді відбувається - на передовій.
Враховуючи стан армії на початку війни, рівень підготовки бійців, кількість техніки та інші її досягнення - це чудо. Ваші бійці спромоглися зупинити Путіна! Звісно, він міг атакувати більшими силами, але все одно це чудо.
Армія пройшла кілька етапів розвитку, зокрема, спочатку це були добровольці з Майдану. Але війна тривала, її інтенсивність наростала, і через це їх успіхи ставали менші - легка піхота не може воювати без засобів зв'язку і без відповідної підтримки артилерії.
Півтора роки росіяни, можна сказати, тренували українську армію, і тепер це зовсім інша армія! Звісно, Росія може посилити натиск, задіяти авіацію чи навіть використати ядерну зброю. Але якщо вони продовжать нинішню тактику, то нічого не досягнуть. Я спілкувався з усіма командирами бригад на передовій, і нема жодного, під керівництвом якого я чи мій син не були б готові служити.
Проте є й погані новини. Зокрема, нападки на генерала Назарова, заступника голови Генерального штабу. Люди говорять, що він має відповісти за загибель бійців у транспортному літаку, який вислав у Луганський аеропорт на допомогу. Як на мене, це нісенітниця - якщо люди без військового досвіду почнуть звинувачувати офіцерів у військових втратах, ця країна приречена, а її збройні сили можна буде викинути на смітник.
- Чи були похожі прецеденти в армії США?
- Я не знаю про такі випадки. Так, деякі офіцери не виконують накази чи ухвалюють рішення, які суперечать законам війни, але це інша справа. Сама суть війни - це готовність людей піти назустріч насильству. Якщо генерал посилає літак із 50 людьми, і цей літак збивають - це, звісно, трагедія, не менше. Але що тоді робити із полковником, який посилає людей утримувати важливе перехрестя, і вони потрапляють під «гради»? Судити його? Що робити із сержантом, який посилає бійця із повідомленням в штаб, а той потрапляє в засідку?
В армії потрібно, щоб люди брали на себе відповідальність за важкі рішення, за рішення, які ставлять під загрозу життя солдат. Ще Макіавеллі говорив, що війна - це наполовину удача, і якщо офіцери не будуть ухвалювати рішення, поки не будуть впевнені на 100 відсотків, противник скористається їхньою пасивністю і переможе.
Утримання аеропортів було вкрай важливим з цілого ряду причин. По-перше, якщо сепаратисти проголошують автономію, то за міжнародними законами одним із показників цієї автономії є аеропорт чи морський порт, і саме тому, до речі, бойовикам так потрібен Маріуполь. По-друге, будь-який аеропорт надав би Росії можливість вести військові дії набагато швидше і оперативно змінювати їхній вектор. І по-третє, сепаратисти нібито намагалися створити власні повітряні сили - Росія передала їм кілька літаків.
Тому утримувати аеропорти було важливим. Коли підрозділи на цих об'єктах потрапляють в оточення, треба вирішувати - виводити їх звідти чи відсилати підкріплення. Наприклад, в 1954 році Франція під час війни в Індокитаї програла битву в аеропорту Дьєнб'єнфу, тому що ухвалила хибне рішення. У 1968 році американська армія у схожій ситуації близько півроку тримала людей на базі Ке-Сан, надсилала підкріплення і перемогла, незважаючи на важкі втрати. Коли треба ухвалювати військові рішення, ймовірність людських втрат - це лише один з факторів.
- Які військові операції українських військових Ви вважаєте успішними, а які ні?
Почнімо з утримання Краматорського аеропорту. Після цього - звільнення Слов'янська, хоча і з деякими зауваженнями. Також успішним був рейд десантників під командування Забродського - один із найбільш глибоких у військовій історії.
