Симоненко посоветовали не оскорблять Президента и "прикусить язык"

Было очень интересно увидеть Симоненко в должнолсти Президента. Шобы он тада запел, как должностное лицо, ответственное не только за свой недалёкий электротат, а и за всю страну?

Наконец хоть кто-то вспомнил про ответственность за оскорбление президента. А то его уже два года все кому не лень оскорбляют, и нечего. Вроде так и надо

Этого козла коммунистического в любой другой стране

уже сгноили бы давно за такие речи.

Его однодумец Зюганов в россии не позволяет себе

ничего подобного в отношении Путина.

Я уже не говорю о развитых странах. А этому недомерку все с рук сходит.

И когда же наконец запретят это сборище врагов Украины?

YES !!! .Филы, квитки, иваны жлобы сельские, которые приперлись в города, если бы не компартия вы бы до сих пор, т.е. ваши родители не жили бы в городах, приперлись

жили в общагах и на шару получили квартиру при коммунистах, а теперь гавкаете на коммунистов поливаете. Ведь из вас нет ни одного коренного горожанина, чтобы родители ваши родили в крупных городах родились и ваши дедыв также, от этого ваш менталитет сельский. ЖЛОБНЯ.

Никак пролетарий выискалси... Ты сори уже до компа доступ имеет а ранньше окромя цепей нихрена не было.

С тем что ты жлобны, значит согласен. Молодец. Иди к комми, он тебя на почетную доску повесит.

А чем те село насолило.......

Всю власть держит село - а не каарррееенннные киевлянины.... Вот власть и та ушла к регионам....

Киев без таких вот сельских жлобов стал-бы городом слабых, без инициатывных людей, не желающих и не умеющих работать и мыслить......

Слыш "горожанин" а твои предки не из села приехали. Или они постепенна эволюционировали из жителей обезьяньего мегаполиса существовавшего еще до появления человечества. Кстати повидемому там был коммунизм)))



Ты бы не срал на село. Запомни выродок оно тебя кормит.

Хорошо подметил........

Коммунистическая идея доказала свою состоятельность.Осталось трое один в Корее, другой на Кубе и киевлянин.

Не угадал, однако, ну да ладно, вступать в спор бессмысленно. Не вижу пока ради чего, да и с кем тоже...

А с другой-то стороны: коренному киевлянину больше, наверное, и гордиться нечем, раз так вопрос ставится?

Правильно посоветовали. Симоненко и ему подобным давно пора не только рот закрыть. С ними слишком мягко обходятся. Тут по-сталински надо бы. Заработали.

Сам виноват президент....... Ели допустил такое.....

Нет, я не пролерарий, за город обидно, что быдлота наперла в города и поучает нас жить и думать по-жлобски, как сама думает. Менталитет у вас жлобиный вот что.

,

Кого это Вас.....

ты коренной в каком поколении?

Забыл откуда твои предки в Киев приехали....

Иль ты свою линию тянеш от щека и хорыва?

Ты больше похож на коренного МаАсквича.... Ты исчо напиши "Панаехали тут"

Нет ну ты заставляешь улыбаться. Скажи вот мне пожайлуста в каком году и из какого населенного пункта твои предки пересилились в Киев? Коренной ты наш корешок)))

Кого "нас"? Аристократов шоли?

А как Симоненко может прикусить свой язык, если его язык в это время глубоко в заднице Януковича и занят работой?

Хм. Вроде чтобы прикусить, его как раз и надо высунуть.

Не может он его вытаить, человек за работой.

Господа оправдыватели бандеровцев. Хотелось бы напомнить. За послевоенный период ни один бандеровец не был осужден за идейные убеждения, за борьбу за незалежну Украину. Всех их судили за вульгарную конкретику. За грабежи магазинов, убийства, зверства над мирным населением. С показом фактов.

Дада и в "психушки" людей сажали не по идейным осуждениям. И вобще в СССР все были коммунистами. А кто недоволен партией тот вор, бандит, насильник. И боже упоси, какие национально-освободительные движени. Бандиты все. Так сказать кто не снами тот против нас)))

Господин оправдыватель комуняк. Хотелось бы напомнить. За послевоенный период ни один комуняка не был осужден за зверства и геноцид по отношению к своим согражданам. Если их судили то только единицы и показушно.

А коммуняки белые и пушыстые. На деньги Германии революцию сделали, красный терор против народа, голодомор, с Гитлером пакты подписывали, Европу делили. Или стыдно вспоминать?

