РУС
6869 посетителей онлайн
Путин: "Газпром" потерял $800 млн. и остановил работу 100 скважин
"Газпром" из-за прекращения поставок газа через территорию Украины потерял около 800 миллионов долларов и вынужден был остановить работу свыше 100 скважин, сообщил премьер-министр РФ Владимир Путин.
"Газпром" несет только убытки из-за того, что недопоставляет продукт своим партнерам. Вот за эти дни прекращения поставок через Украину "Газпром" понес убытки около 800 миллионов долларов."Газпром" вынужден был остановить работу свыше 100 скважин, правда, без опасности технических последствий", - сказал Путин в интервью немецкому телеканалу АРД, которое выйдет в эфир 14 января.
Кроме того, по его словам, "Газпром" несет и имиджевые издержки.
Источник: РИА Новости
На війні як на війні, або Чому газ зникає саме взимку?
Поки що в російській війні проти України не стріляють гармати і на українські міста не падають ракети. Але добре відомо, що зараз війни досить часто готують і навіть проводять без пострілів. Для цього застосовують весь арсенал дій, необхідних для досягнення своєї мети, починаючи від формування образу ворога в очах власних громадян (згадаємо, що Україна в очах росіян займає після США та Грузії «почесне» третє місце в переліку найбільш ворожих країн) та масованої пропагандистської кампанії на міжнародній арені з метою дискредитації відповідної країни, та закінчуючи наповненням країни майбутньої агресії шпигунами і агентами впливу, та дискредитацією, а подекуди і вбивством, політиків цієї країни, які можуть завадити реалізації планів агресора поставити її під свій тотальний вплив.
В умовах зростаючої нестачі невідновлюваних природних ресурсів усе більш розповсюдженими стають спроби використати їх як новітню зброю, з метою здійснення тиску на ті чи інші країни.
Зокрема, в арсеналі такої зброї, яку дедалі активніше використовує Росія, є газова зброя. І про це вже у відкриту змушені говорити у європейських столицях. Газові угоди давно вже перестали бути для російських керівників лише бізнес-угодами, вони мають усе більше політичне забарвлення. І тому, не секрет, що остаточне рішення про умови газових угод приймаються не в Газпромі, а в Кремлі.
Відключення постачання газу в люті морози та висунення ультиматумів Росія вже неодноразово використовувала раніше. Можна згадати хоча б початок лютого 2004 року. В ті дні, шантажуючи Білорусію та вимагаючи від її керівництва підписати явно невигідні газові угоди, що передбачали передачу газотранспортної системи Білорусії Газпромові, Росія припинила постачання газу у період найбільш лютих морозів. Лукашенко навіть емоційно заявляв, що такі дії Росії гірше фашистських звірств за часів Великої вітчизняної. Пригадуються і події перших чотирьох днів січня 2006 року, коли Газпром припинив постачання газу в Україну. Тоді ці події «за дивним збігом» теж відбувались в умовах нечуваних морозів.
Недарма газові перемовини з Україною та Білорусією кремлівські можновладці під будь яким приводом затягують до кінця року. Взимку, ці країни, які, як правило не мають достатніх запасів пального, значно легше змушувати йти на поступки не тільки в газових питаннях, але і в багатьох інших, що стосуються бізнесових та політичних інтересів вищого керівництва Росії. Саме тому Росія не зацікавлена у підписанні з Україною довгострокових контрактів на постачання газу та його транзиту з прозорими умовами, що відповідають принципам Європейської енергетичної хартії. Щорічно, затягуючи підписання таких угод, кремлівські вожді мають можливість здійснювати тиск на керівництво цих двох країн.
Наші «мінуси» - їхні плюси
Безперечно можливість використання такого підходу у газових стосунках з Україною, пов’язана, як з високою енергоємністю економік колишнього Радянського Союзу та надзвичайно великою часткою газу в структурі споживання первинних енергоресурсів, так і з непрофесіоналізмом та корупцією, завдяки чому зроблене не одне багатомільйонне і навіть мільярдне багатство, як в Росії, так і в Україні.
Цьому вирішальною мірою «сприяють» і особливості економіки України. У структурі споживання первинних енергоресурсів в Україні газ становить десь 41% (нафта 18,4%, вугілля 24,3%, атомна енергія та інші – 16,3%), що втричі більше, ніж в світі, і удвічі – ніж у Європі. Наприклад, Франція в 2005 р. спожила 48 млрд. куб. м газу, Іспанія – 30 млрд. куб. м, Польща – 13 млрд. куб. м, тоді як Україна використала 76,4 млрд.куб.м газу.
В тієї таки Польщі енергобаланс на 65% забезпечується вугіллям, на 19% - нафтою, і лише на 11% - газом, іншими видами енергоносіїв - 5%. Зрозуміло, що за таких умов газовий шантаж Польщі просто неможливий, тоді як проти України застосувати його цілком реально.
При цьому, ситуацію, безумовно, ускладнює те, що незважаючи на загальний стереотип, головними споживачами газу в Україні, до того ж украй неефективними, є не підприємства промисловості, а населення, комунальне господарство та ТЕЦи, які виробляють теплову та електричну енергію. Так, у 2007 році з 69,8 млрд. куб. м. в Україні весь промисловий сектор використав близько 26 млрд. куб. м газу, а населенням, непромисловими підприємствами та ТЕЦ (йдеться про виробіток електро- та теплоенергії для населення) спожито 35-36 млрд. куб. м газу.