Ще одна успішна операція десантників - це відсіч наступу російських військ у серпні 2014 року. Тоді командувач 95-ї бригади Михайло Забродьский провів наступ вдовж ріки Міус, а 79-та бригада вийшла на трасу Донецьк-Маріуполь. Я б порівняв цей наступ із проривом танкового генерала Аріеля Шарона під час арабо-ізраїльської війни 1973 року. Я також вважаю успішною оборону і відступ з Луганського аеропорту. Відступи взагалі дуже важко проводити під тиском, а потім про них ніхто не згадує як про успішну операцію. Також були успішні операції повітряних сил, наприклад, бомбування техніки, яку росіяни відправляли через кордон сепаратистам, чи евакуація поранених з поля бою силами гелікоптерих підрозділів.
- А якщо говорити про наступний етап війни? Не про наступи, а про оборону?
Успішною, наприклад, була оборона Маріуполя - втрати росіян у вересні-жовтні минулого року в тому секторі були величезні, якщо порівнювати їх із втратами українських військових. Потім, оборона Донецького аеропорту - в листопаді-грудні бойовики і росіяни робили усе, щоб його захопити.
Вони кинули туди елітних бійців з 76-ї псковської дивізії, елітний чеченський підрозділ, але все було марно. Мені розповідали, що один з командирів сепаратистів, повернувшись із чергової атаки на аеропорт, застрелив свого російського куратора.
Це була успішна оборонна операція, тому що українська армія стабілізувала фронт і грамотно використовувала артилерію - 85% втрат особового складу росіян і сепаратистів - це саме їхня робота.
Щодо останніх днів Донецького аеропорту - треба було відводити людей, коли впала диспетчерська вежа. Але рішення не виводити звідти людей було більш політичним - не хотіли сперечатися із «кіборгами».
Щодо оборони Дебальцева, з вересня 2014-го до лютого 2015-го, це була успішна операція. Росіяни ******* оточення - вони бачили умовну кишеню Дебальцева на карті, намагалися взяти плацдарм штурмом і втрачали солдат. За моїми підрахунками, росіяни втрачали по десять вбитих і поранених на кожного українця. Я сам бачив, як їхні тіла лежали кількома рядами.
Але, як говорив Клаузевіц, війна - це продовження політики. Порошенко поїхав на переговори із Путіним, де останній заявив, що тримає українську армію в заручниках, і поставив ряд вимог, які можна назвати капітуляцією. Тому, я думаю, Порошенко надав голові Генштабу Віктору Муженку наказ не відступати, щоб не погоджуватися на умови Путіна. І коли в Мінську домовилися про припинення вогню, вже за три дні Путін його порушив.
На дебальцевському плацдармі було кілька сотень одиниць техніки - танків, артилерії, тощо. Близько 40% з них залишили там, також не підірвали склади, і росіяни захопили дещо з запасів. Але головне, що зберегли, - це особовий склад. Ціллю росіянин був наступ на Краматорськ, Артемівськ і далі на Харків. Але вони не змогли цього зробити. Чому? Тому що понесли величезні втрати!
Також дуже успішною була битва під Мар'їнкою, яку росіяни пізніше обговорювали в Генеральному штабі і змінили свої плани щодо можливості наступу.
- Як може НАТО і США використати досвід, отриманий українцями на сході України?
- Ми вважали, що наш противник буде обирати одну стратегію військового протистояння і не виключали можливого використання ядерної зброї. Але Росія показала, що може використовувати окремі елементи одночасно - в одному регіоні з'являються сепаратисти, в іншому - повномасштабне вторгнення, а в третьому - загрожують використати ядерну зброю. Розуміння цього - вже дуже корисно.
Знову стала можливою війна високої інтенсивності - отже, потрібні бойові танки, і важливою є артилерія. В той час, як ми в останні роки переключилися на сили спецоперацій, Росія продовжує розвивати тактику масового наступу. Сп
Единственное что может все разрушит это бунт с низу а это даже не расматриваеться патому что всех тех кто так или па другому мог вазглавит или седят или уже прадолись
ПОДОЖДЁМ!!!