А у них ответ на все это один - это все делали врелители каторые ненавидели Компартию. Эт все Юлька наделала с помощью машины времени)))

Насчет комуняк - в селе моей бабушки голодомор только 33-го года забрал третью часть населения......

Ну чё ты распыхтелся, как старый большевик при слове ПАРТИЯ. Партийный шоли работник был? Отобрали приход?

Время щас другое. ДРУ-ГО-Е!

Во-о-т. И все дела! Щас Украина на следующем этапе развития. Типа, и подобрее уже можно быть, терпимее к истории.... многие согласны....

Кому кричим? Тому, кто ничем не занят, а тока на форумах отрывается?

Друзья мои, кому вы это все рассказываете. Он же каренной киявлянин. У него в роду одни аристократы. Он в принципе не знает как молоко получается и откуда мука вытрушивается. Что такое голодомор 33-го - ему насрать, т.к. то ж село голодало, в основном, а в селе - быдлота одна живет, которую не жалко совсем.

От вы , деревня. Ни фига в жизни не смыслите. Главное в ней - родиться в столице. Все остальное - ерунда.

Слава Богу, что в Киеве не все такие дегенераты. Я там 6 лет училась и знаю этот город и его жителей исключительно с хорошей стороны. В семье не без урода.

Поменьше б их

Квитка,не надо всех киевлян под одну гребенку с эти так называемым коренным.Я уже не раз писал,что мои предки на верхнем Байковом лежат,поэтому могу с чистой совестью говорить,что я киевлянин.И мои бабки рассказывали,что такое голодомор,что такое УПА,и что такое тотальное НКВД.Поэтому я и вышел поддержать этих несчастных стариков из УПА,хоть и не сопливый я паренек,которые у витренко холуят.Лить грязь на УПА поголовно могут только люди или нелюди,которые не знают ,что такое правдивая история,а свое образование имеют только из учебников СССР или агиток ************ витренковцев,которые печатаются и зомбируются в Украине все той же россией.И если бы эти мымры так называемые коренные хоть раз в своей жизни ели хлеб с лободы,или видели бы ужас канибализма,то наверное у них бы не возникало мыслей с ********* здесь говорить о ГОЛОДОМОРЕ,

А где вы увидели, что я "всех под одну гребенку"? Просто некоторые все же болеют столичной болезнью. А если копнуть поглубже, то сам-то он коренной только во втором колене. А бабка с дедом где-нибудь из-под Полтавы.

Киевлян я знаю не по наслышке.

Чё тут говорить. Не надо ссориться. 3 - 5 лет подождать, может чуть больше, комуняки . как партия скатятся до состояния маленькой секты ненормальных.

Братан.Насколько я знаю в иеве медицина на высоте.Но видимо психушки лечат таки плохо,если ты считаешь что для многих мечта жить в Киеве и др.крупных городах.Да что с тебя взять,ведь по твоему мнению комми всех облагодетельствовали.Именно то что давали все тотально от жилья до земельного участка под стоительство,дачу или авто и есть унизительно,рабская психология получения по разнарядке.Этим эти уроды и контролировали свободу мысли,унижали достойных людей и мешали работящим зарабатывать.

Это коренному киевлянину.

Господи, ну что же вы несете! Я родился в первой половине двадцатого века, начиная с пятидесятых и до начала девяностых ни о какой-то мифической национально-освободительной борьбе против "оккупантов-коммунистов" и слуху не было! Скорее наоборот, украинские коммунисты были самыми коммунистическими из всех коммунистов! Что за бред о столетиях борьбы, да нормальные люди были, работали и жили, а вот после "незалэжности" начали перекраивать историю, понятно, что в своих шкурных интересах! А те, кто слюной здесь брызжет, так ото ребята молодые, но уже понимающие, что на этом можно будет, при хорошем раскладе, и политический капитал приобрести, а может быть и денежная халява подкатит!

Для жлобов сообщаю, что мои предки бабки и деды родились в Киеве еще в 19 столетии, и вам, жлобам, не понять, что такое коренные жители, т.к. вы слетелись с разных сел, со своими молитвенниками, и сейчас перекраиваете все под свой колхоз.

Мда... Мож то Чернобыль так влияет.

и пили, и трахались.



А мои предки переселились в Киев еще в 18 веке при императрице Екатерине. Так что, жлоб вонючий, а не коренной киевлянин. Вали в свое село, рогатый.