Занижені ціни і тарифи в житлово-комунальному секторі та не проведена реформа в цій сфері не дають змоги впровадити енергозбережні заходи і суттєво скоротити споживання енергоресурсів та ефективно відстоювати національні інтереси в газовій суперечці з Росією.
Дещо про ринкові ціни, «призначені» Путіним В.В.
Що ж до заяви Путіна про те, що Росія погодиться на ринкову ціну на транзит газу територією України у 3-4 долари, у тому разі, якщо Україна погодиться купувати газ за ринковою ціною є 470 дол. у першому кварталі 2009 року, то тут слід зазначити, що, як це стало вже нормою, російський прем’єр вдався до відвертої брехні та блефу, бо чудово знає, що в Європі фактично немає ринкової ціни на газ, оскільки більшість контрактів на постачання газу є довгостроковими. Ціна на газ в них визначається на формульній основі, яка формується виходячи з ціни альтернативних видів енергоресурсів в кожній конкретній країні (як правило – це енергетичне вугілля і мазут). Так от на основі розрахунків, які повністю відповідають вимогам Європейської енергетичної хартії, наведених колишнім радником НАК Нафтогаз Юрієм Вітренком у статті в «Українській правді», написаній у співавторстві з радником прем`єр-міністра України на громадських засадах Олександром Ковалком, ціна на газ для України повинна становити не $470, не $250, і навіть не $201, а $134 за тис. куб.
Ось чому Росія категорично заперечує формульне ціноутворення на газ для постачань до України та залучення західних експертів у якості посередників для обговорення механізму ціноутворення поставок газу в Україну. Вона хоче застосовувати якусь, проголошену самою Росією «середню ринкову ціну» в Європі. Насправді ж з врахуванням різкого падіння цін на нафту і інші види енергоресурсів в другій половині 2008 року газ в Європу постачається Газпромом приблизно за ціною від 250 до 300 дол. за тис. куб. м газу, виходячи з довгострокових контрактів. І це з урахуванням доставки його європейським споживачам. Так, наприклад, Сербії у 2009 році Газпром постачатиме газ за ціною близько 293 дол. за тис. куб. м. І цей контракт був укладений ще 14 жовтня 2008 року, коли ціни на нафту не обвалились до сьогоднішнього рівня.
Якщо ж говорити про біржові ціни (хоча біржова торгівля газом не дуже розвинена в Европі), то 6 січня 2009 року станом на 17.00 на європейській енергетичній біржі Endex (European Energy Derivatives Exchange) з постачанням до Нідерландів на лютий газ пропонувався (у перерахунку на метричну систему) за ціною близько $300 за тис. куб. м газу. При цьому ціна газу влітку 2009 року складе $235 за тис. куб. м. І це з постачанням в Європу, з врахуванням всіх витрат на транзит!!!
Не менш брехливою є заява російського прем’єра і щодо середніх ринкових тарифів на транспортування газу. Бо сам цей термін теж є навмисним перекрученням факту, що тариф на транзит газу визначається окремо кожною з європейських країн, виходячи з великої сукупності факторів, пов’язаних з функціонуванням її газотранспортної системи. Тому такий «середній ринковий тариф» є середньою температурою по лікарні.
За розрахунками вже згаданих вище панів Вітренка та Ковалка, мінімальне значення тарифу повинне становити не менше $5,11 за прокачування тис. куб. газу на 100 км територією України. При тому що середній транзитний тариф в європейських країнах, які коректно порівнювати з Україною, становив у 2007 році 7,04 доларів. Таким чином Україна лише в 2007 році фактично подарувала «Газпрому» від 5 до 7 млрд. дол. США.
Формула ціни як вихід з тупика
Чому ж Україна всі ці роки настільки невиразно захищала свої інтереси і що, власне, робити тепер?
Відповідь на питання «чому?» банально проста – через дикий непрофесіоналізм та корупцію. Всі українські Президенти, глави урядів, і керівники Нафтогазу (хоча слід зазначити, що така ж ситуація і в Росії) розглядали газотранспортну систему і торгівлю газом як джерело особистого збагачення та збагачення наближених осіб. Відповідно, вся система функціонування газової галузі України настільки непрозора і корумпована. Хто і стільки краде грошей, насправді, не знає ніхто, оскільки крадуть і, як прийнято казати, «заробляють» на всіх рівнях.
Очевидно, що й цього разу, як це було у кожній українсько-російській новорічній «газовій» історії, Росія відновить постачання газу для України, а Україна «запустить» транзит газу до Європи. Іншого виходу, попри всю гостроту нинішнього конфлікту, немає в обох сторін. Ми дуже залежні одне від одного – 80% російського газу в Європу транспортуються через Україну, тоді як Україна 70% своїх поточних потреб в газі покриває за рахунок поставок з Росії. Тому, безумовно, ці домовленості будуть досягнуті. І діяльна участь Європи у «розрулюванні» цьогорічного конфлікту, приїзд європейських спостерігачів у наші краї та їхня конкретна робота свідчать, що цьогорічний «хеппі енд» вже не за горами.
