РУС
11411 посетитель онлайн
Постпред Украины в ООН рассказал о незаконном визите Путина в Крым
Ельченко встретился с первым замом Пан Ги Муна.
Постоянный представитель Украины при ООН Владимир Ельченко встретился с первым заместителем генерального секретаря всемирной организации Яном Элиассоном, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на 112 Украина. Об этом сообщает постоянное представительство Украины в ООН в Twitter.На встрече постпред обсудил с замгенсеком поездку в Крым президента РФ Владимира Путина, а также концентрацию российских войск в Донбассе.
"Владимир Ельченко встретился с первым заместителем генсека ООН Яном Элиассоном. Обсудили противоправное пребывание Владимира Путина в Крыму. Ельченко также привлек внимание Яна Элиассона к концентрации российских вооружений вдоль российско-украинской границы в Крыму и Донбассе", - говорится в сообщении.
Топ комментарии
158+лабутены)
http://www.inopressa.ru/article/08Apr2016/nyobserver/panam_clinton.html
https://vk.com/putinhuylo_la#
........................
................................
ТІЛЬКИ БОЙОВІ ДІЇ ПРОТИ КАЦАПО-ФАШИСТІВ ТА ЇХНІХ ДРУЗІВ ЩО У ВЛАДІ УКРАЇНИ принесуть повну перемогу над мокселем....
українці сильніші у всьому за орків та ю2........
ні одну війну расея без України не вигравала ...НІ ОДНУ крапка
http://www.aboutru.com/2016/08/31518/ Как это будет (по шагам)
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1634296776885172&set=a.1415972162050969.1073741827.100009145979348&type=3 16 августа в 1:17 ·
Новий запис Романа Скрипіна «порвав» інтернет
Дозволю висловити собі позицію, яка побіжно торкається передвиборчих обіцянок політичних партій та Президента України. Нам обіцяли мир і швидке вирішення питань. Натомість маємо затяжний процес із безліччю дискусій, подвійністю трактувань тощо.
Я не політик, я журналіст. Але, в першу чергу, громадянин цієї країни. І мої міркування можуть бути примітивні, але вони продиктовані відчуттям власної безпеки - в першу чергу.
Що має зробити моя з вами Держава, аби рухати вперед, а не долати наслідки агресії? Тут рецепт простий - максимальне обмеження спілкування з агресором. Це те, чого не сталося на 100%.
Отже. Визнання окупованих територій окупованими. Із чітким визначенням агресора - Російської Федерації.
Припинення режиму АТО, оголошення воєнного стану й визанння на законодавчому рівні війни між Російською Федерацією та Україною.
Звернення до міжнародних організацій.
Розрив дипломатичних взаємин. Повний. Жодного навіть візового режиму. Візовий режим - потім. Коли буде нагода. Повна зупинка руху людей через кордон.
Закриття кордону з РФ, на «лінії розмежування» й «адміністративного» - з Кримом. Повне закриття. Через нього нічого не рухається. Режим STOP.
Введення візового режиму з «союзними державами» РФ, зокрема з Білоруссю та Казахстаном. І рештою, що входять в ЄврАзЕС.
Побудова своєї посиленої «лінії Манерґейма» (читай «залізобетонної стіни» по «лінії зіткнення» на Донбасі, «адміністративному кордону» з Кримом, із Придінстров'ям).
Зупинка будь-якої торгівлі з РФ. Так, і газом в тому числі. Це життєво необхідно.
Зупинка будь-яких взаємин і торгівлі з «ДНР» та «ЛНР».
Зупинка «Мінського процесу», переведення його у формат «нормандської четвірки» або інший, що відбувається під патронатом наших «ґарантів безпеки» - в першу чергу США, Німеччини, Британії.
Заборона всіх російських медіа (так так, навіть «Дождя» та «Эха Москвы» - будь-яких) на території України й карна відповідальність за розповсюдження цього контенту в нашій державі.
Заборона транслювання чи ретрансляції російського мас-медійного продукту, включно з музичним і розважальним. Щонайменше для того, щоб не витрачати ресурси на його перевірку й відповідність українському законодавству.
Жорсткий режим на отримання громадянства, введення інституту «негромадян». За надання вибіркового громадянства має відповідати персонально Президент України. Практику роздачі громадянства колишнім громадянам РФ треба припинити.
Можливо, я тут врахував не всі необхідні кроки. Але вони мені, звичайному громадянину України, видаються очевидними. Ми самі тягнемо дохлого кота за хвіст. Ми самі продукуємо й толеруємо сентиментальні відчуття до агресора. Ми ніяк не можемо попрощатися з минулим, аби будувати майбутнє.
Якщо хтось не зрозумів, у нас два роки війна. Вже два роки. І якщо Ви спокійно маєте можливість на дозвілля, відпочинок і розваги, то це заслуга тих, хто гине на реальному фронті, а не в «зоні АТО».
Питання наостанок: у чому когнітивний дисонанс? У тому, що «Карнавальная ночь» - дуже милий фільм, але це фільм окупанта. Забудьте про нього, як про страшний сон. Як і про «Служебный роман». Я мовчу вже про інші фільми, кліпи, тощо. Це все отрута різного ступеню дії. Нам потрібна детоксикація.
Роман Скрипін, спеціально для «Слова і Діла»