а ющеру самому ответить слабо...за шестёрку как обычно прячется.боится видать что коммуняка ему ищо раз в морду плюнет.

Ну. молоток. ты дал.конечно. приоткрыл мне веки. а то я все колебался украинец я или русский по национальности. От души спасибо. я все распечатал и буду давать читать щирым украинцам. я сам с Западной Украины. часто задавался этим вопросом языка и национальности. но источника нигде не мог прочитать. Благодарю.

РЕФОРМИ АЛФАВІТУ І ГРАФІКИ. Укр. письмо склалося на основі давньорус. кириличного алфавіту 10 — 11 ст. (див. Кирилиця). Відсутність у давньорус. мові редукційних та асиміляційно-дисиміляційних процесів (наголошені й ненаголошені голосні вимовлялися майже однаково, дзвінкі приголосні не оглушувалися, а глухі не набували дзвінкості) сприяла тому, що всі осн. звуки досить послідовно передавалися одними й тими ж літерами. Проте деякі літери кирилиці не відповідали звуковому складові протоукр. діалектів. Саме через це рано вийшла з ужитку літера Ж (юс великий), а А (юс малий) стала виконувати функцію літери я. У зв’язку з розвитком фонет. системи давньорус. мови (занепад зредукованих і викликані цим фонет. процеси, перетворення Ђ і т. д.) зростала невідповідність між традиційно вживаними літерами й новоутв. звуками, що спричинювалося до сплутування літер на письмі (напр., ы — і — и; Ђ — е — и — і, ъ — ь і т. п.) й руйнування правопис, традицій. Цей розхитаний численними графічними й орфогр. варіантами правопис протягом 13 — поч. 18 ст. стихійно змінювався у напрямі його узгодження із звуковою системою та грамат. будовою укр. мови, хоч за відсутності декретованого регулювання графіки і єдиних правопис, норм цього досягти не вдалося. Необхідність у впорядкуванні алфавіту й правопису стала особливо відчутною з кін. 16 ст., коли в Україні почалося книгодрукування. Першу реформу рос. письма, наслідки якої мали безпосередній вплив і на розвиток укр. письма, здійснено 1708 (див. Гражданський шрифт). У цей час з алфавіту вилучено непотрібні літери Й («омега») И («псі»), v («іжиця»), остаточно усунено ж («юс великий») і а («юс малий»), уведено літеру е зам. 1є, узаконені спорадично вживані раніше літери я зам. 1А та 1а, э. Проте в алфавіті ще лишилися зайві літери-дублети ё («фіта»), Ђ («ять»), а також і, на позначення якої в рос. алфавіті вже була літера и. Крім удосконалення алфавіту, реформа передбачала також спрощення друкованої графіки: накреслення літер було випрямлено й заокруглено, усунено надрядкові знаки — наголоси й титла, зам. літерної системи позначення чисел уведено арабські цифри.