Однак головне питання в тому, якою і в якій якості вийде Україна з цьогорічного конфлікту. Бо ж, зважаючи на сказане на початку цих нотаток, цілком очевидно, що Росія, вірніше, нинішня російська влада, не відмовиться від поставлених перед собою стратегічних цілей у війні проти України. Відтак, нинішній «епізод» - далеко не останній у наших «зоряних» битвах.
Стратегічним програшем для нас буде, безумовно, те, коли ми лише «запустимо» газовий потік до Європи і нічого не змінимо у російсько-українських газових стосунках. А нічого не змінити – це залишити й надалі непрозорими схеми постачання газу до України, зберегти посередників в особі Росукренерго чи будь-кого, і, найголовніше, зберегти діючий принципи ціноутворення на газ: Росія пропонує – ми торгуємось і підписуємо.
Саме зараз, скориставшись вкрай високою ступінню «інтегрованості» європейських країн до газового конфлікту, Україна має публічно наполягти на участі європейських країн не лише в ролі контролера транзиту газу, а й реального посередника у переговорному процесі між Україною та Росією. В цьому процесі нарешті має бути прийнято за базу наших взаємин формульне ціноутворення на газ для України, а також формульне визначення транзитного тарифу та тарифу по закачуванню, зберіганню та підйому газу з газових сховищ у повній відповідності до Європейської енергетичної хартії. При цьому мають бути застосовані основні принципи такого ціноутворення, а саме: ціна на газ визначається на основі цін альтернативних видів енергоресурсів, що використовуються в Україні, транзитний тариф забезпечує покриття поточних та капітальних витрат, що забезпечують стабільне функціонування газотранспортної системи. При цьому тариф не повинен включати витрати на технологічний газ, необхідний для прокачування транзитного газу. Поставка технологічного газу має здійснюватись у межах певного нормативу постачальником газу понад той газ, який необхідно прокачати територією України. У цьому випадку буде виключена можливість шантажу та проголошення брехливих звинувачень у крадіжках газу.
Чи реально досягти цього?
Принаймні, вперше за останні роки шанс на це є. Адже вперше за дуже багато років, враховуючи запаси газу в сховищах, Україна має можливість не підкорюватись газовому шантажу та максимально захистити свої інтереси. Досі Росія, влаштовуючи чергову газову «кризу» в розпал зими, коли у нас не було резервів газу, могла викрутити Україні руки і змусити підписати угоду на будь-яких умовах і з будь-яким посередником. Грубо кажучи, якби нам нав’язали в ролі посередника футбольний клуб «Челсі» з його відомим власником, ми змушені були б піти й на це, після чого терпляче вислуховували б путінські звинувачення про те, що він не знає, хто з українського боку стоїть за цим посередником, а відтак, «всі питання до них», тобто до нас. Тепер же ми маємо можливість відстоювати свої позиції, при цьому ще й на стратегічно сприятливому для нас факторі. Адже так само чи не вперше Європа може напряму заявити про свої претензії до Росії: саме з Росією, а не з Україною, єврокраїни мають прямі стосунки про постачання газу, отже, від неї, а не від України мають отримати відповідь, чому газ не дійшов до Європи.
А, відтак, Росія має домовлятись з тим, хто має забезпечити транзит газу. Тобто, з нами. А не навпаки.
Борис Кушнірук
постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-294211.html
Кстати, могу обозначить владения четы Клинтонов (после его президенства), семейство Буш-Чейни (после Ирак-2003, Афган, Колумбия) и т.д. и т.п. Есть ли в этом смысл. Кстати на Бута (оружейный барон) и Блэра тоже некие данные есть
Не правы украинцы.
Все просто. Россия и Украина и ЕС разыгрывают спектакль.
А истина такова: В связи с падением цен на нефть В ЕВРОПЕ не хотят покупать так дорого. Но поскольку контракты, договора и т.п. (ситуация патовая, короче, нужно что - то делать с этим гавном) то крайнюю - Украину и Россию. А Украина с Россией на это повелись (естественно, она тоже не хочет по 470). Свалив вину на Украину все будут довольны - Европа будет "считать" что Россия опять взялась за "газовое оружие" а тут такое дело.... украина еще и п..дит газ,
Украина - Что ее пытается продавить россия а она с одно стороны хочет но и не хочет и ее не заставишь она мальнькая но гордая,
А у росси есть классный отмаз - ну мы все делаем да вот на украине траблы возникли....
Короче - мой прогноз: газа в трубе не будет. 100 заткнутых скважин про это говорят.
А Болгарией пожертвуем - все равно ни*** не производит (ЕС)
11-01-09 23:00
Я вообще не понимаю как можно любить или не любить руководство какой-либо компании. поменяй "газпром" на "сони" и убедись в бестолковости твоей мысли.
Как можно любить человека которого не знаешь?
Кроме того в России есть закон запрещающий установку памятнкиво ранее чем 20 лет после смерти...
Чехи - другая тема. Это не россия.
Реальных рычагов на возвраты нет. Все из бюджета. Примаковский банк.
А если и придет - небольшое перераспределение капитала ( Окулова (зять Есльцина) Аэрофлот же не отобрали...) и снова все хорошо...