Гражд. шрифт поширився і в Україні: спочатку в Наддніпрянській, яка входила до складу Рос. імперії, а згодом — і в західноукр. регіонах. Хоч ні в Східній, ні в Зх. Україні у 18 — 19 ст. єдиних норм використання гражд, азбуки і загальновизнаного правопису не було, укр. письменники і вчені кожен по-своєму намагалися виробити такий укр. правопис, який би найточніше відбивав норми укр. мови. Протягом 19 ст. було запропоновано увести літери, які збереглися і в *****. правописі: і (О. Павловський, 1818), є (правопис «Русалки ДнЂстровоі’», 1837), ї (правопис Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва, 1873); у правописі «Русалки ДнЂстрової» вперше було введено на позначення йотованого о та м’якості приголосного перед о уживані й нині диграфеми йо, ьо. Разом з тим ряд пропонованих літер не витримали випробування часом і не закріпилися в укр. алфавіті: и («мнякесеньке и») для позначення переднього секундарного звука і в новоутворених закритих складах та і з дифтонга Ђ (Г. КвіткаОснов’яненко), е для передачі йотованого о (кулішівка, правопис Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва, 1873), ў — нескладове у (М. Максимович, 1827 — див. Максимовичівка; «Русалка ДнЂстровая», 1837; М. Гатцук, 1857; К. Шейковський, 1859), лат. літери u для и (А. Метлинський, 1839), j для й (О. Корсун, 1841; драгоманівка), літери g (А. Метлинський, 1839; кулішівка), і (К. Шейковський, 1859) і диграфема кг (О. Павловський, 1818; І. Бецький, 1843; правопис Пд.-Зх. відділу Рос. геогр. т-ва, 1873) для позначення вибухового задньоязикового ї. Для африкат дж і дз пропонувалися літери з церковнослов’ян. азбуки пд. слов’ян ч, s (K. Шейковський, 1859) тощо. Разом з тим були спроби усунути з укр. алфавіту літери ъ, ы («Русалка ДнЂстровая», 1837), ъ, Ђ, ы (желехівка), Ђ, і (А. Метлинський, 1839), Ђ, ё, v (І. Бецький, 1843), ъ, ь, ы, Ђ, э, ю, я, ё, v (М. Гатцук, 1857), ы (кулішівка), щ, я, є, ї, ю (драгоманівка) і т. ін. Вносилося чимало пропозицій і щодо відображення специфічно укр. мовних рис, у т. ч. діалектних, для чого використовували літери рос. ґражд. шрифту з додаванням до них різноманітних діакритичних знаків (крапка, дужка, дашок, коса рисочка, умлаут, паєрик тощо), які в писемній практиці не закріпилися (М. Максимович, І. Бецький, А. Метлинський, М. Гатцук та ін.). У Зх. Україні ще з 17 ст. були намагання виробити укр. правопис на основі лат. графіки (Я. Гаватович, 1619; Я. Дзвоновський, 1625; Й. Єрлич, 1650; В. Залеський, 1833; Й. Лозинський, 1834-46), а з кін. 50-х pp. 19 ст. з проектом латинізації «галицько-українського» письма виступили австр. реакц. кола (проти нього активно боровся І. Франко), однак цей план провалився, і в 1859 у шкільних підручниках і держ. виданнях у Галичині була узаконена кирилиця (див. «Азбучна війна»).



Із зняттям заборони з укр. друкованого слова після рос. революції 1905 укр. алфавіт і графіка сформувалися у їхньому *****. вигляді, що засвідчило видання «Словаря української мови» за ред. Б. Грінченка. За роки рад. влади були безуспішні спроби увести до алфавіту окр. літери для африкат дж і дз, а згідно з правописом 1933 з абетки було вилучено літеру ґ, відновлену у 3-му виданні «Українського правопису» (1990).



.

.

.

ДОДАТОК



ОБРАЗЦЫ РАЗЛИЧНОЙ УКРАИНСКОЙ ОРФОГРАФІИ ЗА XIX СТОЛЕТІЕ



(Огиенко И. Курс украинского языка. Изъ лекций по истории украинского языка. Изд. 2. К., 1919).



Встарину писали (напр., Галятовскій въ «Мессіи» 1665 г.): Йнъ вЂрилъ, тлумачєн’є, ЙbАвити, Міхаилъ, гды, шануєтє, сварилсА, собЂ, своєи, трубити, глупцї, сподЂвалсА, фЂгура, люхъ.



Котляревскій, Энеида. 1798 г.: винъ, сизий, питъ, силъ, Ђхавъ, звЂрь, бЂла, имъ, вихоръ, Ђи, трохи, хвиги, на немъ, шипятъ, сынъ, бЂдный, незгодье, Ђсти.



«Энеида» по списку 1799 года: фига, на нЂмъ, сіого, іому, вЂнъ, іого, за сЂлью, сипавъ горохъ, рЂчь, ихъ, поЂхала, кЂнными, тріома, деніокъ, сынъ, вЂсЂлье, выпьемъ, сЂмъ, кЂпъ, батЂгъ, грЂмко, ниряти, сіого, всеи, пЂсеніокъ, нЂчъ, дЂется, знае.



Котляревскій «Энеида» 1809 года: не любятъ, нисъ, на ніомъ, поревизъ, лЂтати, Ђли, яешня, безголовье, выЂти, Ђй, сЂмя.



Ал. Павловскій, Грамматика Малороссійскаго нарЂчія. Спб., 1818 г.: гаплыкъ, колы, книжка, сімъ, піпъ, стілъ, мыні, тобі, тінь, літо, сіно, імъ, іі, ій, іхъ, якоі, немаЂ, твоЂ, богатьтЂ, насіньнЂ, іого, іому, сіого, сіому, мьясо, мьяккий, тімья, дзыкга, кгуля, кгвалтъ.



Ив. Войцыховичъ, Собраніе словъ Малороссійскаго нарЂчія, М., 1823 г.: година, жито, рыло, батогъ, ганчорка, горЂлка, маліовать, кііокъ, кганки, смЂтье.



Иванъ Могильницкій, Грамматыка языка славеноруского, 1823 г., Перемышль: мовити, обявили, лЂто, возъ, бнъ, окно, мешкане, житые, обое.



М. Максимовичъ, Малороссійскія пЂсни, М., 1827, то же 1834 г.: часъ, коли, обливае, гусы, вербы, втккали, мфй, жалфбно, бЂда, тЂло, моихъ, думае, запфлье, ёго, сёго, кровъю, въЂзжае, синій.



М. Лучкай, Grammatica SBavo-Ruthena, Rudae, 1830 г.: пекл, поп, вол, орел, краем, волы, рЂчь, пять, бїю, дается.



Осипь Левицкій, Grammatic der ruthenischen Sprache, Перемышль, 1834 г.: злодЂй, мышь, трёхъ, двое, кцлько, всё, Qнъ, пQшелъ, мягко,



его, заець, рфвъ.



Кирило Тополя, Чари, М., 1837: колы, вечыръ, нычъ, бЂда, вЂрно, дыло, стоытъ, ыхъ, гуляе, знаешь, іфму, сіфго, пью, обьявлю.



Русалка ДнЂстровая, у БудимЂ, 1837 г.: сестричко, стіл, вікно, Різдво, давні, сокіл, пЂсок, тЂло, недЂля, вороніЂ, Ђй, Ђде, моє, всьо, тЂло, зьобали, кухльом, бют-ся, подвірє, встаў, жоўтое, ўломати. ...



Вагилевичъ, Grammatika jzyka maloruskiego, Львовъ, 1845 г. бЂгати, себЂ, ходъ, пю, бю, трубю, лЂнивый, выпье, божыи.



Глынскій Теофан, Грамматика мала русского язика, 1845 г.: слQв, рQд, питанє, гнQv, тЂнь, чорні ворони, ґрунт, ґатунок, ячмЂнь, пєтіом, пєть, тысєча, Qн, єЂ, іх, ім, додає.



Лозинскій І., Grammatyka jzyka ruskiego, Перемышль, 1846 г.: святый, ґнит, снЂг, спанье, всьо, всього, пять, цїого, коньом, вол, жонь, солодкїй.



Яковъ Головацкій, Грамматика Руского языка, Львов, 1849: Ђду, рЂка, тЂло, кфнь, снфпъ, вкзъ, є, показує, щастьє, слкзь.



Квитка-Основьяненко, Перекотиполе, Харьковъ, 1851 г.: лихо, циганъ, хлопцівъ, діло, чоловікъ, слідъ, хазяинъ, твое, е, знаете, ёму, ёго, вбъе, матиръю, объявивъ.



Боровиковскій, Байкv и прибаюткv, Киевъ, 1852 г.: грає, знає, наився, ила.



Метлинскій, Народныя южно-рускія пЂсни, Киевъ, 1854 г.: синє, єсть, мои, их, іи, иде, бьесся.



П. Кулишъ. Записки о Южной Руси, т. І, Спб., 1856 г.: синъ, кінь, вінъ, білі, дівка, тобі, хлібъ, лісъ, літо, істи, стоіть, іхати, Вкраіна, одолівае, підбігае, промовляе, браттє, коріннє, милосердєе, ёго, слёзи, завоёвавъ, пъе, бъе, здоровъе, пъяница.



М. Максимовичъ. УкраинЂ, М., 1859 г., кн. I: воны, пылъ, чистый, зъявивъ, сркбро, скмъ, нфчъ, вфнъ, грЂшны, снЂгъ, ыхъ, твоыхъ, злыы, обоє, має, твоє, єсть, нечестє, суєта, ожеркллє, ёго, ёму, полёвыхъ, въяне, зъявивъ, маткрью.



Тарасъ Шевченко. Букварь южно-рускій, Спб, 1861 г.: злыхъ, спасы, матіръ, ясні зори, грихивъ, ридный, світъ, мыни, діло, вікъ, грихъ, у неволи, моихъ, свои, имъ, ихъ, святои, свои, е, есть, дожыдае, святее, мае, сынёму, третёго, имя.



«Основа» 1861 г. кн. І: жінка, въ тихій, ластівка, літае, зъ давніхъ часівъ, іхъ, моіхъ, моеі, ідемъ, високоі, сивіе, мае, щасте, мріе, лісъ, світъ, Дніпро, ёго, слёза, тёхнувъ, одъіхавъ, бьетьця, вьесся, бьесся, эге.