Хотя как бизнесмен он готов к этому. Халява не всегда бывает долгой.
Президент Латвії Валдіс ЗАТЛЕРС більше не спілкуватиметься з російськомовними журналістами російською мовою.
Як передає Gazeta.ru, підтвердила в неділю прес-секретар глави держави Ілзе РАССА.
Про свій намір припинити спілкування з журналістами російською В.ЗАТЛЕРС раніше заявляв латвійському радіо.
«У Латвії одна державна мова - латвійська», - сказав Президент, пояснюючи своє рішення.
Він висловив сподівання, що це рішення не викличе невдоволення російськомовного населення Латвії, яке становить близько 44%.
В.ЗАТЛЕРС обійняв пост Президента в 2007 році. На цій посаді він замінив Вайру Віке-ФРЕЙБЕРГ, яка керувала республікою 8 років. У перші місяці свого президентства В.ЗАТЛЕРС давав прес-конференції двома мовами - російською і латвійською.
Отвернутся от части своего народа. На украине происходит тот же процесс.
Я этого понять и разделить не смогу.
Вынужден был в киеве переходить на английский (!)
Я скажу так: ТАКОГО отношения к прохожим которые спрашивают адрес не на гос.языке ДАЖЕ в МОСКВЕ я не встречал....
Имеет право. Так как платит по счетам.
Про це повідомили в прес-службі Єврокомісії.
За даними Єврокомісії, моніторингова місія вже присутня на вимірювальній станції в Суджи (Російська Федерація).
На території України одна група експертів прибула до Луганська для моніторингу транзиту газу на вимірювальних станціях в населених пунктах Писарівка та Сохрановка. Сьогодні ж ввечері група експертів має прибути на компресорну станцію Орловка на західному кордоні України. Ще одна група вирушила до Ужгорода для спостереження за транзитом газу на вимірювальних станцій Берегово та Теково. Третя група, яка має працювати на західному кордоні, має прибути до пункту Дроздовичі.
У Києві група експертів має доступ до основного диспетчерського центру “Нафтогазу України”, і вже зробила свою першу доповідь.
Ще одну групу експертів буде розміщено на основному диспетчерському центрі “Газпрому” в Москві.
Крім того, Єврокомісія наголошує, що всі сторони отримали копії підписаного вчора протоколу щодо роботи моніторингової місії.
Про це повідомили у прес-службі Єврокомісії.
“Комісія взяла до уваги заяву України, отриману сьогодні у другій половині дня, яка є зведенням фактичних підтверджень того, що входить до підписаного вчора ввечері протоколу про межі компетенції і, в певних випадках, українською інтерпретацією того, що було узгоджено”, - зазначається в повідомленні Єврокомісії.
При цьому, на думку Єврокомісії, заява України не пропонує нічого додавати чи виключати з підписаного протоколу.
В ніч з 10 на 11 січня Україна підписала протокол про допуск експертів до національної газотранспортної системи. Водночас, прем’єр-міністр України Юлія ТИМОШЕНКО наголосила, що українська позиція продовжує будуватися на 5 основних пунктах: Україна не припиняла транзиту газу до Європи; Україна не робила з 1 січня несанкціонований відбір газу; Україна не є боржником і розрахувалася з ВАТ «Газпром» за весь спожитий газ в повному обсязі; Україна була ініціатором запрошення європейських експертів; Україна була і залишається конструктивною стороною в переговорах з Росією з підписання угоди про постачання і транзит газу на 2009 рік.
Медведев ответил просто. Прийдет в Россию договор подписанный без всяких оговорок- пойдет газ. Нет- не пойдет.
Зато все мы – и украинцы, и россияне, и европейцы – во всей красе видим другой процесс: информационно-пропагандистскую войну, сопровождающую газовый «спор хозяйствующих субъектов».
Эта война имеет три главные черты. Во-первых, она развязана Россией.
Именно россияне, в отличие от памятной ситуации 2006 года, полностью отказались от концепции «экономического спора» и последовательно, в том числе устами высших руководителей страны, ведут обвинительную кампанию в адрес Украинского государства.
Во-вторых, в этой войне Россия имеет серьезное преимущество. В частности, российская позиция широко представлена в Украине и в мире, в то время как украинская на Западе представлена гораздо слабее, а в России – вообще ни в коей мере.
Тем не менее, и это в-третьих, преимущество России не является тотальным.
И, несмотря на невероятную самодискредитацию украинской власти в течение последних лет, совсем нетрудно критично взглянуть на кампанию, ведущуюся не «Газпромом» или Путиным против Ющенко или Тимошенко, но – одним государством против другого.
К перекрытию готовы!
«Артиллерийская подготовка» к нынешнему конфликту состоялась в конце минувшего, 2008-го года, в виде волны заявлений о долге Украины за поставленный в последние месяцы года газ.
Как и во всех предшествующих «газовых конфликтах», тема долга всплыла совершенно внезапно. Так было абсолютно всегда – и не только при президентстве Виктора Ющенко, но и при президентстве Леонида Кучмы.
Иначе говоря, в 2008 году, как и ранее, «Газпром» зачем-то ждет накопления долгов на солидные суммы, после чего «внезапно» начинает требовать их срочного погашения и грозить штрафными санкциями.
С точки зрения бизнес-логики это не поддается рациональному объяснению.
Выходит, что в руководстве «Газпрома» сидят либо мазохисты, которым просто нравится чуть ли не ежегодно со скандалом выбивать из Украины деньги, либо недалекие люди, которые после каждого скандала напрочь о нем забывают, и в следующем отопительном сезоне снова спокойно наблюдают за ростом долгов, надеясь, что на сей раз все как-то устроится само собой.
В обе эти версии поверить несколько затруднительно.
30 декабря 2008-го года глава правления «Газпрома» Алексей Миллер заявляет в эфире российского телевидения, что в компании создан оперативный штаб по отключению поставок газа в Украину.
Через несколько часов премьер-министр Украины Юлия Тимошенко подписывает распоряжение о выплате долга «в сумме до двух миллиардов долларов» за счет средств государственных «Ощадбанка» и «Укрэксимбанка».
31 декабря средства поступают компании-посреднику – «РосУкрЭнерго». Посредник передавать средства дальше не спешит, что традиционно вызывает еще несколько заявлений Москвы об «украинских долгах».
На самом деле долги эти теперь вовсе не украинские. Однако «Газпром» - как и в предыдущие два года – не говорит в адрес РУЭ ни слова и не предъявляет к этой компании никаких публичных требований.
Снова выходит странная вещь: всесильная монополия, поддержанная всей мощью «встающей с колен державы», не может добиться своего от полуфиктивной фирмы.
Только 2 января представитель «Газпрома» заявит, что 1,5 млрд. долл. оплаты за потребленный Украиной в ноябре – декабре газ компания получит только 11 января. Причина, как выясняется, не в том, что их не заплатили, а в новогодних и рождественских праздниках…
В то же время утверждается, что Украина должна еще 614 млн. долл. штрафных санкций.
Между тем, уже 31-го становится окончательно ясна цель создания «штаба по перекрытию трубы».
Пресс-секретарь «Газпрома» Сергей Куприянов оценивает вероятность подписания контракта на поставки газа Украине в 2009 году как 3 к 7, и сообщает, что если контракта не будет, российская сторона считает себя вправе отключить газ с 10 утра 1 января.
При этом ни один источник, официальный либо анонимный, в Украине либо в России, не разъясняет, в чем причина задержки с подписанием контракта.
Украина в это время не ведет никакой информационной кампании по разъяснению своих интересов и позиций. Причем не только за рубежом, но и внутри страны.
Мимо внимания украинцев, таким образом, проходит тот факт, что с 1 января в крайне сложную ситуацию попадает сам «Газпром».
Который тут самый рыночный?
С одной стороны, экономический кризис уже грозит монополии лишением значительных средств. Если в начале декабря «Газпром» заявляет, что средняя европейская цена газа в 2008-м достигла 410 долл. за 1 тыс. «кубов», то на 2009-й (по данным газеты «КоммерсантЪ») там прогнозируют уже 280 долл. – и это если нефть вернется к цене хотя бы в 50 долл. за баррель.
С другой же стороны, среднеазиатские поставщики упрямо выставляют на свой газ заоблачные цены. Так, «Узбекнефтегаз» организовывает «слив» в СМИ сведений о том, что россияне якобы согласны покупать их газ по 305 долл.
Премьер-министр РФ Владимир Путин позже вообще заявит, что Россия вообще покупает среднеазиатский газ по 340 долл. Впрочем, это будет уже 8 января.
Но еще в декабре Путин впервые заявляет, что его страна считает «рыночными» для Украины цифры в 470 долл. за покупку 1 тыс. «кубов» газа и в 3, 4 долл. за прокачку 1 тыс. «кубов» на расстояние в 100 км.
По словам Путина, именно такую цену за газ платят в первом квартале граничащие с Украиной страны.
Какие это страны – остается неизвестным. Например, член НАТО Румыния, уже несколько лет отказывающая «Газпрому» в покупке своего газового оператора, в декабре – то есть по «докризисным» контрактам – платила только 370 долл., причем румынская пресса называла эту цену «одной из самых высоких в Европе».
(Когда румынский президент однажды заявляет, что это «небольшая плата за свободу», акций протеста не наблюдается).
Косвенные данные о ценах в Европе не дают оснований считать путинские 470 долларов сколько-нибудь рыночной цифрой. Одновременно прямые заявления самого Путина о ценах на азиатское топливо приводят в полное непонимание:
неужели «Газпром», в его кризисном состоянии, готов был продавать газ Украине по 250 долл. с огромными для себя убытками?
На уже упомянутой пресс-конференции российского премьера 8 января Путин ясности не внесет: сначала он тоже будет рассказывать иностранным журналистам о том самом первом предложении по 250 долларов, а потом вдруг заявит: «Мы сами покупаем по 340, мы должны продавать по 250? Что это за бизнес такой?».
А вместо объяснения собственной логики (то есть, действительно, зачем было обещать по 250?) почему-то начнет говорить об Америке.
На этой же пресс-конференции Путин сделаетеще одну любопытную оговорку. Сначала он назовет цифру «украденного» газа - то есть газа, сожженного в украинских компрессорных станциях для прокачки остального топлива на Запад: «К 5 января объем несанкционированного отбора составил 65,3 млн. кубических метров газа... с 1 по 6 января объем незаконного изъятия составил 86 млн. кубических метров».