П. Кулишъ, Граматка, Спб, 1861 г.: вони, шість, вінъ, жінка, вітеръ, тіло, сміхъ, Украіна, істи, Киівъ, Каінъ, своіхъ, іі, едина, синє, літнє, всёму, сёмий, давнёго, ёго, пятый, пятакъ, gанокъ, gузъ.



М. Гаццукъ. Абетка, М., 1861 г.: іх заЇшє, привєртаЇс", має голоЇЇ, іі, є, бють, сло3и, зачуває, має", сво’єі, фмЇ.



М. Осадца, Грамматика руского языка, Львфвъ, 1862 г.: выкиданьє, взаимны, возвратніи, перехфдны, іота, знакъ, спосфбнфсть, тіохкати, сЂмъ.



М. Номис, Українські приказки, Спб, 1864 г.: збірник, свій, дід, чиі, іі, іздити, своєю, реєстр, знає, єден, є, ёму, лёду, дзёбати, памъять, бабъячий, gосподиня.



Записки юго-западного отдЂла Русского Географического Общества, т. I--II, Кіевъ, 1873--1875 гг.: тіло, її, мої, їсти, їм, Україна, знає, моє, нагаєчка, листє, кілье, зілье, безголовье, ёму, сльози, кгречний, доньо.



И. Рудченко. Чумацкія пЂсни. К., 1878 г.: під, сіль, світ, поїхав, Україна, їсти, мої, питає, є, купує, дає, слёзи, ёго, десятёх, сёго, пъе.



П. Чубинскій. Труды экспедиціи, т. V, Спб., 1874 г.: камінь, кінь, дівка, моі, твоє, чує, ёму, сёго, бъюся.



Антоновичъ и Драгомановъ. Историческія пЂсни. К., 1874 г.: лист, сім, сніг, стоїть, свої, їм, їхали, спізнаєш, заливає, теє, твоєї, ёго, ёму, слёзи, бъє, здоровьє, кровью.



М. Лобода, переводъ «Тараса Бульбы» Гоголя, К., 1874 г.: диво, калина, ліг, коні, віз, стіл, курінь, горілка, собі, йіла, свойіх, йіздити, Вкрайіна, києм, подихає, його, трьома, усього, стьобати, останньойі, еге, бъю, пъять, въязати, gерує, лоgичний, джеркотати.



Іеремія Галка (М. Костомаровъ). Збірник творів, Одесса, 1875 г.: коли, година, нісъ, пістъ, рідъ, гнівъ, Дніпро, іхъ, іж, Каинъ, своеі, моі, сідае, синіе, въ третте, ёму, сёго, усіому, затіохка, эге, кровъю, деревъяний, пъять, матірью, любьязний.



М. Драгомановъ, Про українських козаків, К., 1876 г.: вигнати, свій, світ, своїх, їх, її, Україна, теє, дбає, моєї, Росією, остатнє, ёго, ёму, сёго, цёго, моёго.



М. Старицький. Сербські народні думи і пісні. К., 1876 г., сім, тіло, віз, їде, поїдем, їй, білої, дарує, моє, воєвода, теє, ёго, сёмох, сёгодні, шаблёвих, ёму, въязень, звъязали, бъється, здоровья.



«Кобзарь» Шевченка, Прага, 1876 г.: жити, сім, срібний, кінець, дівчата, її, їла, до неї, Вкраїна, поїхавъ, єдиний, кує, чорніє, моє, ёму, ёго, всёго, лёх, слёзи, сёгодні, пъявка, вьється, соломяний, поема, риёма.



П. Ніщинський. Антигона, Одесса, 1883 г.: твій, вїчно, діло, іздивъ, пустині, іі, гадаєтъ, віе, вміе, безчестэ, сего, ему, у него.



М. Старицкій. «Рада» на 1883 г.: гіркий, ніч, літо, надії, іі, ій, чуемъ, немае, ёго, паёвий, матірью, крівью, слёзи, пьять.



Е. Желехівскій. Малорусско-німецький словар. Львовъ, 1885 г.: їхати, мої, лїто, дїд, з’їздъ, пять, бю, житє, взяло ся.



Ом. Огоновскій. Граматика руского языка. Львовъ, 1889 г.: языкъ, шкфлъ, корЂнь, милый, питанє, теперішній, безличны, хфдъ, повный, кфлкфсть, посЂдальный, мЂсце.



Смаль-Стоцкій. Руска граматика. Львовъ, 1893 г.: современное правописаніе.