Запомним: 86 миллионов за шесть суток.
Потому что через полчаса после этих слов, отвечая на вопрос журналиста, почему все-таки надо было из-за изъятия Украиной небольшого количества технического газа отключать его подачу всей Европе, скажет дословно следующее: «Послушайте, господин Бойан: для технических целей нужен 21 млн. кубических метров в день, а изъято-то 86 млн. Разница-то есть? Где остальной-то газ?».
Как видим, из слов самого Путина на самом деле следует, что минимум 15 миллионов газа на транзит Украина все-таки потратила из своих запасов. Но главное здесь, конечно - оговорка о «разнице».
То ли Путин на самом деле совершенно не интересуется количеством «украденного» газа, то ли?...
Еще один нюанс. Когда 1 января российская сторона прекращает поставки газа Украине, и подает на границу ровно то количество топлива, которое законтрактовано потребителями в Западной Европе, Алексей Миллер заявляет, что возобновление поставок для Украины возможно при цене 418 долларов, поскольку Украина отказалась покупать газ по 250.
Таким образом, «рыночная» цена от Миллера оказывается на 52 доллара ниже, чем такая же цена от Путина. Хотя все равно выше, чем самая высокая «докризисная» цена для соседней с Украиной страны.
Вопрос о том, какая цена действительно рыночна - 470 или 418 - и не с потолка ли вообще берутся эти цифры, остается риторическим.
Труба на замке
Снова вернемся к хронологии.
6 января глава НАК «Нафтогаз» Олег Дубина заявляет, что «Газпром» без предупреждения резко сокращает поставки газа. В 07.44 утра 7 января российская компания, связанная обязательствами перед Европой, полностью прекращает подачу газа.
Эта ошибка вполне отображается на ходе информационной войны. Так, накануне Миллер заявляет Путину, что Виктор Ющенко дал приказ делегации «Нафтогаза» прервать переговоры с «Газпромом».
Говоря о «достоверных данных» на сей счет, Миллер, однако, не приводит самих этих данных.
До сих пор подобные обвинения случались только в ходе российско-грузинской войны, когда сам президент России Дмитрий Медведев без малейших доказательств обвинил украинцев в участии в военных действиях. Однако теперь это становится традицией.
Нечто подобное происходит и в ходе разговора Путина с Миллером днем 7 января, в котором Миллер заявляет, что ночью Украина «полностью перекрыла коридоры» в Европу, а Путин «дает добро» на отключение газа.
При этом Миллер говорит о неких «документальных доказательствах», которые на данный момент публике не предъявлены.
В свою очередь, «Нафтогаз» широко распространяет в Европе «хронологию транзита» - то есть отключения газа российской стороной.
Быстро выясняется, что на момент разговора Путина и Миллера «Газпром» уже полностью прекратил поставки газа на территорию Украины; это – самая крупная (пока) ошибка Москвы в информационно-пропагандистском противостоянии, хотя, конечно, зрители российских телеканалов о ней ничего не узнают.
Двусторонне-шизофренические отношения
В следующие два дня события доходят до полного маразма. Так, «Газпром» обвиняет «Нафтогаз» в нежелании принимать сначала европейских, а потом российских наблюдателей, в то время как «Нафтогаз» заявляет, что никогда против этого не возражал (справедливости ради надо отметить, что публичных возражений действительно не было).
Потом Миллер отказывается встречаться с Дубиной в Брюсселе, мотивируя это… отсутствием таких планов в его графике.
Наконец, когда «Нафтогаз» договаривается с Европой о прибытии в Украину наблюдателей за транзитом газа, «Газпром» называет это ни более, ни менее как… срывом его, «Газпрома», попытки восстановить этот самый транзит.
По всей видимости, в «Газпроме» полагают, что европейцы начнут вместе с украинцами «воровать» свой собственный газ?
Недочеты российской пропаганды косвенно подтверждает сам Владимир Путин, на все той же пресс-конференции в Ново-Огарево обвиняющий западных журналистов в «искажении объективной картины».
(Кстати, трудно удержаться от наблюдения, что при всей чеканности формулировок и уверенности в своих словах Путин там чрезмерно часто прибегает к своим сомнительным «афоризмам»: европейские страны, по его словам, «резьбу себе нарезают», а «горилку и сало» российский премьер в ходе ответов на вопросмы поминает отчего-то не реже, чем Виктор Ющенко иной раз – диаспорное слово «акцепт»;
На этой же пресс-конференции Путин – далеко не в первый раз – солжет о том, что действовавшие когда-то для Украины низкие цены на газ являлись «безвозмездным субсидированием» украинской экономики; ложь, как это давно известно, здесь состоит в слове «безвозмездный» - ведь сами же россияне не отрицают, что цены на транзит и хранение газа тоже существенно занижены!).
Наконец, 9 января дело ходит до откровенно забавных вещей. Так, например, президент РФ Медведев скорбно заявляет, что покупаемый у «Газпрома» по 179,5 долл. газ продавался «украинским потребителям» по 320, а прибыль якобы уходила «неизвестным структурам».
Идея была ясна – показать сочувствие к «маленьким украинцам».
Правда, осталось неясным, на кого это сочувствие было рассчитано: в Украине общеизвестно, что подобные цены существуют только для промышленности, и то не для всей; известны и «неизвестные структуры» - государственный «Нафтогаз» (через «Газ Украины»), любимое «Газпромом» РУЭ (полувыдавленное, впрочем, с рынка) и… сам «Газпром», которому Тимошенко в свое время выделила специальную долю.
Особую прелесть этот уже совсем грязный трюк приобретает, если помнить, что цена газа для граждан в Украине в разы ниже цены в Европе, где домохозяйства (а не предприятия!) платят за газ до тысячи евро - что тоже «несколько» ниже, чем цена потовых закупок газа....
Впрочем, в отличие от специалиста Путина, Медведев мог всего этого просто не знать.
А Киев - весь в белом?
Ответ на вопрос, заданный в подзаголовке, конечно, отрицательный.
Несомненно, информационно-пропагандистская война еще будет меть продолжение. Тем более, что и началась она задолго до «газового конфликта» и, в общем, даже до «оранжевой революции», а конкретно – с момента обретения Украиной независимости.
Впрочем, уже сейчас надо понять, во-первых, то, что не так страшен черт, как его малюют. Особенно если он «малюет» сам себя.
Да, выиграть информационную войну трудно. Зато проиграть легко - для этого часто достаточно просто верить в проигрыш (что, впрочем, относится к любой войне).
Немного же критического взгляда на вещи – и ситуация нередко становится вовсе не такой беспросветной, как на первый взгляд.
Но отсюда следует второй, более важный вывод: реальность все-таки существует, несмотря ни на какие симулякры.
Здесь важно понять вот что.
В этой реальности мы, конечно, не можем повлиять на неоимперский курс российского руководства (в конце концов, это дело суверенного народа РФ). Зато можем требовать отчета от собственной власти.
Поскольку никакие внешние нападки и провокации не отменяют, например, того факта, что
наша собственная власть должна по возможности заботиться о том, чтобы страна не оказывалась в подобной ситуации.
Речь идет не о мифах все той же пропагандистской войны – типа того, что поминовение жертв сталинского Голодомора якобы каким-то загадочным образом угрожает путинской России и даже является достаточным основанием для ее антиукраинских акций.
Но вот тот факт, что вполне конкретные кабальные газовые контракты подписываются вполне конкретными властными людьми, должен постоянно оставаться в памяти.
Или, если хотите, шире – то, что вполне конкретные люди провалили вполне конкретные реформу ЖКХ, евроатлантическую интеграцию и «разделение власти и бизнеса», которые могли бы как минимум сильно смягчить для страны ее нынешние неприятности.
Потому что здесь-то, в конечном счете, все в наших руках. По крайней мере, пока.
http://minprom.com.ua/page3/news6617.html
С точки зрения бизнес-логики это не поддается рациональному объяснению.как раз это вполне и логически обьяснимо
Альтернативний газопровід "Набукко" для постачання до Європи середньоазіатського газу через Туреччину з`явиться 2015 року, вважає віце-прем`єр Чехії з європейських питань Олександр Вондра.
"Будівництво газопроводу "Набукко", через який здійснюватимуться постачання газу з Азії до Європи, може бути завершене вже на 2015 рік", заявив Вондра в неділю, повідомляє Чеське радіо.
На думку віце-прем`єра Чехії, підготовка цього проекту пришвидшиться під час чеського головування в ЄС.
Новий газогін має допомогти скоротити залежність Європи від російських енергоносіїв, уточнює Чеське радіо.
Утім, є цілий ряд складнощів, пов`язаних з початком будівництва. Наприклад, відсутність консорціуму країн Каспійського моря, які б могли взяти вагому участь в проекті.
Прага в рамках свого головування в ЄС планує скликати так званий "саміт південного коридору" навесні 2009 року, в якому повинні взяти участь держави-учасники проекту "Набукко".
Для этой трубы газа НЕТ.
Пендостан ворлд регулейшн представляет: НАБУККО
Однако было бы неправильно возлагать всю вину за обвал на российских фондовых рынках на глобальные тенденции. Владимир Путин и его министры многие годы убеждали нас, что российская экономика надежно защищена от кризисов, рассказывали про бюджетный профицит, близкий к нулю государственный долг, большой стабилизационный фонд и обеспеченный золотовалютными резервами рубль. Даже 6 октября, когда рушился фондовый рынок страны, государственное телевидение продолжало уверять граждан, что наша экономика надежнее всех остальных.
Тем не менее, именно Россия пережила едва ли не самое резкое падение рынка ценных бумаг в мире. Поразительное обесценение акций отечественных компаний отражает тот факт, что права собственности в современной России по сути нет, и любое имущество легко может быть отнято. В условиях постоянной угрозы со стороны пожарных, налоговых инспекторов и прочих «докторов» покупатели акций стремятся делать не долгосрочные вложения, а получать быструю прибыль на спекуляциях. Ни к чему иному многолетняя экономическая политика Путина привести не могла.
Наступивший кризис крайне серьезен и отразится почти на всех отраслях экономики. В этих условиях обычному человеку следует вести себя осторожно. При первой возможности стоит вернуть все долги и не делать новых. Необязательные расходы желательно сократить, а банкам лучше не доверять. Важно учитывать, что на рынке труда возможны массовые увольнения и снижение зарплаты. Труднее будет получить потребительский и ипотечный кредит. Очевидно, ускорится и инфляция, хотя она может сочетаться с падением стоимости жилья.
Правительство Путина продемонстрировало свою неспособность справиться с проблемами экономики страны и должно уйти. Тем, кто придет им на смену, потребуется принимать немедленные и действенные меры по защите российских граждан и отечественного бизнеса от последствий финансового кризиса. Продолжение же бездумной политики последних лет грозит нашей стране самыми опасными последствиями.
последнее обновление: 3 января 2009 г., 15:51
Европейский союз призвал Россию и Украину "немедленно возобновить" поставки газа в страны ЕС в полном объеме. Об этом говорится в распространенном в Брюсселе заявлении Чехии как председателя Евросоюза.
"Необходимо в срочном порядке найти решение коммерческого спора между Россией и Украиной и немедленно возобновить в полном объеме поставки газа странам-членам Европейского союза", - подчеркивается в заявлении.
Член Еврокомиссии, курирующий энергетику, Андрис Пиебалгс обещал выяснить причины сокращения поставок российского газа по трубопроводам через Украину в некоторые страны Евросоюза, сообщает ИТАР-ТАСС.
- "Нафтогаз Украины" отвергает обвинения "Газпрома" в воровстве
"Я свяжусь со всеми вовлеченными сторонами, чтобы выяснить причины нарушений и потребовать немедленного возобновления поставок газа в страны ЕС в полном объеме", - заявил в своем коммюнике Пиебалгс.
По его словам, службы Еврокомиссии анализируют причины уменьшения объемов, способы компенсации и необходимые меры для обеспечения доставки газа конечным потребителям, которые пока не затронуты; первые сведения, полученные от газовых компаний этих стран, указывают, что сейчас нет угрозы недопоставок газа гражданам ЕС.
Как сообщалось ранее, Венгрия и Польша в пятницу проинформировали Брюссель о сокращении поступления газа.
Генеральная дирекция по энерегетике и транспорту Еврокомиссии сообщила, что в Венгрии отмечена недопоставка на 10 млн кубометров газа из 42 млн кубометров, положенных по контракту, а польская компания "Газ- Систем" доложила в Брюссель о сокращении примерно на 6 % контрактного объема.
Чехия, председательствующая в Евросоюзе на ближайшие полгода, в пятницу созвала срочное совещание на уровне заместителей послов всех 27 стран ЕС для выработки совместной реакции на газовый спор Украины и России. Встреча состоится в понедельник.
"Я не хочу, чтобы коммерческий спор между двумя компаниями угрожал международным соглашениям о поставках сырья в страны ЕС", - заявил премьер-министр Чехии Мирек Тополанек.
"Газпром" и НАК "Нафтогаз Украины" уже третьи сутки не могут сесть за стол переговоров и обмениваются заявлениями в основном через факсограммы или СМИ. Между тем, у Украины в этом году нет ни газа от "Газпрома", ни контракта на его поставку.
Накануне замглавы "Газпрома" Александр Медведев призвал Балканские страны "использовать юридические средства, которые у них есть в рамках Европейской энергетической хартии, для предотвращения эскалации этих событий".
"Украина не только подписала, но и ратифицировала Энергетическую хартию, и в рамках этой хартии черным по белому написано, какие обязательства должна исполнять транзитная страна, - напомнил он. - Никакие споры дискуссии, договоры на транзит не могут служить поводом для создания препятствий для транзита".
На сегодня украинская сторона не согласовала необходимый "Газпрому" объем транзита. "Мы делали заявку в объеме 303 млн кубометров, нам было отказано, заявка согласована лишь в объеме 296,2 млн кубометра", - сказал представитель холдинга Сергей Куприянов. Это означает, что сегодня европейские потребители могут вновь столкнуться с недопоставками газа.
"Газпром" увеличил поставки газа для европейских потребителей в обход Украины, в том числе через Белоруссию, однако резерв этих мощностей ограничен.
так всетаки кто недопоставлял?
Украина это 72% мирового чернозема-круто,а как это получить.
ДЕФОЛТ И ОБЕСЦЕНИВАНИЕ МЕСТНОЙ ВАЛЮТЫ.
все это мы уже видим,сюжет достигает развязки.
ТЕПЕРЬ ВОТ ВОТ ПРИМУТ ЗАКОН О ПРОДАЖЕ ЗЕМЕЛЬ СЕЛЬХОЗНАЗНАЧЕНИЯ...
а постоянный курс на разрыв с Россией с 2004 то же понятен,там есть бабки,поэтому когда будут рвать Украинский пирог,общественность должна возмущенно не пускать в страну российский капитал,евреев-можно,америкосов-плис,а Россея-ни,ни, вот и драконят обывателя,да вас в России не любят....Путин то сказал Путин СЕ,и жмут недалекие на клаву,и плюют в монитор....а сценарий что был в Аргентине 2001 точь в точь уже почти выполнен-Украина 2009. Поздравляю всех что привели в 2004 году эту мерзость к власти через майдан....смотрите на дело глоток ваших